Рішення

від 27.05.2025 по справі 140/1477/25

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1477/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) про визнання бездіяльності протиправною щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.07.2019 по 15.01.2025 виплаченого на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі № 140/5267/24 (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 №100 та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.07.2019 по 15.01.2025 виплаченого на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі № 140/5267/24 (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08 лютого 1995 року №100.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 01.07.2019 №341-ос позивача звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Проте, під час проходження служби відповідач не виплатив позивачу належне грошове забезпечення, а здійснив його виплату лише 15.01.2025 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі №140/5267/24.

Позивач вказує, що відповідачем було допущено затримку розрахунку при звільненні з військової служби, що є порушенням статті 116 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) та відповідно до статті 117 КЗпП України це є підставою для виплати середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку.

Позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.13).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 04.03.2025 (а. с.17-22) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з огляду на те, що при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.07.2019 № 341-ос «Про особовий склад» прапорщика ОСОБА_1 , старшого дільничного інспектора прикордонної служби групи дільничних інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 1 категорії, звільненого наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 25.06.2019 № 333-ос зі підпунктом «ж» (у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, з 01.07.2019 виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення (а. с. 8).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі № 140/5267/24 за позовом ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії позов задоволено повністю, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей за 2015, 2016, 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, в тому числі виплаченої на виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду 27.09.2021 у справі №140/6036/21 та від 24.11.2023 у справі №140/25178/23; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей за 2018 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення, в тому числі виплаченої на виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду 27.09.2021 у справі №140/6036/21 та від 24.11.2023 у справі №140/25178/23; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки з урахуванням індексації грошового забезпечення, в тому числі виплаченої на виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду 27.09.2021 у справі №140/6036/21 та від 24.11.2023 у справі №140/25178/23.

15.01.2025 на картковий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 26622,71 грн, на виконання вказаного рішення суду, що підтверджується банківською випискою по картці (а. с. 8 зворот).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Стаття 43 Конституції України закріплює, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 1-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України обумовлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі, зводиться до питання щодо розміру виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з військової служби. При цьому, виплату позивачу належного грошового забезпечення при звільненні з військової служби проведено не було, між сторонами виник спір про розмір належних позивачу сум при звільненні, внаслідок чого спір було вирішено на користь позивача (рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі № 140/5267/24). З дня звільнення позивача з військової служби 01.07.2019, ВЧ НОМЕР_1 здійснила належні донарахування та виплату грошового забезпечення на виконання судового рішення в загальній сумі 26622,71 грн, а остаточний розрахунок проведено лише 15.01.2025.

При вирішенні спору суд, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 120/2617/20-а, які полягають у такому.

Положення частини першої і частини другої статті 117 КЗпП України стосуються відмінних (різних) правових ситуацій, які передбачають різні правові наслідки для роботодавця у разі затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника, при цьому істотне значення має наявність спору щодо суми належних працівникові при звільненні сум.

Дійсно, частина перша статті 117 КЗпП України передбачає виплату компенсації за затримку виплати працівникові належних йому сум при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку за весь період затримки до дати фактичного розрахунку, але за умови, коли спору щодо суми заборгованості немає.

Інша правова ситуація виникає, коли є спір щодо суми заборгованості із заробітної плати, яку роботодавець повинен виплати працівникові при звільненні. У цьому випадку працівник, за змістом частини другої статті 117 КЗпП України, має право на відшкодування, якщо спір буде вирішено на його користь. Розмір заборгованості та відшкодування встановлює орган, який вирішує спір, у цьому випадку - суд.

Отже, у разі якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в такому випадку, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).

Таким чином, законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що оскільки при звільненні з військової служби 01.07.2019 (день виключення зі списків особового складу частини) позивачу не виплачене належне грошового забезпечення, а остаточний розрахунок проведений лише 15.01.2025, то це є порушенням статті 116 КЗпП України та відповідно до статті 117 цього Кодексу - підставою для виплати середнього заробітку за весь час затримки.

19.07.2022 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-IX (далі Закон № 2352-IX), яким внесені зміни до КЗпП України, частину першу та другу статті 117 викладено в такій редакції:

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Аналіз вищенаведених правових положень дає змогу дійти висновку, що з моменту набрання чинності Законом № 2352-IX - 19.07.2022, положення статті 117 КЗпП України, у попередній редакції Закону № 3248-ІV, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 117 КЗпП України. Так, до 19.07.2022 правове регулювання таких правовідносин здійснювалося відповідно до положень статті 117 КЗпП України в редакції Закону № 3248-ІV, тоді як після 19.07.2022 підлягає застосуванню стаття 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-ІХ.

При вирішенні спору належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22.

З матеріалів справи вбачається, що остаточний розрахунок з позивачем мав бути проведений 01.07.2019, натомість належні до виплати за рішенням суду суми в розмірі 27622,71 грн були виплачені 15.01.2025 в розмірі 26622,71 грн.

Таким чином, суд у цій справі дійшов висновку, що період затримки розрахунку при звільненні необхідно розділити: з 02.07.2019 (перший день затримки) по 18.07.2022, що становить 1112 днів; з 19.07.2022 по 14.01.2025, що становить 910 днів.

З наданої ВЧ НОМЕР_1 довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , яке враховується для обчислення середньої заробітної плати (а.с. 23) вбачається, що нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 з травня по червень 2019 року (за два останні повні місяці перед звільненням) становить 24599,10 грн: 12299,55 грн за травень 2019 року та 12299,55 грн за червень 2019 року.

Виходячи з цього, середньоденна заробітна плата становить 403,26 грн (24599,10 грн / 61 - кількість календарних днів у травні червні 2019 року = 403,26 грн).

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.07.2019 по 18.07.2022 складає 448425,12 грн (403,26 грн х 1112 днів), що значно перевищує розмір несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення (26622,71 грн), право на отримання якого встановлено рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі № 140/5267/24.

Істотність частки грошового забезпечення із середнім грошовим забезпеченням за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.07.2019 по 18.07.2022 становить: 26622,71 грн (розмір несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення) / 448425,12 грн (розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.07.2019 по 18.07.2022) = 0,06.

Отже, сума, яка підлягає відшкодуванню за період з 02.07.2019 по 18.07.2022 з урахуванням істотності частки 0,06 становить: 403,26 грн (середньоденне грошове забезпечення) х 0,06 х 1112 (кількість днів затримки) = 26905,51грн.

В свою чергу, за період з 19.07.2022 по 14.01.2025, з урахуванням законодавчого обмеження компенсації 6-місячним строком (з 19.07.2022 по 18.01.2023, що становить 184 дні), та правових висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах, належна сума за час затримки розрахунку позивачу становить 74199,84 грн (403,26 грн х 184 дні).

Відтак, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, який належить до виплати позивачеві, складає 101 105,35 грн (26905,51 грн + 74199,84 грн).

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 245 КАС України, позовні вимоги необхідно задовольнити у спосіб прийняття судом рішення шляхом визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з позивачем при звільненні зі служби та стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в загальній сумі 101 105,35 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення своєчасного повного розрахунку із ОСОБА_1 при звільненні зі служби.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в загальному розмірі 101 105,35 грн (сто одна тисяча сто п`ять гривень 35 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя Р.С. Денисюк