Рішення

від 28.05.2025 по справі 485/798/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 485/798/25

Провадження №2/485/373/25

РІШЕННЯ

іменем України

28 травня 2025 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Яворського С.Й.,

секретар судового засідання Камінський Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник- ОСОБА_2 до Первомайської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на майно та права постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування

встановив:

28 квітня 2025 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Первомайської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, в якому позивач просить визнати, в порядку спадкування за законом, після смерті матері- ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та право постійного користування на земельну ділянку площею 0.25 га, кадастровий номер 4825781700:17:026:0004, яка надана ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі державного акту на право постійного користування землею, виданого Киселівською сільською радою 18.11.1993 року на підставі рішення виконкому № 26 від 23.11.1993 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 164.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина на майно, яке складається із земельної частки паю, земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав її чоловіку- ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого, вона спадщину прийняла, але не оформила спадкових прав.

05 грудня 2003 року позивач прийняв спадщину за заповітом та отримав свідоцтва про право на спадщину на частину майна.

07.10.2024 р. завідувачем Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області відмовлено ОСОБА_5 , яка діє від імені ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на нерухоме майно.

11.04.2025 р. завідувачем Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області відмовлено ОСОБА_5 , яка діє від імені ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, надану в постійне користування для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,25 га, у зв`язку з тим, що надано документ, який посвідчує право постійного користування землею, а не право власності спадкодавця.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Представник позивача - адвокат Козирєва А.В. надала суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять позов задовольнити.

Представником відповідача подано заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнають в повному обсязі та не заперечують проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 являється сином ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , підтвердженням чого є свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, підтвердженням чого є свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 .

Судом встановлено,що відповіднодо договору-купчої від01липня 1962року, ОСОБА_6 продав,а ОСОБА_4 купив житловийбудинок,що знаходитьсяв с.КиселівкаМиколаївського району(колишньогоСнігурівського)Миколаївської області.Договір посвідченийнотаріально увиконавчому комітетіКиселівської сільськоїРади депутатівтрудящих Снігурівськогорайону Миколаївськоїобласті вдень придбання,реєстраційний №18.Згідно цьогодоговору вінбув складенийв 2-хпримірниках,один зякихї залишаєтьсяв матеріалахсільської ради,2-йпримірник видаєтсяпокупцю.Тобто, ОСОБА_4 придбав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Киселівка Снігурівського району Миколаївської області помер ОСОБА_4 , підтвердженням чого є свідоцтво про смерть від 25.07.2024 серії НОМЕР_3 видане повторно (а.с.10).

Згідно відповіді завідувача Снігурівською державною нотаріальною конторою Миколаївської області Ю.В.Коваль № 342/01-16 від 06.05.2025 спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 не заводилась. Хоча спадкова справа не заводилась, ОСОБА_3 прийняла спадщину, оскільки проживала разом з ОСОБА_4 на час його смерті.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 25.07.2024 року, виданого Снігурівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 73 років, актовий запис № 21.

Згідно державного акту на право постійного користування землею, виданого Киселівською сільською радою 18 листопада 1993 року на підставі рішення виконкому цієї ради №26 від 23.11.1993 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №164, ОСОБА_3 надана земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер 4825781700:17:026:0004 для обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 являється сином покійних, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв її син ОСОБА_1 , що підтверджується спадковою справою №446/2003, відповідно до якої єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину являється ОСОБА_1 .

Отже, Позивач, як син покійної ОСОБА_3 , являється спадкоємцем першої черги та такою що прийняв спадщину.

Як вбачається з копії спадкової справи №446/2003, заведеної 05 грудня 2003 року державним нотаріусом Снігурівського державної нотаріальної контори, померла ОСОБА_3 за життя склала заповіт, відповідно до якого належне їй право на земельну частку/пай/ у землі, яка перебуває в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства імені Ілліча, а також земельну ділянку, належну на підставі вище вказаного права на земельну ділянку заповіла синові- ОСОБА_1 . Позивач після смерті спадкодавця звернулася до держнотконтори із заявою про прийняття спадщини, яка зареєстрована за №3119239. Інші спадкоємці по матеріалам спадкової справи відсутні.

Згідно постанови від 07.10.2024 вих. № 681/02-31 завідувача Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області відмовлено ОСОБА_5 , яка діє від імені ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок відмовлено, у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на нерухоме майно.

Згідно постанови від 11.04.2025 вих.№ 274/02-31 завідувача Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області відмовлено ОСОБА_5 , яка діє від імені ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, надану в постійне користування для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,25 га, у зв`язку з тим, що надано документ, який посвідчує право постійного користування землею, а не право власності спадкодавця.

Позивач не погоджуючись з відмовою нотаріуса звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.153 ЦК УРСР договір вважається укладеним коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Ухиляння будь-якої із сторін договору від його нотаріального оформлення на час його укладення є умовним в силу п.9 Додатку №1 до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.1998 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 р. за N 399/2839, яка діяла на час укладення договору, відповідно до якого біржовий договір купівлі-продажу визнано правовстановлюючим документом, а згідно ст.15 Закону "Про товарну біржу" реєстрація договору на біржі прирівнювалась до нотаріального оформлення (підтвердженням цьому є реєстрація спірного договору в БТІ).

Відповідно до частин 1,2 ст.78 ЗК України (2001 року) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно ст.81 ЗК громадяни набувають право власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, прийняття спадщини.

У постанові від 11 лютого 2015 року Верховний Суд України висловив правову позицію про загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Вищезазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та земельної ділянки та передбачає механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Крім того, пунктом "є" частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).

Дослідженими судом доказами підтверджено, що покійна ОСОБА_3 у встановленому законом порядку набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті свого чоловіка- ОСОБА_4 ..

Земельна ділянка під вказаним будинком раніше набула ознак об`єкта права власності, однак рахується за відповідачем на підставі державного акта, у зв`язку з чим позивач не може отримати правовстановлюючий документ на землю у позасудовому порядку.

При цьому, те, що покійна ОСОБА_3 не посвідчила перехід права на землю жодним чином не вплинуло на наявність в неї права власності на цей об`єкт, оскільки таке посвідчення є лише підтвердженням з боку держави права. Цільове призначення земельної ділянки не змінювалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України,суд повинен розглядати справу в межах заявлених вимог.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218, 1220, 1221 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб(спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину,якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявляв про відмову від неї (ч.3 ст. 1268 ЦК України).

Як передбачено ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права(п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України).

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

У відповідності до ч.3 ст. 41 Конституції України, гарантовано кожному громадянину для задоволення своїх потреб можливість користування об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Згідно ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Водночас Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року в редакції Закону України від 13.03.1992 № 2196-ХІІ (Кодекс втратив чинність з 01.01.2002 року) містив інший перелік суб`єктів права постійного користування землею.

Так, відповідно до ст. 7 Земельного кодексу України 1990 року було визначено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надавалася Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Відповідно до ст. 9, 17, 19 того ж Кодексу сільські, селищні, міські Ради народних депутатів надавали земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Статтею 23 Земельного кодексу України (1990 року) було передбачено, що право власності або право постійного користування землею мало посвідчуватися державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Системний аналіз ст. 92 Земельного Кодексу 2001 року свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках.

Окрім того частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що речові права на нерухоме майно (в тому числі право постійного користування землею), що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо, зокрема, реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

З цього приводу Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові № 179/1043/16- ц від 23.06.2020 року, зокрема, виснувала про наступне: 51.1. Право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки. 59. Статті 27 і 114 З К Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки. 61. Перелік прав та обов язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можне успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини».

Отже, можливість спадкування права постійного користування земельной ділянкою не лише не заборонена нормами чинного законодавства України та судовок практикою, але й забезпечує сталість цивільного обороту й уникнення ситуацій, за яких можливий необгрунтований перерозподіл земельних ділянок і прав на них.

Окрім того, відповідно до ст. 315 ЦПК України суд в порядку окремого провадження розглядає, зокрема, справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Право померлої ОСОБА_3 на постійне користування земельною ділянкою було посвідчене державним актом на право постійного користування землею виданим Киселівською сільською радою народних депутатів Снігурівського району Миколаївської області 18.11.1993 року.

Згідно ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

По положенню ст.ст.1258, 1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають дружина та діти спадкодавця.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Остільки, позивач довів наявність спадкового майна, підстави до його успадкування, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 263-265, 142, 200, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ,від іменіякого дієпредставник- ОСОБА_2 доПервомайської селищноїради Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті провизнання прававласності намайно таправа постійногокористування наземельну ділянкув порядкуспадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право постійного користування на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 4825781700:17:026:0004, яка надана ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого Киселівською сільською радою 18 листопада 1993 року на підставі рішення виконкому цієї ради №26 від 23.11.1993 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №164.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 28.05.2025 року.

Суддя С.Й. Яворський