Рішення від 27.05.2025 по справі 420/6962/25

Справа № 420/6962/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ст. 262 ч. 5 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов?язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену ст.19 Закону України «Про відпустки» за 2017-2019 роки, за період з 23.02.2022 року по день фактичної виплати 14.02.2025 року відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену ст.19 Закону України «Про відпустки», за 2017-2019 роки за період з 23.02.2022 року по день фактичної виплати 14.02.2025 року відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона проходила службу в НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) до 23.02.2022 року.

Водночас, за період 2017-2019 років їй не була нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку, передбачену ст.19 Закону України «Про відпустки». Звернувшись до відповідача із відповідною заявою, Військова частина НОМЕР_2 виплатила позивачу 14.02.2025 року грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за спірний період.

У той же час відповідачем, в порушення ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», не було виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Не погоджуючись із зазначеною бездіяльністю відповідача щодо виплати компенсації втрати частини доходу та вважаючи її протиправною, позивач звернулась до суду із даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 17.03.2025 року по справі №420/6962/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

28.03.2025 року від представника відповідача надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що законодавець передбачив виплату компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків виплати тільки тих доходів, які не мають разового характеру, тобто регулярні доходи, які нараховуються систематично, рівномірно, через певні проміжки часу. Водночас, оскільки за приписами Закону №2011-XII грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні додаткової відпустки виплачується тільки при звільненні військовослужбовця, тільки один раз за весь період служби, то дана виплата має разовий характер. Тобто, компенсація за невикористані відпустки є доходом разового характеру, а відтоді слід дійти висновку про те, що затримка виплати компенсації за невикористані відпустки не підлягають компенсації втрати частини доходів взагалі, так як указаний вид доходу не охоплюється Законом №2050-ІІІ.

28.03.2025 року від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення по справі.

Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд у справі встановив наступне.

ОСОБА_1 проходила військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) до 23.02.2022 року, що підтверджується витягом з наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 23.02.2022 року №97-ос.

Водночас, за період 2017-2019 років позивачу не була нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку, передбачена ст.19 Закону України «Про відпустки». Звернувшись 24.01.2025 року до відповідача із відповідною заявою, Військова частина НОМЕР_2 виплатила позивачу 14.02.2025 року грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за спірний період.

Разом з тим, відповідачем не було виплачено на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернулась до військової частини із окремою заявою від 15.02.2025 року про виплату їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати.

Водночас, листом від 28.02.2025 року відповідач відмовив позивачу у нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Не погоджуючись із вищезазначеною бездіяльністю відповідача, позивач звернулась до суду з позовом для захисту власних прав та інтересів в межах справи №420/6962/25.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III від 19.10.2000 року (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За ст. 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення).

Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).

Відповідно до п.3 Порядку №159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно ст.3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в день виплати основної суми доходу.

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону №2050-III).

Використане у ст.ст. 3, 4 Закону №2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Суд з цього приводу зазначає, що згідно норм чинного законодавства, компенсація частини втраченого доходу виплачується з моменту, коли у особи виникло право на отримання такого доходу, а не з моменту звернення особи із відповідною заявою про виплату складової грошового забезпечення.

При цьому, виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.02.2020 року по справі №826/8319/16 та від 18.07.2023 року по справі №200/10663/21.

За ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Вищезазначена правова позиція підтримана П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 10.04.2024 року по справі №420/30322/23.

Аналізуючи вищезазначене, оскільки несвоєчасне нарахування та виплату частини грошового забезпечення позивача відбулось у зв`язку з протиправними діями відповідача, тобто з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, що встановлено судовим рішенням, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини індексації грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Як було встановлено судом вище, нарахування та виплата позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачена ст.19 Закону України «Про відпустки» відбулась лише 14.02.2025 року за надходженням заяви позивача.

Тобто, несвоєчасне нарахування та виплата грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку відбулось у зв`язку з протиправними діями Військової частини НОМЕР_2 , тобто з вини органу, що нараховував і виплачував таке грошове забезпечення позивачу під час проходження нею військової служби.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 року у справі №560/8194/20 сформував правову позицію, згідно якої аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

Крім того, Судова палата у вищевказаній постанові зазначила, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону №2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі органами Пенсійного фонду України, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

За ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Вищевказана правова позиція була підтримана П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 29.04.2024 року по справі №400/14209/23.

Разом з тим, суд не враховує посилання відповідача у відзиві на те, що грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку не носить постійний характер, та звертає увагу на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17, відповідно до якої під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Вищевказана правова позиція висловлена у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2025 року по справі №400/3761/24.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку за період 2017-2019 років виплачена позивачу за її заявою вже після звільнення зі служби, тобто, у даній справі встановлено порушення строків виплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, а також, з огляду на те, що разом з виплатою грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку відповідачем не виплачено позивачу компенсації втрати частини доходу, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, виплаченої 14.02.2025 року,

Також суд вважає за необхідне зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, виплаченої 14.02.2025 року.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат у справі №420/6962/25 не здійснювати.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов?язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, виплаченої 14.02.2025 року.

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, виплаченої 14.02.2025 року.

Розподіл судових витрат не провадити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький