Постанова від 27.05.2025 по справі 160/3474/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/3474/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року

за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 (суддя Рянська В.В.)

у справі №160/3474/23

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в сумі 144516,13 грн за безпосередню участь у бойових діях за період з 30.03.2022 до 31.05.2022.

Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що позивач був відряджений до смт Желанне Донецької області та брав участь у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у період з 30.03.2022 до 31.05.2022, брав участь у бойових діях, що є підставою для виплати йому додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн в розрахунку на місяць. Однак відповідач не здійснив позивачу виплату додаткової винагороди за період безпосередньої участі у бойових діях.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі № 160/3474/23, що набрало законної сили 05.10.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Суд виходив з того, що відповідач не заперечує факт безпосередньої участі позивача у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) у період з 30.03.2022 до 31.05.2022 та наявності у нього права на отримання додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, а вказує про те, що від оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до військової частини НОМЕР_1 не надходила відповідна довідка про безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах для нарахування і виплати додаткової винагороди згідно з Постановою № 168.

За встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що за відсутності довідки від оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », до якого було відряджено позивача, за формою, встановленою додатком № 1 до телеграми № 248/1298 від 25.03.2022, у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої п. 1 Постанови № 168, у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Як зазначив суд, матеріали справи не містять доказів надходження до відповідача відповідної довідки від оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що свідчить про передчасність позовних вимог ОСОБА_1 , заявлених до військової частини НОМЕР_1 .

06.03.2025 до позивач, через свого представника, подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі № 160/3474/23, в якій просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в сумі 144516,13 грн за безпосередню участь у бойових діях за період з 30.03.2022 до 31.05.2022.

Заява обґрунтована тим, що після ухвалення рішення у цій справі позивачу стали відомі нові обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Так, відповідно до отриманих від військової частини НОМЕР_2 та Державного галузевого архіву Міністерства оборони України відповідей на адвокатські запити з`ясовано, що оперативно-тактичне угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (до якого було відряджено позивача) є тимчасово створеним органом військового управління, у зв`язку з припиненням існування якого документи ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » передано до Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України (далі також ГДА Міноборони). За змістом архівної довідки ГДА Міноборони на зберіганні в архіві перебувають лише бойові розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », поіменні списки військовослужбовців особового складу відсутні. Документи ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »: журнал бойових дій, рапорти (донесення) командирові підрозділів про виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань, постові відомості за запитуваний період на зберігання до ГДА Міноборони не надходили.

Отже, ОСОБА_1 зазначає, що у зв`язку з припиненням існування ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », до якого було відряджено заявника, немає можливості отримати довідку за формою, встановленою додатком № 1 до телеграми № 248/1298 від 25.03.2022. Відсутність документів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які могли би підтвердити участь ОСОБА_1 у бойових діях, зумовлена системною проблемою документообігу у тимчасових військових угрупованнях, що унеможливила виконання вимог телеграми № 248/1298.

Заявник вважає, що у цьому випадку такі, нові, обставини відповідають критеріям ст.361 КАС України, оскільки факт відсутності документів у ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » існував на момент ухвалення рішення від 04.09.2023, але став відомий позивачу лише після отримання відповідей у листопаді 2024 року та лютому 2025 року на адвокатські запити представника заявника. ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » як орган військового управління припинило свою діяльність, тому викладені в рішенні від 04.09.2023 висновки суду про передчасність позовних вимог, звернених до військової частини НОМЕР_1 , не відповідали фактичним обставинам справи.

Втрата документів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не може бути підставою для позбавлення його права на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, якщо його участь у бойових діях може бути підтверджено іншими доказами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у задоволенні заяви за нововиявленими обставинами відмовлено.

Суд, посилаючись на позицію Верховного Суду щодо розуміння п.1 ч.2 ст.361 КАС України, вказав, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення не встановлено істотних для цієї справи обставин, що існували, але не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, що об`єктивно впливають на висновок суду, який став підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Одночасно суду зазначив, що наданими із заявою про перегляд судового рішення копіями документів підтверджується відсутність сукупності достатніх доказів безпосередньої участі заявника у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, серед яких бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів та інші офіційні документи, у період його відрядження до ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 30.03.2022 до 31.05.2022.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі №160/3474/23, ухвалити нове рішення, яким заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами задовольнити, позов ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 задовольнити, визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 144 516,13 грн за безпосередню участь в бойових діях за період з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року.

Скаржник зазначає, що будь-які недоліки в оформленні довідок, як і невиконання тією чи іншою військовою частиною формальних процедур з реалізації права позивача не може розглядатися як підстава для відмови у відповідній виплаті, адже в іншому випадку на позивача буде покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленого порядку, чим порушуватиметься суть права позивача на отримання належного йому грошового забезпечення у повному обсязі.

Водночас судом не враховано, що позивач взагалі позбавлений можливості отримати такі довідки та те, що відповідач не довів, що на час виникнення спірних відносин така можливість взагалі існувала.

Позивач, представник позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечують, відповідно до поданого відзиву на апеляційну скаргу просять залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, зазначаючи про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на відсутність довідки командира військової частини, до якого позивач був відряджений. Також вказують, що обставини, про які зазначає скаржник, не є нововиявленими.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п.1 ч.2 ст.361 КАС України).

Частиною 4 статті 361 КАС України встановлено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Отже, за своєю правовою природою, нововиявлені обставини є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення.

З аналізу наведених норм вбачається, що істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.

Суд апеляційної інстанції вважає прийнятним врахування судом першої інстанції усталеної позиції Верховного Суду щодо розуміння пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, викладеної, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, від 03.02.2021 у справі №826/20239/16, відповідно до якої, нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Не відносяться до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи.

За правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постановах від 07.09.2020 у справі №820/5989/15, від 10.03.2021 у справі №826/15267/17, від 07.08.2024 у справі №360/47/23, необхідно також розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки, як зазначалось, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному та/або касаційному порядку.

В спірному випадку, позивач посилається на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по суті пред`явлених позовних вимог, не в повному обсязі з`ясував обставини, що мають значення для справи, не врахував той факт, що позивач взагалі позбавлений можливості отримати довідки відповідно до рішення Міністра оборони України, доведених до відома телеграмами № 248/1298 від 25.03.2022 та № 248/1529 від 18.04.2022, та те, що відповідач не довів, що на час виникнення спірних правовідносин така можливість взагалі існувала.

Суд апеляційної інстанції, виходячи з визначеного позивачем предмету спору, обґрунтування позовних вимог, погоджується з позивачем про помилковість зробленого судом першої інстанції висновку щодо передчасності позовних вимог, пред`явлених до військової частини НОМЕР_1 , втім вважає, що обставини, зазначені позивачем в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, за своєю суттю, в силу наведених вище процесуальних норм, не є нововиявленими.

Суд апеляційної інстанції також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.02.2021 у справі № 826/20239/16, на яку також посилається суд першої інстанції, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою стадією судового процесу (факультативна стадія), під час якої суд, що ухвалив судове рішення, після набрання ним законної сили переглядає його з ініціативи осіб, які брали участь у справі, або осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки у зв`язку з виявленням істотних обставин, що існували, але не були їм відомі на час вирішення справи.

Законодавство, в тому числі і КАС України, не містить визначення поняття «нововиявлені обставини», проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

З огляду на викладене можна виснувати, що сутність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами - це встановлення наявності або відсутності нововиявлених обставин і повторний розгляд справи у разі їх встановлення з метою досягнення істини у справі.

Підсумовуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що наведені позивачем доводи не є підставою для перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі №160/3447/23 за нововияленими обставинами, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами вказаного вище судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі №160/3474/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко