Ухвала

від 13.05.2025 по справі 453/246/25

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/246/25

№ провадження 2-к/453/3/25

УХВАЛА

про визнання рішення іноземного суду,

що не підлягає примусовому виконанню

13 травня 2025 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Ясінського Ю.Є.,

секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе Львівської областіклопотання представника ОСОБА_1 адвоката Вуйцік Ольги Богданівни, заінтересованої особи Органу опіки та піклування Славської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню,-

в с т а н о в и в:

до Сколівського районного суду Львівської області надійшло клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Вуйцік Ольги Богданівни про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

Клопотання обґрунтовано тим, що 08 січня 2025 року Загальним Судом Ріміні (Італійська Республіка), секцією добровільної юрисдикції відділу судді опікуна за результатами розгляду заяви про призначення опікуна для підтримки на користь ОСОБА_2 , народженої в Україні ІНФОРМАЦІЯ_1 . Призначення є безстроковим. Згідно змісту даного Декрету (Постанови) заявника призначено опікуном для управління та розпорядження майном ОСОБА_2 та виконання майнових прав в цілому, а також для всіх дій, що стосуються її особи. Декрет (Постанова) набирає негайної чинності, про що безпосередньо зазначено в даному рішенні іноземного суду. Оскільки на даний час виникла необхідність юридичного оформлення даного факту в Україні, заявник звернувся до суду з клопотанням про визнання в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

До початку судового засідання представник заявника адвокат Вуйцік О.Б. подала до суду клопотання (вх.№3159) в якому просила розгляд справи проводити у її відсутності та відсутності ОСОБА_1 . Подане клопотання підтримує в повному обсязі та просить задоволити.

21 березня 2025 року представник Славської селищної ради Обухівський О.В. надіслав на електрону адресу суду клопотання (вх.№ЕП- 496) про розгляд справи у їх відсутності. Рішення просить постановити на розсуд суду відповідно до чинного законодавства України та на підставі поданих суду доказів.

Відповідно до ч.2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно дост.472ЦПК України клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.

До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи:

1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;

2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;

3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 січня 2025 року Загальним Судом Ріміні (Італійська Республіка), секцією добровільної юрисдикції відділу судді опікуна за результатами розгляду заяви про призначення опікуна для підтримки на користь ОСОБА_2 , народженої в Україні ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесено Декрет (Постанову) N.R.G.2024/1792. Призначення є безстроковим.

Відповідно до даного рішення заявника ОСОБА_1 призначено опікуном для управління та розпорядження майном ОСОБА_2 та виконання майнових прав в цілому, а також для всіх дій, що стосуються її особи.

Офіційним документом, а саме розпорядженням із сертифікатом, підтверджено, що Декрет (Постанова) набрала законної сили.

Згідно відповіді Генерального консульства України в Мілані (вих.№61227/19-091-31364 від 18 березня 2025 року, яка дійсна з 03 травня 2024 року по 02 травня 2026 рік) вбачається, що дана установа не має заперечень щодо визнання дійсною в Україні опіки, встановленої Загальним Судом Ріміні (Італійська Республіка) над громадянкою України ОСОБА_3 (рішення Загального суду Ріміні у справі N.R.G.2024/1792).

Вказані документи, на виконання вимог п.3 ч.2ст.472 ЦПК України, перекладено з італійської мови на українську мову перекладацьким бюро «РІШЕЛЬЄ», підпис перекладача засвідчено в нотаріальному порядку.

Згідно ізЗаконом України від 12 вересня 1991 року «Про правонаступництво України»(ст. 7) нотами України, надісланими в січні 1994 р. до посольств іноземних держав, з якими у СРСР були двосторонні договори про правову допомогу, про застосування цих договорів щодо України, поки обидві сторони не домовляться про інше, а також відповідно до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів від 23 серпня 1978 року, яка набула чинності для України 06 листопада 1996 року і передбачає, що двосторонній міжнародний договір, який у момент правонаступництва держав був чинним щодо території, що є об`єктом правонаступництва, вважається чинним між новою незалежною державою та іншою державою-учасницею, коли вони чітко про це домовились або внаслідок їх поведінки вони повинні вважатись такими, що висловили зазначену домовленість, в Україні застосовуються положення Конвенції між СРСР та Італійською Республікою про правову допомогу в цивільних справах від 25 січня 1979 р.

Статтями 22, 23 Конвенції між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Італійською Республікою про правову допомогу у цивільних справах № 4210 від 25 січня 1979 року встановлено, що судові рішення, винесені установами однієї Договірної Сторони, які визнані на території іншої Договірної Сторони відповідно до цієї Конвенції, підлягають виконанню на її території, якщо вони підлягають виконанню в державі, в якій вони були винесені. Процедура визнання і виконання судових рішень визначається законодавством запитуваної Договірної Сторони, якщо ця Конвенція не передбачає іншого.

Законом України «Про дерадянізацію законодавства України»вказана Конвенція не визнана такою, що не підлягає до застосування на території України.

Відповідно до п.1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили (ч.1 ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Відповідно до ст. 82 Закону України «Про міжнародне приватне право`визнання та виконання рішень, визначених у ст. 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Відповідно дост. 24 Закону України «Про міжнародне приватне право»обов`язок опікуна (піклувальника) прийняти опікунство (піклування) визначається особистим законом особи, яка призначається опікуном (піклувальником). Відносини між опікуном (піклувальником) та особою, яка перебуває під опікою (піклуванням), визначаються правом держави, орган якої призначив опікуна (піклувальника). Якщо особа, яка перебуває під опікою (піклуванням),проживає в Україні, застосовується право України,якщо воно є більш сприятливим для цієї особи. Опіка (піклування), встановлена над громадянами України, які проживають за межами України, визнається дійсною в Україні, якщо проти встановлення опіки (піклування) або проти її визнання немає законних заперечень відповідної консульської установи або дипломатичного представництва України. Щодо особи, яка не є громадянином України і перебуває в Україні, або її майна, що знаходиться на території України, у разі потреби в інтересах опіки чи піклування можуть бути вжиті заходи для захисту прав та охорони майна відповідно до права України. Про це невідкладно сповіщається дипломатичне представництво або консульська установа держави, громадянином якої є відповідна особа.

Згідно з ч.1ст. 462 ЦПК України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Згідно ч.2ст. 462 ЦПК України, вважається, що принцип взаємності існує, якщо тільки не доведено інше. Таким чином, принцип взаємності означає, що рішення суду певної держави повинно визнаватись та виконуватись в України, якщо тільки не має доказів того, що рішення українських судів не визнаються і не можуть бути виконані на території такої держави.

Відповідно дост. 471 ЦПК України, рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Таким чином, принцип взаємності полягає в тому, що держава, яка дотримується цього принципу, надає на своїй території аналогічні права і бере на себе аналогічні зобов`язання.

Зокрема, між Україною та Італійською Республікою укладено Договір про взаєморозуміння та співробітництво між Україною і Італійською Республікою.

Відповідно до ч.2ст. 11 Закону «Про міжнародне приватне право», якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.

Отже, суд приходить до висновку, що до даних правовідносин застосовується принцип взаємності для визнання рішення суду Італійської Республіки в Україні.

Відповідно до п. 17Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року за № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражі і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України», рішення про опікунство є таким, яке не потребує виконання.

Відповідно до ч.6 ст. 473 ЦПК України, за наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

Враховуючи те, що будь-яких недоліків щодо форми та змісту клопотання судом не виявлено, зазначене рішення іноземного суду, за законодавством держави, на території якого воно постановлено, набрало законної сили, підстав для відмови у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню не встановлено, а тому клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, необхідно задоволити.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст. 471-473 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

клопотання задоволити.

Визнати на території України рішення Загального Суду Ріміні Італійської Республіки від 08 січня 2025 року N.R.G.2024/1792 про призначення ОСОБА_4 , народженого в Україні 27 квітня 1995 (код платника податків DSV MKL 95D27 Z138D), опікуном для підтримки підопічної ОСОБА_2 , народженої в Україні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвала суду, у відповідності дост. 261 ЦПК України,набирає законної сили негайно після її проголошення суддею. Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду згідност. 354 ЦПК України.

Суддя Ю.Є. Ясінський