Рішення від 29.05.2025 по справі 160/12091/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 рокуСправа №160/12091/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи Ігренський виправний центр (№133) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

28.04.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (до відділення поштового зв`язку таку подано 27.04.2025 року) ОСОБА_1 до Державної установи Ігренський виправний центр (№133), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Державної установи Ігренський виправний центр (№133) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 11.01.2021 року, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення у 2020 та 2021 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2020 та 2021 роках, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки у 2020 та 2021 роках без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні та встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні;

- зобов`язати Державну установу Ігренський виправний центр (№133) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 11.01.2021 року, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення у 2020 та 2021 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2020 та 2021 роках, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки у 2020 та 2021 роках з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про державний бюджет України на 2020 рік станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн та встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.

В мотивування позовних вимог позивачем зазначено щодо протиправності дій Державної установи Ігренський виправний центр (№133) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 11.01.2021 року, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення у 2020 та 2021 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2020 та 2021 роках, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки у 2020 та 2021 роках без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні та встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні.

21.05.2025 року від представника Державної установи Ігренський виправний центр (№133) до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представником відповідача зазначено наступне. ОСОБА_1 , належить до осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, проходив службу з 17.08.1999 року в Державній кримінально-виконавчій службі України. В Державній установі «Ігренський виправний центр (№133)», яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України, органом управління якої є Міністерство юстиції України проходив службу на таких посадах: чергового помічника начальника державної установи «Ігренський виправний центр (№133)», з 01.08.2012 року по 11.09.2019 року, на посаді заступника начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» з 11.09.2019 року по 25.11.2020 року, а також на посаді начальника державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» з 25.11.2020 по день звільнення зв`язку із скороченням штату 11.11.2021 року згідно наказу МЮУ №2691/К. Розмір посадового окладу громадянина ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 року по 11.11.2021 року розраховувався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт, визначений Схемою тарифних розрядів за посадами осіб начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 13.03.2018 № 685/5. Розмір окладу за спеціальним званням громадянина ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 11.11.2021 розраховувався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт, визначений Схемою тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704. Врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при розрахунку посадового окладу та окладу за спеціальним званням зумовлено рядом аспектів бюджетного процесу, зокрема: здійсненням розрахунків потреби у видатках на оплату праці осіб рядового і начальницького складу при складанні проектів кошторисів на 2020 рік, 2021 рік на підставі вимог розпорядника вищого рівня, щодо необхідності врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762 грн.); здійсненням видатків на оплату праці в межах кошторисних призначень з урахуванням інформації, викладеної у дорученнях розпорядника вищого рівня на 2020 рік та на 2021 рік щодо необхідності врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762 грн.). У період з 29.01.2020 по 11.11.2021 громадянину ОСОБА_1 у межах бюджетних асигнувань на грошове забезпечення особам начальницького складу державної установи «Ігренський виправний центр (№133)», затверджених міжрегіональним управлінням відповідними кошторисами, виплачено у повному обсязі, зокрема, такі види грошового забезпечення, як надбавка за особливості проходження служби, премії, допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Відповідно до вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 в редакціях станом на 29.01.2020 та 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт, визначений Схемою тарифних розрядів за посадами осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 13.03.2018 № 685/5. Розмір окладу за спеціальним званням громадянина ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 11.11.2021 розраховувався шляхом множення сталої базової величини у розмірі 1762,00 грн. (відповідно до вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 в редакціях станом на 29.01.2020 та 01.01.2021) на відповідний тарифний коефіцієнт, визначений Схемою тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704. Отже, 30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (набрала чинності з 01.03.2018 року, далі - Постанова №704), якою зокрема затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу. Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. 21.02.2018 р. відповідно до частини 4 статті 63 Закону № 2262-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (набрала чинності 24.02.2018 р., далі - Постанова №103). Постановою №103 (яка набрала чинності 24.02.2018р.) до постанови КМУ № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 постанови КМУ № 704 викладено у новій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Разом з тим, згідно пунктом 1 Примітки Додатку 1 постанови КМУ № 704 "Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу" (в редакції постанови КМУ № 1041 від 20.12.2017) посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень. Згідно Примітки Додатку 14 "Схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу" оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень. Пункт 4 постанови КМУ № 704 (в редакції постанови КМУ № 103) визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.", тоді як згідно приміток до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено процентний показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. На момент набрання чинності постановою КМУ №704, п.4 вказаного нормативного акту викладений у редакції згідно з п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.". В подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103. Тобто лише з 29.01.2020р. відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка запроваджувала у якості однієї з величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати. Разом з тим, 01.01.2017р. набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII) пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. За приписами частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ та пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили. Норма Постанови №704, яка установлює розмір посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців та порядок їх обчислення, міститься у пункті 4, а примітки додатків 1 та 14 лише роз`яснюють порядок їх обчислення. Зокрема, додатки 1 та 14 до Постанови №704 містять примітки пояснюючого характеру, у яких наведено інформацію щодо арифметичної дії (множення), яка застосується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведено правила округлення розрахунків. В указаних примітках відсутні норми права. На час виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом на 01 січня 2018 року, тоді як відповідно до приміток до додатків 1 та 14 розрахунковою величиною визначено відсотковий показник від розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 01 січня календарного року. Таким чином, оскільки додатки 1 і 14 до Постанови №704 були затверджені 30 серпня 2017 року, а пункт 4 цієї ж постанови змінено 21 лютого 2018 року Постановою №103, то відповідно і у цьому випадку пріоритетним у застосуванні є положення саме пункту 4 Постанови №704. Отже, дії відповідача при обчисленні позивачу посадового окладу та окладів за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом, зокрема, на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, відповідають вимогам пункту 4 Постанови №704 та є правомірними. Окрім того, пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ, який набрав чинності 01 січня 2017 року, установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №240/4946/18 зазначила, що після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають. Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, а також додатків 1 та 14 Постанови №704, то відсутні правові підстави для перерахунку розміру посадового окладу позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. 13.03.2018 року Міністерством юстиції України був прийнятий наказ за №385/5 «Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України». Згідно приміток до Тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів осіб рядового і начальницького складу зазначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Тому, дії відповідача при обчисленні та виплати ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 11.01.2021 року, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення у 2020 та 2021 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2020 та 2021 роках, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки у 2020 та 2021 роках здійснювались згідно чинного законодавства та є правомірними. Позивачем порушено строк звернення до суду, який передбачений частиною 5 статті 122 КАС України «Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк». Тобто, на момент звільнення зі служби позивача та коли йому стало відомо про порушення особистих прав, минуло вже більше одного місяця, а саме три роки. Державна установа «Ігренський виправний центр (№133)» знаходиться в стадії припинення з 10.09.2021 року згідно Наказу МЮУ № 3213/5 «Про припинення державної установи «Ігренський виправний центр (№ 133)» шляхом її ліквідації, у зв`язку з кадровими змінами та з метою завершення заходів з ліквідації. На протязі 2021 -2025 року кошторис державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» за загальним фондом Державного бюджету не затверджено, а наповнення спеціального фонду не вбачається можливим через відсутність будь якої господарської діяльності установи. Отже, державна установа «Ігренський виправний центр (№133)" діяла повністю на підставі чинного законодавства, а позовна заява ОСОБА_1 є не обґрунтованою та безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025 року зазначена вище справа розподілена та 29.04.2025 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленогостаттею 258 Кодексу адміністративного судочинства України- в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 належить до осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, проходив службу з 17.08.1999 року в Державній кримінально-виконавчій службі України. В Державній установі «Ігренський виправний центр (№133)», яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України, органом управління якої є Міністерство юстиції України проходив службу на таких посадах: чергового помічника начальника державної установи «Ігренський виправний центр (№133)», з 01.08.2012 року по 11.09.2019 року, на посаді заступника начальника установи з нагляду і безпеки та оперативної роботи державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» з 11.09.2019 року по 25.11.2020 року, а також на посаді начальника державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» з 25.11.2020 по день звільнення зв`язку із скороченням штату 11.11.2021 року згідно наказу МЮУ №2691/К.

У лютому 2025 року звернувся до відповідача із заявою, в якій просив: 1. Повідомити, який прожитковий мінімум застосовувався для розрахунку основних І додаткових видів грошового забезпечення (в тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії) ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 11.11.2021 року. 2. Здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 11.11.2021 року та виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, повідомиш чи виплачувалася, у тому числі, у період проходження служби з 01.12.2015 року по 28 лютого 2018 року таз 01.03.2018 року по 11.11,2021 року індексація грошового забезпечення та якщо так, повідомити який базовий місяць був застосований під час її проведення.

За результатами звернення, відповідач надіслав лист від 20.03.2025 року, а також довідку б/д б/н, в якій зазначив, що для розрахунку основних і додаткових видів грошового забезпечення (в тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії) ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 11.11.2021 року використовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом станом на 01 січня 2018 року в розмірі 1762,00 грн.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплата, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму пі впорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

При цьому, пунктом 4 постанови №704, в редакції чинній на час її прийняття, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.

Згідно п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 передбачено внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.

Відповідно до пункту 3 Змін що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України №103, у постанові Кабінету Міністрів України №704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14.».

При цьому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Станом на час прийняття постанови Кабінету Міністрів України №704 та після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у справі №826/6453/18, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 передбачив, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Згідно п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинність 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11 грудня 2019 року, у справі №240/4946/18, щодо застосування п. З розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-УІІІ, після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

На підставі зазначеного, після набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 виникли правові підстави для перерахунку окладів військовослужбовців з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт (без використання обмеження у розмірі 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

Отже, в період проходження служби з 29.01.2020 року по 11.11.2021 року позивач повинен був отримувати грошове забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та на 1 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Згідно з п. 1, 6 Розділу XXIII «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до п. 1, 7 Розділу XXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно з п. З, 6 Розділу XXXI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Відповідно до п. 1, 5 Розділу XXXII «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З урахуванням зазначеного, оскільки, що у період проходження служби з 29.01.2020 року по 11.11.2021 року позивач повинен був отримувати грошове забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за спеціальне звання розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року та на 1 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт, тому відповідачем невірно розраховано та одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, оскільки ці виплати обчислюються виходячи з розміру отриманого грошового забезпечення.

Таким чином, враховуючи те, що у період проходження служби позивач повинен був отримувати грошове забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за спеціальне звання розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт, слід дійти висновку про визнання протиправними дій Державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» щодо обчислення та виплати позивачеві місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 11.11.2021 року, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні

Так як наслідок, слід зобов`язати Державну установу Ігренський виправний центр (№133) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 11.01.2021 року, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення у 2020 та 2021 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2020 та 2021 роках, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки у 2020 та 2021 роках з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про державний бюджет України на 2020 рік станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн та встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.

Щодо посилань представника відповідача на факт пропуску позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.

Так, нормами Кодексу законів про працю України, який регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушеного права.

Так, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 року по справі№140/2168/23.

Тобто, у спірний період, зокрема з 29.01.2020 року по 11.11.2021 року, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позивачем не було пропущеностроку звернення до адміністративного суду у справі №160/12091/25.

Відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IVсуди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд зауважує, що грошове забезпечення, одноразова грошова допомога при звільненні, грошова допомога на оздоровлення є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвизначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантованіКонституцією Українита Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимогамКАС України, не доведено правомірності своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні докази понесення ним інших судових втрат, жодні судові витрати не належать розподілу та стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи Ігренський виправний центр (№133) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної установи Ігренський виправний центр (№133) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 11.01.2021 року, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення у 2020 та 2021 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2020 та 2021 роках, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки у 2020 та 2021 роках без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні та встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні.

Зобов`язати Державну установу Ігренський виправний центр (№133) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 11.01.2021 року, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення у 2020 та 2021 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2020 та 2021 роках, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки у 2020 та 2021 роках з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про державний бюджет України на 2020 рік станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн та встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник