Рішення від 23.05.2025 по справі 358/1909/24

Справа № 358/1909/24 Провадження № 2/358/228/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2025 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тітова М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідачки ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Калінської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Богуславської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з відповідачкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , він перебував в офіційному шлюбі, зареєстрованому 10.06.2011 року відділом ДРАЦС Богуславського РУЮ у Київській області, актовий запис №55. Відповідно до рішення Богуславського районного суду Київської області від 12.02.2020 №358/1750/19, шлюб між ними було розірвано. Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_4 у нього з відповідачкою народився син - ОСОБА_4 . Від народження і станом на сьогодні син проживає з ним - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в квартирі, яка належить його матері - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, син постійно проживає з ним, тож він повністю утримує сина, виховує, доглядає та забезпечує повноцінний додатковий розвиток. За таких обставин, існує необхідність у визначенні місця проживання його малолітнього сина разом з ним та встановлення юридичного факту самостійного його утримання та виховання для реалізації різних соціальних цілей без необхідності щоразу звертатись до матері для отримання її згоди, в тому числі щодо переміщення, на здійснення медичних втручань, за потреби, на вступ на навчання, необхідно мати можливість одноосібно звертатись до державних та освітніх закладів від імені та в інтересах дитини, мати право на одержання державної допомоги тощо. 13.12.2023 він з відповідачкою уклали договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, та визначення місця проживання дитини. Відповідно до договору, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 домовилися про місце проживання сина ОСОБА_6 та про порядок здійснення батьківських прав матір`ю, яка проживає окремо від дитини. ОСОБА_3 не бере і не брала ніякої участі у вихованні та духовному розвитку дитини з тих пір, як перестала жити з ними, не проводила спільного дозвілля з сином, не брала ОСОБА_6 на відпочинок, не виконувала взяті на себе зобов`язання та навіть не вітала сина з днем народження.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 10 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 27-28).

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 27 лютого 2025 року підготовче провадження по справі закрито та призначено розгляд справи до судового розгляду (а.с. 41).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив їх задовольнити та визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 підтримала, обґрунтувавши вимоги наведеними фактами та доказами.

Відповідачка ОСОБА_3 під час розгляду справи пояснила, що є матір`ю спільного з позивачем сина ОСОБА_6 , на даний час проживає окремо, хотіла б, щоб син проживав з нею, однак він виявив бажання жити з батьком. Проти визначення місця проживання дитини разом із батьком не заперечувала, 13.12.2023 вони із позивачем уклали договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, та визначення місця проживання дитини.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Богуславської міської ради Калінська О.А. в судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування, в якому між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існує добровільна домовленість щодо місця визначення проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а від так вбачається відсутність спору між батьками дитини.

Вислухавши позивача, його представника, відповідачку, представника третьої особи, свідків, думку дитини (в присутності педагога), вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв`язку з наступним.

Сторони по справі ОСОБА_1 до ОСОБА_7 перебували у шлюбі, який між ними розірвано рішенням Богуславського районного суду Київської області № 358/1750/19 від 12.02.2020 (а.с. 13).

Під час перебування у шлюбі у сторін по справі народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 01.09.2011 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Богуславського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 141, батьками дитини ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , записано: ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (а.с. 10).

Згідно копії рішення Богуславського районного суду Київської області у справі №358/1191/19 від 09.10.2019 з відповідачки ОСОБА_7 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до повноліття дитини, тобто з 15 серпня 2019 року і до ІНФОРМАЦІЯ_8 включно (а.с. 12).

ОСОБА_4 з 15 серпня 2011 року проживає з батьком ОСОБА_1 , що підтверджується актами обстеження житлово-побутових умов проживання від 25.11.2024 (а.с.19).

Згідно копії розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки голови Богуславської райдержадміністрації №54 від 19.02.2020, визначено способи участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_8 з сином ОСОБА_9 , два рази на місяць у суботу та неділю з 12-00 години до 18-00 години за адресою реєстрації та проживання матері дитини: АДРЕСА_3 , за попередньою домовленістю з батьком дитини ОСОБА_1 . Батька ОСОБА_1 зобов`язано не чинити перешкоди ОСОБА_8 у вихованні сина, спілкуванні з ним та сприяти особистим зустрічам сина з матір`ю (а.с. 15).

13 грудня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, та визначення місця проживання дитини, який посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Дошкою Л.А. за реєстровим № 3235, відповідно до якого місце проживання дитини батьки визначили місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 . Договір діє до досягнення дитиною 14-річного віку (п.4.1 Договору). Відповідно до п. 3.2.1 Договору мати дитини взяла на себе зобов`язання брати участь у виховання та духовному розвитку дитини, незалежно від стосунків із батьком дитини (а.с. 17).

Із характеристики виданої директором ОЗО Богуславське НВО «Ліцей №3-МАН» Л.Байбуз за №01-13/395 від 26.11.2024 вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 8-Б класі, позитивно характеризується за місцем навчання. Батько дитини ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню сина, цікавиться життям класу та школи, батьківські збори відвідує постійно (а.с.18).

Висновком органу опіки і піклування Богуславської міської ради Київської області затвердженим рішенням виконавчого комітету Богуславської міської ради 19.02.2025 № 49/2, визначено, що виконавчий комітет Богуславської міської ради як орган опіки та піклування вважає, що між ОСОБА_1 до ОСОБА_3 існує добровільна домовленість щодо місця визначення проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а від так вбачається відсутність спору між батьками дитини (а.с.37,38-39).

Допитаний в судовому засіданні малолітній ОСОБА_4 в присутності педагога ОСОБА_10 , пояснив, що він з народження проживає разом з батьком, який його виховує та утримує, з яким він хоче жити надалі, а мама стала проживати окремо від них, спілкується дуже рідко, телефон мами не знає.

Вирішуючи даний спір суд враховує наступні положення чинного законодавства України.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Судом встановлено, що предметом спору є визначення місця проживання дитини з батьком.

Щодо визначення місця проживання дитини з батьком.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 статті 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з частиною першою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У частинах четвертій та п`ятій статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Так, згідно висновку органу опіки та піклування між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існує добровільна домовленість щодо місця визначення проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а від так вбачається відсутність спору між батьками дитини.

Сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 13 грудня 2023 року уклали договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, та визначення місця проживання дитини, який посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Дошкою Л.А. за реєстровим № 3235, відповідно до якого місце проживання дитини батьки визначили місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позивач не довів, що його права порушені, а відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України до суду особа має право звернутися, якщо її права порушені, невизнані або оспорюються.

Відповідачка ОСОБА_3 не порушила умови договору про визначення місця проживання дитини, доказів протилежного позивачем не надано суду.

Судом враховано, що ще до звернення позивача до суду з цим позовом, дитина проживає разом з батьком, сторони - позивач та відповідач у справі, проживають окремо.

Суд також враховує, що цей спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком, з яким дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни місця проживання сина, а у справі відсутні докази того, що батько дитини забороняє матері бачитися з дитиною.

Малолітній ОСОБА_4 , висловив свою думку щодо визначення місця його проживання саме з батьком і зазначав, що найкраще йому буде саме з батьком.

Педагог ОСОБА_10 , яка була присутня під час того, як дитина висловлювала свою думку, зазначила, що дитина розповідала про події, які мали місце в її житті, дитина не плуталась в своїх поясненнях, має добрі відносини як з батьком, який про неї піклується. Дитина сама обрала місце проживання саме з батьком.

Судом враховано, що станом на дату ухвалення судового рішення, дитині ОСОБА_4 , виповнилося 13 років, що згідно з положеннями ч.2 ст.160 СК України, свідчить про наявність у нього права на визначення місце проживання - за спільною згодою батьків та самої дитини.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач не довів, що порушені його права щодо визначення місця проживання дитини. На час звернення з позовом до суду та на даний час між батьками відсутній спір щодо місця проживання дитини, що свідчить про те, що права позивача не порушені.

Схожих висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23 (провадження № 61-1964св24).

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку щодо відсутності між сторонами спору про визначення місця проживання дитини, який би підлягав вирішенню судом на підставі статті 161 Сімейного кодексу України, оскільки ні своїми діями, ні своєю поведінкою ОСОБА_3 не виявляє наміру чи бажання на даний час змінювати місце проживання малолітнього сина, який проживає разом із батьком і знаходиться на його утриманні, що свідчить про її погодження з визначеним місцем проживання дитини разом із батьком у позасудовому порядку.

За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про визначення місця проживання дитини з батьком, задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 14, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-264, 265 ЦПК України, ст. ст. 150, 160, 161 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов