Ухвала від 28.05.2025 по справі 320/26049/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

28 травня 2025 року 320/26049/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Нова Березівка Сервіс»

до Макарівської селищної ради

про визнання незаконним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 , Обслуговуючий кооператив «Садове товариство «Нова Березівка Сервіс» із позовом до Макарівської селищної ради, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Макарівської селищної ради № 1042-41-VIII від 25.04.2025 року «Про надання дозволу на створення Органу самоорганізації населення «Вуличний комітет «Нова Березівка».

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити позов шляхом:

- зупинення дії рішення Макарівської селищної ради № 1042-41-VIII від 25.04.2025 року «Про надання дозволу на створення Органу самоорганізації населення «Вуличний комітет «Нова Березівка»;

- заборони органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією юридичної особи Органу самоорганізації населення «Вуличний комітет «Нова Березівка», на підставі рішення Макарівської селищної ради «№1042-41-VIII від 25.04.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивачів. Також, на переконання заявника оскаржуване Рішення вочевидь містить ознаки протиправності, позаяк винесено всупереч положення Закону України «Про органи самоорганізації населення».

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову, питання про відкриття провадження у справі не вирішувалось.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Статтею 151 КАС України, яка встановлює види забезпечення позову, передбачено такий вид забезпечення позову як зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Частиною 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно частини 4 статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності хоча б однієї з підстав: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У контексті вказаного слід також зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову дає можливість суду до прийняття рішення у справі вжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, якщо існує небезпека неспівмірного заподіяння шкоди інтересам позивача, або якщо внаслідок невжиття цих заходів захист прав особи стане утрудненим або неможливим, в тому числі унеможливить у зв`язку з цим виконання рішення суду. Існування такої небезпеки повинно бути реальним і доведене належними доказами. Рішення суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуаціях.

Разом із тим, як зауважено Верховним Судом в межах постанови від 29.08.2023 у справі №160/9765/22, "під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки".

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, представник заявника вказує, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів та мешканцям села Березівка, зокрема, враховуючи, що захист цих прав може стати неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та матеріальних витрат.

Запропоновані представником заявника доводи не свідчать про очевидну протиправність дій відповідача, так і того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній і звернувся.

Відтак, твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтуються тільки на припущеннях.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.07.2024 у справі №140/36282/23, за якою "розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам".

Відповідність прийнятого рішення критеріям правомірності підлягає дослідженню при судовому розгляді, а не при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову, у зв`язку з чим задоволення такої заяви призведе до фактичного вирішення справи по суті без розгляду справи, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Більше того, як вже наголошувалось судом, "можливості", "ймовірності" та "вірогідності" настання тих чи інших подій не можуть слугувати обґрунтованою підставою для ухвалення судом рішення про забезпечення позову, адже небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній адміністративній справі повинна бути реальною та доведеною належними доказами.

При цьому суд вказує, що сама лише незгода позивача із діями чи рішеннями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин, визначених частиною 2 статті 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Щодо іншого заходу забезпечення позову, про який просить заявник, у вигляді заборони органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією юридичної особи Органу самоорганізації населення «Вуличний комітет «Нова Березівка», на підставі рішення Макарівської селищної ради «№1042-41-VIII від 25.04.2025, суд зазначає, що дана вимога стосується не визначеного кола осіб, не стосується предмета позову та направлена на майбутнє виконання, що є недопустимим при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких підстав та враховуючи, що заявник не довів існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 КАС України, не довів наявність обставин передбачених статтею 150 КАС України, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина 5 статті 154 КАС України).

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 150, 151, 153-155, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Нова Березівка Сервіс» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Колеснікова І.С.