Рішення від 06.05.2025 по справі 204/3749/25

Справа № 204/3749/25

Провадження № 2/204/2484/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області, про визнання права власності, -

У С Т А Н О В И В:

07 квітня 2025 року ОСОБА_1 , через представницю, звернувся до суду із позовом до Волноваської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області із вимогою про визнання права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , квартира сімнадцять, яка складається із трьох житлових кімнат, загальна площа цієї квартири становить 61,8 кв.м., житлова площа 35,2 кв.м., корисна площа -56,0 кв.м.

В обґрунтування позову зазначено, з урахуванням усунених недоліків від 11 квітня 2025 року, що позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 30.07.2000 року, який зареєстровано в реєстрі за №2403. Вказаний Договір було зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації м. Волноваха від 10.08.2020 року та внесено запис в книгу під № 6427. Рішенням Волноваської міської ради від 16.10.2015 року №6/59-1481 «О переименовании улиц и переулков города Волноваха», вулицю «Леніна» було перейменовано на вулицю «Центральна». У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України позивач був вимушений переміститися з місця свого проживання до м. Полтава де був взятий на облік, як внутрішньо переміщена особа. Позивачу відомо, що внаслідок військових дій, спричинених агресією Російської Федерації проти України, його квартира пошкоджена. Позивач вважає за необхідне отримати компенсацію за пошкодження його майна. 31.07.2024 року позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавської області для внесення інформації про право власності вказаної квартири в реєстр речових прав на нерухоме майно. 20.08.2024 року було отримано Рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, щодо належної позивачу квартири. В своєму рішенні державний реєстратор повідомила, що вона надіслала запит від 06.08.2024 року за №206 до ТОВ «Волноваське БТІ» та до Волноваської міської ВЦА Волноваського району Донецької області про надання інформації, щодо зареєстрованих прав, станом на 31.12.2012 року. На що 20.08.2024 року реєстратором було отримано відповідь про відсутність можливості надіслати поштове відправлення на непідконтрольну територію України. 25.03.2025 року позивачем було надіслано запит до ЦНАП Волноваської міської ВЦА, щодо зареєстрованих прав за позивачем на вищезазначену квартиру. На вказаний запит було отримано відповідь у якій, крім іншого зазначено, що наразі відсутній доступ до реєстрових книг та реєстраційних справ, зберігачем яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «Волноваське бюро технічної інвентаризації», оскільки підприємство та документація не евакуйовані та знаходяться на тимчасово окупованих територіях. Зазначене рішення державного реєстратора про відмову в проведенні реєстраційних дій унеможливлює отримання у майбутньому позивачем компенсації для відновлення своєї квартири, а також позбавляє іншим чином можливості розпоряджатися своїм майном.

Ухвалою суду від 16 квітня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, з викликом сторін (а. с. 30).

Позивач та його представниця адвокатка Шик В.В., у судове засідання не з`явилися, остання надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала (а. с. 57).

Представниця відповідача Шпак О.М., у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а. с. 38 та на звороті).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247 ЦПК України ухвалив рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що позивач, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30 липня 2000 року серії АВМ №348526, зареєстрованого в реєстрі № 2403 та посвідчений державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори Степанищенко Л.І., є власником квартири АДРЕСА_2 , із загальною площею - 61,8 кв.м., житловою площею - 35,2 кв.м., корисною площею - 56,0 кв.м. (а. с. 7 та на звороті).

На вказаному правовстановлюючому документі міститься реєстраційний напис про те, що 10 серпня 2000 року право власності ОСОБА_1 на зазначену квартиру зареєстровано за

№ 6427 Волноваським бюро технічної інвентаризації (а. с. 8).

Позивач є внутрішньо переміщеною особою та у 2022 році виїхав зі свого будинку до м. Полтава, згідно з довідкою від 04 травня 2022 року № 1603-5001547418 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 6).

31 липня 2024 рок позивач подав заяву № 62255627 про державну реєстрацію права (а. с. 9).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавської області № 74667206 від 20 серпня 2024 року ОСОБА_2 було відмовлено у проведенні реєстраційних дій, зокрема з тих підстав, що на надіслані запити реєстратором від 06.08.2024 року за №206 до ТОВ «Волноваське БТІ» та до Волноваської міської ВЦА Волноваського району Донецької області про надання інформації, щодо зареєстрованих прав, станом на 31.12.2012 року, 20.08.2024 року реєстратором було отримано відповідь про відсутність можливості надіслати поштове відправлення на непідконтрольну територію України. Відсутня можливість отримати обов`язкову інформацію від установи, що здійснила державну реєстрацію (а. с. 9).

З відповіді Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області відділу ЦНАП на запит від 25 березня 2025 року № 01-12/148, убачається, що наразі відсутній доступ до реєстрових книг та реєстраційних справ, зберігачем яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «Волноваське бюро технічної інвентаризації», оскільки підприємство та документація не евакуйовані та знаходяться на тимчасово окупованих територіях.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст.89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Так, відповідно до ч. 1 ст.316ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Місто Волноваха Донецької області відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громадян на території України 28 лютого 2025 року № 376, з 10 березня 2022 року відноситься до тимчасово окупованих рф територій України, а до цього, з 24 лютого 2022 року по 09 березня 2022 року відносилося до територій ведення активних бойових дій.

Позивач у позовній заяві зазначив про те, що з метою подальшої реалізації права власника щодо звернення за відшкодуванням шкоди завданої країною-агресором, він звернувся до державного реєстратора із заявою для внесення відомостей про право власності.

При цьому, суд враховує, що за загальновідомою інформацією на теперішній час у Волноваській міській територіальній громаді внаслідок бойових дій майже не залишилось вцілілих будинків, більшість будинків пошкоджені.

22 травня 2023 року набрав чинності Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» № 2923-ІХ від 23 лютого 2023 року, яким, зокрема, визначено правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

Механізм надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення» визначений Порядком надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення», затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 року № 381.

Так, пунктом 6 вищевказаного Порядку визначено, що компенсація надається виключно за умови, що відомості про право власності на пошкоджений об`єкт внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У пункті 13 цього ж Порядку закріплено, що для отримання компенсації необхідно з урахуванням пункту 13-1 цього Порядку, серед іншого, переконатися, що пошкоджений об`єкт внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або у разі відсутності такого запису провести його реєстрацію.

Механізм надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна та її використання відповідно до Закону України№ 2923-ІХвід 23лютого 2023року визначений Порядком надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2023 року № 600.

Так, у пункті 13 даного Порядку визначено, що отримувач компенсації здійснює відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»дії щодо державної реєстрації припинення права власності на знищений об`єкт нерухомого майна.

Згідно з пунктом 24 вказаного Порядку, проведення виплат компенсації здійснюється за умови наявності відомостей щодо державної реєстрації припинення права власності на знищений об`єкт нерухомого майна, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, як для отримання компенсації для відновлення об`єктів нерухомого майна, так і для отримання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна необхідною є наявність інформації про об`єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивачу відомо, що внаслідок військових дій, спричинених агресією Російської Федерації проти України, його квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , пошкоджена.

31 липня 2024 року позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Капустюк Л.М. з відповідною заявою (реєстраційний номер 62255627) з метою проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст.10Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Однак, у зв`язку з не отриманням державним реєстратором відомостей реєстрів, автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації щодо права власності позивача на будинок, державним реєстратором прав на нерухоме майно Капустюк Л.М., 20 серпня 2024 року було прийнято рішення № 74667206 про відмову в проведенні реєстраційних дій (а. с. 9).

Відповідно до вимог ст.392ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, за приписами ст. 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачами у спорі про визнання права власності є власники - особа, які мають право власності на майно (тобто вже стали його власниками, а не намагаються ним стати через пред`явлення позову).

Так, у роз`ясненнях, наведених у пункті 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392ЦК вказано, що власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Крім того, приписами ч. 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З огляду на наведене, враховуючи те, що позивач маючи правовстановлюючі документи на квартиру, не може провести її державну реєстрацію, що в свою чергу, позбавляє його можливості розпорядитись своєю власністю на власний розсуд або для отримання компенсації за пошкоджене чи знищене майно, зокрема з тих підстав, що на теперішній час його право власності на квартиру АДРЕСА_2 не визнається органами державної реєстрації прав на нерухоме майно, а відтак він не може здійснити у державного реєстратора прав на нерухоме майно державну реєстрацію його права власності на дану квартиру, зважаючи на те, що позивач в іншій спосіб, окрім як звернутися з позовом до суду про визнання за ним права власності на нерухоме майно для захисту свого порушеного права не може, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 279, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Волноваської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області (85700, м. Волноваха, вул. Центральна 88; ЄДРПОУ 44048570) про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , яка складається із трьох житлових кімнат, із загальною площею - 61,8 кв.м., житловою площею - 35,2 кв.м., корисною площею - 56,0 кв.м

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна