Рішення

від 26.05.2025 по справі 9901/204/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 травня 2025 року

м. Київ

справа №9901/204/21

адміністративне провадження № П/9901/204/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Бучик А.Ю.,

суддів: Берназюка Я.О., Рибачука А.І., Чиркіна С.М., Шарапи В.М.,

за участю секретаря судового засідання Сороки В.П.,

представника позивача - Гойдик Т.І.

представника відповідача - Саввіна С.С.

представника третьої особи - Служби безпеки України - Яновського А.В.,

розглянувши у закритому судовому засіданні справу №9901/204/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Прайд"

до Президента України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Рада національної безпеки і оборони України, Служба безпеки України,

про визнання протиправним та скасування Указу Президента України № 123/2021 від 25.03.2021 в частині

УСТАНОВИВ

І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Надра Прайд» (далі - позивач, ТОВ «Надра Прайд») звернулося до Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом до Президента України (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати Указ Президента України № 123/2021 від 25.03.2021 "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 19 березня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" у частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо цього Товариства (п. 11 додатку до Рішення).

2. За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 27.05.2021) для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: суддя-доповідач - Чиркін С.М., судді: Желєзний І.В., Кравчук В.М., Рибачук А.І., Стародуб О.П.

3. Верховний Суд ухвалою від 31.05.2021 відкрив провадження в адміністративній справі, залучив Раду національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) та Службу безпеки України як третіх оcіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

4. Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2021 задоволено заяву про самовідвід та відведено суддів Чиркіна С.М., Желєзного І.В. та Рибачука А.І. від участі у справі № 9901/204/21.

5. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справа № 9901/181/21 передана для такого складу суду: головуючий суддя - Мороз Л.Л. учасники колегії: Бевзенко В.М., Берназюк Я.О., Бучик А.Ю., Кашпур О.В.

6. У зв`язку з відставкою головуючого судді Мороз Л.Л. справу № 9901/181/21 передано на повторний авторозподіл.

7. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу від 14.06.2023 визначено склад суду: головуючий суддя - Бучик А.Ю., члени колегії: Берназюк Я.О., Рибачук А.І., Чиркін С.М., Шарапа В.М.

8. В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити його в повному обсязі.

9. Представники відповідача та третьої особи - Служби безпеки України просили відмовити в задоволенні позову повністю.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - РНБО фактичної участі у судовому процесі не брала, пояснень по суті спору не надала. У листах, надісланих до Суду, РНБО стверджувала про відсутність процесуальної дієздатності.

10. Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, Суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Суд встановив, що 02.07.2007 було зареєстровано ТОВ "Ґолден Деррік", засновниками якого виступили ПАТ "НАК "Надра України" та австрійська компанія "Ліфо Інвест ГМБГ" із статутним капіталом 33 млн грн із частками по 50%.

Відповідно до наказу Держгеонадра України від 22.08.2017 ТОВ "Голден Деррік" було видано Спеціальний дозвіл на користування надрами № 4847.

Протягом 2015-2017 років ТОВ "Ґолден Деррік" виступило засновником ряду юридичних осіб: ТОВ "ДЛК Інвест", ТОВ "ПСК Інвест", ТОВ "ППК Інвест", ТОВ "НДК Інвест", ТОВ "ГЛК Інвест", ТОВ "ЗВС Інвест", ТОВ "ДЛС Інвест", ТОВ "БНК Інвест", ТОВ "БРК Інвест", ТОВ "КЛК Інвест", ТОВ "ПЗК Інвест", ТОВ "ІСК Інвест", ТОВ "ПСП Інвест", ТОВ "ВЛС Інвест", ТОВ "БСР Інвест", ТОВ "ПНК Інвест", ТОВ "ЛДК Інвест", ТОВ "РНК Інвест", ТОВ "ФСР Інвест".

26.10.2017 на позачергових загальних зборах учасників ТОВ "Ґолден Деррік" вирішено змінити найменування товариства з ТОВ "Ґолден Деррік" на ТОВ "ІСТ Юроуп Петролеум".

Наказом від 26.11.2018 № 446 Державна служба геології та надр України внесла зміни до спеціального дозволу № 4847 щодо надрокористувача, замінивши ТОВ "Голден Деррік" на ТОВ "ДЛС Інвест".

У грудні 2018 року ТОВ "ДЛС Інвест" виступило одним із засновників ТОВ "Надра Прайд" із часткою у розмірі 60% статутного капіталу. Інший засновник - ТОВ "Авант Трейд Лімітед" з часткою в статутному капіталі у розмірі 40%. Кінцевий бенефіціарний власник - громадянин України ОСОБА_1 .

ТОВ «Надра Прайд» зареєстровано як юридичну особу 05.12.2018, видами економічної діяльності є: розвідувальне буріння; добування сирої нафти; добування природного газу; будівництво інших споруд; діяльність у сфері інжирінгу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; торгівля газом через місцеві трубопроводи.

Наказом від 22.12.2018 № 510 Державна служба геології та надр України внесла зміни до спецдозволу №4847 - надрокористувачем стало ТОВ "Надра Прайд".

19.03.2021 Служба безпеки України звернулася до РНБО з пропозицією про застосування санкцій до низки юридичних осіб, серед яких було і ТОВ "Надра Прайд", у зв`язку з виявленням фактів протиправної діяльності на шкоду інтересам держави.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони від 19.03.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - Рішення) застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до юридичних осіб згідно з додатком.

Згідно з пунктом 11 додатку до рішення РНБО від 19.03.2021 до ТОВ «Надра Прайд» безстроково були застосовані такі обмежувальні заходи:

1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;

2) обмеження торговельних операцій;

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;

9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України;

10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;

11) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;

12) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

13) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;

14) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;

15) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;

16) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;

17) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

25.03.2021 Президент України видав Указ № 123/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"», яким увів в дію зазначене Рішення.

Вважаючи вказаний Указ протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

12. Позивач вважає, що Указ № 123/2021 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки введені проти нього санкції є протиправними та істотно порушують його права та інтереси, охоронювані законом. Указ № 123/2021 не відповідає критеріям законності, прозорості, обґрунтованості та іншим вимогам, які передбачені для акта суб`єкта владних повноважень, а також передбачає непропорційне втручання у права та інтереси позивача. На переконання позивача, рішення про застосування до нього санкцій не ґрунтується на встановлених Законом України "Про санкції" від 14.08.2014 № 1644-VII (далі - Закон № 1644-VII) підставах, прийняте поза законодавчою процедурою, а в його основі - свавільне застосування закону, що суперечить рішенням Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини. Прийняте рішення суперечить статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не містить умов для застосування санкцій. Позивач переконаний, що застосування санкцій саме до нього законом не передбачено, не обумовлено інтересами суспільства, не є співмірним вчиненому порушенню, яке водночас позивач не допускав.

Вказує, що у тексті Указу № 123/2021 та Рішенні РНБО відсутні посилання на будь-які конкретні обставини, які б свідчили про наявність достатніх та обґрунтованих підстав для застосування санкцій, а також дозволили б позивачу зрозуміти суть порушень, які ним могли бути допущені, а також відповідні докази, які підтверджують існування таких порушень.

Зазначає, що застосовуючи обмежувальні заходи (санкції), відповідний суб`єкт владних повноважень повинен чітко зазначити підставу для ухвалення рішення, яке обмежує права, свободи чи інтереси особи, навести обставини, які підтверджують її існування, а також вказати на докази, які підтверджують відповідні висновки.

Вказує, що кінцевим бенефіціарним власником позивача є громадянин України, а структура його власності не передбачає будь-якого контролю з боку іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента. Тому позивач не може бути суб`єктом накладення персональних санкцій, з огляду на критерій приналежності до такої групи як "юридичні особи, які знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи -нерезидента".

Позивач вважає, що Закон № 1644-VII в цілому не допускає можливості його застосування до позивача як юридичної особи, яка зареєстрована та провадить свою діяльність в Україні.

Зазначає, що обмежувальні заходи (санкції), які підлягають застосуванню до позивача, не є передбачуваними та юридично визначеними, оскільки неможливо зрозуміти, чи запроваджуються вони у вигляді анулювання або ж зупинення ліцензій та інших дозволів; які саме застосовуються обмеження щодо позивача відносно транзиту ресурсів, польотів та перевезень - обмеження, часткове чи повне припинення; яка саме заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів застосовується - повна або часткова.

Вважає, що у випадку, якщо запровадження обмежувальних заходів (санкцій) до позивача дійсно пов`язується із нібито заниженою у минулому вартістю спеціального дозволу, то фактично санкції до позивача застосовуються не за його дії, а за дії органів державної влади, які в минулому визначали плату (збір) за видачу спеціального дозволу.

ТОВ "Надра Прайд" має право на користування надрами на підставі спеціального дозволу від 22.08.2017 № 4847, який первинно був оформлений за плату, розмір якої визначався компетентним органом державної влади, (первісно спеціальний дозвіл був виданий ТОВ "Голден Деррік" і за його отримання було сплачено кошти у розмірі 1719300,00 грн збору за сам дозвіл та 580321,33 грн за право використання геологічної інформації), а тому позивач не повинен зазнавати негативних наслідків, якщо сьогодні такі дії органу влади розглядаються як помилкові.

Зазначає, що обсяг та характер обмежувальних заходів (санкцій), які підлягають застосуванню до позивача, їхній безстроковий характер свідчить, що їх реалізація призведе до неможливості позивача здійснювати будь-яку господарську діяльність, зокрема неможливості укладати будь-які угоди з іншими особами, виконувати свої фінансові зобов`язання перед ними, отримувати будь-які інші дозволи чи ліцензії, тобто фактично застосованими санкціями повністю нівелюється можливість позивача як юридичної особи набувати та реалізовувати будь-які права та обов`язки, необхідні для ведення господарської діяльності. Фактично застосованими обмежувальними заходами (санкціями) нівелюється будь-яка реальна можливість позивача бути учасником господарських правовідносин, що безумовно вимагає перевірки законності та обґрунтованості рішення, яким такі санкції були застосовані.

Позивач покликається на те, що на момент звернення до суду вже зазнає негативних наслідків, адже 29.03.2021 Державна служба геології та надр України на офіційному веб-сайті розмістила наказ від 26.03.2021 №228 "Про анулювання спеціальних дозволів на користування надрами", в пункті 11 додатку зазначається про анулювання дозволу позивача № 4847.

13. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що Указ виданий на підставі повноважень та у спосіб, встановлений Законом.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1644-VII пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд РНБО Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.

Вказані органи державної влади виключно за наявності достатніх підстав виносять на розгляд РНБО пропозиції щодо застосування санкцій.

Санкції до Позивача застосовано РНБО за результатами розгляду пропозицій Служби безпеки України.

Законодавство України не містить положень, які б встановлювали обов`язок вказувати підстави для застосування санкцій у відповідному рішенні РНБО або Указі Президента України про введення такого рішення в дію.

Застосування санкцій до позивача рішенням РНБО, введеним у дію Указом № 123/2021, здійснено у зв`язку з наявністю достатніх підстав, визначених статтею 3 Закону № 1644-VII.

14. У відзиві на позовну заяву третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Служба безпеки України зазначає, що твердження позивача про те, що він не здійснював жодних дій, які б створювали загрозу національним інтересам чи безпеці України або сприяли терористичній діяльності, не відповідають дійсності та спростовуються наявною у Служби безпеки України контррозвідувальною та розвідувальною інформацією.

За результатами розгляду зазначеної інформації на засіданні РНБО, що відбулося 19.03.2021, і було прийнято рішення про застосування санкцій до позивача.

З огляду на те, що СБУ здійснено інформування РНБО України у відповідності до вимог статті 5 Закону № 1644-VII, а РНБО України, в свою чергу, прийнято рішення про застосування санкцій, що згідно з законодавством віднесено до виключної компетенції РНБО України, дії Служби безпеки України та РНБО України є законними та такими, що вчинені з дотриманням вимог частини другої статті 19 Конституції України.

Твердження позивача про те, що Указ Президента України прийнято безпідставно, оскільки відповідач не є суб`єктом, визначеним у Законі № 1644-VII, до якого можна застосовувати санкції, не відповідають дійсності та спростовується положеннями статті 3 Закону № 1644-VII.

Враховуючи зазначене, позивача віднесено до суб`єктів, які зазначені у частині першій статті 3 Закону № 1644-VII на підставі наявної у Служби безпеки України інформації, яка отримана з дотриманням вимог законодавства.

Тимчасове обмеження права позивача користуватися та розпоряджатися належним йому майном є втручанням держави у його право на мирне володіння майном, але таке втручання держави у вказане право є пропорційним, легітимній меті, ґрунтується на вимогах, зокрема Закону № 1644-VII, не позбавляє його права власності, а лише обмежує можливість реалізації цього права в Україні.

IV. ВИСНОВКИ СУДУ

15. Оцінивши надані докази та заслухавши пояснення представників учасників справи, Суд дійшов таких висновків.

16. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Відповідно до пунктів 1, 18 частини першої, частини третьої статті 106 Конституції України Президент України забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави.

Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Президент України очолює Раду національної безпеки і оборони України.

18. Статтею 107 Конституції України передбачено, що РНБО України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові. РНБО України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою РНБО України є Президент. Рішення РНБО України вводяться в дію указами Президента.

19. Засади організації та діяльності РНБО, її склад, структуру, компетенцію і функції визначає Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 05.03.1998 № 183/98-ВР (далі - Закон № 183/98-ВР).

20. За правилами частин першої, третьої, четвертої статті 10 Закону № 183/98-ВР рішення РНБО приймаються не менш як двома третинами голосів її членів. Прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України. Рішення РНБО, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

21. Відповідно до Преамбули Закону № 1644-VII прийняття цього Закону, серед іншого, було зумовлено усвідомленням Верховною Радою України потреби невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

22. Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України "Про санкції" від 14.08.2014 № 1644-VII (далі - Закон № 1644-VII) з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

23. Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1644-VII визначено, що підставами для застосування санкцій є: дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

24. Відповідно до статті 4 Закону №1644-VII видами санкцій згідно із цим Законом, зокрема, є анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами.

25. Згідно з частинами першою, третьою статті 5 Закону № 1644-VII пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд РНБО Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.

26. Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2- 21, 23- 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається РНБО та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Рішення щодо застосування санкцій повинне містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово (частина п`ята статті 5 Закону № 1644-VII).

27. Відповідно до частини сьомої статті 5 Закону № 1644-VII рішення про скасування санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, у разі якщо застосування санкцій привело до досягнення мети їх застосування.

28. Суд встановив, що обмежувальні заходи щодо Товариства були застосовані за пропозиціями Служби безпеки України, викладеними у листі від 19.03.2021 № 8/5/2-2592дск. Як наслідок Указом Президента України від 25.03.2021 № 123/2021 введено в дію рішення РНБО України від 19.03.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" до позивача (п. 11 додатку до рішення).

Отже, санкції застосовані за ініціативою уповноваженого органу, який забезпечує державну безпеку України.

29. Види санкцій, які були застосовані до ТОВ "Надра Прайд" Указом Президента України від 25.03.2021 № 123/2021 та їх кількість, визначалися безпосередньо органом застосування, який відповідно до частини четвертої преамбули Закону № 1644-VII задля невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, використовує всі передбачені законом заходи з метою захисту цих інтересів, в тому числі і щодо недопущення завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, а також щодо запобігання порушенню прав, свобод та законних інтересів громадян України.

30. При цьому всі види санкцій, які були застосовані до позивача Указом Президента України від 21.03.2021 № 123/2021, відповідають видам санкцій, що передбачені статтею 4 Закону № 1644-VII.

31. Строк застосування санкцій, введених оскаржуваних Указом до позивача - безстроково.

Колегія суддів зазначає, що частину п`яту статті 5 Закону № 1644-VII, якою визначено, що рішення щодо застосування санкцій повинне містити строк їх застосування, слід розуміти як обов`язкову вимогу до структури рішення, тобто як вказівку на термін дії та строк чинності застосованих санкцій, а не так, що цей строк має бути присічним. Строк може бути необмежений у часі, тобто не мати дати завершення, але мати початок відліку.

32. Отже, видавши оскаржуваний Указ, Президент України реалізував владні управлінські функції в межах власних конституційних повноважень.

Оскаржуваний Указ прийнято у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, належних та допустимих доказів, які б спростовували такі висновки, позивачем у ході розгляду справи не надано.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 17.12.2024 у справі у справі № 9901/203/21, від 17.12.2024 у справі № 9901/206/21, від 25.02.2025 у справі № 9901/191/21, від 25.02.2025 у справі № 9901/195/21, предметом оскарження у яких також був Указ Президента України, що оскаржується у цій справі.

33. Зважаючи на те, що завданням Верховного Суду є забезпечення сталості та єдності судової практики, колегія суддів не вбачає підстав для іншого тлумачення та застосування правових норм у справі, що розглядається.

34. Вирішуючи питання можливості застосування санкцій до юридичних осіб - резидентів, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.08.2024 у справі № 800/162/16 сформувала висновок щодо застосування положень статтей 1 та 3 Закону № 1644-VII:

«…Закон № 1644-VIІ не дає загального чи спеціального (звуженого) визначення (дефініції) суб`єкта, до якого застосовуються санкції, обмеження, або «того, хто може бути» чи «того, до кого можуть застосовуватися» спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи. Цей Закон не описує ознак, умов, виду, структурно-організаційних властивостей тощо, яким має відповідати «той, хто чинить», поводиться (діє якимось певним способом, вдається до певної недозволеної поведінки) супроти ідеї та цінностей української держави, основ її життєдіяльності і буття, якими є національні інтереси та безпека, суверенітет, територіальна цілісність України, права і свободи людини і громадянина.

…Аналіз змісту Закону № 1644-VIІ стосовно того, до кого можуть бути застосовані санкції, дає підстави стверджувати, що перелік таких осіб є критеріальним, орієнтувальним, поосібним, але не вичерпним. Вони не містять правил, за яких до підсанкційних осіб не можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками), як-от: у разі, коли загрози національним інтересам та національній безпеці будуть створювати не тільки суб`єкти, перелік яких наведений в цьому Законі, але й інші особи (юридичні чи фізичні) за наявності передумов (об`єктивних чинників), які зумовили як видання Закону, так і існування підстав та мети його застосування.

Тобто форми захисту наведених цінностей з боку України можуть бути спрямовані не тільки стосовно до іноземних, а також інших суб`єктів, перелічених в частині другій статті 1 Закону № 1644-VIІ, але й стосовно кожного, чия діяльність загрожуватиме об`єктам, які знаходяться під охоронюваною дією цього Закону. Якщо серед таких осіб є резиденти, то й вони можуть бути суб`єктами застосування санкційних обмежень.».

Подібний підхід застосовано Великою Палатою Верховного Суду також у постановах від 06.07.2023 у справі № 9901/376/21, від 06.07.2023 у справі № 9901/635/18.

35. Оскаржуваним у цій справі Указом введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, яким застосовано санкції щодо 19 юридичних осіб, в т.ч. щодо позивача, на яких переоформлені спеціальні дозволи на користування надрами, попередньо надані ТОВ "Голден Деррік".

36. Велика Палата Верховного Суду уже розглядала справи, позивачами у яких були юридичні особи з переліку 19 юридичних осіб, до яких, як і до позивача, застосовано санкції оскаржуваним у цій справі Указом, і у постановах від 17.12.2024 у справі у справі № 9901/203/21, від 17.12.2024 у справі № 9901/206/21, від 25.02.2025 у справі № 9901/191/21, від 25.02.2025 у справі № 9901/195/21 також застосувала зазначений вище підхід у питанні застосування положень статей 1 та 3 Закону № 1644-VII, визнавши такі юридичні особи суб`єктами, до яких можуть бути застосовані санкції.

37. Отже, зміст статей 1, 3 Закону № 1644-VII у своїй сукупності та правовий висновок Великої Палати ВС щодо їх трактування спростовують доводи позивача щодо неможливості застосування санкцій до резидентів за умови, якщо дії останніх створюють реальну чи потенційну загрозу національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України.

38. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

39. Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

40. За таких обставин, враховуючи наявність сформованих висновків Великої Палати Верховного Суду у справах, які є подібними зі справою, яка розглядається, Суд вважає безпідставними доводи позивача щодо неможливості застосування санкцій до юридичних осіб - резидентів.

41. Щодо підстав застосування до позивача санкцій, колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постановах від 13.01.2021 у справі № 9901/405/19, від 06.07.2023 у справі № 9901/635/18 у питанні застосування санкцій виснувала: "Наявність реальної чи потенційної загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, про які йдеться у статті 3 Закону № 1644-VII, безумовно, є оціночним поняттям, а достатність підстав вважати існування такої реальної чи потенційної загрози передбачає певну межу дискреції. При введенні в дію рішення РНБО про такі санкції Президент України як гарант Конституції України, якому народом України надано представницький мандат і якому Конституцією України надано повноваження вводити в дію рішення РНБО, має самостійно оцінити наявність та достатність підстав для введення такої санкції.

Судовий контроль за таким рішенням є обмеженим, оскільки суд, з одного боку, не може за Президента України повторно оцінити наявність та достатність підстав для введення таких санкцій у межах його дискреції (що означало б порушення принципу розподілу влади), але з іншого - в змозі перевірити дотримання меж такої дискреції та процедури введення санкцій".

Колегія суддів зазначає, що обов`язок щодо такої оцінки покладений на спеціально уповноважені органи, зокрема, Службу безпеки України та РНБО.

У справі, яка розглядається, рішення про застосування санкцій до позивача Рада національної безпеки і оборони України прийняла за пропозицією саме Служби безпеки України.

42. Ухвалою від 29.05.2021 Суд витребував від Служби безпеки України та РНБО документи, що підтверджують існування фактичних даних та обставин, які стали підставою для внесення пропозиції Служби безпеки України для прийняття рішення РНБО про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до позивача та документи, що містять пропозиції Служби безпеки України про застосування персональних спеціальних економічних й інших обмежувальних заходів (санкцій) до ТОВ "Надра Прайд", які були внесені до РНБО.

43. На підтвердження існування фактичних даних та обставин, які стали підставою для внесення пропозицій РНБО про застосування санкцій до позивача, Служба безпеки України надала документи, які містили інформацію, що становить державну таємницю, копії документів, що містили пропозиції Служби безпеки України про застосування персональних спеціальних економічних й інших обмежувальних заходів (санкцій) до позивача, які були внесені до РНБО.

44. 25.02.2022 у зв`язку з виникненням реальної загрози захоплення матеріальних носіїв секретної інформації (МНСІ) та відсутністю можливості їх вивезення в безпечне місце, МНСІ, які були на зберіганні у відділі режимно-секретної роботи Верховного Суду (у тому числі матеріали судових справ та додаткові матеріали до них), було знищено відповідно до вимог законодавства, про що у відділі режимно-секретної роботи Верховного Суду є відповідні підтверджуючі документи (акт про знищення секретних документів від 14.04.2022 № 57/ВС-35ДСК).

45. Згодом Служба безпеки України надала суду докази, які підтверджують наявність підстав для застосування санкцій до ТОВ "Надра Прайд", та містять інформацію з обмеженим доступом з грифом "Для службового користування".

Відповідальність за повноту і достовірність відомостей, викладених у пропозиціях Служби безпеки України, несе їх ініціатор, а також інші уповноважені органи, які подали ініціатору інформацію і які за своїм статусом уповноважені визначати ступінь загрози національній безпеці.

46. Інформація для службового користування (не підлягає оприлюдненню).

Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію

Кінець інформації для службового користування.

47. Під час розгляду справи Служба безпеки України надала суду інформацію про те, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000367 від 08.05.2014, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті 255, частиною третьою статті 358, частиною другою статті 364, частиною другою статті 15, частиною другою статті 364, частиною першою статті 366, частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України.

23.10.2020 з матеріалами провадження № 42014000000000367 об`єднано матеріали провадження № 62019000000000544 від 24.04.2019, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті 255 Кримінального кодексу України. Об`єднаному провадженню залишено № 42014000000000367.

48. В рамках зазначених кримінальних проваджень розслідуються обставини видачі Держгеонадра ТОВ "Ґолден Деррік" 19 спецдозволів на користування надрами, в т.ч. переоформленого на позивача, відчуження частки держави в ТОВ "ІСТ Юроуп Петролеум", незаконного заволодіння державними активами в нафтогазодобувній галузі шляхом безпідставного отримання підконтрольними юридичними особами спецдозволів на користування надрами.

49. Також в рамках цих кримінальних проваджень встановлено осіб, можливо причетних до їх вчинення, серед яких голова правління НАК "Надра України", інші службові особи та менеджери державних органів та юридичних осіб.

50. Колегія суддів враховує, що згідно з статтею 13 Конституції України надра, та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

51. За приписами статті 4 Кодексу України про надра надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

52. Пропозиція Служби безпеки України застосувати щодо позивача санкції обґрунтована тим, що протиправне переоформлення та перереєстрація майнових активів національного підприємства України (ПАТ "НАК "Надра України"), а також невикористання спеціальних дозволів на користування надрами (розробка за ними не здійснюється, видобуток не проводиться, податки не сплачуються) призвело до блокування видобутку значного обсягу корисних копалин загальнодержавного значення, що свідчить про свідоме завданням майнових втрат для держави та створення перешкод для сталого економічного розвитку України.

53. Отже, підставами для застосування санкцій в цьому випадку слугувало фактичне невикористання спеціальних дозволів на користування надрами, нездійснення позивачем господарської діяльності з видобутку корисних копалин та приналежність його до групи юридичних осіб, які могли забезпечувати можливість переоформлення спецдозволів на користування надрами без врахування частки держави та подальше блокування видобутку корисних копалин загальнодержавного значення. Наявність такої змови та причетність до неї службових осіб, є предметом розслідування в рамках відповідних кримінальних проваджень.

54. З такими доводами погодилась і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 17.12.2024 у справі № 9901/203/21, від 17.12.2024 у справі № 9901/206/21, від 25.02.2025 у справі № 9901/191/21, від 25.02.2025 у справі № 9901/195/21, позивачами у яких також були юридичні особи з числа 19 заснованих ТОВ "Ґолден Деррік", щодо яких також застосовано санкції оскаржуваним у цій справі Указом, та дійшла висновку, що в матеріалах цих справ є докази, які з достатнім ступенем переконливості здатні підтримати умовивід щодо існування обставин, які є належними підставами для внесення СБУ пропозиції до РНБО щодо застосування спеціальних санкцій до позивача.

55. Отже, Суд вважає безпідставними доводи позивача про відсутність у відповідача, станом на час прийняття відповідачем оскаржуваного Указу, передбачених пунктом 1 частиною першою статті 3 Закону України "Про санкції" підстав для застосування щодо нього санкцій.

56. Покликання позивача на те, що дії по видачі та переоформленню дозволу на користування надрами відповідали вимогам чинного на той час законодавства є безпідставним і не свідчить про протиправність оскаржуваного Указу, оскільки підставою для застосування санкцій були не порушення під час оформлення дозволу на користування надрами, а створення потенційної загрози національним інтересам, експропріації чи обмеження права власності, завдання державі майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку України.

57. Крім того, у зв`язку із застосуванням санкцій оформлений на позивача дозвіл на користування надрами анульовано, а обставини та дії причетних осіб, які слугували підставою для застосування відповідачем щодо позивача та інших юридичних осіб оскаржуваним Указом санкцій, є також предметом розслідування в рамках кримінальних проваджень, в яких, на підставі зібраних доказів буде досліджено діяльність юридичних осіб, включно з позивачем, їх засновників, керівників та підписантів та прийняте відповідне рішення.

58. Покликання позивача на те, що оскаржуваний Указ допускає можливість застосування невичерпного переліку санкцій є безпідставним, оскільки в додатку до рішення РНБО наведено перелік застосованих до позивача санкцій, а пункт "інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом" є безпредметним, не забезпечує можливість застосування інших, крім зазначених в цьому переліку, санкцій, тому сам по собі не може характеризувати Указ в цілому як протиправний.

59. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 17.12.2024 у справі у справі № 9901/203/21, від 17.12.2024 у справі № 9901/206/21, від 25.02.2025 у справі № 9901/191/21, від 25.02.2025 у справі № 9901/195/21 сформувала правову позицію про те, що право особи на участь у прийнятті щодо неї управлінських рішень не є абсолютним. Багато процедур адміністративного характеру не передбачають безпосередньої участі адресата відповідного рішення. У таких процедурах сумніви особи у правомірності рішень і дій щодо неї суб`єкта владних повноважень може усунути суд під час здійснення відповідного судового контролю. Позивач у цій справі мав можливість спростувати наявність підстав для застосування до нього санкцій. Представник позивача від імені останнього надав суду ті пояснення, які вважав за потрібне, однак не спростував підтверджені фактичні підстави для застосування санкцій до позивача.

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду сформувала у справах, предметом оскарження у яких був той же Указ, що і у справі, яка розглядається, колегія суддів вважає, що вони підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.

60. За таких обставин, покликання позивача на порушення його права на участь у процесі прийняття оскаржуваного рішення також є безпідставним.

61. Щодо пропорційності застосованих санкцій, колегія суддів виходить з того, що прийняте стосовно позивача рішення є втручанням держави у його право мирного володіння майном. Однак у такому випадку необхідно проаналізувати співвідношення державного суверенітету і права власності, тобто співвідношення публічних інтересів держави України і приватних інтересів конкретного власника та встановити пропорційність втручання в такому випадку в право власності. Це може і має бути предметом судового контролю.

62. Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

63. До спірних правовідносин є застосовною стаття 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

64. Положеннями частини сьомої статті 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди, зокрема правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

65. Тимчасове обмеження права позивача користуватися та розпоряджатися належним йому майном, запобігання виведенню капіталів за межі України, зупинення торгівельних та фінансових операцій є втручанням держави у його право на мирне володіння майном.

66. Водночас таке втручання у право позивача на мирне володіння майном ґрунтується на вимогах чинного законодавства, зокрема Закону №1644-VII, та має легітимну мету забезпечити контроль за власністю особи, діяльність якої може нести загрозу національним інтересам України. Зазначена мета відповідає пункту 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

67. Отже, обмеження права позивача користуватися та розпоряджатися належним йому майном є втручанням держави в його право на мирне володіння майном, проте таке втручання держави у вказане право ґрунтується на вимогах, зокрема, Закону № 1644-VII. При цьому втручання у право мирного володіння майном позивача не позбавляє його права власності, таке втручання, є пропорційним легітимній меті та не становить надмірного тягаря для позивача.

68. За встановлених обставин, несприятливі для позивача наслідки запроваджених до нього санкцій дозволяють досягнути цілі, на які спрямовані рішення Ради національної безпеки і оборони України та Указ №123/2021.

69. Враховуючи встановлені компетентними органами дії позивача та їх оцінку для національних інтересів, колегія суддів вважає пропорційними застосовані обмежувальні заходи.

70. Такі ж висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2024 у справі у справі № 9901/203/21, від 17.12.2024 у справі № 9901/206/21, від 25.02.2025 у справі № 9901/191/21, від 25.02.2025 у справі № 9901/195/21, предметом оскарження у яких також був Указ, який оскаржується у цій справі, і Суд враховує їх під час розгляду цієї справи.

71. Колегія суддів не приймає доводів, що застосовані санкції призвели до порушення встановлених законодавством гарантій здійснення підприємницької діяльності, оскільки санкції в розумінні Закону № 1644-VII не є видом (формою, засобом, механізмом) відповідальності, так як дії, за фактом реалізації яких вони застосовуються до суб`єкта, котрий їх здійснив, в більшості випадків не містять ознак вольового протиправного порушення заборон, визначених відповідним законодавством, для кваліфікації якого необхідно встановити ознаки складу правопорушення.

72. У постанові від 06.07.2023 у справі № 9901/376/21 Велика Палата Верховного Суду вже формулювала висновок про те, що санкції, передбачені Законом № 1644-VIІ, не є видом покарання чи відповідальності. Вони виконують функції обмежувального економічного заходу щодо осіб, які, зокрема, становлять для України загрозу посягання на її національні інтереси, національну безпеку, суверенітет і територіальну цілісність.

73. Також Суд вважає за необхідне зазначити, що у лютому 2014 року розпочалася збройна агресія російської федерації проти України, що в подальшому переросла у повномасштабне вторгнення.

Видобуток природного газу в таких умовах є стратегічно важливим елементом забезпечення національної безпеки України. Безперебійне функціонування газовидобувної галузі забезпечує енергетичну незалежність держави, стабільність енергопостачання ключових об`єктів критичної інфраструктури та сектору оборони, що є необхідною умовою ефективного виконання завдань з оборони та підтримки життєдіяльності суспільства. Забезпечення власного видобутку природного газу мінімізує ризики, пов`язані з енергетичною залежністю, сприяє економічній стійкості і є невід`ємною складовою комплексної системи національної безпеки в умовах збройної агресії.

74. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що Президент України, видаючи Указ № 123/2021 в оскаржуваній частині, діяв у межах своїх конституційних повноважень, у порядку та на підставі законодавства України, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тобто пропорційно.

75. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

76. Пункт 46 мотивувальної частини цього судового рішення містить службову інформацію і не підлягає оприлюдненню відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень".

Керуючись статтями 241-246, 250, 255, 262, 266, 295 КАС України, Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Прайд" відмовити повністю.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.Ю. Бучик

Судді Я.О. Берназюк

А.І. Рибачук

С.М. Чиркін

В.М. Шарапа

Повний текст рішення складено 28.05.2025