Постанова

від 28.05.2025 по справі 490/12260/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

28.05.25

22-ц/812/826/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2025 року м. Миколаїв

справа №490/12260/23

провадження №22-ц/812/826/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання Лівшенком О. С.,

за участі:

представника позивача Кравченко Ю. В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Островського С. Б.,

представника третьої особи Батовської Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Миколаївської міської ради на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Чулупа О. С. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року Виконавчий комітет Миколаївської міської ради подав до суду вказаний вище позов, який обґрунтовував наступним.

Позивач зазначав, що ОСОБА_1 є батьком малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який всупереч ст.150 СК України неналежно виконує батьківські обов`язки. Мати дитини ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_2 перебуває на обліку Служби у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради з 2021 року, як така, що опинилася в складних життєвих обставинах, у зв`язку з тим, що батьки неналежно виконують батьківські обов`язки.

Так, 14 січня 2021 року Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради від жителів м.Миколаєва отримала інформацію про наявність загрози життю та здоров`ю малолітньої дитини, яка проживає у квартирі АДРЕСА_1 , оскільки її батьки зловживають спиртними напоями, ведуть себе неадекватно, батько дитини вчиняє щодо матері дитини фізичне насильство.

У цей же день представниками Служби у справах дітей та працівниками поліції було здійснено вихід за зазначеною адресою, у ході якого було встановлено, що малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із своїми батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які свої обов`язки щодо догляду за дитиною та забезпечення її харчуванням, належним чином не виконували. Батьки ОСОБА_2 характеризувалися негативно, зловживали алкоголем, вступали у конфлікт з сусідами.

25 січня 2021 року на позачерговому засіданні Виконкому Миколаївської міської ради було ухвалено рішення про негайне відібрання ОСОБА_2 у її батьків, у зв`язку з тим, що вона перебувала у ситуації, яка могла нести загрозу її життю та здоров`ю.

У цей же день за викликом медичного працівника батьки ОСОБА_2 з`явилися з дитиною до сімейного лікаря для її огляду, під час якого було встановлено, що дитина перебуває у важкому стані. У зв`язку з цим її було госпіталізовано до Миколаївської обласної дитячої лікарні.

Рішенням Виконкому Миколаївської міської ради від 10 лютого 2021 року ОСОБА_2 було влаштовано до КНП «Миколаївський обласний будинок дитини» Миколаївської обласної ради.

У зв`язку з вказаними обставинами Виконком Миколаївської міської ради звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав батьків ОСОБА_2 .

Однак, рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2022 року, залишеного без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 04 липня 2022 року, Виконкому було відмовлено у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 батьківських прав. Проте, батьків ОСОБА_4 було попереджено про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, а на Виконком покладено обов`язок контролю за виконанням батьками батьківських обов`язків.

Після передання дитини батькам у листопаді 2022 року останні зникли зі свого постійного місця проживання.

У зв`язку з цим ОСОБА_5 надіслав до органів поліції повідомлення про необхідність контролю цієї сім`ї у разі виявлення.

Протягом тривалого часу інформації про вказану сім`ю отримано не було.

17 листопада 2023 року патрульна поліція виявила ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння у кафе «По ребрам» м.Миколаєва, де він перебував разом з малолітньою донькою ОСОБА_4 . Після огляду дитини працівниками швидкої допомоги її було госпіталізовано до Миколаївської дитячої лікарні №2. Під час огляду дитини було встановлено, що вона брудна, на ній брудний одяг, памперс був переповнений. Вага та зріст дитини не відповідали її віку, шкіра на щоках почервоніла від подразнення.

Батько дитини був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП.

За результатами медичного огляду ОСОБА_2 у дитини було діагностовано затримку фізичного та психомовного розвитку, дефіцит маси тіла.

У грудні 2023 року ОСОБА_2 влаштовано до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації» Південноукраїнської міської ради.

Позивач вказував, що ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків щодо ОСОБА_2 не виконує, перебування дитини з ним несе пряму загрозу її життю, є небезпечним для її здоров`я та розвитку, не відповідає її найкращим інтересам.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, позивач просив позбавити відповідача батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з передачею дитини Виконкому Миколаївської міської ради для вирішення її подальшої долі та стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь Виконкому Миколаївської міської ради на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини заробітку батька щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову та до досягнення дитиною повноліття.

Позиція відповідача у суді першої інстанції

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи на безпідставність заявлених позовних вимог.

ОСОБА_1 зазначав, що позивачем не підтверджено його перебування у стані алкогольного сп`яніння 17 листопада 2023 року та перебування дитини у безпорадному стані.

Щодо посилань позивача на поганий стан здоров`я дитини відповідач вказував на те, що позивач не довів, що гіпотрофія ІІІ ступеню виникла у Софії внаслідок неналежного виконання батьком своїх обов`язків.

Також відповідач вказував, що він проживає із донькою у квартирі, у якій наявні всі зручності та комунікації, а для проживання дитини є необхідні одяг, меблі та харчування. Крім того зазначав, що він має постійний дохід у сумі 10000 грн на місяць.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, свідоме нехтування цими обов`язками та свідоме ухилення від їх виконання. Також суд вказав на бажання батька опікуватися дитиною та проживати з нею.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, Виконком Миколаївської міської ради, в особі першого заступника міського голови Лукова В., подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач вказував, що суд при ухваленні рішення не прийняв до уваги те, що відповідач не цікавиться життям дитини та її розвитком, нехтує своїми батьківськими обов`язками та наражає дитину на небезпеку, оскільки залишає її без нагляду і належного харчування, не надає їй необхідного лікування та медичної допомоги.

Орган опіки та піклування наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо його доньки ОСОБА_4 дасть змогу надати їй статус дитини позбавленої батьківського піклування та на цій підставі передати дитину під опіку особі, яка буде здійснювати належний догляд за нею.

Також апелянт вказував на те, що суд першої інстанції не скористався своїм правом відібрати дитину від батька на підставі ст. 170 Сімейного кодексу України, не позбавляючи його батьківських прав, у зв`язку з наявністю обставин, які є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання.

Доводи інших учасників справи

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначив, що суд першої інстанції з урахуванням досліджених обставин справи дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Виконкому Миколаївської міської ради.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27 січня 2021 року ОСОБА_3 уклала з лікарем КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» м.Миколаєва ОСОБА_6 декларацію №0001-16Е0-РАА0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_2 .

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 24.11.2023 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Миколаєві.

З 10 липня 2009 року зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є квартира АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_2 (договір купівлі-продажу від 12.12.2006).

У розписці від 22 листопада 2023 року ОСОБА_7 засвідчено, що вона орендує у ОСОБА_1 з травня 2019 року складське приміщення за 10000 грн щомісячно. Доказів належності на праві власності ОСОБА_1 складських приміщень суду не надано. Також не надано договору оренди приміщень.

У січні 2021 року Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради від жителів м.Миколаєва отримала інформацію про наявність загрози життю та здоров`ю ОСОБА_2 , оскільки її батьки зловживають спиртними напоями, ведуть себе неадекватно, батько дитини вчиняє щодо матері дитини фізичне насильство.

27 січня 2021 року ОСОБА_2 була поставлена на облік у Службі у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради як дитина, яка опинилася у складних життєвих обставинах, у зв`язку із виявленням неналежного виконання батьками батьківських обов`язків.

У лютому 2021 року Виконком Миколаївської міської ради звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_8 та ОСОБА_1 відносно їх доньки ОСОБА_2 .

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2022 року (справа №490/744/21), яке залишено без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 04 липня 2022 року, Виконкому Миколаївської міської ради було відмовлено у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_8 та ОСОБА_1 відносно їх доньки ОСОБА_2 . ОСОБА_8 та ОСОБА_1 було попереджено про зміну ставлення до виховання дитини та покладено на Виконком Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування контроль за виконанням ними батьківських обов`язків.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що позивачем не було доведено належними доказами байдуже ставлення ОСОБА_8 та ОСОБА_1 до своєї доньки ОСОБА_4 , нехтування ними своїми батьківськими обов`язками, неможливість зміни поведінки батьків у кращий бік.

Однак, встановивши певні прояви неналежного виконання батьками ОСОБА_4 батьківських обов`язків, суди вважали необхідним попередити відповідачів про необхідність зміни ставлення до виховання дитини.

Після вказаних судових рішень Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради 01 листопада 2022 року склала висновок про передачу ОСОБА_4 батькам.

11 листопада 2022 року ОСОБА_4 була передана ОСОБА_8 та ОСОБА_1 .

З метою виконання рішення суду щодо контролю за виконанням ОСОБА_8 та ОСОБА_1 батьківських обов`язків спеціалістами Служби у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради були здійснені виходи за всіма відомими місцями проживання ОСОБА_4 та її батьків. Проте, місце їх перебування встановлено не було. Зі слів сусідів вони змінили місце проживання.

У зв`язку з цим ОСОБА_5 надіслав до органів поліції повідомлення про необхідність контролю цієї сім`ї у разі виявлення.

17 листопада 2023 року працівниця кафе «По ребрам» м.Миколаєва звернулася до поліції з приводу невиконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків під час перебування його у закладі у стані алкогольного сп`яніння.

Цього ж дня працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 щодо вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 184 КУпАП.

Постановою Заводського районного суду м.Миколаєва від 11.03.2024 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 184 КУпАП. Проте провадження було закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Із цієї постанови вбачається, що ОСОБА_1 17 листопада 2023 року о 13 год 10 хв за адресою АДРЕСА_3 ухилявся від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя своєї дитини ОСОБА_4 , а саме перебував у стані сп`яніння, при цьому не наглядаючи за дитиною, яка виходила на проїжджу частину, наражаючи себе на небезпеку.

Відповідно до характеристики Миколаївського районного управління поліції від 24 листопада 2023 року ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_1 , характеризується негативно. Схильний до зловживання алкогольними напоями. Притягався до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.173, 183 КУпАП, до кримінальної відповідальності не притягався.

17 листопада 2023 року представниками Служби у справах дітей Центрального району Миколаївської міської ради складено акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, у якому зазначено, що ОСОБА_2 проживає у квартирі АДРЕСА_1 . На момент складення акту відсутні фізичні та поведінкові ознаки, що можуть свідчити про жорстоке поводження з дитиною, також відсутні ознаки погіршення стану здоров`я на момент виявлення дитини. Разом з тим, в акті констатовано зовнішні ознаки недогляду чи занедбаності, а саме: вага, зріст значною мірою не відповідають віку дитини, низький рівень гігієни дитини у зв`язку з недоглядом та занедбаністю, поруч з дитиною відчувається неприємний запах, одяг дитини є брудним та не відповідає віку і сезону, а саме без шкарпеток, в черевиках на босу ногу, памперс переповнений та протікає, наявні ознаки незабезпечення дитини належним харчуванням, необхідною медичною допомогою, доглядом, який відповідає віку та сезону.

У акті також вказано, що батько дитини ОСОБА_1 перебував у кафе у стані алкогольного сп`яніння разом з другом протягом декількох годин. З боку батька спостерігалася небезпечна поведінка у вигляді нападів агресії внаслідок споживання алкогольних речовин.

17 листопада 2023 року ОСОБА_2 була доставлена до Міської дитячої лікарні №2 м.Миколаєва.

22 листопада 2023 року представниками Служби у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради складено акт обстеження умов проживання ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 , у якому зафіксовано, що квартира складається з трьох кімнат, має усі зручності (електро, водо та газопостачання, гарячу воду). Батько мешкає з дитиною в одній кімнаті, сплять в одному ліжку. В квартирі наявні необхідні меблі та обладнання, однак житло потребує ремонту у зв`язку з залиттям. Дитина має одяг, взуття, харчування. Умови проживання дитини задовільні, але потребують покращення, а саме косметичного ремонту та нового дитячого ліжка. Представниками Служби надано рекомендації щодо впорядкування речей та роботи з психологом, попереджено про відповідальність щодо неналежного виконання батьківських обов`язків.

З пояснень представника Служби у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради випливає, що ОСОБА_1 відмовився співпрацювати зі Службою, яка пропонувала йому допомогу.

Згідно з листом КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» м.Миколаєва від 04.12.2023 у серпні 2023 року після виявлення дитини за місцем проживання ОСОБА_1 за їх вимогою з`явився на огляд дитини. Був встановлений діагноз: Затримка фізичного та психомовного розвитку, дефіцит маси тіла. Дитина щеплена з порушенням календаря щеплень (треба зробити чергові дози АКДС і ОПВ). На пропозицію задекларуватися у лікаря та отримувати медичну допомогу ОСОБА_1 відповів, що він разом з дитиною від`їджає до м.Одеси.

У листопаді 2023 року Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради ухвалено рішення №1646 про негайне відібрання дитини ОСОБА_2 у батька ОСОБА_1 .

04 грудня 2023 року ОСОБА_2 була влаштована до Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Південноукраїнської міської ради».

Згідно з висновком про стан здоров`я від 04.12.2023 та довідкою ОСОБА_9 мала органічне ураження головного мозку, затримку психомовного розвитку, алергічний дерматит, часткову атрофію зорових нервів, двобічну косоокість, потребувала відвідування відділення реабілітації дітей, а саме занять з вчителем-логопедом та психологом.

13 грудня 2023 року Виконавчий комітет Миколаївської міської ради склав висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_2 , оскільки перебування дитини в родині несе пряму загрозу життю малолітньої, є небезпечним для її здоров`я та розвитку, не відповідає її найкращим інтересам.

Згідно з висновками про стан здоров`я від 23.12.2023 та 05.07.2024 ОСОБА_2 мала органічне ураження головного мозку, затримку психомовного розвитку, хронічну двобічну тугоухість, часткову атрофію зорових нервів, косоокість.

Комунальний заклад «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Південноукраїнської ради 04 березня 2024 року повідомив Службу у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про те, що ОСОБА_2 при влаштуванні до цього закладу мала значні поведінкові труднощі: не була привчена до користування туалетом, не сповіщала про необхідність його використання, часто плакала, уникала взаємодії з однолітками, неспокійно спала, майже не їла самостійно. Комунікувала з оточенням лише за допомогою окремих звуків, жестів, плачу. Має значне порушення зору, що призводить до поганої орієнтації у просторі, користування предметами побуту, потребує допомоги у пересуванні, доланні перешкод на шляху (драбини, меблі). Часто жаліється на різні болі в тілі. Має затримку психічного розвитку за віком. В умовах центру дівчинка має помітний психічний і фізичний розвиток. Дівчинка активна, допитлива, доброзичлива, зацікавлена до розвиткової діяльності. Із задоволенням виконує завдання з розвитку дрібної моторики, руханки. За час перебування в закладі почала користуватися туалетом за призначенням, іноді проситься до туалету самостійно. Навчилася самостійно їсти. Опанувала вказівний жест, імітує звуками мовлення і інтонацію оточуючих. Слухає і розуміє завдання. Грає в суспільні ігри. Дотримується режиму дня, краще спить. За час перебування ОСОБА_4 у закладі, її батько жодного разу її не відвідував, не передавав речі, не цікавився її потребами, життям і здоров`ям.

У письмових поясненнях Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Південноукраїнської міської ради від 21 січня 2025 року зазначено, що ОСОБА_2 має значне порушення зору (є показання на операцію у зв`язку з косоокістю), органічне враження головного мозку (від народження). Із історії хвороби за березень 2024 року дерматофітія шкіри (консультація лікаря), атрофія зорових нервів обох очей, затримка психомовного розвитку. Потребує постійного обстеження і підтримуючої терапії, також встановлення інвалідності і подальшого проходження спеціальної реабілітації. Дівчинка має потенціал до особистого розвитку, якщо приділяти їй належну і необхідну увагу і допомогу. Також потребує спеціальної розвивальної роботи, додаткової батьківської уваги. Постійно хворіє, перебувала у лікарні на лікуванні. Софія активна, допитлива, доброзичлива, зацікавлена до розвиткової діяльності.

Батько дівчинки ОСОБА_1 за час перебування дитини у закладі дитину не відвідував. З адміністрацією центру рідко підтримував телефонний зв`язок (влітку і восени). Коли телефонував, цікавився станом здоров`я ОСОБА_4 , розповідав про свої життєві труднощі, особисте життя та борги. Під час розмов декілька разів був нетверезий.

Адміністрацією закладу ОСОБА_1 повідомлений про захворювання дитини і необхідність надання коштів для її лікування та надання засобів гігієни. Після чого він надав матеріальну допомогу загалом на суму 1000 грн та надіслав декілька памперсів. У подальшому він відмовився надавати допомогу через скрутне матеріальне становище.

Лабораторні дослідження для дитини робилися закладом за благодійні кошти.

Також зазначено про те, що дитина не запитує про батька, не проситься до нього. В іграх та поведінці не проявляє і не демонструє ознак сумування за ним. Сприймає персонал закладу як близьких людей. Дуже прив`язалася до медичної сестри закладу.

Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_10 , яка працює в Комунальному закладі «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Південноукраїнської міської ради психологом, ОСОБА_2 була влаштована в центр в 2023 році. Вона не розмовляла, не спілкувалася з однолітками, їсти самостійно не вміла. Зараз дитина робить прогрес в своєму розвитку. Дитина має вади зору та алергію. На зараз стан здоров`я її покращився.

Пояснення свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги, бо судом першої інстанції був порушений порядок допиту свідків, який включає відібрання розписок про попередження свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приведення свідків до присяги, текст якої підписується свідком.

Підписаний свідком текст присяги та розписка про попередження свідка про кримінальну відповідальність є тільки щодо свідка ОСОБА_10 .

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її добробуту, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою

статті 164 СК України.

Зазначеною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно зчастиною другоюстатті 164СК України під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Стаття 166 СК України передбачає, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з вимогами статті 167 СК України, якщо влаштувати дитину, батьки якої позбавлені батьківських прав, до її родичів неможливо, то вона передається на опікування органу опіки та піклування.

Звертаючись до суду із позовом, Виконком Миколаївської міської ради як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , посилався на те, що він ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання доньки, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, перебування дитини з ним несе пряму загрозу її життю, є небезпечним для її здоров`я та розвитку, не відповідає її найкращим інтересам.

Отже, правовою підставою для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав позивач визначив пункт 2 частини першої статті 164 СК України.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, свідоме нехтування цими обов`язками та свідоме ухилення від їх виконання. Також суд вказав на бажання батька опікуватися дитиною та проживати з нею.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (див. постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі

№ 753/2025/19).

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №459/3411/18 зазначено, що факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №366/2047/18 вказано, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

У цій справі Верховний Суд зазначив, що позбавлення відповідача батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши системно сімейне законодавство та правові висновки Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає, що наявні підстави для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_4 , оскільки він ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання доньки, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, перебування її з ним несе пряму загрозу її життю, є небезпечним для її здоров`я та розвитку, не відповідає її найкращим інтересам.

Колегія суддів вбачає винну поведінку батька в цьому та свідоме нехтування ним своїми обов`язками.

Досліджені докази свідчать, що питання про позбавлення відповідача батьківських прав поставлено вже в другий раз.

Вперше судом було відмовлено у позбавленні його батьківських прав, однак, встановивши певні прояви неналежного виконання ним батьківських обов`язків, суд вважав необхідним попередити його про необхідність зміни ставлення до виховання дитини. На Виконком Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування було покладено контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

З метою виконання рішення суду щодо контролю за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов`язків спеціалістами Служби у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради були здійснені виходи за всіма відомими місцями проживання ОСОБА_4 та її батьків. Проте, місце їх перебування встановлено не було. Зі слів сусідів вони змінили місце проживання. У зв`язку з цим ОСОБА_5 надіслав до органів поліції повідомлення про необхідність контролю цієї сім`ї у разі виявлення.

Отже, відповідач свідомо ухилився від контролю органу опіки та піклування за здійсненням ним батьківських прав щодо доньки.

Через рік після повернення доньки ОСОБА_4 органом опіки та піклування відповідачу він разом з донькою був виявлений працівниками поліції у закладі громадського харчування. У вказаному закладі він перебував у стані алкогольного сп`яніння, що позбавляв його можливості контролювати доньку, яка наражала себе на небезпеку, самостійно вибігаючи на вулицю без догляду дорослих, що було встановлено при розгляді справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей).

Під час проведення оцінки рівня безпеки дитини було встановлено, що ОСОБА_2 має зовнішні ознаки недогляду чи занедбаності, а саме: вага, зріст значною мірою не відповідають віку дитини, низький рівень гігієни дитини у зв`язку з недоглядом та занедбаністю, поруч з дитиною відчувається неприємний запах, одяг дитини є брудним та не відповідає віку і сезону, а саме без шкарпеток, в черевиках на босу ногу, памперс переповнений та протікає, наявні ознаки незабезпечення дитини належним харчуванням, необхідною медичною допомогою, доглядом, який відповідає віку та сезону.

Медичними працівниками встановлений діагноз: Затримка фізичного та психомовного розвитку, дефіцит маси тіла. Дитина щеплена з порушенням календаря щеплень (треба зробити чергові дози АКДС і ОПВ).

Комунальний заклад «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Південноукраїнської міської ради, куди була поміщена ОСОБА_2 після негайного відібрання від батька, інформував, що ОСОБА_4 при влаштуванні до цього закладу мала значні поведінкові труднощі: не була привчена до користування туалетом, не сповіщала про необхідність його використання, часто плакала, уникала взаємодії з однолітками, неспокійно спала, майже не їла самостійно. Комунікувала з оточенням лише за допомогою окремих звуків, жестів, плачу. Має значне порушення зору, що призводить до поганої орієнтації у просторі, користування предметами побуту, потребує допомоги у пересуванні, доланні перешкод на шляху (драбини, меблі). Часто жаліється на різні болі в тілі. Має затримку психічного розвитку за віком. В умовах центру дівчинка має помітний психічний і фізичний розвиток. Дівчина активна, допитлива, доброзичлива, зацікавлена до розвиткової діяльності. За час перебування в закладі почала користуватися туалетом за призначенням, іноді проситься до туалету самостійно. Навчилася самостійно їсти. Опанувала вказівний жест, імітує звуками мовлення і інтонацію оточуючих. Слухає і розуміє завдання. За час перебування ОСОБА_4 у закладі, її батько жодного разу її не відвідував тільки декілька разів телефонував (влітку та восени). Коли телефонував, цікавився станом здоров`я ОСОБА_4 , розповідав про свої життєві труднощі, особисте життя та борги. Під час розмов декілька разів був нетверезий. На їх прохання надати допомогу на лікування дитини надав загалом 1000 грн, а потім відмовився надавати, пославшись на скрутне матеріальне становище. Лабораторні дослідження для дитини робилися закладом за благодійні кошти. Бортовець ОСОБА_4 має органічне ураження головного мозку (від народження), атрофію зорових нервів обох очей, затримку психомовного розвитку, потребує постійного обстеження і підтримуючої терапії, встановлення інвалідності і подальшого проходження спеціальної реабілітації. Дівчинка має потенціал до особистого розвитку, якщо приділяти їй належну і необхідну увагу і допомогу. Також зазначено про те, що дитина не запитує про батька, не проситься до нього. В іграх та поведінці не проявляє і не демонструє ознак сумування за ним. Сприймає персонал закладу як близьких людей.

Психолог Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Південноукраїнської міської ради ОСОБА_10 пояснила, що під час прибуття ОСОБА_2 до закладу вона не розмовляла, не спілкувалася з однолітками, їсти самостійно не вміла. Зараз дитина робить прогрес в своєму розвитку. Дитина має вади зору та алергію. На зараз стан здоров`я її покращився.

Усе вищенаведене у сукупності свідчить про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо його доньки ОСОБА_4 .

Неприйняття судом до уваги пояснень свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не впливає на категоричність наведеного вище висновку суду, оскільки уся досліджена сукупність доказів вказує на те, що відповідач свідомо нехтував своїми батьківськими обов`язками щодо доньки ОСОБА_4 та наражав її на небезпеку.

Посилання відповідача на небажання позбавлення батьківських прав колегія суддів сприймає критично, бо він крім висловлення заперечення проти цього, жодних дій на зміну ставлення до виховання дитини не вчинив. Колегія суддів вважає, що перебування ОСОБА_4 разом з батьком несе пряму загрозу її життю, є небезпечним для її здоров`я та розвитку, не відповідає її найкращим інтересам.

Під час проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_1 вона була педагогічно занедбана, гігієнічно не доглянута, не мала належного медичного супроводу, бо батько з`являвся до лікаря тільки після того як медичні працівники наполегливо йому рекомендували з`явитися для огляду дитини, дитина не мала належних щеплень. Усе це у сукупності свідчить про неналежний догляд відповідача за донькою, що наражає її на небезпеку. Після влаштування дитини до реабілітаційного центру вона почала прогресувати у розвитку, стала більш відкритою та допитливою.

У зв`язку з викладеним колегія суддів вважає, що рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_4 .

Такий висновок відповідає найкращим інтересам дитини, бо забезпечує їй розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Порівняння розвитку дитини під час проживання її з ОСОБА_1 та після її поміщення до реабілітаційного центру, доводить, що ОСОБА_1 не може забезпечити доньці безпечного проживання, виховання, навчання. ОСОБА_2 , проживаючи з ним, не буде у повній мірі у безпеці.

Посилання відповідача на те, що він може забезпечити гідні умови для проживання доньки, колегія суддів відхиляє, оскільки це спростовується дослідженими доказами, які свідчать про те, що відповідач, навіть після попередження його про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини, цього не зробив. Стан дитини після попередження не покращився.

Оскільки у матеріалах справи відсутня згода родичів дитини про передання її для виховання у родину родичів, то суд вважає необхідним передати ОСОБА_2 органові опіки та піклування, як про це говорить ст.167 СК України.

У зв`язкуз викладенимколегія суддіввважає,що наявніпідстави длязадоволення позовноївимоги позивачапро стягненняз відповідачааліментів наутримання доньки ОСОБА_4 у розмірі частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 грудня 2023 року (день подання позову) і до досягнення дитиною повноліття, оскільки наведені вище норми сімейного законодавства передбачають, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Визначений розмір аліментів є розумним та справедливим. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач не має змоги сплачувати такий розмір аліментів.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача, скасував рішення суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги позивача, який звільнений від сплати судового збору при поданні позовної заяви та апеляційної скарги, то наявні підстави для стягнення з відповідача на користь держави судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій на загальну суму 5368 грн.

Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуВиконавчого комітету Миколаївської міської ради задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) батьківських прав щодо доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Передати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під опіку Виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Виконавчого комітету Миколаївської міської ради аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 грудня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій у сумі 5368 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повний текст судового рішення складено 29 травня 2025 року.