Постанова від 21.05.2025 по справі 161/2719/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 161/2719/25 пров. № А/857/7723/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

з участю секретаря судового засідання Ханащак С. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2025 року (прийняте в м. Луцьку суддею Пахолюком А. М.; дата складення повного судового рішення не вказана) в адміністративній справі № 161/2719/25 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення,

В С Т А Н О В И В :

10.02.2025 Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області із вказаним позовом та просила продовжити строк затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) з метою забезпечення примусового видворення за межі України строком на 6 місяців.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що о 21 год. 00 хв. 15.09.2024 на території Устилузької ОТГ Володимирського р-ну Волинської обл. близько 5000 м до лінії державного кордону та близько 3500 м до лінії прикордонних інженерних споруд у районі прикордонного знаку № 914, був виявлений та затриманий громадянин рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за спробу незаконного перетину державного кордону України з Республікою Польща, поза пунктом пропуску через державний кордон України, в пішому напрямку.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.09.2024 у справі № 161/17235/24 відповідача затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на один місяць до 15.10.2024.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.10.2024 у справі № 161/18828/24 строк дії судового рішення у справі № 161/17235/24 продовжено на строк два місяці, а також рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.12.2024 у справі № 161/22714/24 строк дії судового рішення у справі № 161/17235/24 продовжено на строк два місяці.

Разом з тим, в процесі вжитих заходів для виконання рішення про примусове видворення відповідача шляхом інтерв`ювання затриманого, в якому йому пропонувалось покинути територію України через Республіка Польща, на що останній погодився та отримав такий дозвіл на виїзд України від Адміністрації Державної прикордонної служби за недійсним паспортним документом. Також 29.01.2025 було здійснено спробу практичного виконання відповідачем рішення про примусове видворення за межі України до Республіки Польща через МАПП «Устилуг», про що в його паспортному документі зроблено відмітку про виїзд з території України, однак, представниками прикордонної варти Республіки Польща в пропуску на в`їзд відповідачу відмовлено, у зв`язку із відсутністю візи.

Позивач вважає, що відсутність у ОСОБА_1 в`їзної візи, з урахуванням введення в Україні воєнного стану, забезпечення примусового видворення відповідача за межі території України є значно ускладненим та відповідач не в змові самостійно покинути територію України, що створює передумови для незаконного перебування на території України та повторної спроби незаконного перетинання державного кордону України.

Враховуючи наведене, просить суд, продовжити строк затримання громадянина рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення за межі України строком на 6 місяців.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2025 року позов задоволено частково.

Продовжено строк затримання громадянину російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Волинському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Державної міграційної служби України с. Журавичі Ківерцівського району Волинської області терміном на два місяці, а саме до 15 квітня 2025 включно, з метою забезпечення примусового видворення з України.

У решті вимог відмовлено.

Допущено рішення суду до негайного виконання.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не дослідив питання - чи надавалася належним чином апелянтові інформація про право звертатися за захистом в Україна та не забезпечив доступу до процедури захисту в Україні. Суд не звернув увагу на твердження апелянта і належним чином не дав оцінку зазначеним апелянтом фактом, інакше дійшов би висновку про неможливість видворення зазначеного громадянина російської федерації. Позаяк на цей час УДМС України у Волинській області не розглядає заяви про визнання іноземців біженцями, не прийнято рішення щодо визначення статусу апелянта, підстави для примусового видворення апелянта за межі території України до завершення процедури визначення його статусу відсутні.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не здійснювалося.

Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон №3773-VI), відповідно до частини третьої статті 9 якого строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до частини четвертої статті 30 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Частинами одинадцятою - тринадцятою статті 289 КАС України встановлено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 вересня 2024 року у справі № 161/17235/24 громадянина рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 1 місяць.

Надалі строк тримання відповідача був продовжений сукупно на чотири місяці рішеннями Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2024 року у справі № 161/18828/24 від 10.12.2024 та у справі № 161/22714/24 (а. с. 9-11).

Вказані судові рішення набрали законної сили, ними встановлено, що відповідач у 2023 - 2024 роках брав участь у бойових діях у складі ЗСУ у відсічі збройної агресії російської федерації, був поранений у бою.

Після розірвання контракту ОСОБА_1 перебуває на території України з порушенням вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», без документів на право проживання (а. с. 9 - 11).

Отже, відповідач перебуває на території України з порушенням закону, строк його затримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні закінчується 15.02.2025, а тому є законні підстави для продовження строків затримання ОСОБА_1 .

У своєму позові у цій справі позивач зазначає, що на цей час продовжують існувати обставини, які слугували підставою для продовження строку затримання громадянина рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення за межі України, зокрема, необхідністю виготовлення в`їзної візи з суміжними державами для транзитного проїзду через їх територію.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що відповідач вживав заходи щодо отримання статусу біженця відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», що підтверджується листом Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців від 26.11.2024.

28.12.2024 відповідач отримав повідомлення про відмову в прийнятті заяви про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від УДМС в Волинській області, яку оскаржив до Волинського окружного адміністративного суду.

Відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Управління Державної міграційної служби України у Волинській області щодо відмови у прийнятті (розгляді) заяви громадянина російської федерації ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зобов`язано Управління Державної міграційної служби України у Волинській області розглянути заяву громадянина російської федерації ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та за наслідками розгляду прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що на звернення відповідача щодо надання дозволу на перетинання державного кордону України за недійсним паспортним документом, листом Адміністрації Прикордонної служби України від 20.12.2024 ОСОБА_1 надано дозвіл на виїзд з України, проте пропуск через державний кордон здійснюватиметься в пункті пропуску після перевірки паспортного документа, документів, які підтверджують мету поїздки.

Однак, як видно з позовної заяви та пояснень учасників справи в судовому засіданні 29.01.2025 представниками позивача було здійснено спробу практичного виконання відповідачем рішення про примусове видворення за межі України до Республіки Польща через МАПП «Устилуг», про що в його паспортному документі зроблено відмітку про виїзд з території України, однак, представниками прикордонної варти Республіки Польща в пропуску на в`їзд відповідачу відмовлено, у зв`язку із відсутністю візи.

Відтак, суд вважав підставними доводи сторони позивача щодо наявності ускладнених обставин для примусового видворення ОСОБА_1 за межі України, відповідач не в змозі самостійно покинути територію України, що створить передумови для повторної спроби незаконного перетинання державного кордону України.

Також суд взяв до уваги, що постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07.11.2024 у справі № 154/3688/24 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, тобто у спробі незаконного перетину державного кордону України на виїзд з України, а відтак й порушення статей 3, 12 Закону України «Про державний кордон України» (а. с. 8). Вказана постанова суду набрала законної сили, на день розгляду даної справи судом не змінена та не скасована.

Доводи відповідача про наявність місця постійного проживання та можливість працевлаштування на території України, суд вважав безпідставними, позаяк будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано.

Також на час розгляду цієї справи рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі № 140/14381/24 про визнання протиправним рішення УДМС України у Волинській області про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не прийнято, а тому на цей час суд позбавлений можливості оцінити підставність звернення відповідача з цього приводу.

Відтак, на цей час є необхідність у продовженні строку затримання відповідача у Волинському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, позаяк відповідач не отримав статусу біженця/ особи, яка потребує додаткового захисту, та не довів суду належними доказами можливість проживання та працевлаштування в Україні.

Враховуючи наведене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку затримання відповідача, однак, вважав що такий строк необхідно продовжити на два місяці, який є достатнім для забезпечення позивачу щодо вчинення відповідних дій в рамках процедури видворення.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставою для звернення до суду із вказаним позовом позивач вказав необхідність забезпечення примусового видворення за межі України.

Як встановлено судом, рішенням позивача від 17 вересня 2024 року вирішено примусово видворити з України громадянина рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документ, що посвідчує особу паспорт громадянина рф НОМЕР_2 , виданий 18 грудня 2013 року ФМС23002.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Максимов А. О., звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просив визнати протиправним та скасувати рішення про примусове видворення за межі території України.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 04 березня 2025 року в справі № 158/508/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року, позов задоволено частково.

Скасовано рішення Військової частини № НОМЕР_1 від 17 вересня 2024 року про примусове видворення за межі України громадянина російської федерації ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У своєму позові позивач зазначає, що на цей час продовжують існувати обставини, які слугували підставою для продовження строку затримання громадянина рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення за межі України, зокрема, необхідність виготовлення в`їзної візи з суміжними державами для транзитного проїзду через їх територію, проте жодного доказу на підтвердження здійснення будь-яких спроб (намагань) з боку позивача щодо практичного виконання рішення, направлених на забезпечення примусового видворення відповідача за межі території України, до суду надано не було, та цей факт був підтверджений під час розгляду справи представником позивача.

Разом з тим, чинним законодавством наведено вичерпний перелік підстав, які передбачають неможливість примусового видворення особи, а продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні можливе лише за їх наявності.

Проте, такі в ході судового розгляду встановлені не були.

Водночас, як видно із копії військового квитка серії НОМЕР_3 від 12.09.2023, виданого на ім`я ОСОБА_1 , відповідач у справі зобов`язання іноземця склав 02.08.2023 у в/ч НОМЕР_4 та був прийнятий на військову службу за контрактом.

Тобто, відповідач належним чином ідентифікований вказаним документом.

Частиною першою статті 289 КАС України встановлено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

А відповідно до частини одинадцятої статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.

З огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені у справі обставини, враховуючи те, що рішення Військової частини № НОМЕР_1 від 17 вересня 2024 року про примусове видворення за межі України громадянина російської федерації ОСОБА_1 , яке було вказане позивачем як підстава для звернення до суду із вказаним позовом, скасоване рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 04 березня 2025 року в справі № 158/508/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для продовження строку затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) з метою забезпечення примусового видворення за межі України.

Згідно зістаттею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2025 року в адміністративній справі № 161/2719/25 скасувати.

У задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 до громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 26.05.25