Рішення від 29.05.2025 по справі 703/1915/25

Справа № 703/1915/25

2/703/966/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі головуючого-судді Прилуцького В.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в залі суду в м.Сміла цивільну справу за позовом комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу з оплати послуг з постачання теплової енергії,-

встановив:

КП «Смілакомунтеплоенерго» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу з оплати послуг з централізованого опалення житла.

В обґрунтування позову зазначило, що відповідачка ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 .

Позивач, зазначає, що починаючи з 01 лютого 2018 року, є надавачем послуг у сфері теплопостачання, в тому числі і у квартиру відповідачки АДРЕСА_1 на підставі індивідуального договору про надання послуги з теплопостачання теплової енергії від 25 жовтня 2021 року, опублікованого на офіційному сайті за посиланням https://smila-rada.gov.ua/.

Послуги з опалення житла надавались вчасно та добросовісно.

Підприємство нараховувало відповідачці вартість послуг за тарифами, затвердженими відповідно до чинного законодавства, однак ОСОБА_1 не здійснювала їх оплату.

Позивач стверджує, що відповідачка з жовтня 2021 по березень 2025 року має борг за надання послуг з постачання теплової енергії в розмірі 5703 грн. 46 коп., в зв`язку з чим їй було нараховано 611 грн. 43 коп. інфляційних втрат, 153 грн. 24 коп. - 3% річних та 185 грн. 11 коп. - пені.

Відповідачка обізнана про наявність у неї боргових зобов`язань, однак будь-яких дій по погашенню заборгованості не вчиняє. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 квітня 2025 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою судді від 29 травня 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідачки, адвоката Гудзя О.С. про розгляд справи в загальному позовному провадженні відмовлено.

Відповідачка у встановлений судом строк, 06 травня 2025 року надала до суду відзив на позовну заяву.

З поданого представником відповідачки, адвокатом Гудзем О.С. відзиву на позовну заяву, вбачається, що відповідачка позовні вимоги не визнає повністю. Заперечення на позов мотивовані тим, що позивачем, на думку представника, не вказано яким способом визначено обсяг постачання та споживання теплової енергії відповідачкою та за який розрахунковий період, не надано первинних документів, за якими обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію, рахунки, квитанції абонентської книжки постачальника, виписки з рахунку, тому вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 боргу перед позивачем. Крім того, вважає, що позивачем незаконно нараховано інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані за утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово комунальні послуги, оскільки на її думку це заборонено постановою КМУ № 206 від 05 березня 2022 року. Крім того, представник відповідачки, просив суд застосувати до позовної заяви наслідки спливу строків позовної давності, оскільки вимогу про сплату боргу з відповідачки позивач ставить з жовтня 2021 року, а позовна давність три роки, на його думку термін звернення із даним позовом до суду минув у 2024 році, а позивач звернувся до суду лише 08 квітня 2025 року. На підставі зазначеного представник відповідачки, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та застосувати до позовної заяви наслідки спливу строків позовної давності.

08 травня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив КП «Смілакомунтеплоенерго», у якій позивач зазначив, що підприємство забезпечує постачання теплової енергії до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньо будинкових систем багатоквартирного будинку. Відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будинку. Витрати на загально будинкові потреби опалення залежать тільки від кількості спожитої будинком теплової енергії (за даними лічильника) та розраховуються відповідно до опалювальної площі нерухомого майна кожного абонента, а тому послання відповідача на відсутність елементів опалення в місцях загального користування не заслуговують на увагу. Позивач не отримував від багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та даних щодо трубопроводів внутрішньо будинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, тому обсяг теплової енергії, витрачений на загально будинкові потреби опалення визначається спрощено з врахуванням етажності будинку. КП «Смілакомунтеплоенерго» жодного порушення прав відповідачки не допускало, позовна заява подана з урахуванням продовження строків позовної давності враховуючи мораторій на нарахування санкцій на період дії карантину та воєнний стан, тому посилання представника відповідачки на необґрунтованість проведених нарахувань плати за послугу з постачання теплової енергії не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1- 4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 417366522 від 11 березня 2025 року та не заперечується сторонами ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 70 від 23 лютого 2018 року «Про визначення виконавців житлово - комунальних послуг» визначено виконавців житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з постачання теплової енергії для об`єктів усіх форм власності, зокрема, КП «Смілакомунтеплоенерго» - з 01 лютого 2018 року.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 83 від 28 лютого 2019 року встановлено КП «Смілакомунтеплоенерго» тарифи для населення на послугу з централізованого опалення для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії 55,32 грн. за 1 кв.м. (з ПДВ); для населення на послугу з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії 2300,21 грн./Гкал (з ПДВ).

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 511 від 21 жовтня 2021 року встановлено КП «Смілакомунтеплоенерго» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для категорії споживачів «Населення» (з ПДВ): тариф на теплову енергію 2544,00 грн/Гкал за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії 1895,89 грн/Гкал; тариф на транспортування теплової енергії 594,99 грн/Гкал;, тариф на постачання теплової енергії 53.12 грн/Гкал.

Наказом КП «Смілакомунтеплоенерго» № 242 від 21 жовтня 2021 року встановлено розмір плати за абонентське обслуговування на постачання теплової енергії щомісячно протягом року на одного абонента, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами: для споживачів без вузлів комерційного обліку ТЕ 16,78 грн. (з ПДВ), для споживачів з вузлами комерційного обліку ТЕ, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтеплоенерго» з урахуванням обслуговування ВКО ТЕ 30,48 грн (з ПДВ), для споживачів з вузлами комерційного обліку, які є власністю споживачів з урахуванням обслуговування ВКО ТЕ 20,17 грн. (з ПДВ).

Наказом КП «Смілакомунтеплоенерго» № 80 від 30 вересня 2022 року встановлено розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для послуги з постачання теплової енергії, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами щомісяця протягом року: плата за абонентське обслуговування без урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії 13,49 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтеплоенерго» 25,54 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які є власністю споживачів 16,61 грн. (з ПДВ).

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 392 від 30 вересня 2022 року встановлено КП «Смілакомунтеплоенерго» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для категорії споживачів «Населення» (з ПДВ): тариф на теплову енергію 2742,86 грн/Гкал за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії 2006,40 грн/Гкал; тариф на транспортування теплової енергії 685,24 грн/Гкал;, тариф на постачання теплової енергії 2742,86 грн/Гкал.

Наказом КП «Смілакомунтеплоенерго» №80 від 12 вересня 2023 року встановлено розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента на місяць для послуги з постачання теплової енергії, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами щомісяця протягом року: плата за абонентське обслуговування без урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії 11,80 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахуванням обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтеплоенерго» 23,77 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які є власністю споживачів 14,52 грн. (з ПДВ).

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 365 від 28 вересня 2023 року встановлено КП «Смілакомунтеплоенерго» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для категорії споживачів «Населення» (з ПДВ): тариф на теплову енергію 2945,02 грн/Гкал за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії 2080,74 грн/Гкал; тариф на транспортування теплової енергії 807,88 грн/Гкал;, тариф на постачання теплової енергії 56,40 грн/Гкал.

Наказом КП «Смілакомунтеплоенерго» № 63 від 19 вересня 2024 року встановлено розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента на місяць для послуги з постачання теплової енергії, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами щомісяця протягом року: плата за абонентське обслуговування без урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії 14,14 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахуванням обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які обліковуються на балансі КП «Смілакомунтеплоенерго» 28,08 грн. (з ПДВ); плата за абонентське обслуговування з урахування обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які є власністю споживачів 17,53 грн. (з ПДВ).

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 506 від 26 вересня 2024 року встановлено КП «Смілакомунтеплоенерго» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для категорії споживачів «Населення» (з ПДВ): тариф на теплову енергію 3769,13 грн/Гкал за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії 2544,04 грн/Гкал; тариф на транспортування теплової енергії 1116,62 грн/Гкал;, тариф на постачання теплової енергії 3769,13 грн/Гкал.

Позивачем надано Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 25 жовтня 2021 року, який є типовим, та який розміщений на офіційному веб-сайті Смілянської міської ради за посиланням: https://smila-rada.gov.ua/.

Згідно з п.1 Індивідуального договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Відповідно до п.2 Індивідуального договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті Смілянської міської ради http://smila-rada.gov.ua.

Згідно з п.4 Індивідуального договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

Відповідно до п.5 Індивідуального договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Згідно з п.11 Індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будинку комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315.

Відповідно до п.30 Індивідуального договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послуги, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (Офіційний вісник України, 2019 р., №71, ст.2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плата за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця: http://smila-rada.gov.ua/content/nakaz-vid-21102021-no-242.

Згідно з п.31 Індивідуального договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Згідно з п.32 Індивідуального договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігається з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Відповідно до п.34 Індивідуального договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з п.38 Індивідуального договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.

Згідно з пп.3 п.41 Індивідуального договору споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до пп.5 п.42 Індивідуального договору виконавець має право звертатися до суду в разі порушення споживачем умов цього договору.

Відповідно до п.51-52 Індивідуального договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

З актів зняття показників засобів комерційного обліку теплової енергії вбачається, що у зв`язку з початком опалювальних сезонів у м. Смілі до будинку по АДРЕСА_2 , КП «Смілакомунтеплоенерго» було знято показники засобів комерційного обліку теплової енергії та подано теплоносій, зокрема, 01 квітня 2021 року, 01 листопада 2021 року, 01грудня 2021 року, 30 грудня 2021 року, 31 січня 2022 року, 28 лютого 2022 року, 31 березня 2022 року, 08 квітня 2022 року, 30 листопада 2022 року, 31 січня 2023 року, 28 лютого 2023 року, 03 квітня 2023 року, 30 листопада 2023 року, 29 грудня 2023 року, 30 січня 2024 року, 29 лютого 2024 року, 01 квітня 2024 року, 29 листопада 2024 року, 30 грудня 2024 року, 30 січня 2025 року, 01 квітня 2025 року.

Вказані акти складені за участю представника будинку АДРЕСА_2 , в них зазначено про наявність засобів вимірювальної техніки (теплових лічильників), а також вказані показання засобу комерційного обліку теплової енергії.

З жовтня 2021 року по березень 2025 року включно КП «Смілакомунтеплоенерго» нарахувало відповідачці, з урахуванням абонплати 5703 грн. 46 коп. оплати за постачання теплової енергії, що підтверджується випискою по рахунку за постачання теплової енергії ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 .

Крім того, товариство нарахувало відповідачці 153 грн. 24 коп. - 3% річних, 611 грн. 43 коп.- інфляційних втрат за період часу з 01 грудня 2021 року по 08 квітня 2025 року, та 185 грн. 11 коп. пені за період з 31 грудня 2023 року по 08 квітня 2025 року.

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини з приводу постачання теплової енергії регулюються нормами Законів України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про теплопостачання».

Згідно з статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Положеннями частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (стаття 12) також передбачено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до абз. 1,2 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» y разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Водночас, розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Отже, законодавством факт укладення вказаного договору пов`язується зі спливом 30-денного строку з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги, якщо протягом цього строку співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

З інформації, що перебуває у вільному доступі, судом встановлено, що на офіційному сайті Cмілянської міської ради розміщений Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

У матеріалах справи відсутні докази того, що співвласники багатоквартирного будинку, в якому розташоване житлове приміщення (квартира) відповідачки, приймали рішення про вибір моделі договірних відносин або уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Таким чином у 2021 році набрав чинності укладений між КП «Смілакомунтеплоенерго» та відповідачем Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, в порядку, визначеному ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», текст якого оприлюднений на офіційному веб-сайті Смілянський міської ради та типова форма якого затверджена постановами Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року та № 1182 від 11 грудня 2019 року.

Статтею 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» №2119-VIII від 22 червня 2017 року передбачено, що витрати оператора (їх складових частин) відшкодовується споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування за умови укладення індивідуальних договорів та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом і Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, споживач, за умови отримання ним відповідних послуг, несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії.

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року (далі Правила № 830), визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Відповідно до п.14 Правил № 830 відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.

Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) (п.38 Правил № 830).

У підпункті 13 пункту 45 Правил № 830 зазначено, що у разі відключення приміщення індивідуального споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку він зобов`язаний відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Таким чином, об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

Постановою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року по справі №311/3489/18 визначено, що споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов`язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування.

Така позиція Верховного Суду ґрунтується на тому, що спільним майном у багатоквартирному будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Законодавство також не передбачає як обов`язкову умову наявність приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця.

Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.

При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.

Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Отже, при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.

Відсутність приладів опалення в під`їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові №357/4664/15-ц від 20 листопада 2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що КП «Смілакомунтеплоенерго» здійснює нарахування за послуги з теплопостачання місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та не здійснює додаткових нарахувань, а виставляє нарахування за ту частку теплової енергії, яка надійшла до будівлі та в середині була витрачена на опалення місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Заперечуючи проти вимог позивача відповідачка ОСОБА_1 посилалась на те, що позивачем не вказано яким способом визначено обсяг постачання та споживання теплової енергії відповідачем та за який розрахунковий період.

Втім, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення, приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач КП «Смілакомунтеплоенерго» проводить розрахунки розподілу теплової енергії на загальнобудинкові потреби відповідно до вимог Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28 грудня 2018 року №315, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 року за № 1502/32954.

Згідно з письмовими поясненнями позивача, оскільки КП «Смілакомунтеплоенерго» не володіло повною інформацією про площі місць загального користування та площі допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то для визначення обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, обсяг був визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25% (будинок АДРЕСА_2 ), що відповідає п.8 розділу IV Методики.

Судом встановлено, що при нарахуванні плати за послугу з постачання теплової енергії позивач застосовує спрощений метод, що визначено п. 8 розділу IV Методики.

Суд вважає, що застосування такого методу відповідає нормам чинного законодавства, оскільки відомостей, що позивач ТОВ «Смілакомунтеплоенерго» має дані щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у будинку АДРЕСА_2 , та які б давали можливість застосувати інший метод, матеріали справи не мітять, належних доказів цього відповідачкою до суду не надано.

Суд зазначає, що належним доказом підтвердження площі приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку є технічна документація, складена у визначеному законом порядку. Водночас, такої документації матеріали справи не містять, як і не містять доказів того, що вона була надана у розпорядження позивача для корегування рахунків.

Позивач не зобов`язаний враховувати площі, які не підтверджені актуальними паспортами на будинок, або даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення, що передбачено вимогам п.10 Розділу 1 Методики.

Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» №417-VIII від 14 травня 2015 року визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного обладнання) житлового будинку і є його невід`ємною частиною. Таким чином, всі співвласники будинку (власники квартир), в тому числі і власники квартир з індивідуальним опаленням, повинні брати участь у загальних витратах на опалення будинку пропорційно займаній площі житла.

Крім того, згідно з ч. 1, 4 ст.5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Співвласник має право вільного доступу до технічної документації на багатоквартирний будинок.

Згідно з п.11 ч.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок плати за абонентське обслуговування всіма співвласниками багатоквартирних будинків, незалежно від того, чи підключено їхнє приміщення до систем теплопостачання виконавця комунальної послуги. Розмір плати за абонентське обслуговування встановлено відповідно до вимог постанови КМУ від 21 серпня 2019 року №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами».

Нарахування здійснюється щомісяця протягом року у фіксованому розмірі.

Як було встановлено судом, відповідачці ОСОБА_1 нарахування за надану комунальну послугу проводилось відповідно до затверджених тарифів на теплову енергію.

Тому, внаслідок невиконання своїх обов`язків, передбачених переліченими вище нормами законодавства, відповідачка заборгувала позивачу за надані послуги за опалення місць загального користування будинком та за абонентське обслуговування за період з жовтня 2021 року по березень 2025 року в сумі 5703 грн. 46 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості.

При цьому, суд ураховує, що відповідачка ОСОБА_1 не оспорювала розрахунок вказаного боргу, а посилалась лише на неправомірність його нарахування у зв`язку з недоведеністю обсягу постачання та споживання теплової енергії безпосередньо нею. Відтак, вказані кошти підлягають стягненню з відповідачки.

Щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень викладених у п.10 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідальність боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Представник відповідачки Приходько В.О. у відзиві на позовну заяву, вказував на те, що позивач неправомірно нарахував відповідачці 3 % річних, інфляційні втрати та пеню, оскільки на його думку це заборонено постановою КМУ від 05 березня 2022 року, тому на його думку такі вимоги не підлягають до задоволення.

Постановою КМУ від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

29 грудня 2023 року КМУ Постановою №1405 скасував заборону на припинення житлово-комунальних послуг, нарахування штрафів та пені, а також на стягнення заборгованості населення. Даною постановою п. 1 Постанови КМУ від 05 березня 2022 року № 206 викладено в новій редакції, а відповідні положення є такими, що діють із з 24 лютого 2022 року.

Відтак суд погоджується з розрахунками сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, пені, зробленими позивачем та долученими до позовної заяви.

Щодо заяви представника відповідачки про застосування до вимог позивача позовної давності.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651.

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та тривав на час звернення підприємства до суду з позовом (08 квітня 2025 року).

Тобто, виходячи з вище наведених положень матеріального закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.

Строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року та на які поширюється позовна давність, вважаються продовженим на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також до закінчення воєнного стану.

Отже нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», підлягають стягненню з відповідача у межах заявлених позовних вимог.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

За змістом ч.1,2 наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до платіжної інструкції від 06 березня 2025 року КП «Смілакомунтеплоенерго» сплатило 2119 грн. 60 коп. судового збору за звернення до суду з наведеним позовом. Згідно виписки вказані кошти були зараховані до спеціального фонду державного бюджету.

У позовній заяві позивач просив врахувати, що підприємством було сплачено 302 грн. 80 коп. судового збору за звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за послуги теплопостачання.

Судом встановлено, що ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 вересня 2024 року по справі № 703/4261/24 скасовано судовий наказ від 05 серпня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу за надані послуги з постачання теплової енергії на опалення житла.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Зважаючи на те, що позов підлягає до повного задоволення, понесені товариством судові витрати по сплаті судового збору на підставі ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки.

Докази на понесення позивачем будь-яких інших судових витрат матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України суд,-

вирішив:

Позов Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з постачання теплової енергії - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» заборгованість з оплати послуг з постачання теплової енергії з урахуванням абонплати у сумі 5703 грн. 46 коп. за період з жовтня 2021 року по березень 2025 року, 153 грн. 24 коп.- 3% річних, 611 грн. 43 коп.- інфляційних збитків, 185 грн. 11 коп. - пені та 2422 грн. 40 коп. судового збору, а всього 9075 грн. 64 коп.

Рішення може бути оскаржене сторонами безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго», місце знаходження: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. В`ячеслава Чорновола, 72-а, код ЄДРПОУ 33648312;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий: В. О. Прилуцький