Постанова від 29.05.2025 по справі 400/8447/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/8447/24Перша інстанція: суддя Мельник О.М.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:Градовського Ю.М.

суддів:Бітова А.І.,

Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2024р. по справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОВТНЕВЕ» до Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївської області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2024р. СТОВ «ЖОВТНЕВЕ» звернулося до суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову за №ПШ111524 від 22.08.2024р. про накладення адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у серпні 2024р. відносно нього відповідачем прийнято постанову за №ПШ111524 від 22.08.2024р., якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм законодавства, оскільки в день проведення перевірки транспортний засіб був обладнаний діючим та повіреним тахографом, інспектором отримана роздруківка з тахографу від 5.07.2024р., водій мав встановлену тахокарту.

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2024р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову за №ПШ111524 від 22.08.2024р. про накладення на СТОВ «ЖОВТНЕВЕ» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь СТОВ «ЖОВТНЕВЕ» судові витрати в розмірі 2 422,4грн..

Не погодившись із даним судовим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорту подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач приймаючи оскаржувану постанову за №ПШ111524 від 22.08.2024р. діяв з порушенням норм законодавства, а тому накладення адміністративно-господарського штрафу на позивача є неправомірним та таким , що порушує права позивача.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що 5.07.2024р. о 07:20год. СТОВ «ЖОВТНЕВЕ», на 126км а/д М-14 «Одеса-Мелітополь» допущено перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме роздруківки даних роботи водія ОСОБА_1 з цифрового тахогрофа транспортного засобу MAN державний номер НОМЕР_1 (Акт №015956). Відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

На підставі вказаного, відповідачем прийнято постанову за №ПШ111524 від 22.08.2024р. про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000грн..

Позивач вважає вказану постанову протиправною, незаконною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваної постанови відповідача, з урахування підстав, за якими позивач пов`язує її протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 5.04.2001р. (надалі Закон №2344) встановлено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія : посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У відповідності до ст.60 Закону №2344, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно- господарські штрафи.

Відповідно до ст.1 Закону №2344, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Форма, а також визначення товарно-транспортної накладної встановлені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. за №363 (надалі - Правила №363).

За визначенням п. 1 Правил №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що в даному випадку позивач не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскільки згідно наданої ТТН перевізником є інша юридична особа. Вказане підтверджується товарно-транспортною накладною за №34559 від 5.07.2024р. в якій зазначено: транспортний засіб MAN TGX 18.480 та напівпричіп STAS 5300CX, номерний знак НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , вантаж: горох жовтий, автомобільний перевізник вантажу ФГ «Альянс». Пункт навантаження Миколаївська обл., Баштанський р-н, смт. Березнегувате, пункт розвантаження Одеська обл., с.Молодіжне, вул.Заводська,38.

Відповідно до ТТН від 5.07.2024р. СТОВ «ЖОВТНЕВЕ» позивач не є перевізником вантажу; договір позички транспортного засобу від 2.01.2024р. за умовами якого СТОВ «ЖОВТНЕВЕ» передав, а ФГ «АЛЬЯНС» прийняв у строкове користування транспортні засоби спеціалізований вантажний сідловий тягач MAN TGX 18.480 державний номер НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричіп STAS 5300CX державний номер НОМЕР_2 по акту приймання-передачі. Строк дії договору до 2.01.2027р.; акт приймання -передачі до договору позички транспортного засобу від 02.01.2024р.

Перевезення вантажу здійснювалось водієм ОСОБА_1 , який є працівником ФГ «АЛЬЯНС», що підтверджується наданою копією наказу.

Оскільки, позивач не був перевізником під час здійснення спірної перевірки - 5.07.2024р. на транспортному засобі, то позивач не може бути суб`єктом відповідальності за ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а суб`єктом юридичної відповідальності є автомобільний перевізник.

Пунктом 1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010р. за №385 (надалі - Інструкція №385) встановлено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Автомобільний перевізник не надавав послуг з перевезення вантажів, здійснював перевезення для власних потреб, оскільки є власником вантажу. Перевезення здійснювалось власним водієм та для власних потреб.

Враховуючи вищевикладене, порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах облаштування ТЗ повіреним тахографом передбачено законодавством лише для осіб, які надають послуги з перевезення, а не здійснюють перевезення для власних потреб.

Відповідно до п.3.3. наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010р. №385 «Про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті» (надалі - Інструкція №385) водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти ( у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.

Як вбачається із матеріалів справи, що за результатами перевірки складено акт, з підстав відсутності у водія інформації, а саме: роздруківки за 28.06.2024р., 29.06.2024р., 30.06.2024р., 1.07.2024р., 2.07.2024р. Датою перевірки та складання акту є 5.07.2024р. Тобто, на дату перевірки та перевезення вантажу транспортний засіб був обладнаний діючим та повіреним тахографом, інспектором отримана роздруківка з тахограху від 5.07.2024р. водій мав вставлену тахокарту.

У відповідності до п.1.4. Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що спірний транспортний засіб MAN TGX 18.480 номерний знак НОМЕР_1 у зазначені в акті дати, а саме: 28.06.2024р., 29.06.2024р., 30.06.2024р., 1.07.2024р., 2.07.2024р. не використовувався та знаходився на ремонті, що підтверджується актом виконаних робіт №5 від 4.07.2024р., підписаного між СТОВ «ЖОВТНЕВЕ» та ФОП ОСОБА_2 .

Положеннями п.1.3. та п.3.3. Інструкції №385 чітко встановлено, що тахограф використовується тільки у разі руху транспортного засобу та тільки в період роботи водіїв.

Аналізуючи вказане, судова колегія вважає, що оскільки транспортний засіб не використовувався та був у вказані в Акті дати на ремонті, інспектором безпідставно складений Акт, та в подальшому винесена постанова.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно - господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до п.1.1. наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010р. №385 «Про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті» цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт, "Про дорожній рух".

За правилами абз.11 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Обов`язок ведення тахокарт, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, та відповідальність за недотримання вказаних вимог, покладений на водіїв, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення. Підстави для накладення адміністративно-господарського штрафу відсутні, оскільки перевезення вантажу здійснювалось на території України, тобто внутрішнє перевезення вантажу без перетину державного кордону, що не може бути підставою для застосування штрафу, передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

У контексті оцінки доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246, 315, 316, 328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорту - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2024р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий:Ю.М. Градовський

Судді А.І. Бітов

О.В. Єщенко