Рішення

від 07.05.2025 по справі 761/5866/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/5866/24

Провадження № 2/761/2497/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мальцева Д.О.

за участю секретаря Процко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ВКФ Фарби України», ТОВ «Картель Буд» про захист прав споживачів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «ВКФ Фарби України», ТОВ «Картель Буд» про захист прав споживачів, у якому просить: визнати за ОСОБА_1 майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22 липня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Фарби України» (надалі відповідач - 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Картель Буд» (надалі відповідач - 2) укладено Договір купівлі продажу майнових прав №151/3/ШК від 22 липня 2017 року (надалі - Договір).

В силу вимог п. 2.2 ст. 2 цього договору «Сторони домовились, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передається за даним договором, є об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 39,63 м?».

Так, запланований термін будівництва та введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва відповідно до п. 2.4 ст. 2 договору - 1-2 квартал 2018р.

Разом з тим, відповідно до п. 4.2 ст. 4 договору «Орієнтовна вартість майнових прав на об`єкт нерухомості в день укладення цього договору складає 602 336 грн. 37 коп, в тому числі ПДВ 20% - 100 389 грн. 40 коп.

На виконання умов договору визначених у п. 4.3.1 ст. 4 позивачка оплатила на рахунок відповідачів 100% вартості майнових прав на об`єкт нерухомості.

Позивачка зазначала, що відповідачі не виконують покладені на них обов`язки за вище вказаним договором, оскільки не завершили будівництво та не ввели в експлуатацію житловий будинок, в якому позивачкою було придбано майнові права на квартиру та станом на дату подання позовної заяви, відповідачі, не виконуючи умови договору, позбавляють її можливості реалізувати належне їй майнове право на оформлення та набуття права власності на квартиру в зазначеному житловому будинку.

У зв`язку з вище викладеним, позивач звернулась з даним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2024 матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.

Ухвалою суду від 15.02.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ВКФ Фарби України», ТОВ «Картель Буд» про захист прав споживачів - повернуто позивачу разом з доданими до неї документами.

Постановою Київського апеляційного суду від 27.06.2024 року - ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 15.02.2024 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

09.07.2024 справа надійшла на адресу суду першої інстанції та передана для подальшого розгляду судді Мальцеву Д.О.

26.07.2024 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. позовну заяву залишено без руху та наданий строк позивачу для усунення недоліків.

06.09.2024 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.

09.09.2024 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами позовного провадження в загальному порядку.

20.11.2024 року представником відповідача -1 ТОВ «ВКФ Фарби України» - С.Мороз подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду з огляду на відсутність в матеріалах справи належних документів на підтвердження повноважень адвоката Мамаєва Д.Ю. на підписання даної позовної заяви.

17.12.2024 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, 02.05.2025 року через підсистему «Електронний суд» суду подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, також не заперечує проти винесення заочного рішення.

Предсавник відповідача в судове засідання не з`явилась, про дату місце та час судового розгляду була повідомлена належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд ухвалює проводити розгляд у заочному порядку за відсутності відповідача та третьої особи, на підставі наявних в справі доказів.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, що 22 липня 2017 року між ОСОБА_1 , як покупцем та відповідачами, як продавцями було укладено договір № 151/3/ШК купівлі продажу майнових прав, за яким об`єктом нерухомості, майнові права за яким передаються, є квартира, будівельний АДРЕСА_1 . Орієнтовна загальна вартість майнових прав на об`єкт нерухомості в день укладення цього договору складає 602 336, 37 грн., в тому числі ПДВ 20% - 100 389,40 грн.

Судом встановлено, що позивачка (покупець) сплатила продавцю 100% вартості майнових прав на Ою`єкт нерухомості за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , загагльною площею 39,63 м? в сумі 602 336 грн. 37 коп., в тому числі ПДВ 20% - 100 389грн. 40 коп., що підтверджується доданою до Позовної заяви Довідкою про 100% фінансування від 22 липня 2017 року.

Згідно п. 2.4 договору плановий термін будівництва та введення в експлуатацію Об`єкта капітального будівництва - 1- 2 квартал 2018 р.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються Законом України від 18 вересня 1991р. № 1560-XII «Про інвестиційну діяльність» (далі по тексту - Закон України «Про інвестиційну діяльність»).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торгівельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Згідно із ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Відповідно до ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 20 березня 2019р. у справі № 6-14-39цс-19 та від 27 лютого 2019р. у справі № 6-14-606цс18 у разі невиконання належним чином взятих на себе зобов`язань, а також, відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування. Така ж позиція висловлена і у постанові Верховного Суду по справі № 761/17864/16-ц, від 13 травня 2019р.

За змістом ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, копії, засвідчені в установленому порядку.

Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений статтею 328 ЦК України на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

У постанові № 6-98цс13 від 02 жовтня 2013р. Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що виконання грошових зобов`язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вартості об`єкта інвестування (стовідсоткова передоплата), свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт.

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що майновими правами визнаються будь-які права пов`язані з майном, відмінні від права власності у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).

У разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 березня 2019р. у справі № 761/20612/15-ц, від 27 лютого 2019р. у справі № 761/32696/13-ц, Верховного Суду від 12 лютого 2020р. у справі № 638/12414/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021р. у справі № 359/5719/17, зазначено, що саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Судом встановлено, що позивачка в повному обсязі здійснила інвестування будівництва зазначеної вище квартири, в зв`язку з чим відповідно до ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів України, оскільки об`єкт та результати інвестицій є власністю інвестора.

Тобто, позивачка виконала свої зобов`язання за договором, сплатила внески у визначеній у договорі сумі, у зв`язку із чим за умовами договору набула майнових прав щодо об`єкту нерухомості, зокрема права на отримання в подальшому у власність спірної квартири.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 2.4 договору, плановий термін введення будинку в експлуатацію - 1-2 квартал 2018 р.

Судом встановлено, що будівництво об`єкту незавершене, будинок не введений в експлуатацію.

Відтак, до завершення будівництва об`єкта нерухомості - квартири будівельний номер АДРЕСА_1 , та введення будинку в експлуатацію, позивачці, як інвестору, належать майнові права на цей об`єкт.

Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 жовтня 2019р. по справі № 761/28769/13-ц.

Враховуючи те, що відповідачі не виконують належним чином узятих на себе зобов`язань, а також, беручи до уваги те, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не введено в експлуатацію, з урахуванням повної сплати внесків, суд прийшов до висновку, що права позивачки порушені, оскільки відповідачі свої зобов`язання щодо передачі об`єкту інвестування в експлуатацію для здійснення реєстрації прав власності за позивачкою на об`єкт інвестування, не виконують.

Тобто, відповідачі в односторонньому порядку відмовились від виконання зазначених зобов`язань належним чином, що свідчить про порушення майнових прав позивача на вищевказаний об`єкт, який він очікував отримати до кінця 2 кварталу 2018 р.

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland», заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984р. щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006р. у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Stretch v The United Kingdom», заява N 44277/98).

У іншій справі (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013р. Європейський суд з прав людини зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

У постанові від 30 січня 2013р. № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з метою захисту прав позивачки, слід визнати за позивачкою майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:050:0046 за договором № 151/3/ШК купівлі-продажу майнових прав, укладеного 22 липня 2017 року між сторонами.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006р. у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 7027, 26 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 142, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 41 Конституції України; ст. ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. 10 Загальної декларації прав людини; ст. ст. 15, 16, 317, 319, 321 ЦК України; ст. ст. 33-37 Закону України «Про іпотеку»; ст. ст. 9, 15, 16, 18, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ВКФ Фарби України», ТОВ «Картель Буд» про захист прав споживачів - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , майнові права на об?єкт незавершеного будівництва на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» (07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, буд. 125, офіс 15/4, код ЄДРПОУ 31108022), Товариства з обмеженою відповідальністю «Картель Буд» (дані: 79017, Львівська обл., м. Львів, вул. Водогінна, буд. 2, код ЄДРПОУ 38473617) на користь держави судовий збір у розмірі 7027,26 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: