Ухвала від 29.05.2025 по справі 474/469/25

Справа № 474/469/25

Провадження № 2-о/474/222/25

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

29.05.25р. с-ще Врадіївка

Суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області Сокол Ф.Г. під час вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тандем-2002 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

встановив:

23.05.2025р. Товариства з обмеженою відповідальністю Тандем-2002 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якій просить стягнути з відповідача на свою користь основну суму боргу в розмірі 238 592 грн. 45 коп.

У заяві заявник посилається на те, що між ТОВ Тандем-2002 та ФОП ОСОБА_1 у 2021р. було укладено договір поставки білково-мінерально-вітамінних добавок, комбікорму, преміксів, добавок кормових та іншого товару, всього на суму 534 045 грн. 45 коп., які відповідач зобов`язався оплатити, однак фактично здійснив лише часткову оплату за поставлений товар.

29.04.2025р. відповідач припинив діяльність ФОП, а 31.01.2025р. ухвалою Господарського суду Миколаївської області у задоволенні заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з відповідача, яка була подана позивачем до вказаного суду, відмовлено.

01.05.2025р. ухвалою Господарського суду Миколаївської області відмовлено і у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ Тандем-2002 до ФОП ОСОБА_1 , в зв`язку з припиненням господарської діяльності відповідача.

В додатки до позовної заяви позивач надає договір поставки № 1611/10 від 16.11.2021р. укладений між ТОВ Тандем-2002 та ФОП ОСОБА_1 предметом якого є те, що постачальник зобов`язується передати у власність покупця добавки білково-мінерально-вітамінних, комбікорм, премікси, добавки кормові, інший товар за погодженням сторін, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах передбачених договором.

Вирішуючи питання про відкриття провадження в справі, перевіривши заяву, доходжу до такого висновку.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (ст. 19 ЦПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.01.2024р. у справі № 914/1362/23 за результатами розгляду поданої касаційної скарги дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на наступне:

- Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021р. у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021р. у справі 367/4695/20);

- при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі;

- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.03.2018р. у справі № 593/793/14-ц, висновки якої врахував суд першої інстанції, аналізуючи положення ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 15, ст. 30 ЦПК України, ч. 1 ст. 1, ст.ст. 12, 21, 41 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017р. (до набрання чинності нових редакцій процесуальних кодексів) вказала, що громадянин, який мав статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі у такому процесі;

- Верховний Суд зазначає, що вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду зробила щодо норм процесуального права, які були чинні на момент звернення з позовом та час вирішення спору у наведеній справі, а саме в редакції, чинній до 15.12.2017р;

- водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство звернулось з позовом у цій справі у квітні 2023р., тобто після 15.12.2017р. та, відповідно, після внесених Законом України Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів змін до ГПК України;

- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 14.03.2018р. у справі №593/793/14-ц, стосується норм ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017р., а провадження у цій справі відкрито після 15.12.2017р., тобто на неї поширюються вимоги ГПК України у редакції, чинній після 15.12.2017р.;

- подібний висновок щодо нерелевантності позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.03.2018р. у справі № 593/793/14-ц до спірних правовідносин через виникнення їх під час дії різних редакцій ЦПК України та ГПК України викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі № 760/13915/18;

- відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці;

- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019р. у справі № 910/8729/18, на яку посилається скаржник, сформувала такі висновки: - з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін (пункт 4.10.); отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (пункт 4.11.); з огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (пункт 4.12.);

- також Велика Палата у постанові від 09.10.2019р. у справі № 127/23144/18, на яку посилається скаржник, дійшла висновку, що за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності), її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею, як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном;

- з 15.12.2017р. господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (постанови Верховного Суду від 02.08.2023р. у справі № 342/1333/17, від 14.02.2023р. у справі № 591/1068/22);

- Верховний Суд у постанові від 16.08.2022р. у справі № 904/1760/21 за подібних обставин (акт про порушення було складено після припинення у відповідача статусу ФОП; позов було подано після 15.12.2017р., коли відповідач вже не був ФОП) скасував постанову суду апеляційної інстанції, якою було закрито провадження у справі, та зауважив на необхідності встановлення наявності/відсутності між сторонами саме господарських правовідносин, що має суттєве значення для розгляду справи;

- правовідносини, у справі що переглядається, виникли з господарського договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який був укладений між Товариством і ФОП. Акт про порушення було складено Товариством в межах вказаних правовідносин. Іншого суди попередніх інстанцій не встановили (наявність іншого правочину, укладеного зі споживачем, як з фізичною особою, відсутність господарського договору, тощо). Отже, спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням сторонами господарської діяльності (укладено господарський договір), суб`єктний склад сторін правочину - Товариство та ФОП. Тобто за своїм змістом (предметною юрисдикцією) правовідносини мають господарський характер, а тому спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

- суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи щодо правочину, який уклали сторони та їх правового статусу на момент його укладення, однак дійшли помилкового висновку про характер (зміст) спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшли необґрунтованого висновку стосовно непідсудності цієї справи господарському суду;

За таких обставин, враховуючи, що правовідносини між сторонами у справі, виникли з господарського договору про поставку (вид господарського договору за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму), який був укладений у 2021р. між Товариством і ФОП, а тому суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та у відкритті провадження у справі слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 19, 186, 259-263 ЦПК України, -

постановив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тандем-2002 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Копію ухвали разом із заявою та всіма доданими до неї документами направити позивачу, копію позовної заяви залишити в суді.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Врадіївський районний суд Миколаївської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ф.Г. Сокол