Ухвала від 26.05.2025 по справі 619/3543/15-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 619/3543/15-ц Номер провадження 22-ц/814/1328/25Головуючий у 1-й інстанції Мальцев С.О. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

У Х В А Л А

26 травня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.

розглянувши у місті Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 07 березня 2024 року, постановлене суддею Мальцевим С.О., у справі за позовом Акціонерного товариства «Банк «Меркурій» (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт») до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Заочним рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 07.03.2024 позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Горизонт» заборгованість за кредитним договором №18-06П-23 на кредитну лінію від 31.03.2010 у сумі 3595195,27 грн.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 05.12.2024 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного судового рішення залишено без задоволення.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17.01.2025 цивільну справу №619/3543/15-ц повернуто до Котелевського районного суду Полтавської області для постановлення додаткового судового рішення, яким вирішити питання розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Котелевського районного суду від 07.02.2025 стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 53928,00 грн.

Відповідач ОСОБА_3 оскаржив указані судові рішення в апеляційному порядку із дотриманням строку, визначеного статтею 354 ЦПК України.

Ухвалою судді Полтавського апеляційного суду Пилипчук Л.І. від 20.02.2025 апеляційну скаргу на заочне рішення суду залишено без руху та надано строк для усунення недоліків скарги, а саме: сплати судового збору, надання апеляційної скарги із зазначенням сторін та їх реквізитів.

Ухвалою судді Полтавського апеляційного суду Пилипчук Л.І. від 18.04.2025 визнано надані відповідачем докази на підтвердження матеріального становища такими, що є недостатніми для застосування положень статті 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки вони не містять відомостей податкового органу щодо розміру річного доходу за попередній календарний рік. Заявлене відповідачем клопотання про звільнення від сплати судового збору визнано таким, що підлягає додатковому обґрунтуванню належними доказами. Тому, строк для усунення недоліків в частині сплати судового збору або звернення в суд із мотивованим клопотанням про звільнення/відстрочення/зменшення розміру судового збору продовжено на строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.

Роз`яснено, що у разі невиконання вимог ухвали апеляційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Копія ухвали апеляційного суду надіслана ОСОБА_1 листом суду 24.04.2025р./619/3543/15-ц/10249/2025 та отримана адресатом 05.05.2025, що підтверджується підписом отримувача у рекомендованому поштовому відправленні №0690908860450.

14.05.2025 ОСОБА_1 звернувся в апеляційний суд із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, надавши на підтвердження майнового стану довідку АТ «ПриватБанк» про обіг коштів за період травень 2024 року травень 2025 року.

Питання відкриттяапеляційного провадженняу справівирішується позамежами строку,визначеного статтею359ЦПК України,оскільки у період із 28.04.2025 по 12.05.2025 судді Пилипчук Л.І. перебували у відпустці; а із 07.05.2025 по 21.05.2025 у відпустці перебував член колегії суддя Дряниця Ю.В.

Вирішуючи клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору, колегія суддів ураховує наступне.

Пунктом 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить із того, що, забезпечуючи гарантії, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У пунктах 59-61 рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («KREUZ v. POLAND»), заява №28249/95, ЄСПЛ зазначав, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Більше того, ЄСПЛ вважає, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Вимога сплати зборів у зв`язку з поданням позовів/скарг, які суди мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції. Однак сума зборів має бути визначена у світлі конкретних обставин справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, які є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні та чи був забезпечений розгляд судом справи.

Враховуючи ці чинники, суд має визначити, чи становила вимога сплати судового збору за обставин цієї конкретної справи, непропорційні обмеження, які завдали шкоди самій суті права заявника на доступ до суду. Отже, судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, однак такий збір повинен встановлюватись з урахуванням спроможності заявника його сплатити та стадії, на якій перебував судовий розгляд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №906/308/20).

Сплата судового збору за подання апеляційних скарг до суду є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 неодноразово заявляв клопотання про звільнення його від сплати судового збору у зв`язку із скрутним майновим станом на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Положення наведеної норми законодавства визначає право суду враховуючи майновий стан сторони, своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч.2 ст. Закону України «Про судовий збір»).

Із огляду на наведені норми закону, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Отже, звільнити від сплати судового збору суд може за наявності даних про такий майновий стан заявника, який би унеможливлював сплату ним судового збору, що узгоджується із позицією Верховного Суду від 02.08.2019 у справі №761/12145/17.

Наведений процесуальний обов`язок відповідачем не виконано та не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу відповідача за попередній календарний рік.

Надана відповідачем довідка АТ КБ «ПриватБанк» не є достатнім доказом на підтвердження майнового стану відповідача, оскільки обмежується відомостями виключно із однієї банківської установи. Відомостей податкового органу щодо розміру річного доходу за попередній календарний рік, які б дозволяли об`єктивно встановити майновий стан відповідача, останнім суду не надано та не усунуто недоліки апеляційної скарги, визначені ухвалами суду від 20.02.2025 та 18.04.2025.

За встановлених обставин у задоволенні клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору за апеляційне оскарження судового рішення слід відмовити за недоведеністю.

При цьому, колегія суддів ураховує, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (справа «Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (ALIMENTARIA SANDERS S. A. v. SPAIN), заява № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року)).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Частиною другою статті 357ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356ЦПК України, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

За змістом приписів частини третьої статті 185 ЦПК України,якщо недоліки апеляційної скарги не усунуто у строк, встановлений судом, така апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі, яка її подала.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 у визначений в ухвалі термін не виконав вимог статті 356 ЦПК України,апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід визнати неподаною та повернути особі, яка її подала.

Керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за апеляційне оскарження судового рішення відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочнерішення Котелевського районногосуду Полтавськоїобласті від07березня 2024року- вважати неподаною та повернути особі, яка її подала.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л. І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак