Постанова від 29.05.2025 по справі 916/4414/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/4414/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2025 (складено та підписано 10.01.2025, суддя Литвинова В.В.)

у справі №916/4414/24

за позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені"

про стягнення 4288,28 грн

ВСТАНОВИВ

Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про стягнення 4288,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що правові підстави набуття ДП Адміністрація морських портів України в особі Ренійської філії ДП Адміністрація морських портів України грошових коштів на суму 4288,28 грн, перерахованих відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) згідно статті 47 Закону України Про виконавче провадження як кошти для задоволення вимог стягувача, які в свою чергу були отримані від реалізації майна боржника під час здійснення зведеного виконавчого провадження відпали після того, як у подальшому електронні торги з реалізації арештованого майна боржника ТОВ Лагуна Рені визнані судом недійсними, у зв`язку з чим отримані кошти на думку позивача підлягають поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.01.2025 по справі №916/4414/24, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 4288,28 грн заборгованості та 2422,40 грн судового збору.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що грошові кошти, отримані відповідачем за результатами проведення торгів майна боржника, визнаних недійсними у судовому порядку, є набутими без правової підстави, а відтак, підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2025 року у справі №916/4414/24 повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовної заяви Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним дослідженням всіх обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на таке:

- суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що у даному випадку судом, яким було визнання недійсними результати аукціону, було встановлено протиправну поведінку позивача, яка полягала у реалізації майна на аукціоні за наявності діючого арешту такого майна;

- місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність між сторонами саме кондиційних зобов`язань та помилково застосував положення ст. 1212 ЦК України;

- відповідач вважає, що отримав грошові кошти на законних підставах, а саме у межах виконавчого провадження, у зв`язку з примусовим виконанням наказу Господарського суду Одеської області та наразі правова підстава набуття відповідачем грошових коштів не відпала, оскільки рішення Господарського суду Одеської області від 13.04.2016 у справі №916/328/16 винесеного судом на користь ДП «АМПУ» в особі Ренійської філії ДП «АМПУ» не скасоване, виданий на виконання судового рішення виконавчий документ, не визнаний таким, що не підлягає виконанню, а отримані відповідачем на законних підставах, а тому до спірних правовідносин не може бути застосована стаття 1212 Цивільного кодексу України;

- апелянт також наголошує на тому, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2017 у виконавчому провадженні №51464837 не визнавалась судом незаконною, в установленому законом порядку не скасувалась. Підстави для відновлення виконавчого провадження відсутні;

Ухвалою суду апеляційної інстанції відкрито апеляційне провадження у цій справі та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив позивача на апеляційну скаргу в якій останній просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін, оскільки вважає таку апеляційну скаргу необґрунтованою, а викладені в ній доводи такими, що можуть бути взяті судом до уваги.

Так, позивач вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що наразі правові підстави набуття відповідачем грошових коштів відпали, а тому вони мають бути повернуті позивачеві на підставі ст. 1212 ЦК України.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Позивач скористався своїм правом на подання відзивів на апеляційні скарги.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало зведене виконавче провадження №48501594 про стягнення заборгованості з ТОВ "Лагуна-Рені", код за ЄДРПОУ: 31180219, на користь стягувачів (держави, юридичних та фізичних осіб).

До складу вказаного зведеного виконавчого провадження входило виконавче провадження № 51464837 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 29.04.2016 у справі №916/328/16 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Лагуна-Рені на користь державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Ренійської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України суму основного боргу в розмірі 2910 грн. 28 коп. та судового збору в сумі 1378 грн. 00 коп.

Під час здійснення зведеного виконавчого провадження № 48501594, у зв`язку з невиконанням боржником рішення суду, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було звернуто стягнення на майно боржника: майновий комплекс - нежитлова будівля, площею 562,5 м.кв., за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188 б.

21.12.2016 відбулись електронні торги з реалізації лоту № 183175: майновий комплекс - нежитлова будівля, площею 562,5 м.кв., за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188 б. Переможцем електронних торгів було визначено ТОВ Скарбниця Бесарабії, що підтверджується протоколом № 221791 проведення електронних торгів від 21.12.2016.

29.12.2016 державним виконавцем було складено акт про проведені електронні торги.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко А.В. від 30.06.2017 закінчено виконавче провадження № 51464837 щодо виконання зазначеного наказу, у зв`язку з стягненням боргу.

Таким чином, стягувач - ДП „Адміністрація морських портів України в особі Ренійської філії ДП „Адміністрація морських портів України отримало від виконавчої служби 4288,28 грн.

Разом з цим, рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 по справі №916/24/17, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2017 по справі №916/24/17, позовні вимоги ТОВ Лагуна-Рені? задоволено повністю; визнано недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна Товариства з обмеженою відповідальністю Лагуна-Рені, а саме: майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188б (лот №183175), що відбулися 21.12.2016; визнано недійсним протокол проведення електронних торгів №221791 від 21.12.2016, складений за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю Лагуна- Рені, а саме: майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188 б (лот №183175), що відбулися 21.12.2016; визнано недійсним акт державного виконавця про реалізацію нерухомого мана від 29.12.2016, складений за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю Лагуна-Рені, а саме: майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188б (лот № 183175), що відбулися 21.12.2016; стягнуто з ДП Сетам на користь ТОВ Лагуна-Рені 2400 грн. судового збору; стягнуто з Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь ТОВ Лагуна-Рені 2400 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 у справі №916/3626/20 (з урахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 07.05.2021 про виправлення описки), яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2022, позов задоволено частково; стягнуто з ДП Сетам? на користь ТОВ Скарбниця Бесарабії? інфляційні збитки у розмірі 77864,84 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 34368,65 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1683,50 грн.; стягнуто з держави Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області шляхом списання з рахунків державного бюджету України на користь ТОВ Скарбниця Бесарабії? суму, сплачену в якості розрахунку за об`єкт нерухомості на прилюдних торгах в розмірі 6884650,00 грн., інфляційні збитки в розмірі 159241,95 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 52601,94 грн., суму прямих збитків в розмірі 480235,74 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 113650,94 грн.

03.11.2021 Господарським судом Одеської області були видані накази на примусове виконання вищевказаного рішення Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 у справі №916/3626/20, зокрема, й наказ, за яким стягнуто з держави Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області шляхом списання з рахунків державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Скарбниця Бесарабії? суму, сплачену в якості розрахунку за об`єкт нерухомості на прилюдних торгах в розмірі 6884650,00 грн., інфляційні збитки в розмірі 159241,95 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 52601,94 грн., суму прямих збитків в розмірі 480235,74 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 113650,94 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області №916/3626/20 від 26.08.2024 внесені виправлення до п.2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 08.04.2024 по справі №916/3626/20 та виправлено описку у наказі Господарського суду Одеської області від 03.11.2021 у справі №916/3626/20, а саме вказано, що боржником за цим наказом є: Держава Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області.

З огляду на викладене, відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі відділ) на адресу стягувача - Ренійській філії ДП Адміністрація морських портів України надіслано вимогу від 05.06.2024 № 18781/03.1 про необхідність повернення на рахунок відділу у місячний строк коштів, а саме 4288,28 грн., які були перераховані згідно платіжного доручення від 18.01.2017 року за № 52.

У відповідь на цю вимогу Ренійська філія ДП Адміністрація морських портів України надало відповідь від 17.07.2024 № 1185/21-01-03вих, в якій зазначено, що у фінансовому плані філії не передбачено коштів на повернення коштів, раніше стягнутих за рішенням суду; показники фінансового плану філії затверджуються юридичною особою ДП Адміністрація морських портів України; а керівництво філії не може самостійно приймати рішення щодо збільшення витратної частини.

Таким чином, оскільки кошти в сумі 4288,28 грн не були повернуті, то позивач звернувся до суду з позовом про стягнення їх відповідно до ст. 1212 ЦК України, оскільки відпала підстава, за якою кошти були перераховані відповідачу виконавчою службою.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд визнав доводи та вимоги позивача обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріали справи, доводи сторін та висновки суду першої інстанції, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов?язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов?язків може бути настання або ненастання певної події.

Загальні підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, наслідком події; застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з частиною другою статті 1214 ЦК України об`єктом кондикції є не лише майно, а й грошові кошти, що безпідставно утримані чи набуті.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність декількох умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем) з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20, від 01.10.2024 у справі №916/3575/23, від 01.10.2024 у справі №910/19574/23, від 24.09.2024 у справі №925/1293/23).

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Втім, необхідною умовою для цього є: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).

У постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 Велика Палата Верховного Суду, відступивши від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду від 02.02.2021 у справі №330/2142/16-ц та постановах Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 17.08.2021 у справі №913/371/20 та від 27.03.2019 у справі №905/1313/18, наголосила, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому виникнення певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Системний аналіз статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

У даному випадку, як вбачається з наявних матеріалів справи та не заперечується сторонами, між позивачем та відповідачем були відсутні договірні зобов`язання.

В свою чергу, спірна сума коштів, яка була перерахована позивачем на користь відповідача, була отримана в результаті реалізації майна боржника на електронних торгах в межах зведеного виконавчого провадження, де відповідач виступав у статусі стягувача.

Проте, як вже було вказано вище, такі електронні торги визнані у судовому порядку недійсними, а в подальшому рішенням суду стягнуто з позивача шляхом списання з рахунків державного бюджету України на користь переможця торгів суму, сплачену останнім в якості розрахунку за об`єкт на торгах.

Колегія суддів звертаючись до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 06.12.2022 у справі № 910/14177/21, обставини якої є подібними до обставин даної справи, зазначає, що з урахуванням визнання електронних торгів недійсними, всі учасники правовідносин, які склалися в процесі здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження, мають бути повернуті у стан, який передував проведенню прилюдних торгів.

Отже, оскільки електронні торги з реалізації нерухомого майна визнані недійсними у судовому порядку, а рішенням суду стягнуто з позивача вартість майна на користь переможця торгів, правова підстава для набуття грошових коштів відповідачем, як стягувачем у межах виконавчого провадження, на користь якого були перераховані кошти від реалізації нерухомого майна, відпала.

З огляду на таке, колегія суддів вважає вірним висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Судова колегія відхиляє твердження апелянта про те, що між сторонами відсутні кондиційні зобов`язання та саме виконавча служба незаконно здійснила електронні торги в той час, коли в Державному реєстрі був наявний арешт майна ТОВ Лагуна-Рені, оскільки такі обставини вже встановлено судом в рішенні у справі №916/24/17, що й стало підставою для визнання недійсними цих торгів. В свою чергу, як вже було вказано вище, результатом визнання такого аукціону недійсним є саме повернення у стан, який передував проведенню прилюдних торгів, зокрема й шляхом повернення коштів, оскільки підстава для їх набуття відпала.

Щодо посилання апелянта на чинність судового рішення Господарського суду Одеської області від 13.04.2016 у справі №916/328/16, а також на те, що виданий на виконання судового рішення виконавчий документ, не визнаний таким, що не підлягає виконанню, суд апеляційної інстанції зауважує, що наявність таких обставин жодним чином не впливає та не спростовує факт визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна боржника, проведеного в межах виконання такого рішення, та відповідно обов`язок повернення сторін у первісний стан, зокрема й шляхом повернення грошових коштів, які отримані стягувачем на виконання такого рішення.

Колегія суддів залишає поза увагою доводи апелянта про те, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2017 у виконавчому провадженні №51464837 не визнавалась судом незаконною, в установленому законом порядку не скасувалась, а підстави для відновлення виконавчого провадження відсутні, оскільки у даному спорі судом не вирішується питання пов`язане з виконанням судового рішення, відновленням виконавчого провадження, його закінченням тощо. При цьому, порядок відновлення виконавчого провадження чітко визначено положеннями Закону України Про виконавче провадження.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2025 у справі №916/4414/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою складання та підписання даної постанови є 29.05.2025.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.