Рішення

від 28.05.2025 по справі 591/13069/24

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/13069/24

Провадження № 2-а/591/191/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді Сидоренко А.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,обґрунтовуючи позовнівимоги тим, що 04 грудня 2024 року в м. Суми по вул. Нижньосироватській його зупинили представники ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з поліцейськими для перевірки військово-облікових документів. На їх вимогу позивач надав для ознайомлення військово-обліковий документ в електронній формі. Після ознайомлення з його змістом представниками вказаних суб`єктів владних повноважень позивачу було запропоновано добровільно прослідувати з ними на службовому транспортному засобі для уточнення відомостей щодо його відношення до військового обов`язку.

На службовому автомобілі представники ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з поліцейськими відразу доставили позивача до підвального приміщення комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради, що розташоване по АДРЕСА_1 . У цьому приміщенні представники ІНФОРМАЦІЯ_2 з порушенням встановленого порядку запропонували йому пройти медичний огляд військово-лікарською комісією і не вживали жодних дій щодо уточнення відношення до військового обов`язку як спочатку інформували позивача про ціль поїздки з ними. Він, не заперечуючи проти цього, попросив направити його на медичний огляд військово-лікарською комісією згідно вимог законодавства. Така позиція була розцінена представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 як невиконання обов`язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Після цього головний сержант охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 склав відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Розгляд справи на підставі складеного протоколу було призначено на 12 грудня 2024 року о 14 год. 55 хв. У призначений час він прибув до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 для участіу розглядісправи.

Як такого розгляду справи про адміністративне правопорушення не було. Вже підписану керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 постанову про накладення адміністративного стягнення від 12 грудня 2024 року № 12/24-85 йому вручила представниця юридичної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто позивачу не представляли посадову особу ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка розглядала справу про адміністративне правопорушення, його безпосередньо не запрошували до кабінету керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 де, як вбачає позивач, він одноосібно розглянув справу про адміністративне правопорушення без участі позивача у цьому процесі. Позивачу відповідно ніхто не роз`яснював його права і обов`язки, керівник ІНФОРМАЦІЯ_2 не заслуховував пояснення позивача по суті справи, не вирішував наявні у нього клопотання та не досліджував докази, які він мав право надати.

У постанові про накладення адміністративного стягнення від 12 грудня 2024 року № 12/24-85 зазначено, що 12 грудня 2024 року о 14 год. 55 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено факт порушення ним законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині невиконання в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану обов`язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки згідно абзацу третього частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Проте відповідно до абзацу третього частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Таким чином обов`язок проходження громадянами медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування га соціальної підтримки встановлено абзацом четвертим (а не третім) частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ураховуючи вищевикладене, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення від 12 грудня 2024 року№ 12/24-85 його притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання обов`язку з надання під час мобілізації будівель, споруд, транспортного засобу та іншого майна, що не відповідає навіть тому мінімальному опису обставин справи, які містяться у постанові про накладення адміністративного стягнення, щодо нібито порушення позивачем обов`язку з проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

На військовий облік призовників його було взято в ІНФОРМАЦІЯ_3 07 вересня 2000 року, що підтверджується відміткою у приписному свідоцтві.

Звертає увагу суду на те, що він не був зарахований в запас Збройних Сил України та інших військових формувань з віднесенням до першої чи другої категорії запасу, що підтверджується інформацією з військово-облікового документу в електронній формі, де у графі «Категорія обліку» зазначено «Не на обліку».

Таким чином станом на 04 грудня 2024 року по відношенню до військового обов`язку він перебував у статусі призовника, а не військовозобов`язаного. Станом на цю дату ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно законодавства про військовий облік не проведено його зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних.

Згідно з абзацом другим пункту 22 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487, під час воєнного стану направлення призовників на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду здійснюється лише у разі їх прийняття на військову службу у добровільному порядку.

Ні постанова про накладення адміністративного стягнення від 12 грудня 2024 року № 12/24-85, ні протокол про адміністративне правопорушення від 04 грудня 2024 року не містять фактичних даних, підтверджених відповідними належними доказами, про його прийняття на військову службу у добровільному порядку. З огляду на це у нього станом на 04 грудня 2024 року не існував обов`язок з проходження медичного огляд військово-лікарською комісією.

Більше того, навіть якщо представники ІНФОРМАЦІЯ_1 необґрунтовано вважали, що віг перебуває на військовому обліку у якості військовозобов`язаного, ними не будо дотримано встановлений законодавством порядок направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією. Адже відповідно до абзацу третього пункту 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі Порядок № 560) на медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.

Оскільки він уточнив свої облікові дані, що підтверджується інформацією з мого військово-облікового документу в електронній формі, то навіть якщо б він перебував на військовому обліку як військовозобов`язаний, для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 його б мали викликати відповідною повісткою згідно процедури, визначеної Порядком № 560.

Проте матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних даних, підтверджених належними доказами, щодо направлення його на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду відповідно до положень пункту 74 Порядку № 560 та вручення йому повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять даних про те, що головний сержант охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є уповноваженою посадовою особою на складення протоколу про адміністративні правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП, та відповідно існують сумніви про наявність у нього повноважень на складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення від 04 грудня 2024 року.

Відповідно до пункту 10 розділу II «Оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» Інструкції зі складання протоколів розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Проте форма постанови про накладення адміністративного стягнення від 12 грудня 2024 року № 12/24-85 не відповідає додатку 4 до Інструкції зі складання протоколів.

Крім того, постанова про накладення адміністративного стягнення від 12 грудня 2024 року № 12/24-85 містить відомості, які не відповідають дійсності, зокрема: щодо його місця проживання - у постанові зазначено, що він проживає у АДРЕСА_2 , але відповідно до інформації з мого військово-облікового документа (додаток 3) він проживає у АДРЕСА_2 ;

щодо місця і часу вчинення правопорушення - у постанові зазначено, що факт вчинення правопорушення встановлено 12 грудня 2024 року о 14 год 55 хв у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому згідно доказів по справі (протоколу про адміністративне правопорушення від 04.12.2024) правопорушення мало місце 04 грудня 2024 року о 14 год 40 хв у приміщенні комунальної установи Сумська міська клінічна лікарня № 5 (звертає увагу суду також на те, що комунальна установа з таким найменуванням взагалі не існує, а за адресою по АДРЕСА_1 функціонує комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради).

В порушення принципу всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи про адміністративне правопорушення відносно нього, вирішення її в точній відповідності з законом, керівник ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянув її одноосібно, без його присутності в його кабінеті та, не надавши йому можливості реалізувати мої права, передбачені статтею 268 КУпАП.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Оскільки станом на 04 грудня 2024 року стосовно його відношення до військового обов`язку він перебував на військовому обліку у статусі призовника та не проходив процедуру прийняття на військову службу у добровільному порядку у нього був відсутній обов`язок з проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у відповідності до вимог абзацу четвертого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Таким чином 04 грудня 2024 року його дії не містили складу правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП щодо порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення від 12 грудня 2024 року № 12/24-85 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадженні у справі.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25 грудня 2024 року відкрите провадження у справі за вказаним адміністративним позовом, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 копію ухвали отримав 28 грудня 2024 року, правом на подання відзиву не скористався.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 07 січня 2025 року у справі за вказаним адміністративним позовом залучено як другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5

16січня 2025року відпредставника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову.

Вказує на те, що згідно матеріалів справи та доказів приєднаних до позовної заяви, вбачається інформація згенерована з застосунку «Резерв+» щодо ОСОБА_1 , 27.07.1982, зазначено інформацій в реєстрі Оберіг неповна, ПОТРЕБУЄ УТОЧНЕННЯ. Категорія обліку - на обліку.

04 грудня 2024 року громадянину ОСОБА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було запропоновано пройти військово-лікарську комісію з метою визначення придатності до проходження військової служби, видано картку обстеження та медичного огляду, запис міститься в Книзі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих резервістам та військовозобов`язаними для проходження медичного огляду ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Проте, даний громадянин категорично відмовився від проходження військово-лікарської комісії.

Уповноваженою особою на складання протоколів у ІНФОРМАЦІЯ_2 , складено адміністративний протокол № 12/24-85 від 04 грудня 2024 року про факт вчинення адміністративного правопорушення громадянином ОСОБА_1 , 1982 р.н., а саме відмова від отримання карти обстеження та медичного огляду для проходження військово-лікарської комісії, чим порушив абзац 3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Від надання пояснень позивач відмовився.

Отже, позивач відмовився від проходження військово-лікарської комісії, даний факт підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 12/24-85 від 04 грудня 2024 року з доданими доказами (карта обстеження та медичного огляду).

Отже, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 надано правильну кваліфікацію адміністративному правопорушенню, оскільки дії ОСОБА_1 вчиненні в період дії особливого періоду за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Щодо посилання позивача в позовній заяві про перебування його у статусі призовника, а не військовозобов`язаного зазначає, що особи, які досягли 25-річного віку підлягають зарахуванню на військовий облік військовозобов`язаних зазначає, що на дату складення адміністративного протоколу ОСОБА_1 виповнились 42 року, тому він підлягає зарахування на військовий облік військовозобов`язаних.

Тому, посилання позивача в адміністративному позові, про те, що він перебуває на військовому обліку призовників та протиправність направлення на військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності є необґрунтованими та не заслуговують на увагу.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення № 12/24-85 від 12 грудня 2024 року винесено начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 з чітким дотриманням вимог нормативно-правових актів, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю (а.с.37-42).

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 12 грудня 2024 року №12/24-85позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності зач. 3 ст. 210-1КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн. 00 коп.

В постановізазначено,що12.12.2025о 14год.55хв.у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_3 було встановленофакт порушеннягромадянином ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині невиконання в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану обов`язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки згідно абзацу третього частини 1 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 статті 210-1 КУпАП.

Положеннями ч.3 ст. 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушеннязаконодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізаціюв особливий період, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п .6 Розділу II. «Оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» Інструкції зі складання територіальними центрамикомплектуваннятасоціальноїпідтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, що затверджена Наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05 січня 2024 р. за № 36/41381- до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Статтею 283 КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадоваособа)виноситьпостановупосправі.

Постанова повинна містити:найменуванняоргану(посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомостіпро особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальністьза дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постановапосправіпроадміністративнеправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в моментвчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;

розмір штрафу та порядок його сплати;

правовінаслідкиневиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Таким чином, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 278КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Ст.279КУпАП встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Таким чином, приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З зазначених норм законодавства вбачається, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Отже, приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідачем надано відзив на позов, до якого не надано доказів на спростування тверджень позивача про порушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Зокрема відсутні достовірні докази, які б вказували на те, при притягненні позивача до адміністративної відповідальності йому роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, враховано його пояснення, особу порушника, досліджені докази, розглянуто можливі клопотання позивача.

За таких обставин наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення.

Що стосується вимоги позивача щодо закриття провадження у справі, слід зазначити наступне.

Так, ст. 284 КУпАП встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП..

Згідно зі статтею 288 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.

В даному випадку судом не встановлюється відсутність або наявність вини позивача, а розглядаються дії відповідача по прийняттю певного рішення, тобто саме в аспекті протиправності чи правомірності дій відповідача по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Повноваження вирішувати питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Адміністративний суд не може підміняти такий орган (посадову особу), та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року справа №337/346/17.

Тому в частині позовних вимог щодо закриття провадження у справі слід відмовити.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , як юридичної особи, структурним підрозділом якої є відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 , підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн., сплачений при зверненні до суду із вказаною позовною заявою.

Керуючись ст.ст.5,8,14,22,72-79,136,139, 211, 220,241-246,250,271,286 КАС України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.

Скасувати постанову № 12/24-85 від 12 грудня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 605 грн. 60 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ,місцезнаходження: АДРЕСА_3 ,код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя А.П.Сидоренко