Рішення від 28.05.2025 по справі 380/24874/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2025 рокусправа № 380/24874/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (далі також відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 13.06.2024 № 419 в частині призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 204300,00 грн., виходячи із 90-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2021 року;

- зобов`язати Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням військової служби, в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2023 року, з урахуванням вже виплачених сум одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.01.2022 йому була вперше встановлена ІІІ група інвалідності і, як зазначено в довідці МСЕК, причина - «професійне захворювання». Наказом командира НОМЕР_1 бригади охорони від 04.10.2023 № 119/РС позивача звільнено у відставку з військової служби за п.п. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я) та з 04.10.2023 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до довідки МСЕК до акту огляду № 386867 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, причина: «захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби». Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби. Листом відповідач повідомив позивача, що йому належить така виплата, але за основу для її розрахунку повинен братись розмір прожиткового мінімуму встановлений законом для працездатних осіб станом на 01.01.2021. Позивач такі дії та міркування відповідача вважає протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом. На підставі зазначеного позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 16.12.2024 було залишено позовну заяву без руху з метою надання позивачем належним чином засвідчену копію рішення комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 13.06.2024 № 419.

18.12.2024 від позивача надійшла заява (вх. №93197), у якій останній зазначив, що у зв`язку з необхідністю отримати та у подальшому надати суду належно завірену копію рішення суб`єкта владних повноважень, яку суд зобов`язав позивача долучити, просить продовжити строк для виконання вимог ухвали суду від 16.12.2024.

31.12.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 96151) та надано копії необхідних документів.

03.01.2025 ухвалою суддя відкрила провадження у справі та призначила справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

13.01.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 2721), в якому зазначив, що відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності є дата зазначена у довідці МСЕК про первинне встановлення інвалідності. Відтак, позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності другої групи (сума прожиткового мінімуму на 2021 рік встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» = 2270,00 грн. * 90 = 204300 грн. На підставі зазначеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

14.01.2025 за вх. №3097 позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у ньому.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд з матеріалів справи встановив, що 13.01.2022 ОСОБА_1 була вперше встановлена ІІІ група інвалідності, причиною інвалідності зазначено професійне захворювання.

Місцем останньої роботи позивача є ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля».

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 04.10.2023 №277 солдата ОСОБА_1 , стрільця 2 відділення охорони 3 взводу охорони 2 роти охорони 4 батальйону охорони, на підставі свідоцтва про хворобу від 21.09.2023 №31 направлено до зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 04.10.2023 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 усіх видів забезпечення.

Наказом командира НОМЕР_1 бригади охорони від 04.10.2023 №119/РС звільнено у відставку ЗС України ОСОБА_1 за п.п. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я).

Відповідно до довідки МСЕК до акта огляду №386867 серії 12 ААГ позивачу встановлено ІІ групу інвалідністю та вказано, що причина інвалідності: «захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби».

Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги (далі ОГД) у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Листом від 13.06.2024 № 518/1.6/674 відповідач повідомив позивача про те, що 13.06.2024 (протокол №419) прийнято рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 204300,00 грн.

Позивач, не погодившись із розміром ОДГ, в подальшому звернувся з заявою (скаргою) та отримав від відповідача відповідь від 29.10.2024 про те, що оскільки первинне встановлення інвалідності відбулось з 24.12.2021 з причини «професійне захворювання», для розгляду належної суми ОГД було прийнято розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2021 (календарний рік, в якому, на думку відповідача, вперше встановлена інвалідність)

Позивач вважаючи, що відповідач прийняв протиправне рішення про призначення і виплату позивачу ОГД, виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму станом на 2021 рік, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - в редакції чинній на момент огляду органами МСЕК позивача 18.07.2023) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (п.п. 4 п. 2 ст. 16 цього Закону).

Згідно ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, прийнятою відповідно до п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 975).

Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з п. 6 Порядку № 975 військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі:90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність.

Як встановлено судом зі свідоцтва про хворобу №31 від 21.09.2023, на підставі ст. 2а графи ІІ Розкладу хвороб, позивач непридатний до військової служби з виключенням із військового обліку.

При цьому суд звертає увагу, що вказані у свідоцтві про хворобу №31 від 21.09.2023 захворювання є такими, що пов`язані з проходженням військової служби.

Водночас, у медичному висновку № 7148 від 25.10.2021 вказана причина інвалідності - професійне захворювання, яке настало у зв`язку з роботою позивача у ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля» і з приводу чого позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності з 24.12.2021 безтерміново.

Відтак, суд зауважує, що в даному випадку не відбувався переогляд позивача, оскільки інвалідність ІІІ групи та ІІ групи настала з різних підстав, внаслідок різних захворювань та у різний період.

З огляду на викладене встановлено, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги по ІІ групі інвалідності виникло з моменту встановлення такої інвалідності, а саме з 17.11.2023.

Відтак, за основу для розрахунку ОГД, що повинна виплачуватись позивачу, повинен братись за основу розмір прожиткового мінімуму встановлений для працездатних осіб станом на 01.01.2023.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у належному розмірі, діяла всупереч нормам чинного законодавства, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд звертає увагу, що положення ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум.

Як встановлено судом, згідно з витягу з Протоколу № 419 від 13.06.24 засідання комісії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у в`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності з причин захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2021, що складає 204300,00 грн.

В свою чергу, оскільки за основу розрахунку повинен був братись прожитковий мінімум, встановлений на 01.01.2023 в розмірі 2684 грн., загальний розмір виплати повинен був скласти 241560,00 грн.

Суд також вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява №23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Отже, як вбачається з наведених судових рішень, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Відповідно до рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988 запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців.

Колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові №21-1465а15 від 16.09.2015.

У даному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 13.06.2024 № 419 в частині призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 204300,00 грн., виходячи із 90-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2021, та зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням позивачу ІІ групи інвалідності, в розмірі 241560,00 грн. внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, з урахуванням вже виплачених сум.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, такий відповідно до вимог ст.. 139 КАС України, розподілу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 13.06.2024 № 419 в частині призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 204300,00 гривень, виходячи із 90-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2021.

Зобов`язати Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту адреса: 02094, м. Київ, вул. Якова Гніздовського, 5, ЄДРПОУ 33145904) призначити та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням військової служби, в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 0.01.2023, з урахуванням вже виплачених сум.

Судові витрати в цій справі розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 28.05.2025.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна