Рішення від 23.05.2025 по справі 489/4123/24

23.05.2025

Справа №489/4123/24

Провадження №2/489/166/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2025 м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання - Ставратій Я.С.,

за участю: представниці позивача - Кукси О.В., відповідачки - ОСОБА_1 , представниці третьої особи - Скакуш О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

встановив.

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради звернувся до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно її малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути аліменти з ОСОБА_1 аліменти на користь органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради на утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини усіх видів доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до повноліття дитини. Мотивуючи вимоги тим, що малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в службі у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради за категорією: скоєння фізичного, психологічного, сексуального, економічного насильства над дитиною, жорстоке поводження з нею або загроза його вчинення з 12.12.2022. Дитина потрапила в поле зору служби за інформацією, яка надійшла від голови ОСББ «МК Мрія 122» Корольової І.П. Зі слів сусідів, ОСОБА_1 систематично вживає алкогольні напої, поводить себе агресивно по відношенню до дитини та сусідів. З місця роботи характеризується негативно. 19 грудня 2022 комісією у складі спеціалістів служби та фахівців Миколаївського міського центру соціальних служб, в присутності працівника сектору ювенальної превенції Інгульського РУ ГУНП в Миколаївській області відвідана адреса місця проживання ОСОБА_2 та прийнято рішення тимчасово передати дитину на виховання бабусі ОСОБА_4 до моменту, коли мати надасть довідку з Миколаївського обласного центру психічного здоров`я про те, що вона може виконувати батьківські обов`язки по відношенню до малолітньої дитини. В серпні 2023 ОСОБА_1 забрала ОСОБА_2 на своє виховання та утримання. В ході роботи з сім`єю, в жовтні 2023 ОСОБА_1 приходила до служби для проведення з нею профілактично-роз`яснювальної роботи. Мати дитини повідомила, що на даний час не має проблем з вживанням алкоголю, проте, вже в листопаді 2023 до служби з заявою повторно звернулася голова ОСББ « МК Мрія 122» та повідомила, що в сім`ї ОСОБА_1 знову почалися проблеми, мати дитини знову почала поводити себе агресивно та спричиняти фізичну силу відносно дитини. Вказані події відбуваються вночі та чути постійний плач дитини. На виходи працівників Служби у справах дітей до місця проживання відповідачки, двері ніхто не відчиняв, до квартири не впускав. До квітня 2024 з лікарень, місця проживання на сім`ю ОСОБА_1 скарг до служби не надходило. Зі слів сусідів, ОСОБА_1 не була помічена у зловживанні алкогольними напоями. 08 квітня 2024 від ОСОБА_4 службі стало відомо, що мати малолітнього перебуваючи у нетверезому стані, розбила у квартирі скляні двері і їй викликали карету «Швидкої допомоги». Того ж дня, спеціалісти служби та працівники поліції виїхали за місцем проживання сім`ї. Прибувши на місце, служба побачила матір, яка перебувала у нетверезому стані на дитячому майданчику. Дитина в цей час знаходилася поруч. ОСОБА_1 не усвідомлюючи своїх дій, розпивала спиртні напої при членах комісії та при своїй дитині. Службою було прийнято рішення негайно вилучити дитину та направити її на обстеження до КНП ММР «Міська дитяча лікарня № 2». 09 квітня 2024 до служби прийшла ОСОБА_4 та надала письмову заяву про те, що відмовляється опікуватися своїм онуком, оскільки фізично не має можливості. 12 квітня 2024 до служби прийшла ОСОБА_1 та повідомила, що на даній час вона не зможе виховувати дитину, так як їй самій потрібна психологічна реабілітація. Писати заяву не може, оскільки напередодні порізала руку та їй накладено шини. За час перебування дитини в лікарні, ні мати, ні бабуся жодного разу не відвідали ОСОБА_2 в закладі. Проте, дитину відвідувала опікунська родина ОСОБА_5 , яка має намір опікуватися дитиною та взяти його під опіку.

Відповідачка у судовому засіданні пояснила, що у квартирі, в якій вона проживає, мешкає її брат. Майже рік вона не бачилася з дитиною. Щодо зловживання алкогольними напоями пояснила, що, дійсно має проблеми, проте, вона пройшла курс кодування від алкогольної залежності, але через три місяці був зрив. На даний час вона рідко вживає алкоголь. До дитини у неї ніколи не було проявлено агресії. Заперечує щодо задоволення позову в повному обсязі. За власним бажанням вона зверталася за допомогою до психолога, однак поки до кінця курс терапії не пройшла. Представники служби говорять що дитина не хоче з нею бачитись, але вона хоче зробити все можливе для того щоб у дитини повернулась довіра до неї. В ході розгляду справи в останньому судовому засіданні відповідачка зазначила що намагається знайти якомога найкраще рішення щоб дитині було комфортно, вказала, що якщо на даний час це проживання в іншій сім`ї, то вона погоджується та буде проходити психотерапію, для того щоб налагодити відносини з сином.

Ухвалою суду від 07.06.2024, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.09.2024, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , вбачається, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .

Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, сформованого 09.02.2023, відомості про батька дитини ОСОБА_2 записані відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади м. Миколаєва Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 14.05.2024 № 38.72-372652-2024, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 .

02 грудня 2022 до Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради звернулася голова ОСББ «МК Мрія 122» Корольова І.П. з заявою від мешканців будинку АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , в якій просили прийняти міри та провести відповідну профілактичну роботу з ОСОБА_1 у звязку з наявними ознаками сім`ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах з причин зловживання алкогольними напоями та винести питання доцільності позбавлення її батьківських прав.

Наказом Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району №60 від 19.12.2022, постановлено на облік за категорією: скоєння фізичного, психологічного, сексуального, економічного насильства над дитиною, жорстоке поводження з нею або загроза його вчинення, дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з пояснень ОСОБА_4 від 19.12.2022, остання є бабусею ОСОБА_2 . На даний час дитина знаходиться з нею до того часу, поки його мати, ОСОБА_1 , не надасть довідку про те, що вона може виконувати свої батьківські обов`язки. Зобов`язалася виховувати внука згідно законодавства.

З листа Миколаївського міського центру соціальних служб від 13.03.2023 за вих. № 5882/74.01-16/23-2, вбачається, що 16.12.2022 спеціалістом Центру сумісно з представником служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради та інспектором СЮП ВП МРУП було здійснено відвідування сім`ї за адресою проживання. ОСОБА_1 не реагувала на спеціалістів, говорила незв`язною мовою. Зі слів сусідів, жінка вживає алкогольні напої, агресивно реагує на оточуючих, не контролює свою поведінку.

В ході роботи було з`ясовано, що неповнолітній ОСОБА_2 , проживає у бабусі ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 . Зі слів дитини, ОСОБА_1 кричить та ображає його. Бабуся дитини повідомила, що жінка через стресові ситуації та вживання алкогольних напоїв не контролює свою поведінку.

З ОСОБА_4 проведено психолого-педагогічну бесіду щодо підвищення рівня психолого-педагогічних знань з питань виховання та розвитку дітей відповідного віку, підтримки позитивного мікроклімату у сім`ї.

30 січня 2023 на базі ММЦСС з ОСОБА_1 проведено психолого-педагогічну бесіду щодо відповідального ставлення до виконання батьківських обов`язків, ведення здорового способу життя, негативних наслідків вживання алкогольних напоїв, підвищення рівня психолого-педагогічних знань з питання виховання навчання та гармонійного розвитку дітей відповідного віку. ОСОБА_1 проінформованого про діяльність Миколаївського міського центру соціальних служб та запропоновано допомогу психолога, однак, жінка відмовилася, зазначаючи, що вже співпрацює з іншим спеціалістом.

16 лютого 2023 фахівцем Центру сумісно зі спеціалістом служби у справах дітей адміністрації Інгульського району було здійснено відвідування сім`ї за місцем проживання, однак, вдома нікого не було. В телефонній розмові ОСОБА_1 повідомила, що у звязку з високою зайнятістю на роботі, не може зустрітися зі спеціалістами.

01 березня 2023 фахівцем центру за телефоновано ОСОБА_1 з метою попередньої домовленості про зустріч. ОСОБА_1 повідомила, що у звязку з високою зайнятістю на роботі, не може зустрітися зі спеціалістами.

12 листопада 2023 до Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради повторно звернулася голова ОСББ «МК Мрія 122» Корольова І.П. з заявою від мешканців будинку АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , в якій просили прийняти міри та провести відповідну профілактичну роботу з ОСОБА_1 у звязку з наявними ознаками сім`ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах з причин зловживання алкогольними напоями та винести питання доцільності позбавлення її батьківських прав.

Відповідно до соціально-психологічного висновку Миколаївського міського центру соціальних служб Миколаївської міської ради від 19.03.2025 за вих. № 15300/74.01-16/25-2, за результатами обстеження встановлено, що ОСОБА_2 як свою сім2ю сприймає себе, ОСОБА_5 , її чоловіка ОСОБА_12 та дітей, які проживають з ними. Стосунки з біологічною матір`ю є напруженими. ОСОБА_2 відчуває смуток, образу, гнів та жаль по відношенню до матері, оскільки остання била та ображала його, вживала алкогольні напої та не могла позбутися даної звички. З боку матері не відчуває любові, захисту, підтримки.

З Акта обстеження житлово-побутових умов проживання від 13.11.2023 за вих. № б/н/04.07.01-16, складеного працівниками Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, вбачається, що умови проживання у квартирі АДРЕСА_4 відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Відсутня побутова техніка. Для дитини створені умови проживання. За вказаною адресою дитина перебувала вдома, але двері ніхто не відчинив. Спеціалістами було відвідано місце роботи матері «АТБ» за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 142 . Зі слів керуючого магазином, ОСОБА_1 в цей день вихідна. Після відвідування місця роботи, знов повернулися за місцем проживання, але ОСОБА_1 так і не відчинила двері. Зі слів сусідів з квартири № 10 , в ніч з 12.11.2023 на 13.11.2023 ОСОБА_1 зчинила галас, у своїй квартирі кричала, щось била. Направлено лист про притягнення останньої до ст.. 184 КУпАП.

З Акта обстеження житлово-побутових умов проживання від 08.04.2024 за вих. № б/н/04.07.01-16, складеного працівниками Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, вбачається, що умови проживання у квартирі АДРЕСА_4 для дитини не створені умови проживання. Спальне місце для дитини брудне, захаращене ганчір`ям, ніжки від ліжка зламані, підперті валізами. Постільна білизна відсутня, в кімнаті брудно, їжа відсутня. В міжкімнатних дверях вибите скло, інші двері пошкоджені від ударів. На підлозі та одній із дверей наявні сліди крові. Комісійно з спеціалістами служби разом з патрульною поліцією дитину було вилучено від матері. 08.04.2024 дитина знаходилася у дворі біля матері, яка перебувала у стані сильного алкогольного сп`яніння.

Дитина, ОСОБА_2 , направлений до КНП «Миколаївська дитяча лікарня № 2» для тимчасового перебування дитини в медичному закладі з причин загрози життю та здоров`ю дитини, що підтверджується Направленням до КНП ММР «Миколаївська дитяча лікарня № 2» від 08.04.2024 за вих. № б/н04.07.01-16.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 819/580, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні з 08.04.2024 по 18.04.2024.

Вказане підтверджується випискою з медичної карти реабілітаційного хворого № 55 КНП ММР «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» та висновком про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини.

Згідно листа Миколаївської гімназії № 45 Миколаївської міської ради Миколаївської області від 19.04.2024 за вих. № 19, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчався у Миколаївській гімназії № 45 з 01.09.2018 по 19.04.2024. 19 квітня 2024 відрахований до Миколаївського ліцею № 40 за заявою піклувальника ОСОБА_5 та довідки з навчального закладу. В 2023 році за заявою мами від 25.05.2023 був залишений на повторний курс 5 класу.

З Акта від 12.04.2024 за вих. № 04.07.01-16, вбачається, що 12.04.2024 о 10:30 до Служби прийшла ОСОБА_1 , яка є матір`ю ОСОБА_2 . Остання була у тверезому стані та повідомила, що на даний час вона не зможе виховувати дитину, так як їй самій необхідна реабілітація. ОСОБА_1 згодилася на те, щоб ОСОБА_2 проживав в сторонніх людей або комунальному закладі так як розуміє, що її сину необхідна психологічна реабілітація. Мати дитини повідомила, що не буде приходити до ОСОБА_2 , шукати з ним зустрічей та телефонувати йому так як боїться, що син може нервувати, оскільки може подумати, що мати хоче його забрати. Написати пояснення ОСОБА_1 не може, оскільки в неї травмована рука.

09 квітня 2024 ОСОБА_4 звернулася до Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради з заявою, якою повідомила, що вона є бабусею ОСОБА_2 та відмовляється опікуватися своїм онуком ОСОБА_2 , у звязку з тим, що фізично не може утримувати дитину та надавати їй все необхідне для життя та гармонійного розвитку.

Як вбачається з заяви ОСОБА_2 від 17.04.2024, останній бажає, щоб ним тимчасово опікувалася родина ОСОБА_5 .

Наказом Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради № 55 від 17.04.2024, тимчасово влаштовано дитину, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сім`ю ОСОБА_5 строком до 17.10.2024.

Частиною першою статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) проголошено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї (ч.1 ст.5 СК України). Аналогічне положення закону закріплено в ч.3 ст.51 Конституції України, згідно якої сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини (ч. 3 ст. 5 СК України).

Згідно ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Такий обов`язок батьків передбачений також ч.2 ст.150 СК України.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно частин 1-5 статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

У відповідності до ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За положеннями ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавленні судом батьківських прав, зокрема, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пленум Верховного Суду України в п.15 Постанови від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання ними своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд у постанові від 15.04.2021 у справі № 243/13192/19-ц зазначив, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з Характеристики ТОВ «Епіцентр К» від 19.12.2022 за вих. № 3556, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Епіцентр К» з 24.04.2018 та згідно з наказу 168/П від 29.07.2022 працює на посаді завідувача секції відділу «Декор» ТОВ «Епіцентр К» № 2 м. Миколаїв. Працюючи завідувачем секції відділу «Декор», має постійні конфлікти з колективом відділу, з колегами веде себе вкрай грубо. За час роботи проявила себе як недисциплінований, безвідповідальний, не пунктуальний працівник, який постійно створює конфлікти на робочому місці та має погані відносини в колективі. Через неадекватну поведінку та хуліганськими діями 10.12.2022 доводилось викликати патруль Національної поліції, щоб вжити до неї заходи впливу. За результатами виклику поліцією було складено адміністративний протокол за ст.. 173 КУпАП (дрібне хуліганство). Повторні дії неадекватного характеру повторилися і посилилися, через що 15.12.2022 довелося знову викликати патруль Національної поліції та швидку допомогу у складі психоневрологічної бригади. За систематичне порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 була притягнута до дисциплінарної відповідальності, про що їй оголошено догану.

З характеристики наданої Ст. ДОП СП ВП № 2 МРУП ГУНП в Миколаївській обл. Сандуца В. від 15.01.2024, вбачається, що за місцем мешкання ОСОБА_1 зарекомендувала себе з посередньої сторони. Була помічена у відносинах з особами, які ведуть асоціальний образ життя. До адміністративної відповідальності притягувалася за ст.. 183 КУпАП від 05.11.2023, ст.. 173 КУпАП від 30.10.2023. Іншими компрометуючими матеріалами відносно ОСОБА_1 ВП № 2 МРУП ГУНП в Миколаївській обл.. не володіє.

Характеристикою Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції від 15.11.2023 за вих. № 17246/41/16/03-2023, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 протягом тривалого часу. За місцем мешкання не характеризується із позитивної сторони, із сусідами не підтримує дружніх відносин. Часто надходять скарги від мешканців будинку на її антисоціальний спосіб життя, а саме зловживання алкоголем та вчинення хуліганських дій. Сусіди часто чують як ОСОБА_1 кричить на свого малолітнього сина та підозрюють, що вона вчиняє у відношенні до нього насильство. Двічі притягувалася до адміністративної відповідальності за ст..ст. 173, 183 КУпАП.

Відповідно до листа Відділення поліції № 2 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 18.12.2023 за вих. № 18040/52-2023, під час відпрацювання даних неналежного виховання дитини матір`ю ОСОБА_1 , працівником ювенальної поліції МРУП ГУНП в Миколаївській області Михайлом Ждановим було здійснено вихід за адресою проживання ОСОБА_1 з якою було проведено профілактичну бесіду та в подальшому будуть прийматися відповідні заходи щодо неналежного виховання дитини.

Згідно листа Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області від 05.12.2023, згідно даних централізованих підсистем «Призначення та виплати пенсій» та «Призначення та виплати пенсії деяким категоріям громадян» ОСОБА_1 на обліку, як одержувач будь-якого виду пенсії на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території Миколаївської області не перебуває.

Як вбачається з висновку виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 03.06.2024 за вих. № 8145/02.02.01-22/04/011/24, орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 у відношенні сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч.1 ст.170 Сімейного кодексу України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Таким чином, в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідачка може бути позбавлена батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції про права дитини, статті 8 Конвенції (див. наприклад пункт 59 рішення Європейського Суду у справі «Ньяоре проти Франції»), і в такому випадку судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини» оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення в даному випадку (див. пункт 47 Зауважень загального порядку Комітету ООН з прав дитини № 14 (2013) про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню його інтересів (Пункт 1 статті 3)).

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши у сукупності, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до висновку, про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав. Таким чином, у відповідачки буде час та можливість проаналізувати свою поведінку стосовно своєї дитини, змінити свій спосіб життя і стати гідною матір`ю для дитини.

При цьому відібрання дитини та повернення їх відповідачці не позбавляє її права брати участь у вихованні дітей, підтримувати з ними регулярні стосунки, піклуватися про стан їх здоров`я, а також фізичний та моральний стан.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки заробітку (доходу) матері щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 170 СК України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Зазначене підтверджується п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

У відповідності з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 2 ст. 182 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 191 цього Кодексу, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі частини з усіх видів доходів, але не меншому 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення з даним позовом до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За такого, з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп..

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

вирішив:

позов Органу опіки та піклування Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Відібрати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав строком на один рік.

Передати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради для подальшого влаштування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради на утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини усіх видів доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04 червня 2024 і до повноліття дитини.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, юридична адреса: м. Миколаїв, вул.. Адміральська, 20.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, юридична адреса: м. Миколаїв, пр-т Богоявленський, 1

Повний текст судового рішення складено «23» травня 2025.

Суддя Н.О. Рум`янцева