Рішення від 28.05.2025 по справі 240/8406/25

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/8406/25

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид» до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними, сксування рішення та картки відмови,

установив:

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Краєвид» (далі позивач, ТОВ «Краєвид») звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення Житомирської митниці Державної митної служби України (далі відповідач, Житомирська митниця) про коригування митної вартості від 04 лютого 2025 року № UA101000/2025/000065/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2025/000186.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення відповідача про коригування митної вартості безпідставне, оскільки не доведено правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості, а зазначені в рішення митниці причини не є належним доказом невірного визначення митної вартості декларантом. Заявлена позивачем митна вартість є реальною, підтвердженою належними доказами та не спростована відповідачем. Відтак, на думку позивача, у Житомирської митниці не було достатніх правових підстав для коригування митної вартості товару.

Ухвалою суду від 28 березня 2025 року позов прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з наданням відповідачу строку для подання відзиву на позов.

14 квітня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що оскаржене рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки в результаті контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що документи, подані позивачем під час митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Зокрема, декларантом до митного оформлення надано Контракт № 02/25 від 14 січня 2025 року, згідно якого продавець Privatunternehmer Albert Kneisler та покупець TOB «Краєвид» уклали договір про купівлю продаж на товар напівпречіп-цистерна хімічна, Марки-EUROTANK, моделі TSA 30-3, номер шасі НОМЕР_1 . Також декларантом надано рахунок фактуру № K241204, згідно якого позивачем набуто право власності на товар 20 грудня 2024 року. Враховуючи виявлені розбіжності та неузгодженості у документах, поданих до митного оформлення, митний орган не міг використати дані, про первинну ціну закупівлі оцінюваного товару, викладені у названих документах. Посилаючись на положення статті 254 Митного кодексу України, зауважує, що відомості про ціну продажу товару, викладені у рахунку фактурі № K241204 від 20 грудня 2024 року можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку надання митному органу перекладу на українську мову даного документу. Наданий додатково скрін із ціновою інформацією з інтернет мережі не міг бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки цінова інформація, яка зазначена в такому документі більша від заявленої. Довідка про витрати на транспортування від 29 січня 2025 року не могла бути використана для підтвердження заявленої митної вартості у зв`язку з тим, що в ній не зазначено повні дані про товар, що може означати про транспортування іншого товару. Таким чином, відомості про витрати на транспортування оцінюваної техніки не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

17 квітня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, доводи якої є суголосними з доводами позову.

25 квітня 2025 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач зауважує, що при митному оформленні декларантом позивача було надано скриншоти оголошення від продавця про продаж Товару по ціні 24000 євро, що на 1000 євро більше, ніж зазначено у контракті №02/25 від 14 січня 2025 року та рахунку № К241204 від 20 грудня 2024 року. При цьому до позовної заяви позивачем долучено скриншоти оголошення про продаж Товару по ціні 20000 євро та 17000 євро.

На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд установив, що 03 лютого 2025 року до відділу митного оформлення №1 митного посту «Житомир-центральний» з метою імпорту товару «Напівпречіп-цистерна хімічна, марка EUROTANK, модель TSA 30-3, календарний рік виготовлення 2017 р», код УКТЗЕД 8716310000, що ввозився на адресу TOB «Краєвид», подано митну декларацію № 25UA101020003559U2.

Разом з митною декларацією були подані такі документи: контракт (4100) № 02/25 від 14 січня 2025 року; інвойс (0380) № K241204 від 20 грудня 2024 року; автотранспортну накладну CMR (0730) № 300125 від 30 січня 2025 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (2800) № НОМЕР_2 від 24 серпня 2017 року; платіжний документ, що підтверджує вартість товару (3002) від 22 січня 2025 року; довідку про транспортні витрати від 29 січня 2025 року; договір-заявку на перевезення №25-25/01/2025 від 25 січня 2025 року.

З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару декларанту направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів.

На вимогу митниці декларантом надано такі документи: копію митної декларації країни відправлення; скриншоти об`яви від продавця; витяг з технічної книжки щодо року виробництва бочки.

За результатами вивчення поданих декларантом документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 04 лютого 2025 року № UA101000/2025/000065/2.

В розділі 33 названого рішення зазначено:

«На виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Держмитслужби України від 01 липня 2021 року №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких уже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.

Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме:

Згідно Контракту № 02/25 від 14.01.2025 Продавець Privatunternehmer Albert Кneisler та Покупець ТОВ «КРАЄВИД» уклали договір про купівлю продаж на товар напівпречіп-цистерна хімічна, Mapки EUROTANK, моделі ТSА 30-3, номер шaci W09KTH000HGE47042. Відповідно до рахунку фактури № К241204 набуто право власності на товар 20.12.2024.

Враховуючи виявлені розбіжності та неузгодженості у документах, поданих до митного оформлення, митний орган не може використати дані, про первинну ціну закупівлі оцінюваного товару, викладені у комерційному інвойсі № К241204 від 20.12.2024 та Контракті № 02/25 від 14.01.2025.

Згідно із ст. 254 Митного кодексу України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Враховуючи наведене вище, відомості про ціну продажу товару, викладені у документі під кодом № К241204 від 20.12.2024 не можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості оскільки декларантом не надано переклад на українську мову даного документу.

Довідка про витрати на транспортування від 29.01.2025 не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості у зв`язку з тим, що в ній не зазначено повні дані про товар, що може означати про транспортування іншого товару.

Таким чином, відомості про витрати на транспортування оцінюваної техніки не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

Додатково надана декларантом копія митної декларації № 25DE805152104547A5 від 30.01.2025 не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки в ній відсутня цінова інформація.

Наданий додатково скрін з ціновою інформацією з інтернет мережі не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки цінова інформація яка зазначена в даному документі більша від заявленої.

Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:

1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3)висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Згідно із ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару проводимо консультацію, в ході якої декларанту пропонуємо інформацію щодо вартості схожого товару.

Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г у зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною 3 статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД: № 22UA100350615415U9 від 13.12.2022 «Напівпричіп-цистерна для перевезення пального EUROTANK, модель ET36 5, 2003 року випуску, номер шасі: НОМЕР_3 Країна виробництва: FI становить 39437,03 Євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.».

Також 04 лютого 2025 року відповідач склав картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2025/000186, згідно якої у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено з таких причин: митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом у графі 45 декларації невірно розрахована вартість товару та вона не підтверджена документально, а вибратий метод її визначення не відповідає умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, чим порушено вимоги статей 52, 53 цього Кодексу. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару №UA101000/2025/000065/2 від 04 лютого 2025 року дані граф 45 та 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і оформлення товару, а крім того це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги статей 266, 289, 293 Митного кодексу України.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару вище вказаними рішенням та карткою відмовою, ТОВ «Краєвид» звернулося з цим позовом до суду.

Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Частиною 1 статті 246 Митного кодексу України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі МК України) встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями частини 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

У частині 6 цієї правової норми зазначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 341 частини 1 статті 4 МК України митні органи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що Фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

У частині 5 цієї правової норми надається визначення терміну ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно частини 2 названої правової норми документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок фактура (інвойс), або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 3 цієї правової норми у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У пункті 1 частини 4 статті 54 МК України встановлено обов`язок митного органу здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, згідно частини 3 статті 53 МК України, якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Суд зазначає, що Житомирською митницею в якості підстави для надання позивачем додаткових документів у повідомленні зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, а документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема зауважує, що при митному оформлені встановлено:

1) декларантом до митного оформлення надано Контракт № 02/25 від 14 січня 2025 року, згідно якого продавець Privatunternehmer Albert Kneisler та покупець TOB «Краєвид» уклали договір про купівлю продаж на товар напівпречіп-цистерна хімічна, Марки-EUROTANK, моделі-TSA 30-3, номер шасі НОМЕР_1 . Також декларантом надано рахунок фактуру № K241204, згідно якого позивачем набуто право власності на товар 20 грудня 2024 року. Враховуючи виявлені розбіжності та неузгодженості у документах, поданих до митного оформлення, митний орган не міг використати дані, про первинну ціну закупівлі оцінюваного товару, викладені у названих документах;

2) відповідно до положень статті 254 Митного кодексу України відомості про ціну продажу товару, викладені у рахунку фактурі № K241204 від 20 грудня 2024 року, можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку надання митному органу перекладу на українську мову даного документу.

З огляду на зазначене у митного органу виникли сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару.

З метою усунення таких сумнівів позивачу було запропоновано надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:

-договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

-рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

-висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

-копію митної декларації країни відправлення.

Намагаючись переконати митний орган у достовірності заявленої митної вартості імпортованого товару, декларант надав: копію митної декларації країни відправлення; скриншоти об`яви від продавця; витяг з технічної книжки щодо року виробництва бочки.

Однак, за результатами вивчення поданих позивачем документа, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості, в якому зазначив доводи, що були викладені вище.

Надаючи оцінку наведеним твердженням митного органу, суд зауважує на таке.

Перш за все у оскаржуваному рішенні митного органу зазначено, що до митного оформлення надано Контракт № 02/25 від 14 січня 2025 року, згідно якого продавець Privatunternehmer Albert Kneisler та покупець TOB «Краєвид» уклали договір про купівлю продаж на товар напівпречіп-цистерна хімічна, Марки-EUROTANK, моделі-TSA 30-3, номер шасі НОМЕР_1 . Також декларантом надано рахунок фактуру № K241204, згідно якого позивачем набуто право власності на товар 20 грудня 2024 року. Враховуючи виявлені розбіжності та неузгодженості у документах, поданих до митного оформлення, митний орган не міг використати дані, про первинну ціну закупівлі оцінюваного товару, викладені у названих документах.

Суд зауважує, що факт поставки імпортованого товару обумовлений укладенням між сторонами: продавцем та покупцем, угоди купівлі продажу.

Частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

При цьому рахунок є виключно пропозицією продавця укласти відповідний договір. Без отримання відповіді, зокрема, але не виключно, проведення оплати запропонованого до придбання у рахунку товару або послуги, підстави стверджувати, що така пропозиція продавця прийнята покупцем, відсутні.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах, за результатами отримання пропозиція продавця, між позивачем та продавцем мали місце перемовини щодо умов здійснення продажу, що мало наслідком укладення 14 січня 2025 року контракту №02/25, в якому визначені всі істотні умови договору купівлі продажу.

Додатково суд зауважує, що оплата за придбаний товар проведена позивачем саме згідно контракту №02/25, що підтверджується платіжним дорученням від 22 січня 2025 року.

Наведене у сукупності дає підстави стверджувати, що придбання імпортованого товару відбулося на підставі контракту №02/25, а рахунок підтверджує виключно пропозицію продавця позивачу щодо придбання такого товару.

Зроблені судом висновки додатково підтверджуються наданим декларантом під час митного оформлення скриншотом пропозиція продавця, розміщеної в інтернеті, оскільки така містила інформацію про більшу ціну товару, ніж була запропонована продавцем саме позивачу шляхом виставлення відповідного рахунку.

Щодо наданих імпортером доказів на підтвердження вартості витрат на перевезення товару, суд зауважу на таке.

Як убачається зі змісту договору-заявки на перевезення вантажу №25-25/01/2025 від 25 січня 2025 року вантажовідправник, місце завантаження, маршрут та загальна назва вантажу відповідають контракту №02/25 від 14 січня 2025 року.

При цьому відповідачем під час розгляду справи не надано доказів на підтвердження того, що вартість перевезення є заниженою або не відповідає інформації про вартість перевезення вантажів за визначеним маршрутам з загальнодоступних джерел інформації.

Наведене, на переконання суду, не дає підстав ставити під сумнів розмір вартості транспортування імпортованого товару, включену до його митної вартості.

Також суд зауважує, що митна декларації 25DE805152104547A5 від 30 січня 2025 року, додатково надана декларантом та копія якої долучена до відзиву на позов, містить цінову інформацію на 2 аркуші такої.

З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що така не може бути використана для перевірки правильності визначення митної вартості не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Підсумовуючи зазначене суд уважає, що позивач надав митному органу пакет документів, що підтверджує договірну вартість імпортованого товару у розмірі 23000,00 євро і такі документи містять всі обов`язкові документи, передбачені статтею 53 МК України та підтверджують складові визначення вартості товару, що підлягав розмитненню.

Ураховуючи все вище викладене, суд приходить до висновку про безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів № UA101000/2025/000065/2 від 04 лютого 2025 року.

Оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товару, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2025/000186 від 04 лютого 2025 року є похідним від рішення про коригування митної вартості товарів та прийнята на його підставі, така також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінивши надані сторонами у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

З огляду на наведене, суд уважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі.

Розглядаючи питання про розподіл судових витрат, суд уважає за необхідне зазначити таке.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Частиною 1 цієї правової норми закріплено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Станом на день постановлення рішення по суті спору на підтвердження розміру витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, суду надано платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 6147,60 грн. Будь-яких інших доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу позивачем не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає вся сума сплаченого судового збору.

Суд зауважує, що позивачем у цій справі сплачено судовий збір в загальній сумі 6147,60 грн згідно з платіжною інструкцією №2 від 18 лютого 2025 року.

У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2024 року у справі №120/15468/23 зроблено висновок про те, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов`язаними однаковими правовідносинами, відтак вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле.

Розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.

Відповідно до приписів підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 названого Закону за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, 3028,00 грн, сплачені позивачем за подання позову до суду, є надмірно сплаченими і не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зауважує, що надмірно сплачені суми судового збору можуть бути повернуті відповідним судом на підставі клопотання позивача в Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 з наступними змінами та доповненнями

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA101000/2025/000065/2 від 04 лютого 2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товару, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2025/000186 від 04 лютого 2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид» 3119 (три тисячі сто дев`ятнадцять) гривень 60 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис

28.05.25