Окрема думка від 28.05.2025 по справі 990/307/23

ОКРЕМА ДУМКА

28 травня 2025 року

м. Київ

справа №990/307/23

адміністративне провадження №П/990/307/23

Суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Яковенка М. М. та Шишова О. О. щодо ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2025 року в адміністративній справі № 990/307/23 за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Рада національної безпеки і оборони України, Служба безпеки України про визнання протиправним та часткове скасування Указу Президента України.

Короткий виклад історії справи

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, в якому просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 12 травня 2023 року № 279/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині введення в дію пункту (позиції) № 32 додатку 1.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року ухвалу Верховного Суду про залишення позову без розгляду скасовано.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року прийнято справу до провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2025 року на підставі пункту 4 частини першої статті 240 КАС України позовну заяву залишено без розгляду через повторне неприбуття позивача та його представника в судове засідання без поважних причин.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2025 року ухвалу Верховного Суду від 16 січня 2025 року скасовано, а справу № 990/307/23 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Суддею Білоусом О. В. подано заяву про самовідвід у цій справі від 21 травня 2025 року.

Також перед початком судового засідання 22 травня 2025 року, представником позивача Лещенком О. В. подано заяву про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Білоуса О. В., Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л., Шишова О. О., Яковенка М. М. від розгляду справи № 990/307/23. В обґрунтування заявленого відводу представник позивача, з посилання на пункт 4 частини першої статті 36 КАС України, зазначає, що у нього є об`єктивні та розумні побоювання щодо безсторонності та неупередженості цього складу суду, через що весь склад суду не може брати участі в розгляді цієї адміністративної справи.

Після оголошення змісту вказаної заяви у судовому засіданні 22 травня 2025 року, суддя Білоус О. В. оголосив зміст його заяви про самовідвід від 21 травня 2025 року. Крім того, судді Блажівська Н. Є. та Желтобрюх І. Л. також заявили самовідвід від розгляду цієї справи.

В обґрунтування заявленого самовідводу, суддя Білоус О. В. зазначив, що однією із підстав апеляційного оскарження ухвали Верховного Суду від 16 січня 2025 року про залишення позову без розгляду, представник позивача зазначив упереджене ставлення головуючого судді.

Зокрема, адвокат Лещенко О. В. зазначав, що на його думку, всі дії судді були направлені на обмеження його права на доступ до суду. Суддя Білоус О. В. наголосив, що, хоча упередженості чи необ`єктивності при розгляді цієї справи у нього не було і немає, однак, враховуючи те, що представник позивача Лещенко О. В. в апеляційній скарзі зазначає своє переконання щодо упередженості головуючого судді, то у стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви щодо його упередженості при її розгляді.

Судді Блажівська Н. Є. та Желтобрюх І. Л. зазначили, що упередженості чи необ`єктивності при розгляді цієї справи у них немає, однак, за обставин, коли у стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви щодо упередженості суддів при розгляді справи № 990/307/23, вони не можуть брати участі у її розгляді. Зокрема, з огляду на обставини, що склалися, кожна із сторін буде вважати рішення суду прийнятим або під тиском позивача та його представника або необ`єктивним і винесеним упередженим складом суду, що не відповідає меті та завданню судочинства.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - Лещенка О. В. про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Білоуса О. В., Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л., Шишова О. О., Яковенка М. М. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського В. О., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Рада національної безпеки і оборони України, Служба безпеки України про визнання протиправним та часткове скасування Указу Президента України.

Задоволено заяви суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Білоуса О. В., Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л. про самовідвід та відведено вказаних суддів від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського В. О., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Рада національної безпеки і оборони України, Служба безпеки України про визнання протиправним та часткове скасування Указу Президента України.

Приймаючи таке рішення, колегія суддів виходила, зокрема з того, що у даному випадку представник позивача підтвердив, що мав обґрунтовані сумніви в неупередженості усього складу суду за результатами обох випадків постановлення судом ухвал про залишення позову без розгляду, оскільки жоден з членів колегії суддів не заперечив чи не заявив окремої думки, а, отже, дії суддів демонстрували наміри усіх її членів.

Колегія суддів констатувала, що, хоча зазначені обставини не впливають на об`єктивність чи неупередженість суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Білоуса О. В., Блажівська Н. Є., Желтобрюх І. Л. при розгляді цієї справи і не свідчать про особисту зацікавленість в результаті її розгляду, однак, з огляду на високі стандарти довіри до суду в демократичному суспільстві та з метою уникнення протилежної думки у будь-якого стороннього спостерігача, враховуючи стійку недовіру, що наполегливо демонструє сторона спору, з метою уникнення завдання шкоди авторитету правосуддя, вказані заяви про самовідвід підлягають задоволенню.

З такими висновками ми не погоджуємось, у зв`язку з чим, в порядку частини третьої статті 34 КАС України, вважаємо за необхідне викласти окрему думку щодо ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2025 року в адміністративній справі № 990/307/23 (адміністративне провадження № П/990/307/23).

Статтею 36 КАС України регламентовано підстави для відводу (самовідводу) судді, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).

Відповідно до частин першої - третьої статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Зі сталої судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) можна виснувати, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) належить визначати окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (параграфи 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції» (Morel v. France)); параграф 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії» (Pescador Valero v. Spain) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (параграф 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії» (Luka v. Romania)), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (параграф 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland)); параграф 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Ки проти Фінляндії» (Pabla Ky v. Finland); параграф 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалеф проти Мальти» (Micallef v. Malta).

У рішенні від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» ЄСПЛ з посиланням на свою усталену практику підкреслив, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (параграф 49).

Стосовно об`єктивного критерію цей Суд зазначив, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (параграф 52).

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

З аналізу предмета і меж перегляду у цій справі не можна простежити будь-яку залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано ілюстрував би упередженість або необ`єктивність суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Білоуса О. В., Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л. при розгляді справи № 990/307/23, а також їх заінтересованість у результатах її вирішення.

Припущення того, що у сторони у справі або у якогось абстрактного стороннього спостерігача можуть виникнути уявні суб`єктивні сумніви у неупередженості або об`єктивності судді не є передбаченою положеннями статті 36 КАС України підставою для заявлення та задоволення самовідводу у цій справі.

Справа розглядається судом та ухвалюються судові рішення не заради демонстрації судочинства перед стороннім спостерігачем, а у відповідності до завдання здійснення адміністративного судочинства визначеного у частині 1 статті 2 КАС України, метою якого є захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду.

Ті обставини, що позовна заява ОСОБА_1 залишалась без розгляду та після апеляційного оскарження ухвали суду скасовувались з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду не можна вважати тими обставинами, які можуть викликати сумнів, свідчити про неупередженість або об`єктивність суддів у цій справі чи про особисту зацікавленість в результаті її розгляду про що й констатувалось у їх заявах про самовідвід.

Протилежна думка, як би наполегливо не демонструвала сторона спору, задоволення/незадоволення щодо вставленого порядку здійснення правосуддя, результату розгляду справи чи прийнятого за його результатами судового рішення може завжди мати місце у учасника справи, але повторюємось, не може бути обставинами, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності судді при тому, якщо сам суддя не вказує на протилежне.

Вказуючи на обставини, які у стороннього спостерігача могли б викликати ілюзію в неупередженості суддів, колегія суддів покликається на аргументи представника ОСОБА_1 щодо його незгоди з постановленими у цій справі ухвалами про залишення позову без розгляду.

Водночас згідно з частиною четвертою статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, підсумовуючи наведене, вважаємо, що ні суб`єктивних, ні об`єктивних обґрунтованих підстав для задоволення заяв суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Білоуса О. В., Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л. про самовідвід від участі в розгляді справи № 990/307/23 не було, а тому вказані заяви слід було залишити без задоволення.

Суддя М. М. Яковенко

Суддя О. О. Шишов