Постанова від 27.05.2025 по справі 420/11582/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року

м. Київ

справа №420/11582/21

адміністративне провадження № К/990/42491/23 К/990/42720/23; К/990/42725/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Уханенка С. А.,

суддів - Соколова В.М., Кашпур О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання -Часник А.О.

представника Служби безпеки України - Семенова Є.В.,

представника Офісу Генерального прокурора - Синюк О.М.,

представника позивача -Мягкова М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними та скасування висновку, рішення, наказів, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами Служби безпеки України, Офісу Генерального прокурора та ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року (головуючий суддя - Вербицька Н.В., судді - Зуєва Л.Є., Ступакова І.Г.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України (далі - СБУ), Офісу Генерального прокурора в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, уточнивши позовні вимоги, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора, що виразилась у неналежному оформленні документів, що направлені до СБУ, з вмотивованим запитом від 24 травня 2021 року за № 28-301 вих/ДСК-21про надання допуску до державної таємниці за формою 2 заступнику Генерального прокурора ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Офіс Генерального прокурора підготувати відповідно до Закону України «Про державну таємницю» та Порядку організації та забезпечення секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939 (далі - Порядок № 939), вмотивований запит з необхідними документами та повторно звернутися з ним до СБУ щодо надання ОСОБА_1 допуску до державної таємниці;

- визнати протиправним та скасувати висновок СБУ від 29 червня 2021 року №26/2/1-5310дск/60 про відмову у наданні допуску до державної таємниці ОСОБА_1 ;

- зобов`язати СБУ відповідно до Закону України «Про державну таємницю» та Порядку № 939 повторно розглянути вмотивований запит Офісу Генерального прокурора щодо надання ОСОБА_1 допуску до державної таємниці;

- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язки Генерального прокурора М. Якубовського від 01 липня 2021 року № 221-РСО про припинення доступу до державної таємниці заступнику Генерального прокурора ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 06 липня 2021 року № 33шц про скорочення у штатному розписі Офісу Генерального прокурора однієї посади заступника Генерального прокурора;

- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 08 липня 2021 року №226 про розподіл обов`язків між керівництвом Офісу Генерального прокурора.

1.1. Позов обґрунтовано тим, що з 1996 року позивач працював в органах прокуратури зокрема, Одеської та Київської областей, Дніпропетровської екологічної прокуратури, Національній академії прокуратури України та прокуратури Автономної Республіки Крим. За наказом Генерального прокурора від 28 грудня 2019 року № 2229ц з 28 грудня 2019 року його переведено на посаду заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора, робота на якій пов`язана з документами, що мають обмежений доступ. У травні 2021 року ОСОБА_1 проінформовано про закінчення строку дії раніше оформленого йому допуску до державної таємниці, у зв`язку з чим, йому, як заступнику Генерального прокурора, необхідно було оформити та подати відповідний пакет документів, який надалі було передано до СБУ для проведення відповідної перевірки.

1.2. За результатами проведеної перевірки щодо позивача, листом від 29 червня 2021 року № 26/2/1-9829 дск/п СБУ повідомило Офіс Генерального прокурора про відмову у наданні допуску до державної таємниці ОСОБА_1 , у зв`язку з наданням ним недостовірних відомостей про себе, оскільки у відповіді на восьме питання у переліку питань, затверджених додатком 5 до Порядку № 939 позивачем не зазначено про факт трудової діяльності на посаді доцента кафедри Одеського національного університету імені І.І.Мечникова.

1.3. ОСОБА_1 наголошує, що саме ці обставини стали підставою для видачі наказу виконувачем обов`язків Генерального прокурора М. Якубовського від 01 липня 2021 року № 221-РСО про припинення доступу до державної таємниці заступнику Генерального прокурора ОСОБА_1 , що в подальшому призвело до прийняття і інших наказів Генерального прокурора від 06 липня 2021 року №33шц про скорочення у штатному розписі Офісу Генерального прокурора його посади та від 08 липня 2021 року №226 про розподіл обов`язків між керівництвом Офісу Генерального прокурора. Тобто фактично його звільнено з посади заступника Генерального прокурора лише з підстав незаконної, на його думку, відмови у допуску до таємниці за формою 2.

1.4. Позивач підкреслює, що посада заступника Генерального прокурора віднесена до Номенклатури посад, перебування на яких потребує обов`язкового оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці, проте лише формальна помилка щодо трудової діяльності не може бути поважною причиною відмови в такому допуску. ОСОБА_1 наполягає, що ним помилково не було зазначено факт викладацької роботи за сумісництвом в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова через стислі терміни виконання такого доручення. Водночас, на його думку, такі дії не можна тлумачити, як «повідомленням громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе», оскільки це звичайна технічна помилка, з огляду на те, що у своїй щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» ним задекларовано заробітну плату, отриману за сумісництвом в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова та відображено факт роботи за сумісництвом в Одеському національному університеті ім. І.І.Мечникова у деклараціях про майновий стан за 2019, 2018, 2017, 2016 та 2015 роки.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

2. З 1996 року ОСОБА_1 працював в органах прокуратури на різних посадах.

3. Наказом Генерального прокурора від 28 грудня 2019 року № 2229ц позивача переведено на посаду заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора, що підтверджується записами його трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.11-13 том 1). Під час роботи на цій посаді ОСОБА_1 вже мав доступ до державної таємниці, на підставі розпорядження Управління СБУ в Одеській області від 27 серпня 2014 року №95, строком на 7 років (з 27 серпня 2014 року по 27 серпня 2021 року).

4. У зв`язку із закінченням строку дії допуску до таємниці, листом начальника управління забезпечення охорони державної таємниці Офісу Генерального прокурора від 13 травня 2021 року №28-347вн-21 ОСОБА_1 повідомлено про необхідність надати до 19 травня 2021 року відділу 28/1 наступні документи: 1) перелік питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці за формою згідно з додатком 5 Порядку № 939; 2) правила надання відповідей на питання, визначені у переліку питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці за формою згідно з додатком 7 Порядку № 939; 3) зобов`язання громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці за формою згідно з додатком 9 Порядку; 4) дві кольорові фотокартки розміром 3,5x4,5 см; 5) медичну довідку про проходження обов`язкового попереднього та періодичного психіатричних оглядів (відповідно до вимог пункту 55 Порядку № 939).

4.1. Цим же листом ОСОБА_1 попереджено, що відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про державну таємницю» громадянина, якому відмовлено у допуску до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.

5. На виконання вищевказаного листа, позивач подав указаний пакет документів до управління забезпечення охорони державної таємниці Офісу Генерального прокурора для перевірки та подальшого скерування до Служби безпеки України.

6. 24 травня 2021 року Офіс Генерального прокурора направив до СБУ матеріали за №28-301вих/ДСК-21, у тому числі «Мотивувальний запит щодо розгляду питання про переоформлення ОСОБА_1 допуску до державної таємниці», в якому зазначено, що у співбесіді з ОСОБА_1 інформації, яка може бути підставою для відмови у наданні допуску до державної таємниці, не встановлено та, що ОСОБА_1 взято на себе зобов`язання громадянина України у зв`язку з допуском до державної таємниці (а.с.111-112 том 1).

7. За результатами перевірки СБУ складено висновок № 26/2/1-5310дск/60 про відмову у наданні допуску до державної таємниці ОСОБА_1 ( затверджений 29 червня 2021 року заступником Голови СБУ В.Горбенко) в якому зазначено, що у ході перевірки було виявлено, що у наданій 18 травня 2021 року відповіді на восьме питання Переліку, визначеного додатком 5 до Порядку № 939, ОСОБА_1 , повідомляючи про свою трудову діяльність за останні десять років, указав лише роботу в органах прокуратури та в Національній академії прокуратури України. Водночас, згідно з інформацією, указаній у декларації про отримані доходи за 2018 рік ОСОБА_1 зазначив, що отримував заробітну плату на посаді доцента кафедри Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, однак у відповіді на восьме питання Переліку питань про цей факт своєї трудової діяльності не зазначив. Такі обставини за висновком СБУ підпадають під визначення пункту 1 частини другої статті 23 Закону України «Про державну таємницю» (повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе), що надалі стало підставою для відмови у наданні позивачу допуску до державної таємниці (а.с.121-122 т.1).

8. Як установлено судами та підтверджуються листом Одеського національного університету імені І.І. Мечникова від 02 червня 2021 року № 216-ВК (а.с.15 т.1) у 2015 - 2020 році ОСОБА_1 працював за сумісництвом на кафедрі кримінального права, кримінального процесу та криміналістики в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова на посаді доцента ( не державний службовець) у такі періоди: з лютого по червень 2015 року; з вересня по грудень 2015 року; з березня по червень 2016 року; з вересня по грудень 2016; з квітня по червень 2017 року та з жовтня 2018 року по березень 2020 року. З указаної посади ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням за статтею 38 Кодексу законів про працю України згідно з наказом від 10 березня 2020 року № 480-18.

9. Наказом Офісу Генерального прокурора від 01 липня 2021 року №221-РСО припинено доступ до державної таємниці заступнику Генерального прокурора ОСОБА_1 , у зв`язку з прийняттям рішення СБУ про відмову в наданні допуску до державної таємниці за формою 2 на підставі пункту 1 частини другої статті 23 Закону України «Про державну таємницю» та відповідно до пункту 61 Порядку № 939, (а.с.220 т.4).

10. Надалі до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів надійшло звернення начальника Департаменту кадрової роботи та державної служби Яновича С.В. стосовно ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання ним, як прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених за адміністративною посадою, що за пунктом 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звільнення прокурора з адміністративної посади (а.с.228 - 229 т.4).

11. Рішенням Офісу Генерального прокурора від 06 липня 2021 року №07/3/2-451дс-90дп-21 «Про відкриття дисциплінарного провадження», відкрито дисциплінарне провадження стосовно заступника Генерального прокурора ОСОБА_1 (а.с. 230 т.4).

12. З метою удосконалення організації роботи Офісу Генерального прокурора, на підставі статей 9, 14 Закону України «Про прокуратури» наказом Генерального прокурора від 06 липня 2021 року № 33 шц, скорочено у штатному розписі Офісу Генерального прокурора одну посаду заступника Генерального прокурора, яку було наказано зарахувати до резерву Офісу Генерального прокурора з відповідним фондом заробітної плати (а.с. 231 т.4).

12.1. З метою забезпечення належної організації роботи Офісу Генерального прокурора відповідно до статті 9 Закону України «Про прокуратури», наказом Генерального прокурора від 08 липня 2021 року №226 установлено розподіл обов`язків між керівництвом Офісу Генерального прокурора (а.с. 232 - 233 т.4).

13. За результатами розгляду дисциплінарної скарги про вчинення позивачем дисциплінарного проступку 02 серпня 2021 року кадровою комісією установлено порушення прокурором ОСОБА_1 вимог пункту 1 частини другої статті 23 Закону України «Про державну таємницю» (повідомлення під час оформлення допуску до державної таємниці недостовірних відомостей про себе), що за висновками комісії є очевидними та призвели до прийняття СБУ рішення про відмову в наданні йому допуску до державної таємниці за формою 2. Ураховуючи приписи статті 26 Закону України «Про державну таємницю» комісією прийнято рішення № 143дп-21 про наявність підстав для звільнення заступника Генерального прокурора ОСОБА_1 з адміністративної посади відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру».

14. Наказом Генерального прокурора від 05 серпня 2021 року № 1211ц ОСОБА_1 звільнено з посади заступника Генерального прокурора з 06 серпня 2021 року у зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частина перша статті 41 Закону України «Про прокуратуру», частина третя статті 23 Закону України «Про державну таємницю») (а.с. 305 т.7). Підставою звільнення зазначено рішення кадрової комісії від 02 серпня 2021 року № 143дп-21.

15. Предметом спору у цій справі є відмова СБУ надати допуск до державної таємниці та правомірність наказів, прийнятих за наслідками такого рішення.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

16. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора, що виразилась у неналежному оформленні документів, що направлені до СБУ з вмотивованим запитом від 24 травня 2021 року № 28-301 вих/ДСК-21 про надання допуску до державної таємниці за формою 2 заступнику Генерального прокурора ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано висновок СБУ від 29 червня 2021 року №26/2/1-5310дск/60 про відмову у наданні допуску до державної таємниці ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов`язків Генерального прокурора М.Якубовського від 01 липня 2021 року №221-РСО про припинення доступу до державної таємниці заступнику Генерального прокурора ОСОБА_1 . У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

16.1. Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 був зобов`язаний зазначити про роботу за сумісництвом, не зважаючи на відсутність такого запису в трудовій книжці. Разом з тим, складаючи мотивувальний запит щодо розгляду питання про переоформлення ОСОБА_1 допуску до державної таємниці, Офісом Генерального прокурора не було належним чином проведено з ним співбесіду, що в силу приписів пункту 55 Порядку № 939 є обов`язковим. Тому суд погодився з аргументами позивача щодо бездіяльності Офісу, що виразилось у неналежному оформленні документів. Натомість приписи пункту 1 частини другої статті 23 Закону України «Про державну таємницю» наділяють СБУ правом, а не обов`язком відмовити у наданні допуску до державної таємниці, у разі встановлення недостовірних відомостей, тому обов`язковою умовою повідомлення громадянином під час оформлення відповідного допуску недостовірних відомостей про себе є його умисні та свідомі дії. Ураховуючи те, що позивачем спірний період був задекларований і норми законодавства не забороняють займатися викладацькою діяльністю під час проходження служби в прокуратурі, суд дійшов висновку про відсутність умислу в діях ОСОБА_1 , що свідчить про помилку, а відтак висновок СБУ прийнято без урахування усіх обставин, непропорційно та без дотримання необхідного балансу. Водночас спірний наказ відповідача №№221-РСО про припинення доступу до державної таємниці заступнику Генерального прокурора ОСОБА_1 прийнято у період, коли позивач ще мав доступ до державної таємниці. Що стосується інших позовних вимог, то суд зауважив, що збіг певних обставин у часі (прийняття наказів від 01 липня 2021 року №221-РСО про припинення доступу до державної таємниці заступнику Генерального прокурора ОСОБА_1 ; від 06 липня 2021 року №33шц про скорочення у штатному розписі Офісу Генерального прокурора посади заступника та від 08 липня 2021 року № 226 про розподіл обов`язків між керівництвом Офісу Генерального прокурора) не є достатньою підставою вважати порушеними права позивача у межах розгляду цієї справи, так як питання звільнення позивача з вказаної адміністративної посади не є предметом спору.

17. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року скасовано рішення суду першої інстанції, а позов задоволено частково. Визнано протиправним висновок Служби безпеки України від 29 червня 2021 року №26/2/1-5310дск/60 про відмову у наданні допуску до державної таємниці ОСОБА_1 . Визнано протиправним наказ виконувача обов`язків Генерального прокурора М.Якубовського від 01 липня 2021 року №221-РСО про припинення доступу до державної таємниці заступнику Генерального прокурора ОСОБА_1 . У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

17.1. Переглядаючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що поняття недостовірних відомостей не визначено у діючому законодавстві і, на думку колегії суддів, незазначення позивачем відомостей про роботу за сумісництвом є незначущим порушенням, яке не мало на меті приховування такої інформації, оскільки є у вільному доступі. Крім того, така інформація у разі її зазначенні у Переліку питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці, не мала б наслідком відмови позивачу у наданні допуску до державної таємниці з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про державну таємницю», та виключає у позивача будь-які мотиви не вказувати відомості про роботу за сумісництвом. Суд апеляційної інстанції зауважив, що надання неповної інформації у Переліку питань не дискредитує ОСОБА_1 як представника прокуратури та не зашкоджує її авторитету. Тому суд дійшов висновку, що відповідачі трактували поняття недостовірних відомостей на власний розсуд, а отже застосовані ними обмеження не передбачені законом. За таких обставин висновок Служби безпеки України від 29 червня 2021 року №26/2/1-5310дск/60 про відмову у наданні допуску до державної таємниці ОСОБА_1 є неправомірним як і наказ виконувача обов`язків Генерального прокурора від 01 липня 2021 року №221-РСО про припинення доступу до державної таємниці. Водночас суд визнав обґрунтованими аргументи Офісу Генерального прокурора стосовно правомірності мотивованого запиту від 24 травня 2021 року, оскільки чинним законодавством у сфері охорони державної таємниці, у тому числі Порядком № 939, порядок проведення таких співбесід, їх форма та спосіб фіксації не визначені. Тому перед підготовкою вмотивованого запиту № 28-301вих/дск-21 працівниками РСО та кадрового підрозділу Офісу Генпрокурора таку співбесіду з позивачем проводили в усній формі. Інші позовні вимоги ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції указав як неефективний спосіб захисту порушеного права, що не може бути реалізований у межах розгляду цієї справи, виходячи із предмету спору.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін

18. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Служба безпеки України, Офіс Генерального прокурора та ОСОБА_1 подали касаційні скарги, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просять переглянути оскаржену постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року та прийняти відповідне судове рішення.

19. У касаційній скарзі СБУ просить скасувати оскаржену постанову суду апеляційної інстанції та відмовити в позові, з тих підстав, що вирішуючи спір, суд апеляційної інстанцій неправильно застосував положення пункту першого частини другої статті 23, частин другої та четвертої статті 24 Закону України «Про державну таємницю» та пункту 57, додатку 5 (Перелік питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці (далі - Перелік питань)), додатку 7 (Правилами надання відповідей на питання, визначені у переліку питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці (далі - Правила надання відповідей)) Порядку № 939.

19.1. Також СБУ наголошує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить оцінки дотримання чи недотримання відповідачем установленої адміністративної процедури під час розгляду вмотивованого запиту Офісу Генерального прокурора щодо надання ОСОБА_1 допуску до державної таємниці, тобто чи було дотримано приписи Закону України «Про державну таємницю» та Порядку № 939, а постанова суду не містить посилань на недотримання (порушення) норм права при прийнятті спірного індивідуального акту -скасованого судом висновку СБУ.

19.2. На думку заявника, СБУ виконала всі нормативно встановлені вимоги під час розгляду питання про переоформлення ОСОБА_1 допуску до державної таємниці, а також діяла в межах визначеної компетенції з дотриманням встановленої Законом України «Про державну таємницю» та Порядку № 939 адміністративної процедури та у межах наданих законом дискреційних повноважень і визначених строків з належним обґрунтуванням прийнятого нею рішення за результатами такого розгляду. В свою чергу, суд апеляційної інстанції, указавши, що поняття недостовірних відомостей не визначено у діючому законодавстві, надалі цілком слушно урахував доводи Офісу Генерального прокурора про те, що надання неповних відомостей поглинається поняттям недостовірної інформації.

19.3. Водночас СБУ не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що незазначення позивачем відомостей про роботу за сумісництвом є незначущим, на думку суду, порушенням, що не мало на меті приховування такої інформації, з тих підстав, що ця інформація є у відкритому доступі. Відповідач вважає такий висновок є помилковим і таким, що не ґрунтується на жодних нормах матеріального права, оскільки на переконання відповідача застосовані судом в оскаржуваному рішенні оціночні судження як «малозначність, незначуще порушення» не повинні підміняти собою норми права в розумінні частини другої статті 19 Конституції України.

19.4. У касаційній скарзі відповідач указує, що СБУ не наділена повноваженнями перевіряти (контролювати) з дотримання/недотримання установленої процедури Офісом Генерального прокурора, який безпосередньо здійснював складання та подання документів на стадії, яка передує направленню цих документів на розгляд СБУ. Обов`язок щодо дотримання цієї процедури нормативно покладений на установу, яка ініціює проведення перевірки, у даному випадку Офіс Генпрокурора . Водночас СБУ відповідно до своїх повноважень отримала направлені Офісом документи, організувала їх перевірку, в ході якої було встановлено факт повідомлення ним недостовірних відомостей, за результатом чого і було прийнято рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 допуску до державної таємниці, що мало на меті передусім дотримання відповідачем встановлених адміністративних процедур, а отже прийнято відповідно до його компетенції та вимог чинного законодавства.

20. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою СБУ на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки є необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини другої статті 23, частин другої та четвертої статті 24 Закону України «Про державну таємницю», пункту 57, додатку 5 (Перелік питань) та додатку 7 (Правила надання відповідей) Порядку № 939.

21. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог без змін, оскільки судове рішення в цій частині відповідає приписам законодавства. Зокрема в частині висновків суду про те, що надання неповної інформації у Переліку питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці, жодним чином не дискредитує позивача як представника прокуратури та не шкодить авторитету прокуратури, так як у нього не існувало будь-яких підстав чи умислу приховувати інформацію про сумісництво у вигляді викладацької діяльності в державному закладі, яка на його думку, жодним чином не шкодить інтересам безпеки України. ОСОБА_1 указує, що на момент подачі вмотивованого висновку Офісом Генерального прокурора не мав і не має жодних відкритих чи закритих кримінальних проваджень чи корупційних скандалів, а відтак факт неповідомлення про роботу за сумісництвом на посаді доцента кафедри впливав чи підвищував корупційні ризики позивача СБУ не зазначає.

22. У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора просить скасувати оскаржене судове рішення та відмовити в позові в повному обсязі з тих підстав, що суд апеляційної інстанції неправильно тлумачить приписи пункту 1 частини другої статті 23 Закону України «Про державну таємницю» та не застосовано частин другої, четвертої статті 24 цього Закону, пунктів 58, 61, 62 та 74 Порядку № 939.

22.1. Заявник підкреслює, що у позовній заяві ОСОБА_1 підтвердив, що особисто підготував необхідні документи та заповнив визначені формою додатки і лише після ретельного опрацювання наданих позивачем документів, передбачених пунктом 56 Порядку № 939 (зокрема переліку питань згідно з додатком № 5 Порядку № 939, їхньої попередньої перевірки та затвердження управлінням забезпечення охорони державної таємниці та Департаментом кадрової роботи і державної служби, Офісом Генерального прокурора було підготовлено мотивований запит, який разом з доданими документами 24 травня 2021 року надіслано до СБУ.

22.2. Також Офіс Генерального прокурора зазначає, що в ході перевірки саме органи СБУ з`ясовують наявність чи відсутність обставин, передбачених пунктами 2, 4 частини першої та частиною другою статті 23 Закону України «Про державну таємницю» і за результатами такої перевірки протягом 5 робочих днів з дня її закінчення надсилають до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, що звернулися з приводу надання громадянам допуску до державної таємниці, повідомлення про надання або відмову в наданні такого допуску. Тобто наявність чи відсутність обставин, передбачених пунктами 1, 3 і 5 частини першої статті 23 Закону України «Про державну таємницю», з`ясовується державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, що оформляє документи на допуск. Відтак, з`ясування питання повідомлення працівником недостовірних відомостей про себе відповідно до вимог частини другої статті 24 Закону України «Про державну таємницю» та абзацу 2 пункту 57 Порядку № 939 є компетенцією органу СБУ.

22.3. За твердженням заявника урахуванню підлягає факт особистого ознайомлення ОСОБА_1 з Правилами надання відповідей за формою 7 Порядку № 939 та усвідомлення ним того, що повідомлення недостовірних відомостей про себе під час надання відповідей на питання, визначених Переліком питань, за формою 5 Порядку № 939, може бути підставою для відмови йому у наданні такого допуску, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 . Крім того, у пункті 8 Переліку питань, зазначено «коли, на яких посадах і де саме Ви за останні 10 років працювали, у тому числі за сумісництвом, проходили військову службу, навчалися у навчальному закладі?», отже така вимога про зазначення місця роботи за сумісництвом чітко встановлена змістом питання пункту 8 Переліку, тому позивач мав розуміти наслідки невиконання цієї вимоги. А отже, на думку заявника, незазначення ОСОБА_1 необхідних відомостей підпадає під ознаки недостовірних відомостей, що відповідно до частини другої статті 23 Закону України «Про державну таємницю» є підставою для відмови у наданні допуску до державної таємниці.

22.4. Офіс Генерального прокурора наголошує, що ні Закон України «Про державну таємницю», ні Порядок № 939 не зобов`язує СБУ чи керівника підприємства, установи чи організації з`ясувувати наявність умислу громадянина у випадку факту приховування ним інформації (повідомлення недостовірних відомостей) під час оформлення допуску до державної таємниці. Так само, чинним законодавством не передбачено застосування приписів частини другої статті 23 Закону України «Про державну таємницю» лише за умови настання негативних наслідків, у зв`язку з наданням особою неповної інформації згідно з Переліком питань, установлених додатком 5 Порядку № 939. Ураховуючи те, що норми Закону України «Про державну таємницю» та Порядку № 939 не містять застережень щодо необхідності встановлення значимості допущених порушень при оформленні документів, необхідних для отримання допуску до державної таємниці та передбачених пунктом 56 Порядку № 939, твердження суду апеляційної інстанції щодо протиправності висновку СБУ, з огляду на незначущість допущеного позивачем порушення, що не дискредитує його як представника прокуратури та не зашкоджує авторитету прокуратури є необґрунтованим.

22.5. Підсумовуючи викладене, Офіс Генерального прокурора констатував, що Офіс Генерального прокурора не зобов`язаний відслідковувати факти сумісництва у таких випадках, а не зазначивши про роботу в навчальному закладі у пункті 8 Переліку питань («коли, на яких посадах і де саме Ви за останні 10 років працювали, у тому числі за сумісництвом, проходили військову службу, навчалися у навчальному закладі?»), ОСОБА_1 , не виконав вимоги закону, що дає приклад для інших прокурорів щодо нехтування законодавством, а тому такі дії позивача не можна вважати незначним порушенням.

22.6. Також заявник указав, що після отримання листа СБУ від 29 червня 2021 року № 26/2/1-3829дск/п про прийняття рішення про відмову в наданні допуску до державної таємниці заступнику Генерального прокурора ОСОБА_1 , у зв`язку з повідомленням під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе) Офіс Генерального прокурора був зобов`язаний відповідно до пункту 61 Порядку № 939 видати наказ від 01 липня 2021 року № 221-РСО про припинення йому доступу до державної таємниці. Такий висновок, на думку Офісу є правильним і, з урахуванням положень частини першої статті 26 Закону України «Про державну таємницю» у взаємозв`язку з положеннями пункту 74 Порядку № 939, статті 1 Закону України «Про державну таємницю» та пункту 61 Порядку № 939.

23. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки є необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування положень пункту 1 частини другої статті 23, з урахуванням положень частини другої статті 24 Закону України «Про державну таємницю» та пунктів 58, 61 та 74 Порядку № 939.

24. У відзиві на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення а постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог без змін, оскільки судове рішення в цій частині відповідає приписам законодавства. З-поміж іншого позивач указує на невиконання працівниками Офісу Генерального прокурора своїх безпосередніх посадових обов`язків, що призвело до направлення СБУ неналежно оформленого пакету документів, що стало підставою для відмови у наданні йому допуску до державної таємниці. Позивач не погоджується з доводами відповідача щодо незрозумілої інформації у його декларації за 2015 рік, оскільки вважає, що декларування доходу від його викладацької та наукової діяльності є достатнім для обізнаності про факт його роботи за сумісництвом на посаді доцента кафедри.

25. ОСОБА_1 також надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в позові та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

25.1. Позивач указує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо частини четвертої статті 24 Закону України «Про державну таємницю», відповідно до якої відмова в наданні допуску до державної таємниці не виключає повторного звернення державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з цього приводу в разі зміни обставин, за яких у наданні допуску до державної таємниці було відмовлено. ОСОБА_1 також не погоджується із застосуванням судом апеляційної інстанції положень пункту 61 Порядку № 939, в той час, як на його думку, необхідно застосувати положення пунктів 80, 81 Порядку № 939 і вважає, що суд неправильно тлумачить положення пункту 55 Порядку № 939, що, за його твердженням, призвело до ухвалення незаконного рішення.

25.2. В обґрунтування касаційної скарги, заявник зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій суперечить правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 30 вересня 2020 року ( справа № 9901/159/20); від 15 листопада 2016 року (справа № 800/301/16); від 22 вересня 2020 року (справа № 910/3009/18) оскільки на момент звернення до суду за захистом порушених прав він не був звільнений з посади заступника Генерального прокурора, а тому зазначений спосіб захисту порушеного права був і залишається єдиним з можливих.

25.3. ОСОБА_1 не погожується з висновками судів щодо дискреційних повноважень СБУ щодо повторного розгляду запиту Офісу Генерального прокурора про надання допуску позивачу до державної таємниці та наголошує на тому, що під час судового розгляду його представник зазначав, що в Київському окружному адміністративному суді перебуває справа № 640/24698/21 про оскарження його незаконного звільнення та поновлення на посаді заступника Генерального прокурора, тому позовні вимоги в частині зобов`язання Офісу Генерального прокурора підготувати запит з необхідними документами та повторно звернутися до СБУ та зобов`язання СБУ повторно розглянути запит є належним способом захисту та відновлення його порушеного права.

25.4. Позивач підкреслює, що саме Офісом Генерального прокурора допущено бездіяльність, що виразилася у нерозгляді заяви позивача щодо повторного направлення Офісом необхідних документів до СБУ і ураховуючи те, що суд розглядає справу та досліджує обставини, які склалися на час (момент) вчинення протиправної дії чи бездіяльності, то задоволення судом цих позовних вимог призведе до повного та ефективного захисту порушеного права позивача. Водночас СБУ має дискреційні повноваження приймати рішення про надання чи відмову у наданні допуску до державної таємниці, тому зобов`язання судом СБУ повторно розглянути запит Офісу Генерального прокурора не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

25.5. ОСОБА_1 посилається на лист Офісу Генерального прокурора від 04 серпня 2021 року №28- 654вих-21 яким його повідомлено про те, що у зв`язку зі скороченням його посади за наказом від 06 липня 2021 року № ЗЗшц та згідно з наказом від 08 липня 2021 року № 226 у заступника Генерального прокурора ОСОБА_1 відсутні функціональні обов`язки, які потребують оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці. Отже, за твердженням заявника така відповідь підтверджує його доводи про те, що комплекс протиправних рішень, дій та бездіяльності, допущених відповідачами, що є предметом позову в цій справі, спрямований виключно на досягнення однієї мети - незаконного звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади та у подальшому - з органів прокуратури, а відтак допущені відповідачами порушення мають безпосередній вплив на реалізацію його права на працю, оскільки створено умови, за яких позивач позбавлений можливості працювати на адміністративній посаді заступника Генерального прокурора.

25.6. З-поміж іншого, заявник не погоджується з висновками суду щодо доведеності факту проведення з ним співбесіди, оскільки вважає, що факт усної з ним співбесіди не підтверджується жодними фактичними даними наявним в матеріалах справи, а ознайомлення позивача з Правилами надання відповідей за формою 7 Порядку № 939 жодним чином не підтверджує факт проведення з ним співбесіди, оскільки ці дві події є не тотожними, так як за твердженням ОСОБА_1 спочатку його мали ознайомити з такими Правилами за формою 7 Порядку № 939, а вже після заповнення переліку питань останнім провести з ним співбесіду та звірити дані в переліку питань з його особистими документами, які містяться в особовій справі.

25.7. У касаційній скарзі заявник наголошує, що Верховний Суд ще не сформував практику у подібних справах.

26. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

27. У відзивах на касаційну скаргу Офіс Генерального прокурора та СБУ просять залишити її без задоволення а постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в позові без змін, та задовольнити касаційні скарги відповідачів.

28. Ухвалами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 квітня 2024 року відмовлено Офісу Генерального прокурора та СБУ у задоволенні клопотань про зупинення дії постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі № 420/11582/21 до закінчення перегляду судових рішень у касаційному порядку.

29. Також від ОСОБА_1 та Офісу Генерального прокурора надійшли додаткові пояснення у справі, що не приймаються Верховним Судом з огляду на приписи частини першої статті 337 КАС України.

30. У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги, викладені у касаційній скарзі, просив скасувати оскаржені судові рішення та відмовити в позові. Натомість позивач та його представник заперечували проти аргументів відповідача та просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

31. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

32. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Основними нормативно-правовими актами, якими визначено порядок охорони державної таємниці, порядок організації та забезпечення режиму секретності в установах і організаціях, а також порядок надання, переоформлення та скасування допуску громадян до державної таємниці є Закон України від 21 січня 1994 року № 3855-XII «Про державну таємницю» (далі - Закон України «Про державну таємницю») та Порядок організації та забезпечення секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939 (далі - Порядок № 939).

35. Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України визначає Закон України «Про державну таємницю».

36. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про державну таємницю» ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою; допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації; доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.

37. Частиною першою статті 21 Закону України «Про державну таємницю» установлено, що в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею, з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням створюються на правах окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи (далі - РСО), які підпорядковуються безпосередньо керівнику державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації.

37.1. РСО мають, зокрема, право одержувати від громадян, яким оформляються документи на допуск до державної таємниці, анкетні дані (пункт «и» частини восьмої статті 21 Закону України «Про державну таємницю»)

38. За правилами частини другої статті 22 Закону України «Про державну таємницю» допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.

38.1. Для розгляду питання про надання громадянам допуску до державної таємниці державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, де працюють, проходять службу або навчаються громадяни, оформляються документи, які надсилаються до органів Служби безпеки України. Перелік та форми таких документів, а також порядок їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України (частина четверта статті 22 Закону №3855-XII).

38.2. Надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю (частина сьома статті 22 Закону України «Про державну таємницю»).

39. Умови та підстави, за яких може бути відмовлено у наданні допуску до державної таємниці визначені статтею 23 Закону України «Про державну таємницю». Так, за правилами пункту 1 частини другої указаної норми у наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе.

39.1. Громадянина, якому відмовлено у допуску до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено (частина третя статті 23 Закону України «Про державну таємницю»).

40. Перевірка громадян у зв`язку з допуском їх до державної таємниці здійснюється за правилами статті 24 Закону України «Про державну таємницю», згідно з частиною першою якої, перевірка громадян у зв`язку з їх допуском до державної таємниці здійснюється органами СБУ у строк до одного місяця у порядку, встановленому цим Законом і Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність».

40.1. У ході перевірки органами СБУ з`ясовуються наявність чи відсутність обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону. За результатами перевірки органи СБУ надсилають протягом п`яти робочих днів з дня її закінчення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, що звернулися з приводу надання громадянам допуску до державної таємниці, повідомлення про надання або відмову в наданні такого допуску (частина друга статті 24 Закону України «Про державну таємницю»).

40.2. Наявність чи відсутність обставин, передбачених пунктами 1, 2 і 5 частини першої статті 23 цього Закону, з`ясовується державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, що оформляє документи на допуск (частина третя статті 24 Закону України «Про державну таємницю»).

40.3. Повідомлення органів Служби безпеки України про відмову в наданні громадянам допуску до державної таємниці мають містити посилання на відповідні положення статті 23 цього Закону. Відмова не виключає повторного звернення державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з цього приводу в разі зміни обставин, за яких у наданні допуску до державної таємниці було відмовлено (частина четверта статті 24 Закону України «Про державну таємницю»).

41. Питання пов`язані з переоформленням допуску до державної таємниці, підвищення або зниження його форми та скасування вирішуються у відповідності до статті 26 Закону України «Про державну таємницю».

41.1. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про державну таємницю» переоформлення громадянам допуску до державної таємниці, зокрема, здійснюється у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією.

41.2. Скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами СБУ у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами СБУ або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій (частина друга статті 26 Закону України «Про державну таємницю»).

41.3. Порядок надання, переоформлення та скасування громадянам допуску до державної таємниці встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 26 Закону №3855-XII).

42. На виконання вимог Закону України «Про державну таємницю», постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року затверджено Порядок № 939, який визначає єдині вимоги до організації та забезпечення режиму секретності в органах законодавчої, виконавчої та судової влади, органах прокуратури України, консультативних, дорадчих та допоміжних органах і службах, утворених Президентом України, інших державних органах, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею, та процедуру ведення обліку, виготовлення, користування, зберігання, пересилання матеріальних носіїв секретної інформації.

43. Виключено частину судового рішення, що містить службову інформацію.

44. Виключено частину судового рішення, що містить службову інформацію.

44.1. Виключено частину судового рішення, що містить службову інформацію.

44.2. Виключено частину судового рішення, що містить службову інформацію.

45. Виключено частину судового рішення, що містить службову інформацію.

46. Виключено частину судового рішення, що містить службову інформацію.

47. Виключено частину судового рішення, що містить службову інформацію.

47.1. Виключено частину судового рішення, що містить службову інформацію.

47.2. Виключено частину судового рішення, що містить службову інформацію.

47.3. Виключено частину судового рішення, що містить службову інформацію.

47.4. Виключено частину судового рішення, що містить службову інформацію.

48. Виключено частину судового рішення, що містить службову інформацію.

49. Виключено частину судового рішення, що містить службову інформацію.

50. Виключено частину судового рішення, що містить службову інформацію.

51. Виключено частину судового рішення, що містить службову інформацію.

51.1. Виключено частину судового рішення, що містить службову інформацію.

51.2. Виключено частину судового рішення, що містить службову інформацію.

52. Виключено частину судового рішення, що містить службову інформацію.

53. Виключено частину судового рішення, що містить службову інформацію.

54. Виключено частину судового рішення, що містить службову інформацію.

54.1. Виключено частину судового рішення, що містить службову інформацію.

VI. Позиція Верховного Суду

55. Питанням, що належить вирішити в межах розгляду цієї справи судом касаційної інстанції є: перевірка правильності застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 1 частини другої статті 23, з урахуванням положень частин другої, четвертої статті 24 Закону України «Про державну таємницю», пунктів 57, 58, 61, 74, 80, 81 додатку 5 (Перелік питань) та додатку 7 (Правила надання відповідей) Порядку № 939 шляхом формування відповідного висновку щодо їхнього застосування, за обставин, установлених у цій справі.

56. Відповідаючи на поставлене питання, Верховний Суд виходить з наступного.

57. Ключовими аргументами СБУ та Офісу Генерального прокурора є:

- невиконання позивачем вимог Порядку № 939 в частині зазначення усіх відомостей щодо його трудової діяльності (неповідомлення відомостей про роботу за сумісництвом) згідно з додатком 5 Порядку № 939 є підставою для застосування наслідків у вигляді відмови у допуску до державної таємниці, і це питання вирішується у площині дискреційних повноважень СБУ;

- після отримання рішення СБУ про відмову ОСОБА_1 у допуску до державної таємниці Офіс Генерального прокурора за приписами пункту 61 Порядку № 939 був зобов`язаний видати наказ № 221-РСО про припинення йому доступу до державної таємниці;

- позивач не повідомляв Офіс Генерального прокурора про факт сумісництва та не указав цю інформацію в Переліку питань, згідно з додатком 5 Порядку № 939, не зважаючи на те, що був зобов`язаний це зробити.

- висновки суду апеляційної інстанції про те, що факт неповідомлення відомостей про роботу за сумісництвом є малозначним, незначним порушенням є оціночними та суб`єктивними.

58. Ключовими аргументами ОСОБА_1 є:

- незазначення ним інформації щодо роботи за сумісництвом під час оформлення допуску до державної таємниці є формальною помилкою, що не може бути причиною для відмови в такому допуску;

- відмова в наданні допуску до державної таємниці не виключає повторного звернення відповідного органу (в цьому випадку - Офісу Генерального прокурора) з цього приводу в разі зміни обставин, за яких у наданні допуску до державної таємниці було відмовлено;

- Офіс Генерального прокурора шляхом видання наказів № 33шц та № 226 безпідставно скоротив у штатному розписі одну посаду заступника Генерального прокурора та розподілив обов`язки між керівництвом Офісу Генерального прокурора, оскільки такі рішення не мали економічного або організаційного підгрунтя та не відповідали вимогам Закону України «Про прокуратуру».

- саме ці обставини призвели до звільнення позивача з органів прокуратури, а тому обраний ним спосіб захисту є дієвим та належним.

59. За приписами пункту 1 частини другої статті 23 Закону України «Про державну таємницю» орган СБУ має право відмовити у наданні допуску до державної таємниці у разі неповідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе. Разом з тим, за умовами частини четвертої статті 24 цього Закону відмова не виключає повторного звернення відповідного органу з цього приводу в разі зміни обставин, за яких у наданні допуску відмовлено.

59.1. Верховний Суд зауважує, що у контексті тлумачення указаних норм, необхідно проаналізувати чи можна вважати незазначення первної інформації повідомленням недостовірних відомостей і чи є таке повідомлення зміною обставин у розумінні приписів частини четвертої статті 24 Закону України «Про державну таємницю».

60. Так, у правовому контексті термін «повідомлення недостовірних відомостей» означає надання або поширення неправдивої, хибної чи перекрученої інформації, що не відповідає дійсності, а у разі умисного вчинення таких дій за законодавством України є настання кримінальної або адміністративної відповідальності у залежності від сфери правопорушення.

61.1. Натомість незазначення певних відомостей має іншу правову природу, проте в окремих випадках такі дії можуть кваліфікуватися як подання недостовірної інформації, що тягне за собою відповідальність. Зокрема, у судовій практиці Вищого антикорупційного суду умисне незазначення обов`язкових відомостей у декларації може розглядатися як подання недостовірної інформації (справа №991/6699/22).

61.2. Тобто за певних обставин та умов, неповідомлення достовірних відомостей може розглядатися як приховування інформації, у зв`язку з чим такі відомості набувають статусу «недостовірних», що надалі створює певні правові наслідки для особи, що не надала таку інформацію.

62. Верховний Суд зауважує, що з огляду на мету збору відомостей про особу, якій оформлюється доступ до державної таємниці, то для цілей Закону України «Про державну таємницю» невідповідність або неповнота наданої особою інформації її дійсним життєвим обставинам може бути кваліфікована як надання недостовірної інформації.

63. Разом з тим, приписи статті 24 Закону України «Про державну таємницю» не виключають повторного звернення державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з цього приводу в разі зміни обставин, за яких у наданні допуску до державної таємниці було відмовлено. Проте таке звернення відбувається в разі зміни обставини, що стала підставою для такої відмови та збереженні потреби органу у роботі з таємними документами відповідного працівника.

64. Підсумовуючи викладене Верховний Суд констатує, що питання повторного оформлення документів для надання громадянину допуску до державної таємниці та направлення їх до органу СБУ вирішується у межах повноважень керівника такої установи відповідно до приписів пунктів 55, 56, абзацу 2 пункту 74 Порядку № 939 і такі повноваження органу (керівника установи) є дискреційними, а отже не створюють обов`язку у такого органу, невиконання якого могло б бути визначено як бездіяльність.

65. Верховний Суд також зауважує, що норми Закону України «Про державну таємницю» та приписи Порядку № 939 (пункт 80) установлюють випадки, за яких допуск до державної таємниці може бути скасовано, що, надалі, є підставою для видання керівником установи наказу про припинення такого допуску. В інших випадках (за відсутності відповідного рішення СБУ про скасування допуску), згідно з приписами абзацу 3 пункту 74 Порядку № 939, доступ до державної таємниці припиняється у разі закінчення строку дії такого допуску. Водночас дострокове припинення допуску до державної таємниці, пов`язаного із скасуванням СБУ попередньо наданого допуску, реалізується у відповідному наказі по підприємству/установі/організації у відповідності до процедури, установленої Порядком № 939 (пункт 81).

66. Ураховуючи те, що метою законодавства України у сфері охорони державної таємниці є захист національної безпеки шляхом регулювання суспільних відносин, пов`язаних із засекречуванням, розсекречуванням та охороною інформації, розголошення якої може завдати шкоди державі, у зв`язку з чим і був запроваджений спеціальний порядок допуску та доступу громадян до державної таємниці, неухильне дотримання якого, зокрема, особою, яка оформляє такий допуск, є її обов`язком.

67. Повертаючись до обставин справи, що розглядається та перевіряючи мотиви, за яких виходив суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, Верховним Судом з`ясовано, що згідно з вимогами пункту 8 додатку 5 Порядку № 939, які мають імперативний характер, ОСОБА_1 був зобов`язаний указати періоди своєї трудової діяльності за десять років, у тому числі і щодо роботи за сумісництвом.

67.1. Тому незазначення ОСОБА_1 періоду роботи на посаді доцента за сумісництвом на кафедрі кримінального права, кримінального процесу та криміналістики в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова, про що він неодноразово указував в деклараціях, починаючи з 2015 року не можна вважати технічною помилкою.

67.2. Водночас оцінка такого недоліку належить виключно СБУ, як спеціально уповноваженому органу щодо оформлення допуску до державної таємниці, а наявність або відсутність умислу у наданні неповної інформації для отримання доступу до державної таємниці у таких випадках не є кваліфікуючою ознакою для визначення такої інформації недостовірною. Тому, приймаючи оскаржене рішення від 29 червня 2021 року №26/2/1-5310дск/60 про відмову у наданні допуску до державної таємниці ОСОБА_1 . СБУ діяло правомірно та у межах своїх повноважень.

68. За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції в цій частині вимог є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

69. Верховний Суд зауважує, що згідно із Законом України від 05 лютого 2021 року № 1217-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» з 10 червня 2021 року в Україні офіційно діють електронні трудові книжки. Натомість у період з 2015 по 2020 рік трудові книжки велися у паперовій формі і за правилами пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок запис відомостей про роботу за сумісництвом здійснювався роботодавцем виключно за бажанням працівника.

69.1. За такого нормативно-правового регулювання, Верховний Суд відхиляє аргументи ОСОБА_1 про те, що Офіс Генерального прокурора був зобов`язаний перевірити наявність у нього такого стажу, з огляду на те, що таку інформацію позивач роботодавцю попередньо не надав.

70. Доводи ОСОБА_1 щодо обрання ним належного способу захисту порушеного права шляхом оскарження ним наказів Офісу Генерального прокурора № 33шц та № 226 щодо скорочення у штатному розписі посади однієї заступника Генерального прокурора та розподілу обов`язків між керівництвом Офісу Генерального прокурора також відхиляються Верховним Судом, з огляду на те, що указані накази не містять безпосередніх вказівок щодо позивача і стосуються внутрішньої організації роботи Офісу, а отже не є індивідуально-правовими актами, і відповідно не порушують прав та інтересів позивача.

71. Водночас Верховний Суд погоджується з аргументами позивача щодо протиправності наказу виконувача обов`язків Генерального прокурора М.Якубовського від 01 липня 2021 року № 221-РСО про припинення доступу до державної таємниці заступнику Генерального прокурора ОСОБА_1 , оскільки приписи Порядку № 939 сформовані так, що отримання письмового повідомлення органу СБУ про відмову у наданні громадянину допуску до державної таємниці ( за наявності діючого доступу та за відсутності відповідного рішення про скасування такого допуску) не скасовують діючий допуск до державної таємниці, а є підставою для відмови у доступі до секретної інформації.

71.1. Як встановлено судами, ОСОБА_1 мав допуск до державної таємниці, на підставі розпорядження Управління СБУ в Одеській області від 27 серпня 2014 року №95, строком на 7 років (з 27 серпня 2014 року по 27 серпня 2021 року), проте спірний наказ був виданий 01 липня 2021 року № 221-РСО, тому, ураховуючи відсутність відповідного рішення органу СБУ про скасування попереднього допуску ОСОБА_1 , виданий відповідачем наказ № 221-РСО про припинення такого допуску на виконання листа СБУ від 29 червня 2021 року № 26/2/1-3829дск/п не відповідає приписам пункту 61 Порядку № 939, а отже постанову суду апеляційної інстанції в цій частині вимог необхідно залишити без змін.

72. Відповідно до статті 351 КАС України підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах та ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

73. За таких обставин, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, касаційні скарги Служби безпеки України, Офісу Генерального прокурора підлягають задоволенню частково, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій скасуванню в частині, з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в позові.

VІI. Судові витрати

74. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139, 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Абзаци 43 -54.1 мотивувальної частини цього судового рішення містять службову інформацію.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Касаційні скарги Служби безпеки України, Офісу Генерального прокурора задовольнити частково.

3. Скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним висновку Служби безпеки України від 29 червня 2021 року №26/2/1-5310дск/60 про відмову у наданні допуску до державної таємниці ОСОБА_1 та відмовити в позові в цій частині вимог.

4. В іншій частині постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року залишити без змін.

5. Судові витрати не розподіляються.

6. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 29.05.2025 року.

Головуючий суддя: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

В.М. Соколов