Ухвала

від 29.05.2025 по справі 546/841/24

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/841/24

номер провадження 1-кп/546/18/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представників потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в м. Решетилівка клопотання прокурора у об`єднаних кримінальних провадженнях № 12024170440000764, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 серпня 2024 року, та № 12025170440000067, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 січня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Решетилівка Полтавської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей: дочок ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого у Виконавчому комітеті Решетилівської міської ради на посаді державного реєстратора з травня 2016 року наразі у відділі «Центр надання адміністративних послуг», військовозобов`язаного, маючого відстрочку від призову за мобілізацією до 25.08.2029 року, не депутата, не інваліда, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 365-2, ч. 2 ст. 365-2, ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 362 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Решетилівського районного суду Полтавської області перебувають матеріали вищезазначених кримінальних проваджень, які надійшли до суду 20.08.2024 та 05.02.2025 та ухвалою суду від 03.03.2025 об`єднані в одне кримінальне провадження.

27.05.2025 через систему «Електронний суд» від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченому строком на 2 місяці строку дії обов`язків, покладених ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та продовжених і застосованих ухвалою суду від 01.04.2025.

Клопотання прокурораобґрунтоване тим,що ризики,передбачені пунктами1,3ч.1ст.177КПК України,які буливизначені підчас обраннята продовженнязапобіжного заходупродовжують існувати.Томуєобґрунтована необхідністьзабезпечення виконанняобвинуваченим покладенихна нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, здійснювати незаконний вплив на потерпілих, свідків у цьому об`єднаному кримінальному провадженні. Також зазначив, що завершити судовий розгляд до закінчення обраного обвинуваченому строку запобіжного заходу неможливо. У клопотанні зазначає, що не продовження дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, покладених ухвалою слідчого судді та суду, строк дії яких встановлено до 31.05.2025, унеможливить запобігти наявним ризикам, що негативно вплине на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, надав обґрунтування аналогічне викладеному у клопотанні.

Потерпілі та представники потерпілих підтримали клопотання прокурора та просили його задовольнити.

Обвинувачений у судовому засіданні заперечив щодо клопотання прокурора про продовження строком на 2 місяці строку дії обов`язків.

Захисник обвинуваченогозаперечив щодоклопотання прокурорапро продовженняобвинуваченому обов`язків.Просив відмовитиу задоволенніклопотання прокурора.Захисник зазначив,що ризиків, зазначених прокурором не існує, оскільки вони не доведені належними доказами, зокрема здійснення тиску та намагання спілкуватися з потерпілими і свідками, а тяжкість обвинувачення згідно практики ЄСПЛ не може впливати на оцінку ризику переховування.

Заслухавши думку прокурора, учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали справи у межах заявленого клопотання, надавши їм оцінку, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно доч.ч.1-3ст.331КПК України,під чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення абозахисту маєправо своєюухвалою змінити,скасувати,обрати абопродовжити запобіжнийзахід щодообвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цьогоКодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Мета та підстави для застосування запобіжного заходу врегульовані нормами ст. 177 КПК України.

Частиною 1 статті 179 КПК України та частиною 7 статті 194 КПК України передбачено, що особисте зобов`язання полягає у покладенні на обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 05.07.2024 до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, поклавши на нього виконання певних обов`язки, строком до 28 серпня 2024 року. Постановляючи зазначену ухвалу, слідчий суддя прийшов до переконання про доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 і 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Протягом судового провадження ухвалами суду продовжено відносно обвинуваченого строк дії обов`язків та встановлено додатковий обов`язок по запобіжному заходу у вигляді особистого зобов`язання. Постановляючи зазначені ухвали, суд прийшов до переконання про доведеність прокурором продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ухвалою суду від 01.04.2025 строк дії обов`язків продовжено на 2 місяці, тобто 31.05.2025 включно, а саме: 1) прибувати до суду за кожною вимогою у встановлений час; 2) не відлучатися із Полтавської області без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; 4) утримуватися від спілкування із представниками потерпілих, потерпілими та свідками.

Суд акцентує увагу на тому, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації у майбутньому.

Що стосується продовження існування ризику переховування від суду, який визначений у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд звертає увагу на наступне.

Вказаний ризик суд оцінює з огляду на обставини кримінального провадження та обставини, що стосуються безпосередньо обвинуваченого.

Ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками, а також передбаченим покаранням за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365-2, ч. 2 ст. 365-2, ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 362 КК України, одне з яких за ч. 3 ст. 362 КК України є тяжким злочином, санкцією якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а кримінальні правопорушення, передбачені статтею 365-2 КК України у відповідності до примітки ст. 45 КК України є корупційними.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до імперативних положень статей 69 та 75 КК України за вчинення корупційного злочину звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, не передбачено.

Також суд звертає увагу на прецедентну практику ЄСПЛ, згідно якої «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (справа «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року).

Зазначена вище обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду, оскільки суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування. Співставлення обвинуваченим можливих негативних наслідків для нього у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі можуть спонукати його до відповідних висновків, а тому цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та обвинувачений може здійснити спробу ухилятися від суду. Також суд враховує те, що в Україні з 24.02.2022 триває воєнний стан та загальна мобілізація, при цьому обвинувачений перебуває на військовому обліку та до 25.08.2029 року має відстрочку від призову за мобілізацією, у зв`язку з чим може здійснити спробу змінити місце свого проживання.

Таким чином, на цей час слід вважати доведеним продовження існування ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Що стосується продовження існування ризику, визначеного у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Оцінюючи можливість впливу на потерпілих та свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від потерпілих та свідків, допитаних безпосередньо судом, враховуючи системне тлумачення норм ст.ст. 23, 95, 615 КПК України.

Суд акцентує увагу на тому, що ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілих, свідків та дослідження їх судом.

На переконання суду існує можливість існування ймовірності незаконного впливу у будь-який спосіб зі сторони обвинуваченого на свідків та потерпілих з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань на підтвердження своєї версії захисту задля уникнення кримінальної відповідальності.

А тому продовження існування ризику, визначеного п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є ймовірним і його слід вважати доведеним.

Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпечність кримінальних правопорушень, зокрема корупційних, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , на думку суду дають підстави дійти висновку, що продовжують існувати з боку останнього ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні.

Окрім того, суд звертає увагу, що більш м`якого запобіжного заходу, аніж особисте зобов`язання, нормами чинного КПК України не передбачено.

Враховуючи те, що ОСОБА_8 , серед іншого, обвинувачується у вчиненні корупційних правопорушень та несанкціонованому знищенні інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, з метою приховати раніше вчинені корупційні злочини, суд вважає, що у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, тому суд повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Не заперечуючи того факту, що обвинувачений раніше не судимий, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, має міцні та сталі соціальні зв`язки, наявність постійного місця проживання та роботи, під час досудового розслідування та судового провадження виконував процесуальні обов`язки належним чином, суд вважає, що вказані обставини не спростовують існування зазначених прокурором ризиків саме на стадії судового провадження, які визнані судом доведеними, та не свідчать про недоцільність продовження, покладених на обвинуваченого обов`язків.

Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на конкретні обставини, особу обвинуваченого, на суспільну небезпечність діянь, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , суд прийшов до переконання, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання та продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.176-179,193,194, 196,199, 205, 206, 331, 372, 395 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії обов`язків, визначених у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання задовольнити.

Продовжити строк дії обов`язків по запобіжному заходу у вигляді особистого зобов`язання обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк два місяці, тобто до 28 липня 2025 року включно, а саме:

1) прибувати до суду за кожною вимогою у встановлений час;

2) не відлучатися із Полтавської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи.

4) утримуватися від спілкування із представником потерпілого Диканської селищної ради ОСОБА_4 , представником потерпілого ТОВ «Агрофірма «ім.Довженка» ОСОБА_5 , потерпілим ОСОБА_6 та потерпілою ОСОБА_7 ;

5) утримуватися від спілкування із свідками, а саме ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 ;

6) утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_26 щодо всіх обставин даного кримінального провадження, дозволивши спілкуватися у межах службових відносин, оскільки свідок ОСОБА_26 є керівником обвинуваченого ОСОБА_8 за місцем роботи у Відділі «Центр надання адміністративних послуг» Виконавчого комітету Решетилівської міської ради;

7) утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_27 щодо всіх обставин даного кримінального провадження, дозволивши спілкуватися у межах службових відносин, оскільки свідок ОСОБА_27 є державним реєстратором та працює разом з обвинуваченим ОСОБА_8 у Відділі «Центр надання адміністративних послуг» Виконавчого комітету Решетилівської міської ради.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та може бути накладено грошове стягнення у розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням обвинуваченим особистого зобов`язання покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 29 травня 2025 року.

Суддя ОСОБА_1