Ухвала від 09.05.2025 по справі 761/14274/25

Справа № 761/14274/25

Провадження № 1-кс/761/10027/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024000000000517 від 07.06.2024,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва поштою надійшло клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024000000000517 від 07.06.2024.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає про те, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000517 від 07.06.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на території російської федерації функціонує група підприємств «Магнезит», яка здійснює виробництво та постачання вогнетривких матеріалів в інтересах російських підприємств оборонно-промислового комплексу рф, а також відкрито підтримує країну-агресора.

За наявними даними представництва групи розташовані в рф, Україні, Казахстані, Польщі, Словакії, Германії та в Китайській народній республіці.

Основним підприємством групи підприємств «Магнезит» є «АО «Магнезит Холдинг» (ИНН 9706028621)», яке володіє акціями «ПАО «Комбинат «Магнезит» (ИНН 7417001747)» та «ООО «Группа «Магнезит» (ИНН 7417011270)». Основний вид діяльності «ПАО «Комбинат «Магнезит» та «ООО «Группа «Магнезит» - виробництво вогнетривких виробів, а їхні прибутки становлять мільярди російських рублів на рік. Основною сферою застосування вогнетривких виробів є металургійна промисловість.

Разом з цим встановлено, що «ООО «Группа «Магнезит» займає перше місце в галузі по об`єму прибутків, а відповідно і об`єму сплачених податків.

Генеральним директором «ООО «Группа «Магнезит» є громадянин рф ОСОБА_5 (« ОСОБА_5 »), ІНФОРМАЦІЯ_1 , президентом групи - громадянин рф ОСОБА_6 (« ОСОБА_6 »), ІНФОРМАЦІЯ_2 , головою наглядової ради - громадянин рф ОСОБА_7 (« ОСОБА_8 »), ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Серед підприємств групи, які знаходяться за межами рф можна виділити: Liaoning Dalmond Refractories CO. LTD (КНР), Yingkou Dalmond Refractories Co., Ltd (КНР), Wuxi Nanfang Dalmond Refractories Co., Ltd: (КНР), SLOVMAG, a.s. LUBENIK (Словацька Республіка), Magnezit Group Europe GmbH (Німеччина), ПАО «Пантелиймонівський вогнетривкий завод» (ЄДРПОУ 00191787, м. Горлівка Донецької області).

За відомостями, отриманими з публічно доступних джерел інформації, у 2022 році представники групи підприємств «Магнезит» домовилися з представниками компанії INTOCAST Slovakia a.s. (Словацька Республіка), яке належить до німецької групи підприємств INTOCAST, про передачу їм права власності на компанію SLOVMAG, a.s. LUBENIK (Словацька Республіка). При цьому компанія SLOVMAG, a.s. LUBENIK є значно більшим підприємством порівняно з компанією INTOCAST Slovakia a.s.

Водночас, група підприємств INTOCAST є давнім бізнес-партнером вказаного російського холдингу, має з ним декілька спільних бізнес-проектів, а також має власне підприємство зареєстроване на території рф «ООО «Интокаст Рус» (ИНН 3607006577)», власником якого значиться INTOCAST Rus GmbH (Німеччина). «ООО «Интокаст Рус» має основний вид діяльності «виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції», а дохід за 2023 рік становить один мільярд російських рублів.

Факт фіктивної перереєстрації права власності підтверджується тим, що компанія SLOVMAG, a.s. LUBENIK продовжила активно співпрацювати з російськими підприємствами групи «Магнезит» і після 2022 року, а також те, що польське підприємство Morska Agencja Gdynia Sp. z.o.o. протягом 2022-2023 року експортувало вогнетривку продукцію в адресу ряду казахстанських суб`єктів господарської діяльності по спільному дорученню від компанії SLOVMAG, a.s. LUBENIK та DALMOND TRADE HOUSE (Кіпр). При цьому останнє належить до групи підприємств «Магнезит».

Окрім цього, встановлено, що членами наглядової ради компанії SLOVMAG, a.s. LUBENIK ще у 2022 році являлися вищевказані керівники Групи «Магнезит» ОСОБА_7 та ОСОБА_5 . Ще одним членом наглядової ради вказаного словацького підприємства являвся ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (« ОСОБА_4 »).

Вказана особа має діючий паспорт громадянина України, при цьому є комерційним директором «ООО «Група «Магнезит» та у 2022-2023 роках був членом наглядової ради «ПАО «Комбинат «Магнезит». За інформацією з презентації групи «Магнезит» комерційний директор контролює комерційний департамент, департамент внутрішньої логістики, а також відокремлені структурні підрозділи та представництва.

Водночас установлено, що ОСОБА_4 після купівлі у 2012 році Групою «Магнезит» заводу на території м. Горлівка Донецької області «ПАО «Пантелеймоновский огнеупорный завод» призначено головою наглядової ради даного підприємства.

Також, вказаний громадянин разом з вищевказаними ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та рядом інших осіб являвся або є співвласником наступних російських юридичних осіб: «Фонд «Собрание» (ИНН 7706471075)», «ООО «Саткинская нерудная компания» (ИНН 7457007840)», «ООО «Дальграфит-Холдинг» (ИНН 7901549261)». Водночас співвласником «Фонд «Собрание» є також «ООО «Група «Магнезит».

«ООО «Дальграфит-Холдинг» є власником «ООО «Дальграфит» (ИНН 7901532437), яке у свою чергу здійснює поставки графіту в адресу «ООО «Група «Магнезит» на мільярди російських рублів.

Також, вищевказаний «ПАО «Пантелеймоновский огнеупорный завод» з 2014 року функціонує на тимчасово окупованій території Донецької області, а фактичний контроль за його діяльністю здійснює товариш ОСОБА_4 - громадянин України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який і звітує представникам групи «Магнезит» з приводу його діяльності.

Разом з цим встановлено, що ОСОБА_9 є співвласником українського підприємства ТОВ «Магреф» (ЄДРПОУ 36510798), яке займається постачання вогнетривкої продукції.

До повномасштабного вторгнення основними постачальниками товарно-матеріальних цінностей в інтересах ТОВ «Магреф» являлися ряд російських підприємств, серед яких: «ООО «Группа «Магнезит», «АО «Боровичский комбинат огнеупоров» (ИНН 5320002951)» та «ОАО «Сухоложский огнеупорный завод» (ИНН 6633000665)».

Окрім цього ТОВ «Магреф» здійснювало імпорт продукції від ряду європейських та китайських підприємств. Серед основних постачальників: Liaoning Dalmond Refractories CO., LTD (КНР), EKW GmbH (Німеччина), INTOCAST AG (Німеччина), INTOCAST Slovakia a.s. (Словацька Республіка), SLOVMAG, a.s. LUBENIK (Словацька Республіка) та Magnezit Group Europe GmbH (Німеччина).

За наявною інформацією ТОВ «МАГРЕФ» продовжило співпрацювати з російськими афілійованими підприємствами і після початку повномасштабного вторгнення, незважаючи на встановлені заборони законодавством України, викликані повномасштабним вторгненням рф на територію України, а також введеними та застосованими до країни-агресора відповідними економічними санкціями.

Так встановлено, що протягом 2022-2024 року ТОВ «Магреф» імпортувало вогнетривку продукцію від компанії SLOVMAG, a.s. LUBENIK та сплачували кошти на рахунки даного словацького товариства, а також імпортувало продукцію від ряду китайських нерезидентів, які пов`язані з російською групою підприємств «Магнезит». Вищезазначені обставини підтверджується матеріалами, отриманими в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні та належним чином розсекреченими під час здійснення досудового розслідування.

Власниками даного українського підприємства, окрім ОСОБА_9 , є громадяни України - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який являється сином комерційного директора «ООО «Група «Магнезит» ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який також є директором ТОВ «Магреф» та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

За наявними даними ОСОБА_12 разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_4 являлися членами наглядової ради «ПАО «Пантелеймоновский огнеупорный завод».

Встановлено, що ОСОБА_10 є номінальним власником частки у статутному капіталі ТОВ «Магреф», а фактичним є його батько ОСОБА_4 , який і контролює діяльність підприємства. Більшість поставок товарно-матеріальних цінностей в адресу ТОВ «Магреф» від нерезидентів здійснюється за посередництва вищевказаного громадянина України або його підлеглого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Зазначений ОСОБА_10 підтримує зв`язки з ОСОБА_4 і по сьогоднішній день.

Окрім цього, ТОВ «Магреф» уже після початку повномасштабного вторгнення звітувало з однієї IP-адреси разом з ПАО «Пантелиймонівський вогнетривкий завод» (входить до групи «Магнезит»), що може вказувати на пов`язаність вказаного українського суб`єкта господарської діяльності з даною російською групою.

Вищевказаний ОСОБА_12 підтримує бізнесові зв`язки з представниками групи «Магнезит» та має безпосереднє відношення до діяльності ТОВ «Магреф», а також до співпраці вказаного товариства з афілійованими з вищевказаною російською групою підприємствами.

Водночас, ООО «Группа «Магнезит» виступало постачальником вогнетривких виробів в інтересах «АО «Научно-Производственная Корпорация «Уралвагонзавод» (ИНН 6623029538)».

Фактичне управління ТОВ «Магреф» здійснює ОСОБА_11 , який займається підписанням договорів з клієнтами, з постачальниками вогнетривкої продукції, у тому числі, які пов`язані з російською групою «Магнезит», а також контролює діяльність всіх співробітників вказаного підприємства.

Встановлено, що Недогарський з приводу поставок товарно-матеріальних цінностей від ряду нерезидентів спілкується з ОСОБА_4 та його підлеглим - співробітником «ООО «Група «Магнезит» ОСОБА_13 ( ОСОБА_14 ), ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій.

Окрім цього, ОСОБА_11 має доступ до системи клієнт-банк ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» та надавав вказівки головному бухгалтеру ТОВ «Магреф» ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на перерахування коштів на рахунки вищевказаних співробітників заводу, який знаходиться на тимчасово окупованій території м. Горлівка.

Водночас, ООО «Группа «Магнезит» виступало постачальником вогнетривких виробів в інтересах «АО «Научно-Производственная Корпорация «Уралвагонзавод» (ИНН 6623029538)».

«АО «Научно-Производственная Корпорация «Уралвагонзавод» входить до оборонно-промислового комплексу рф та здійснює виробництво військових бойових машин. Встановлено, що дана корпорація знаходиться під міжнародними санкціями Європи, США, Великобританії та ряду інших країн та значиться на російських ресурсах як один із найбільших світових виробників бронетанкової техніки та є єдиним виробником бронетанкової техніки на території рф. У санкційні списки США «Уралвагонзавод» потрапив вперше ще в 2014 році.

«АО «Научно-Производственная Корпорация «Уралвагонзавод» за наявними даними здійснює виробництво російських танків Т-90, Т-14, «Армата», «Прорив», вогнемета «Сонцепек» та ряд іншої військової техніки. Дана корпорація має славу «улюбленого заводу путіна» та саме танки виробництва АО «Научно-Производственная Корпорация «Уралвагонзавод» використовуються у війні рф проти України.

Загальна сума перерахованих коштів на рахунки «ООО «Группа «Магнезит»» від «АО «Научно-производственная корпорация «Уралвагонзавод»» за 2022 рік становить 104 млн руб, з яких 77 млн руб було перераховано уже після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України.

Вказана інформація свідчить про те, що громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи комерційним директором «ООО «Група «Магнезит», забезпечує виконання контрактів з «АО «Научно-Производственная Корпорация «Уралвагонзавод».

На виконання доручення слідчого оперативними співробітниками встановлено, що для реалізації протиправного задуму, проведення ділових зустрічей, зберігання чорнових записів, документів, комп`ютерної техніки, мобільних телефонів, банківських карток, які використовуються для реалізації протиправної діяльності та грошових коштів, отриманих в результаті злочинних дій та які можуть мати істотне значення для досудового розслідування, ОСОБА_10 використовується житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності належать ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

02.04.2025 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва проведено обшук за адресою місця проживання ОСОБА_10 , а саме: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено системний блок чорного кольору з комп`ютерним обладнанням всередині, СА-Н7ЮіВ1, серійний номер 07202524720140.

Постановою слідчого від 03.04.2025 зазначене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 2202400000000517 від 07.06.2024.

З метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, прокурор звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з відповідним клопотанням.

Прокурор про дату та час розгляду клопотання повідомлявся належним чином, однак до початку судового розгляду звернувся із заявою про розгляд справи у його відсутність. Крім того, просив долучити до матеріалів клопотання дані, які підтверджують, що ОСОБА_10 є одним із співзасновників ТОВ «Магреф».

Представник власника вилученого майна - адвокат ОСОБА_16 звернувся до слідчого судді із заявою про проведення судового розгляду у його відсутність.

Крім того, на адресу суду надійшли письмові заперечення представника власника вилученого майна - адвоката ОСОБА_16 на клопотання прокурора про арешт майна. Так, як вбачається зі змісту вказаних заперечень, останній зазначає, що вилучене майно, в ході проведення обшуку не відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, та не має доказового значення у даному кримінальному провадженні. Крім того, зазначив, що на розбіжності щодо серійного номеру системного блоку, який був вилучений в ході проведення обшуку та на який прокурор просить накласти арешт.

Вивчивши клопотання й додані до нього матеріали, додатково долучені документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ГСУ СБ України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000517 від 07.06.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

02.04.2025 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27.03.2025 за місцем фактичного місця проживання ОСОБА_10 , а саме: АДРЕСА_1 , проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено: системний блок чорного кольору з комп`ютерним обладнанням всередині, СА-Н7ЮіВ1, серійний номер 07202524720140.

Постановою слідчого від 03.04.2025 вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №2202400000000517 від 07.06.2025.

Згідно з ст.ст.131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст.170 КПК України регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п.1); спеціальної конфіскації (п. 2); конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п.3); відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4).

Згідно ч.3 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з положеннями ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, у постанові слідчого від 03.04.2025 про визнання речових доказів, вилученого майна в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 не наведені підстави, як і не встановлено з долучених прокурором до клопотання про арешт майна, якими матеріалами кримінального провадження, здобутими в ході досудового розслідування, підтверджується факт того, що майно набуте кримінально протиправним шляхом, було знаряддям вчинення кримінальних правопорушення чи зберегло на собі його сліди та/або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, чи є предметом, об`єктом кримінально протиправних дій.

Таким чином, відсутні достатні підстави вважати, що вказане у клопотанні майно є процесуальним джерелом фактичних даних (доказів), на підставі яких можуть бути встановлені факти та обставини, що мають значення для цього кримінального провадження і підлягають доказуванню у кримінальному провадженню № 2202400000000517 від 07.06.2024, та вказане свідчить про те, що постанова слідчого від 03.04.2025 про визнання речових доказів у кримінальному провадженні є суто формальною та не відповідає вимогам ст.ст. 98, 110 КПК України.

Крім цього, не містить клопотання прокурора і жодних доказів того, що такий обсяг втручання у власність ОСОБА_10 є співмірним, розумним та виправдовує завдання кримінального провадження.

Також, слідчим суддею при вирішенні клопотання прокурора про арешт майна, не встановлено доказів, як і не долучено таких даних прокурором, які б свідчили про необхідність застосування такого виду обмеження права власності ОСОБА_10 з метою уникнення негативних наслідків для кримінального провадження.

Крім того, на момент розгляду клопотання про арешт майна, прокурором не надано відомостей, в тому числі протоколів огляду комп`ютерної техніки, які б свідчили, що на ньому міститься інформація, яка може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження.

Так, згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд із національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 рік) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 рік), учасником яких є й Україна.

Статтею 1 Протоколу № 1 (1952 рік) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи постановлення судом незаконного рішення, тоді як ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що ст. 1 Протоколу № 1, яка спрямована на захист особи (фізичної та юридичної) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи для захисту права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22 червня 2004 року).

При цьому, у своїх висновках ЄСПЛ неодноразово наголошував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

У свою чергу, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на вилучене майно в ході проведення обшуку 02.04.2025 за місцем фактичного проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.131, 132, 167, 170-174 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна під час проведення обшуку 02.04.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024000000000517 від 07.06.2024.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя