Рішення

від 28.04.2025 по справі 511/3578/24

САВРАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/3578/24

Номер провадження: 2/511/90/25

28 квітня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді: Бобровська І. В.,

секретаря судового засідання - Мадея Д.А.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника Служби у справах дітей - Кравчука В.В.,

представника Органу опіки та піклування виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області - Радіонової Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Роздільнянської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської областіпро позбавлення батьківських прав,

встановив:

У вересні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просила: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно її неповнолітнього сина - ОСОБА_3 ., ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів всіх видів заробітку, до досягнення сином ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 та призначити її опікуном над неповнолітнім ОСОБА_4 . Позов мотивований тим, що відповідачка ОСОБА_2 є її дочкою, ніякої зацікавленості в житті свого сина ОСОБА_5 не проявляє, долею дитини не цікавиться, зловживає спиртними напоями, веде безпорадний спосіб життя, за дитиною не доглядає, не піклується про нього, коштів на утриманні дитини не надає. ОСОБА_6 проживає разом з бабусею та дідусем, які повністю ним опікуються та утримують. Батько дитини ОСОБА_7 в шлюбі з матір`ю дитини не перебуває, живе окремо, наразі є військовослужбовцем ЗСУ та приймає участь у бойових діях.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 28.10.2024 року відкрито провадження по даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24.03.2025 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Пояснила, що відповідачка є її дочкою, народила дитину в 16 років, коли ОСОБА_8 було 2,5 роки, вона його залишила на неї та дідуся, та проживає окремо з різними чоловіками, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, додому приходить помитися та переодягнутися. З батьком дитини дочка в шлюбі не перебувала, він живе окремо, сплачує на утримання сина аліменти, які приходять на карточку відповідачки. Карточка знаходиться в користуванні позивачки, на ці гроші вона утримує онука. До суду звернулась з метою позбавлення дочки будь-яких прав на дитину, оскільки відповідачка може вивезти сина на поля та там вживати спиртні напої, загубити дитину по дорозі, забрати його за місцем мешкання її співмешканців, з якими вона пиячить та будь-що, все це тільки в інтересах дитини та з метою її безпеки. Батько був у відпустці декілька разів, але до сина зайшов всього один раз. Матері вона не чинить перешкод у спілкуванні з сином, але вона сама не має такого бажання.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області Радіонова Д.А. проти задоволення позову заперечувала з наступних мотивів:

- По перше, ОСОБА_1 не надано достатньо доказів на підтвердження винної поведінки ОСОБА_2 та неможливості зміни такої поведінки по відношенню до виховання сина;

-По друге, позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не дає ОСОБА_1 можливості стати повноцінним опікуном малолітньої дитини та в повному обсязі представляти її права та інтереси, --оскільки є батько;

-По третє, припиниться стягнення аліментів з батька, який є військовослужбовцем та сплачує аліменти на утримання сина без заборгованостей;

-По четверте, ОСОБА_2 не працює та не має стабільного заробітку, а тому сплачувати аліменти на утримання сина не має змоги;

-По п`яте, при отриманні ОСОБА_3 , 2012 року народження, статусу дитини позбавленої батьківського піклування дасть можливість ОСОБА_9 отримати відстрочку від проходження військової служби.

Пояснила, що органом опіки та піклування встановлено, що мати дитини, переїжджаючи з м.Роздільна в с.Ангелиновку, не відмовлялась забрати з собою сина, але син ОСОБА_10 сам відмовився змінювати привичне середовище та переїжджати з матір`ю в село, тому це не є підставою для позбавлення матері батьківських прав.

Представник органу опіки та піклування вважала за недоцільне позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , 2012 року народження, а просила ухвалити рішення, яким відібрати ОСОБА_5 , 2012 року народження, без позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ; влаштувати малолітнього ОСОБА_5 , 2012 року народження, під опіку до бабусі ОСОБА_1 ; попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_5 , 2012 року народження; покласти на Службу у справах дітей Роздільнянської міської ради Одеської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_5 , 2012 року народження.

Представник Служби у справах дітей Роздільнянської міської ради Одеської області Кравчук В.В. суду пояснив, що цілком погоджується з думкою представника органу опіки та піклування, на комісії ССД заслуховували думку хлопчика, який не заперечував позбавити матір батьківських прав, тому що йому добре проживати разом з бабусею та дідусем. Мати на комісію не прибула, але в телефонному спілкуванні категорично заперечувала проти позбавлення її батьківських прав.

Відповідачка ОСОБА_2 судове засідання не прибула, заперечень на позовну заяву не подала.

Враховуючи вказані факти, згоду позивача, суд вважає за можливе у відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановити заочне рішення у справі, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Судом по справі встановлені наступні фактичні обставини справи на підставі наданих доказів та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народилась в с. Петрівське Великомихайлівського району Одеської області, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області 23.02.2001 року, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилась в с. Буцинівка, Роздільнянський район, Одеська область, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Роздільнянським РС ГУ ГУДМС України в Одеській області 18.10.2016 року, зареєстрована по АДРЕСА_1 . Фактично проживає: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 та бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 , видане Роздільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області,/ актовий запис №544 та серії НОМЕР_4 , виданим повторно 07.12.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис №11.

ОСОБА_2 та батько дитини ОСОБА_9 у шлюбі не перебували, наразі проживають окремо.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає зі своєю бабусею ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до характеристики КЗ «Роздільнянський міський ліцей №2» Роздільнянської міської ради на учня 5-В класу Данила ОСОБА_10 , 2012 року народження, дитина навчається в ліцеї з першого класу. Хлопець навчається в міру своїх здібностей. Вихованням ОСОБА_10 всі роки займаються бабуся та дідусь. Вони цікавляться успіхами онука, забезпечують всім необхідним для повноцінного розвитку і навчання.

Мати не виховує сина (проживає окремо), не цікавиться навчанням, не приймає участі в житті сина.

Відповідно довідки КНП «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради від 06.08.2024 року, виданої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , він звертався в лікарню в супроводі бабусі ОСОБА_1 для лікування та з приводу профілактичних процедур з 2012 року.

Відповідно до письмових пояснень громадян: ОСОБА_11 (донька позивачки), ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 (знайома позивачки), ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_13 (сусідка позивачки), ІНФОРМАЦІЯ_7 , які знали про намір ОСОБА_1 звернутися до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_10 , так як вона проживає протягом 5 років проживає окремо від сина. Участі у вихованні сина не приймає, матеріальної допомоги не надає, вихованням та забезпеченням дитини займаються ОСОБА_1 та ОСОБА_14 . Також їм відомо зі слів ОСОБА_1 , що ОСОБА_15 мешкає в с. Ангелінівка Роздільнянського району Одеської області разом зі співмешканцем, з яким зловживають спиртними напоями.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 13.08.2024 року, складеного Службою у справах дітей Степанівської сільської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в приватному будинку за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою ОСОБА_2 проживає зі співмешканцем ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на протязі 4-х років. До цього проживала зі своїми батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_17 в м. Роздільна разом з сином. Зі слів матері, син не захотів переїжджати до неї в село і тому залишився в м. Роздільна у її батьків, де і ходить до школи.

Відповідно до протоколу бесіди від 13.08.2024 року, ОСОБА_2 , щодо позбавлення її батьківських прав, чує вперше, не згодна з питанням позбавлення її батьківських прав, вона часто спілкується зі своїм сином по телефону, відвідує його, допомагає матеріально.

Дане питання тричі розглядалось на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини Роздільнянської територіальної громад. ОСОБА_2 запрошувалась на засідання комісії в телефонному режимі (за номером наданим ОСОБА_1 - 0664476214), однак не з`явилась.

Комісія прийшла до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина буде суперечити інтересам дитини, виходячи з наступного.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Приймаючи рішення про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина, орган опіки та піклування виходив також з того, що позивачка не довела, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками та наявність в її діях вини, також не надала суду доказів, у чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері відносно дитини батьківських прав, відсутні докази які б підтверджували наявність виключних підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, як і доказів неможливості змінити поведінку матері на краще. Було встановлено, що на даний час відповідачка не приймає активної участі у вихованні сина через переїзд до іншого населеного пункту на проживання через те, що дитина не забажала змінювати місце проживання та навчання. Однак не можуть бути беззаперечними доказами для позбавлення батьківських прав довідки з навчального закладу та медичних установ, які містять загальні фрази щодо неучасті відповідача у вихованні дитини і не розкривають усіх аспектів та змісту такої складної категорії, як участь у вихованні дитини, вони в сукупності з іншими доказами не є достатніми для позбавлення відповідачки батьківських прав. Також не надано доказів того, що відповідачка притягувалась до кримінальної та адміністративної відповідальності у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняла насильство відносно неї. Простої бездіяльності з боку матері недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав (постанова Верховного Суду від 04.04. квітня 2024 року у справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24).

Тому орган опіки та піклування вважає:

- за недоцільне позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , 2012 року народження,

- за доцільне відібрати ОСОБА_5 , 2012 року народження, без позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ;

- за доцільне влаштувати малолітнього ОСОБА_5 , 2012 року народження, під опіку до бабусі ОСОБА_1 ;

- за доцільне попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_5 , 2012 року народження;

- за доцільне покласти на Службу у справах дітей Роздільнянської міської ради Одеської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_5 , 2012 року народження.

Рішенням виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області від 24.02.2025 року №67 затверджено висновок Органу опіки та піклування Роздільнянської міської ради Одеської області про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , 2012 року народження.

Крім цього, судом було проведено опитування малолітнього ОСОБА_5 , який пояснив, що навчається в 6 класі у ЗОШ №2 м.Роздільна, проживає разом з бабусею та дідусем, має в будинку свою кімнати, коли приходить матір додому, він не бачить, вона приходить, миється та уходить, в будинку її речей немає, кімнати для неї також немає, де вона проживає, він не знає, жити з мамою він не захотів сам, йому комфортно проживати з бабусею в м.Роздільна і ходити до своєї школи. Коли мама приходить, то вона до нього заходить, привітається, але про нього не піклується, іноді буває напідпитку. Коли мама твереза, то вона добра і нормальна. Він любить свою матусю, але бажає проживати з бабусею та дідусем, яким він допомагає по господарству. Бабуся піклується про нього, купляє йому все, що потрібно. З батьком він не бачиться та не спілкується, останній раз приїздів батько до нього, коли йому було 6 років.

Згідно наданого суду листа Служби у справах дітей Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 22.04.2025 року при виїзді Служби на адресу : АДРЕСА_2 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , там не проживає, що підтвердили і сусіди.

Згідно Акту обстеження умов проживання від 22.04.2025 року, в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проживають позивач ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_18 , онук ОСОБА_3 , 2012 р.н., донька ОСОБА_2 . На момент обстеження ОСОБА_2 вдома не перебувала. Зі слів позивачки її донька ОСОБА_2 наразі проживає за вказаною адресою. Стосунки між онукою та бабусею добрі, дружні.

Суд вважає, що дані спірні правовідносини регулюються наступним нормами права.

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Ассамблеєю 20 листопада 1959 року, дитина, якщо це можливо, повинна рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в атмосфері любові та матеріального забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини , яка діє на Україні з 27.07.1991 року та ратифікована Україною, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні для її благополуччя , приймаючи до уваги права та обов`язки їх батьків, опікунів та інших осіб, які відповідають за них по закону і з цією метою приймати всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Відповідно до ст.51 Конституції України обов`язок кожного громадянина України піклуватися про дітей.

Перелік обов`язків батьків по вихованню дитини викладений в ст.150, 151, 153-156 Сімейного кодексу України .

За ч.2 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров"я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст.155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та людської гідності. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини або є хронічними алкоголіками.

За приписами п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Позивачка ОСОБА_1 просить позбавити батьківських прав свою доньку ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_5 , на підставі п.2 ч.1 ст.164 СК України, так як відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню сина.

Суд, проаналізувавши встановлені по справі обставини на підставі поданих доказів, вважає, що підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_5 відсутні, а обраний позивачкою спосіб захисту прав дитини не відповідає інтересам малолітньої дитини.

Суд в даній ситуації цілком погоджується з висновком Органу опіки та піклування, що позивачкою ОСОБА_1 не надано достатньо доказів на підтвердження винної поведінки ОСОБА_2 та неможливості зміни такої поведінки по відношенню до виховання сина; позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не дає ОСОБА_1 можливості стати повноцінним опікуном малолітньої дитини та в повному обсязі представляти її права та інтереси, --оскільки є батько, не позбавлений батьківських прав; припиниться стягнення аліментів з батька, який є військовослужбовцем та сплачує аліменти на утримання сина без заборгованостей; відповідачка ОСОБА_2 не працює та не має стабільного заробітку, а тому сплачувати аліменти на утримання сина не має змоги; при отриманні ОСОБА_3 , 2012 року народження, статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, його батько ОСОБА_7 отримає відстрочку від проходження військової служби, але, виходячи з встановлених судом обставин, дитиною він не піклувався.

Так, відповідачці як матері малолітньої дитини в провину ставиться ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (пункт 2 частини першої статті 164 СК).

Дане поняття є «оціночним» і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників і факторів.

Зокрема, відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Проаналізувавши надані докази по справі, суд приходить до висновку, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів ухилення відповідачкою від участі у вихованні дитини, що давало б підстави для можливості застосування до нього такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. Зокрема, матеріали справи не містять доказів, на підставі яких можна дійти до безперечного висновку про те, що ОСОБА_2 злісно ухиляється від участі у вихованні дитини.

Дитина сама не захотіла переїжджати з матір`ю в інший населений пункт, так як не захотіла змінювати привичне їй оточення. Доказів того, що матір покинула дитину, суду не надано. Матір залишила свого сина проживати з бабусею та дідусем, а не покинула його напризволяще.

Тому суд вважає, що в позові ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав в зв`язку з злісним ухилення від виховання сина - малолітнього ОСОБА_5 належить відмовити.

Однак суд, прийшовши до висновку щодо відмови в позбавленні батьківських прав відповідачки, так як вважає це крайньою мірою, вважає, що відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд вправі розглянути питання про відібрання дитини у матері, не позбавляючи її батьківських прав у випадках, передбачених п.п.2-5 ч.1 ст.164 СК України відповідно до ст.170 СК України і таке рішення прийняти в межах заявлених вимог.

Такий висновок суду обґрунтовується наступним.

Відповідно до частини першої статті 170 Сімейного Кодексу України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

При розгляді справ щодо позбавлення батьківських прав держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою. (пункт 52 згаданого вище рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).

Однак реалізація таких обов`язків держави також вимагає від відповідачів активних дій, які б свідчили про їх бажання скористатись такою допомогою держави.

Суд вважає, що мати ОСОБА_2 не вчинила всіх необхідних дій для встановлення контакту з дитиною, налагодження родинних стосунків, прояви мінімальної турботи та піклування щодо дитини, а також щодо встановлення місця проживання дитини в її новій сім`ї.

Відповідачка в даній справі жодного разу не звернулася до уповноважених органів держави з метою захисту прав своєї дитини, сприянні їй будь-яким чином реалізувати свої батьківські обов`язки, не було таких дій вчинено і протягом розгляду справи в суді, в судове засідання, як і на засідання комісії Органу опіки та піклування відповідачка не з`явилася.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 дуже рідко спілкується з сином, не проявляє до нього турботи, у святкові для хлопчика дні, у вихідні, на канікули не проводить з ним свої дні відпочинку.

Окрім іншого, в судовому засіданні знайшло підтвердження і з наданих шкільних характеристик ОСОБА_10 та медичного закладу, що відповідач ОСОБА_2 не приймає участі в навчально-виховному процесі свого сина (успішністю не цікавиться, класні заходи та батьківські збори не відвідує), не відвідує з сином дитячу поліклініку.

За тривалий час стосунки між матір`ю та дитиною не змінилися, що встановлено і під час опитування ОСОБА_10 , в даному випадку обов`язок щодо налагодження з малолітнім сином стосунків був покладений на матір. За цей час, відповідачка не приймала участі і в матеріальному забезпеченні дитини, для чого могла обрати різні способи такої участі, як то подарунки дитині, придбання необхідних шкільних предметів, одежі, продуктів харчування.

Далі суд зазначає, що в процесі розгляду справи при з`ясуванні думки дитини в судовому засіданні вона з власної волі знаходиться поряд з бабусею, а не матір`ю.

При цьому суд звертає увагу, що взаємовідносини між дитиною, матір`ю та бабусею склались таким чином, що дитина все своє життя проживає поряд з бабусею, а тому в даній ситуації судом будуть враховані «інтереси дитини» в широкому розумінні на поняття сім`ї (включаючи біологічних батьків та бабусі) (стаття 5 Конвенції про права дитини).

Дані обставини, а також небажання ОСОБА_10 проживати разом з матір`ю на теперішній час, про що він заявив в ході слухання справи, дають підстави суду прийняти рішення на підставі ст.170 СК України про відібрання дитини у матері без позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно хлопчика.

Також суд вважає, що малолітнього ОСОБА_19 належить передати на виховання позивачці, залишити проживати з бабусею під її опікою іпозов в частині призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 задовольнити виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вони позбавленні батьківського піклування. За ст.62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки та піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Згідно п.п.2 п. 24 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини" статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям, які відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду.

Статтею 243 СК України , опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років. Опіка над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 244 СК України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини .

Суду надано Подання Органу опіки та піклування Роздільнянської міської ради, затверджене рішенням виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області від 24.02.2025 року №68, про доцільність встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначення опікуна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувалась, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Стан здоров`я та вік ОСОБА_1 дозволяє бути їй опікуном над онуком. На обліку у психіатра та нарколога не перебуває.

Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявив бажання і на далі проживати разом з рідною бабусею ОСОБА_1 .

Обмежень, встановлених приписами ст. 63 ЦК України та п. 3.2 Правилами опіки та піклування, затвердженими спільним наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України № 34/166/131/88 від 26.05.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.1999 року за N 387/3680, які можуть бути перешкодою для призначення ОСОБА_1 опікуном над малолітнім онуком або обставини які б суперечили інтересам малолітньої дитини Органом опіки та піклування Виконавчого комітету Роздільнянської міської ради не встановлено.

Орган опіки та піклування вважає, що на даний час малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є саме дитиною, що залишилась без батьківського піклування, а тому потребує захисту своїх прав та інтересів шляхом влаштування під опіку до бабусі ОСОБА_1 , це буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

Тому суд вважає, за можливе призначити позивачку ОСОБА_1 опікуном її онука - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і визначити місцем його проживання місце проживання його опікуна ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.4 ст.170 СК України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав, суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Оскільки судом задоволено позов в частині відібрання дитини від матері, то суд дотримуючись вимог законодавства вважає за необхідне стягнути з відповідачки аліменти на утримання сина згідно заявлених вимог позивачкою.

На підставі наведеного та керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст.19, 150, 155, 164-167, 170 180-183, 191 СК України, ст.ст.8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,ст.ст.4,18,19,76-81,95,141,258,259, 263-265, 273, 280-289, 354,355,430 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Роздільнянської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської областіпро позбавлення батьківських прав,- задовольнити частково.

Відібрати від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення її батьківських прав дитину: ОСОБА_3 ., ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 опікуном малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь опікуна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів її доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати звернення до суду, тобто з 17.09.2024 року до досягнення дитиною ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Бобровська