Рішення від 27.05.2025 по справі 640/1486/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 р. м. Чернівці Справа № 640/1486/19

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Біля Я.Ф., представника відповідача Стародумової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОНА-СВ» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РОНА-СВ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо внесення Товариства з обмеженою відповідальністю «РОНА-СВ» до переліку ризикових платників податків;

- зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «РОНА-СВ» з переліку ризикових податків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року прийнято дану справу до свого провадження; роз`яснено учасникам справи, що розгляд цієї справи починається спочатку; задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РОНА-СВ» про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін; призначено розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Поданий у цій справі позов обґрунтовано тим, що податковим органом по відношенню до позивача вчиняються дії, пов`язані з блокуванням реєстрації податкових накладних, що надсилаються ТОВ «Рона-СВ» до Єдиного реєстру податкових накладних за результатами проведених господарських операцій. Так, відмовляючи позивачу у реєстрації податкових накладних, відповідач щоразу посилався на відповідність ТОВ «Рона-СВ» критеріям ризиковості згідно вимог листа ДФС України від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18 «Критерії ризиковості платника податку». Позивач не погоджується з такими діями податкового органу, оскільки, на його думку, вказаний лист ДФС України від 21 березня 2018 року не є нормативно-правовим актом. Крім цього, податковим органом в ході блокування реєстрації податкових накладних не було конкретизовано, якому саме критерію ризиковості відповідає позивач. Зокрема, позивач зазначає, що він неодноразово надсилав до податкового органу запити з метою отримання інформації щодо підстав віднесення його до переліку ризикових платників податків, однак не отримував ні копії протоколу засідання комісії контролюючого органу, ні копії рішення про внесення позивача до переліку ризикових платників податків. У свою чергу оскаржувані у даному позові дії податкового органу перешкоджають позивачу у здійсненні господарської діяльності, що полягає, зокрема, в ускладненні вчасного виконання ТОВ «РОНА-СВ» взятих на себе зобов`язань по відношенню до контрагентів.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що 22 березня 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім цього в березні 2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України ДФС затверджено Критерії ризиковості платника податку (лист від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18), яким визначено перелік причин, за яких підприємство платник податків може бути віднесено до ризикових. Так, враховуючи зміст указаного листа ДФС України, позивача було віднесено до категорії ризикових суб`єктів господарювання у зв`язку з наявністю податкової інформації, яка свідчить про здійснення ризикових операцій. Відповідно до інформаційних ресурсів, що є доступними для перегляду на рівні ГУ ДФС у м. Києві, встановлено, що до податкових накладних, які були виписані підприємством та відправлені на реєстрацію у звітних періодах, реєстрацію було зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, про що на електронну адресу підприємства було надіслані квитанції відповідного змісту, в яких була зазначена пропозиція надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстру податкових накладних. Вважаючи законними дії щодо включення позивача до переліку ризикових, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Ухвалою суду від 09 квітня 2025 року задоволено клопотання представника Головного управління ДПС у Київській області про заміну сторони в даній справі; замінено відповідача у даній справі Головне управління ДФС у місті Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві.

Представником позивача було подано до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій додатково зазначено, що ТОВ «РОНА-СВ» підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував щодо позову та просив суд відмовити у його задоволенні з підстав, наведених у відзиві.

Заслухавши пояснення особи, яка з`явилася в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РОНА-СВ» зареєстроване як юридична особа та є платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, впродовж 2018 року Головним управлінням ДФС у Київській області приймались рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, які направлялись Товариством з обмеженою відповідальністю «РОНА-СВ» на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставами прийняття зазначених рішень зазначались такі причини: ненадання платником податку копій документів, зокрема, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків. Водночас, комісією податкового органу з питань розгляду скарг неодноразово були скасовані рішення регіональної комісії податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних на підставі скарг, які подавались в адміністративному порядку ТОВ «РОНА-СВ».

В ході судового розгляду справи представником відповідача повідомлено, що вчиненню дій щодо включення ТОВ «РОНА-СВ» до переліку ризикових та відмова у зв`язку з цим в реєстрації податкових накладних, які впродовж 2018 року направлялись позивачем для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, було обумовлено прийняттям комісією Головного управління ДФС у Київській області у березні 2018 року рішення про включення ТОВ «РОНА-СВ» до переліку ризикових платників податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем та його представником неодноразово подавалися заяви та адвокатські запити з проханням надати копію протоколу засідання комісії податкового органу, рішення податкового органу про включення ТОВ «РОНА-СВ» до переліку ризикових та інших матеріалів, на підставі яких ТОВ «РОНА-СВ» віднесено до ризикових платників податків. Проте такі заяви податковим органом не були задоволенні, запитуваних рішень позивачу не надано.

Не погоджуючись з діями (рішенням) податкового органу, які полягали у внесенні ТОВ «РОНА-СВ» до переліку ризикових платників податків, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи цей спір, суд зазначає наступне.

Так, згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України змінена на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07 грудня 2017 року №2245-VIII (далі - Закон №2245-VIII).

Пунктом сьомим розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117, чинний на час виникнення спірних відносин) та Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Порядок роботи комісій).

Відповідно до пункту 1 Порядку роботи комісій цей Порядок визначає організаційні та процедурні засади діяльності комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, а також права та обов`язки її членів.

Згідно з пунктом 2 Порядку роботи комісій комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Пунктом 3 Порядку роботи комісій визначено, що комісія контролюючого органу діє в межах повноважень, визначених у Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пунктів 6, 10 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Положеннями Порядку №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України. Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

На час спірних у цій справі відносин критерії ризиковості здійснення операцій визначались листом Державної фіскальної служби України № 959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року, на який і посилався відповідач в обґрунтування оскаржуваних дій.

Отже, в період вчинення податковим органом оскаржуваних позивачем дій хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, на виконання вимог якої прийнято Порядок №117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних була поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. Відповідні критерії у період, в якому виникли спірні правовідносини, визначалися листом ДФС від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18.

Так, за змістом пп. 1.6 п. 1 листа ДФС від 21.03.2018 р. №959/99-99-07-18 комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Крім того, пункт 1.6 листа ДФС від 21.03.2018 р. № 959/99-99-07-18 містить положення про те, що ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Разом з цим суд вважає безпідставним віднесення контролюючим органом платника податків до переліку ризикових на підставі критеріїв ризиковості, визначених виключно листом ДФС від 21.03.2018 р. №959/99-99-07-18.

З цього приводу суд зазначає, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права в розумінні положень статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 02.04.2019 р. у справі №822/1878/18.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо внесення у березні 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю «РОНА-СВ» до переліку ризикових платників податків.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що Порядком роботи комісії регламентовано прийняття нею рішень шляхом проведення засідання членів комісії, під час якого ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті комісією рішення та надані доручення. Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови комісії, секретарем комісії та членами комісії, які брали участь у засіданні.

Протокол засідання комісії контролюючого органу повинен містити перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення (пункти 17, 23 Порядку роботи комісій).

Отже, платники податків могли бути віднесені до переліку ризикових платників податків на підставі протокольно прийнятих рішень комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Представник відповідача у судовому засіданні повідомив суд про прийняття у березні 2018 року комісією регіонального рівня ГУ ДФС у Київській області рішення про включення ТОВ «РОНА-СВ» до переліку ризикових платників податків.

Суд зауважує, що особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Однак у ході судового розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду жодних документів, за результатами дослідження яких комісія регіонального рівня ГУ ДФС у Київській області дійшла висновку про відповідність ТОВ «РОНА-СВ» критеріям ризиковості платника податку.

Жодної інформації, яка була предметом розгляду комісії регіонального рівня Головного управління ДФС у м. Києві, як і протоколу засідання комісії, згідно якого за твердженнями відповідача у березні 2018 року ТОВ «РОНА-СВ» було віднесено до переліку ризикових платників податків, відповідачем до суду не подано.

Доводи представника відповідача про те, що протокол засідання комісії ГУ ДФС у Києві, на якому прийнято рішення про віднесення ТОВ «РОНА-СВ» до переліку ризикових платників податків, був вилучений правоохоронними органами суд оцінює критично, оскільки на їх підтвердження представником відповідача не надано належних та достовірних доказів.

При цьому суд зазначає, що у наданому відповідачем "Описі вилученого в ході обшуку майна, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року №757/58459/18-к" відсутні відомості (твердження) про вилучення саме протоколу засідання Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, складеного в березні 2018 року, згідно якого ТОВ «РОНА-СВ» включено до переліку ризикових платників.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем законності та обґрунтованості оскаржуваних позивачем дій щодо внесення ТОВ «РОНА-СВ» до переліку ризикових платників податків.

Тому, позов у цій частині підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління ДПС у місті Києві (Головного управління ДФС у м. Києві) щодо внесення у березні 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю «РОНА-СВ» до переліку ризикових платників податків.

Стосовно ж вимог позову про зобов`язання відповідача виключити ТОВ «РОНА-СВ» з переліку ризикових платників податків, то суд зазначає таке.

У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 21 лютого 2018 року №117 втратила чинність 01 лютого 2020 року.

Отже, питання зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів починаючи з 01 лютого 2020 року врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 05 лютого 2020 року комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві прийнято рішення №18669 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «РОНА-СВ» Критеріям ризиковості платника податку.

Утім, вказане рішення податкового органу не є предметом цього спору, а тому правовій оцінці не підлягає.

Ддоказів оскарження рішення від 05 лютого 2020 року №18669 в адміністративному або судовому порядку, втрату ним чинності або ж скасування сторонами справи до суду не подано.

Відтак, за умови чинності рішення комісії регіонального рівня податкового органу про відповідність ТОВ «РОНА-СВ» Критеріям ризиковості платника податку №18669 від 05 лютого 2020 року, позовні вимоги ТОВ «РОНА-СВ» про зобов`язання відповідача виключити його з переліку ризикових платників податків задоволенню не підлягають.

Таким чином, даний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтями 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з частинами першою - третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення заявлених вимог. При цьому доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними та такими, що не свідчать про законність оскаржуваних у даному позові дій.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За приписами частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір у сумі 3842,00 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в сумі 1921,00 грн (3842,00/2) на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РОНА-СВ» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у місті Києві (Головного управління ДФС у м. Києві) щодо внесення у березні 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю «РОНА-СВ» до переліку ризикових платників податків.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОНА-СВ» судовий збір у розмірі 1921 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини. Повне судове рішення складено 29 травня 2025 року.

Повне найменування учасників справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «РОНА-СВ» (Київська область, Білоцерківський район, смт Рокитне, вул. Зінича Ігоря, 2, офіс 3, ЄДРПОУ 38782077), відповідач Головне управління ДПС у місті Києві (м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ ВП 44116011).

Суддя О.П. Лелюк