Рішення від 13.05.2025 по справі 173/1278/22

Справа №173/1278/22

Провадження №2/173/11/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.

При секретареві - Рудовій Л.В.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Михайлової О.В.

представника відповідача - Решетніка О.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради про встановлення факту проживання однієї сім`єю та визнання права на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

21.09.2022 року до суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з позовом про встановлення факту проживання однієї сім`єю та визнання права на спадкове майно до відповідача Верхньодніпровської міської ради

26.09.2022 року ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області позовну заяву залишено без руху в зв`язку з виявленими недоліками та наданий позивачеві строк для їх усунення.

14.10.2022 року позивачем усунені виявлені недоліки

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19.10.2022 року відкрите провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче судове засідання на 17.11.2022 року.

10.11.2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

27.02.2023 року закінчене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду в судовому засідання на 24.04.2023 року.

17.06.2024 року проведений перерозподіл справи іншому складові суду. Справа призначена до розгляду на 05.11.2024 року.

05.11.2024 року розгляд справи відкладений на 16.01.2025 року за клопотанням представника позивача.

16.01.2025 року в судому засіданні оголошена перерва до 11.03.2025 року

11.03.2025 року розгляд справи відкладений на 13.05.2025 року за клопотанням представника позивача.

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки відповідно до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

В судовому засіданні 13.05.2025 року в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Згідно поданої позовної заяви позивач просить встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 без шлюбу у період з 2017 по 2021 рік. Визнати за позивачем право на спадкування житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на присадибній земельній ділянці мірою 890 кв.м. (по фактичному користуванню) внаслідок смерті ОСОБА_2 та дозволити оформити спадщину в нотаріальному порядку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: він, ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 , проживали однією сім`єю протягом 2017-2021 років, за адресою: АДРЕСА_1 . Вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя, тобто проживали однією сім`єю як чоловік і жінка.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , померла внаслідок вірусної пневмонії.

Після смерті ОСОБА_2 , залишився спадковий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на присадибній земельній ділянці мірою 890 кв.м. (по фактичному користуванню) .

Він проживав разом із ОСОБА_2 ,. у зазначеному житловому будинку, сплачував комунальні послуги, доглядав за господарством, облаштовував побут.

У ОСОБА_2 , не залишилось спадкоємців, оскільки мати померла раніше, а дітей вона не мала.

Він доглядав за ОСОБА_2 , піклувався про неї, ходив до магазину, допомагав у господарстві, прибирав, готував їжу, оскільки вона тяжко хворіла.

Встановлення факту спільного проживання як чоловіка і жінки потрібен йому для прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 .

В іншому порядку даний факт він встановити не має можливості, що і стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні позивач і представник позивача позовні вимоги підтримали, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Також позивач пояснив, що із ОСОБА_2 , він познайомився через оголошення в газеті приблизно в 2015-2016 році. Спочатку він її відвідував, вони спілкувались. З 2015 на 2016 рік вони зустрічали Новий рік вже разом. Потім він почав проживати разом із ОСОБА_2 , як чоловік і дружина, вона познайомила його із сусідами, друзями. Вони жили як чоловік і дружина, він навіть брав кредит на проживання сім`ї, разом вони вели спільне господарство, він сплачував комунальні послуги, купував продукти, предмети побуту.

Представник відповідача, Верхньодніпровської міської ради в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, свої заперечення обґрунтовував тим, що право на спадщину за законом мають право особи, які проживали однією сім`єю із спадкодавцем не менше п`яти років до дати смерті. Позивач не довів, що він проживав із спадкодавцем не менше п`яти років. Натомість в позовній заяві ставить вимоги, що проживав позивач із ОСОБА_2 , з 2017 року, що вже менше п`яти років до дня смерті спадкодавця. Інші позовні вимоги є некоректними, оскільки суд не надає право на оформлення спадщини нотаріусові, а виходячи із того, що позивач проживав разом із ОСОБА_2 , менше п`яти років до відкриття спадщини, вказує на те, що він не відноситься до кола спадкоємців, тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виник спір із спадкових правовідносин . Способом захисту порушених цивільних прав позивачем визначено встановлення факту спільного проживання чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу та визнання права на спадкування.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.315 ЦПК України визначений перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як передбачено п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31 березня 1995 року № 5 з наступними змінами.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно із законом факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не встановлено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений документ який посвідчує факт, що має юридичне значення.

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право

Судом встановлено, що: ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

За доводами заявника з ОСОБА_2 , він спільно проживав з 2017 року як чоловік і жінка, вони мали спільний бюджет, вони були пов`язані спільним побутом та виконанням взаємних прав і обов`язків. За час спільного проживання вони вважали себе сім`єю, утримували нерухоме майно та домашнє господарство, фактично виконували права і обов`язки подружжя.

Факт спільного проживання заявника ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 , підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3 ,., ОСОБА_4 , і ОСОБА_5 .

Так свідок ОСОБА_3 , пояснив, що він є сином заявника. Протягом певного часу у нього з батьком були напружені відносини та він з ним не спілкувався, але з 2004 року почав спілкуватись з батьком. Йому відомо, що його батько підтримував відносини з ОСОБА_2 ,. та разом з нею проживав. Він приїздив до батька і ОСОБА_2 , , привозив їм продукти. Коли ОСОБА_2 , захворіла він та батько возили їй ліки. Саме його батька повідомили про смерть ОСОБА_2 . Батько сам займався похованням ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_4 ,. в судовому засіданні пояснила, що вона купувала газети «Український пенсіонер» і в цій газети ОСОБА_2 , давала свої об`яви. Так як її цікавили ці об`яви, вона їх читала, а потім зателефонувала до ОСОБА_2 , та на підставі спільних інтересів вони потоваришували і вона почала їздити в гості до ОСОБА_2 . Починаючи з 2016 року ОСОБА_2 , повідомила їй, що вона зустрічається із чоловіком. Саме вона порекомендувала ОСОБА_6 , почати з ним спільно проживати. Так як чоловік і підтримає її і допоможе в господарстві. Згодом ОСОБА_2 , почала жити із ОСОБА_1 , та в один із її приїздів ОСОБА_2 , познайомила її з позивачем і з того часу вони спілкувались вже всі разом. Вона познайомилась із ОСОБА_1 в 2016 році. А спільно ОСОБА_2 і ОСОБА_1 почали жити з початку 2017 року. Вона приїздила до них на свята. В будинку були речі ОСОБА_7 , він сам також був в будинку, видно було, що він поводиться там як господар, порається по господарству, купує продукти, готовить їжу.

Свідок ОСОБА_5 , в судовому засіданні пояснила, що вона знайома із позивачем та його покійною дружиною ОСОБА_2 . Спочатку ОСОБА_2 , купила будинок з нею по сусідству та так вони познайомились. Спочатку ОСОБА_2 , проживала одна, а потім познайомилась з позивачем і вони почали проживати разом. Вона часто ходила в гості до сусідів, в будинку були речі позивача, позивач жив в будинку, ходив за продуктами до магазину, прибирав в будинку, готував їжу.

Відповідно до довідки Верхньодніпровської міської ради від 27.05.2022 року № 236 судом встановлено, що ОСОБА_1 ,, фактично проживає в АДРЕСА_1 з 10.09.2017 року по теперішній час.

Згідно акту депутата Верхньодніпровської місткої ради, судом встановлено, що ОСОБА_1 ,, фактично проживає в АДРЕСА_1 з 10.09.2017 року по теперішній час.

Відповідно до ч.1. 2 ст. 25 СК України - Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України -Шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст. 3 СК України - Сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних обов`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, достовірними та такими, що підтверджують Факт спільного проживання позивача і ОСОБА_2 .

Представник відповідача, хоч і заперечує проти задоволення позовних вимог, але будь-яких доказів на спростування даного факту не надав.

Також суд не розглядає та не надає оцінку доводам позивача та поясненням свідків про те, що ОСОБА_1 ,.і ОСОБА_2 , почали проживати з більш раннього часу. Оскільки позивачем ставляться позовні вимоги про встановлення факту їх спільного проживання саме з 2017 року і суд не має права виходити за межі позовних вимог.

Виходячи з вищевикладеного, суд у відповідності з обраним заявником способом захисту порушених прав, вважає за можливе задовольнити вимоги в частині встановлення факту спільного проживання позивача, ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 , в період з 2017 року по 29.11.2021 року, тобто по день смерті ОСОБА_2 .

В іншому порядку встановити даний факт заявник не має можливості.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання за позивачем права на спадкування житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на присадибній земельній ділянці мірою 890 кв.м. (по фактичному користуванню) внаслідок смерті ОСОБА_2 та дозволити оформити спадщину в нотаріальному порядку, суд виходить з наступного .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України - Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою .

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України - Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємці за законом чи за заповітом мають право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашової Г.В., від 09.02.2023 року судом встановлено, що позивачеві, ОСОБА_1 , відмовлено у видачі свідоцтва про відкриття спадщини виходячи з того, що відповідно до ст. 1268,1269,1270 ЦК України, останній пропустив встановлений законом шестимісячний строк на прийняття спадщини та разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , зареєстрований не був і не проживав.

Таким чином позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину лише з цих двох підстав і не за будь-якими іншими.

Тому позовні вимоги про визнання за позивачем права на спадщину, та ще й права на спадщину окремого майна, а не всього майна, що залишилось після смерті спадкодавця ОСОБА_2 ,. є передчасними.

Відповідно до ч. 2, 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 - Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину лише за двома вищенаведеними підставами і не з будь-яких інших підстав інші заявлені позивачем позовні вимоги є передчасними, оскільки позивачем не доведено, що при усуненні підстави, за якою йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовлено у захисті його спадкових прав нотаріусом, тобто у оформленні спадкових прав.

Підстави, за якими позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину не відносяться до таких, коли нотаріус взагалі не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину.

А надання дозволу на оформлення спадщини в нотаріальному порядку не є належним способом захисту порушених прав. Оскільки спадкові права підлягають оформленню лише в нотаріальному порядку, і тільки при неможливості нотаріусом оформити право на спадщину, спір вирішується в судовому порядку.

Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141, 294 ЦПК України понесені судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, оскільки витрати за сплачений судовий збір за вимогами про встановлення факту, що має юридичне значення, згідно ст. 294 ЦПК України, покладаються на позивача (заявника), а в задоволенні інших позовних вимог позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , до Верхньодніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 04052595, юридична адреса: 51600 пр. Шевченка, 21 м. Верхньодніпровськ Кам`янський район Дніпропетровська область, про встановлення факту проживання однієї сім`єю та визнання права на спадкове майно - задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити

Понесені судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 1984 грн. 80 коп. покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення

Повний текст рішення складений 23.05.2025 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 29.05.2025 року

Дата набрання законної сили: 24.06.2025 року