Ухвала

від 29.05.2025 по справі 910/15043/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про відвід

"29" травня 2025 р. Справа № 910/15043/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

без повідомлення учасників справи,

розглянувши заяву представника уповноваженої особи учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» Сігала Є.Я. адвоката Герасименка М.В.

про відвід судді Остапенка О.М.,

подану під час розгляду апеляційної скарги уповноваженої особи учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» Сігала Є.Я.на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 (суддя - Чеберяк П.П.)

у справі №910/15043/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»

про банкрутство.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/15043/21 відмовлено у задоволенні клопотання Сігала Є.Я. про відсторонення арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. від виконання повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс».

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, уповноважена особа учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» Сігал Є.Я. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відсторонити арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. від виконання повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» та призначити розпорядником майна Вернигору В.П.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 01.04.2025 апеляційну скаргу уповноваженої особи учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» Сігала Є.Я. у справі №910/15043/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 відкрито апеляційне провадження за даною скаргою та призначено її до розгляду на 20.05.2025.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1246/25 від 19.05.2025 у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/15043/21.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 апеляційну скаргу у справі №910/15043/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Тищенко А.І., Отрюх Б.В.

19.05.2025 представник уповноваженої особи учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» Сігала Є.Я. адвокат Герасименко М.В. подав заяву про відвід суддів Сотнікова С.В. та Отрюха Б.В. від розгляду справи.

Водночас, суддя Отрюх Б.В. подав заяву про самовідвід на підставі п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України.

Ухвалою від 20.05.2025 залишено без розгляду заяву про відвід судді Сотнікова С.В., задоволено заяву про відвід судді Отрюха Б.В. та заяву судді Отрюха Б.В. про самовідвід у справі №910/15043/21, матеріали справи передано для визначення складу суду відповідно до ст. 32 ГПК України.

На підставі вказаної ухвали та розпорядження керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1294/25 від 21.05.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/15043/21.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 апеляційну скаргу у справі №910/15043/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Тищенко А.І., Остапенко О.М.

Ухвалою від 21.05.2025 розгляд апеляційної скарги у справі №910/15043/21 призначено на 28.05.2025.

Водночас, до суду 22.05.2025 представником уповноваженої особи учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» Сігала Є.Я. адвокатом Герасименком М.В. подано заяву про відвід судді Остапенка О.М. від розгляду апеляційної скарги уповноваженої особи учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» Сігала Є.Я. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/15043/21 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України.

Відвід мотивовано тим, що впродовж 2023-2025 років суддя Остапенко О.М. щонайменше три рази заявляв самовідвід від розгляду апеляційних скарг учасників даної справи, а саме:

- ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 у справі №910/15043/21 (910/8610/21) було задоволено заяву суддів Остапенка О.М., Сотнікова С.В. та Отрюха Б.В. про самовідвід;

- ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2025 у справі №910/15043/21 було задоволено заяву суддів Пантелієнка В.О., Остапенка О.М. та Отрюха Б.В. про самовідвід;

- ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №910/15043/21 було задоволено заяву суддів Пантелієнка В.О., Остапенка О.М. та Доманської М.Л. про самовідвід.

Такі дії судді, на переконання заявника відводу, свідчать про небезсторонність судді під час апеляційного перегляду інших судових рішень за участі тих самих учасників справи в цій самій справі.

Заявник відводу вважає, що за таких умов розгляд колегією суддів за участі судді Остапенка О.М. апеляційної скарги є неможливим через наявність обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді та жодним чином не відповідатиме національним та міжнародним стандартам незалежності та безсторонності суду.

Згідно з ч. 3 ст. 39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Колегія суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Тищенко А.І., Остапенко О.М. прийшла до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, у зв`язку з чим ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 матеріали справи №910/15043/21 передано для визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України з метою розгляду заяви про відвід.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 заяву представника уповноваженої особи учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» Сігала Є.Я. адвоката Герасименка М.В. про відвід судді Остапенка О.М. у справі №910/15043/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Згідно з ч. ч. 7 та 8 ст. 39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Отже, даний відвід вирішується судом невідкладно у порядку письмового провадження.

Дослідивши наведені у заяві про відвід судді Остапенка О.М. аргументи, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. ст. 35 та 36 ГПК України.

Відповідно до положень ч. ч. 2 та 3 ст. 38 ГПК України з підстав, зазначених у ст. ст. 35, 36 і 37 цього кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Згідно з ч. 1 ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 4 ст. 35 ГПК України також передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно Європейської Хартії «Про закон «Про статус суддів» судді при виконанні своїх обов`язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівні компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.

Відповідно до п. 12 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів.

При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі».

Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Водночас, ст. 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

У пунктах 49, 50 та 52 рішення Європейського суду з прав людини 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» (заява №33949/02), яке згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ, зазначено, що відповідно до усталеної практики суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24.02.1993, пп. 27, 28 та 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10.06.1996, п. 38).

Стосовно об`єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки голови В.Л.Г, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 07.08.1996, п. 58).

Поряд з цим, відповідно до суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 43).

За критеріями об`єктивної неупередженості судді, наведеними у рішенні ЄСПЛ у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24.02.1993, суд відзначав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Отже, як убачається з вищевикладеного, при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.

Поряд із цим, суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

У справі «Газета Україна-Центр проти України» (заява №16695/04, рішення від 15.07.2010) Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до усталеної практики суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності.

Колегія суддів зауважує на тому, що Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Північний апеляційний господарський суд також відмічає, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ тощо.

На переконання суду, фактами, які свідчать про упередженість судді, можуть бути: висловлювання останнього під час судового розгляду або поза ним на користь однієї з сторін; надання або ж демонстрування суддею переваги одних учасників провадження перед іншими; висловлювання щодо результату розгляду ініційованих сторонами питань; створення штучних перешкод у користуванні учасниками провадження своїми процесуальними правами тощо.

Суд констатує, що істинність твердження про упередженість та/чи про небезсторонність судді має бути доведена в силу приписів ч. 4 ст. 38, 74, 77- 80 ГПК України.

Як було зазначено вище, підставою для відводу судді Остапенка О.М. є те, що впродовж 2023-2025 років він щонайменше три рази заявляв самовідвід від розгляду апеляційних скарг учасників справи №910/15043/21.

Колегія суддів вказує на те, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, постановлена в межах процедури банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», що розглядається, зокрема, за правилами Кодексу України з процедур банкрутства.

Суд звертає увагу, що за умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення усіх майнових спорів з вимогами до боржника є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Особливістю провадження у справі про банкрутство є значна кількість судових актів, які опосередковують рух справи про банкрутство (ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, ухвали про введення процедури санації, ухвали про затвердження плану санації, постанови про визнання боржника банкрутом тощо), у тому числі ухвали про припинення провадження у справі, ухвали про відмову в порушенні справи про банкрутство. Крім того, в провадженні у справі про банкрутство може бути велика кількість інших судових актів, які пов`язані виключно з рухом справи та якими провадження у справі не закінчується. Такі судові акти не вирішують питання по суті, а лише сприяють подальшому руху справи та стосуються вирішенню певних процедурних моментів (постанови Верховного Суду від 16.10.2023 у справі №917/814/16 та 29.01.2024 у справі №924/159/14 (924/502/23)).

Відвід (самовідвід) судді від участі у розгляді апеляційної скарги на одне із судових рішень у справі про банкрутство не може вважатися беззаперечною підставою для неучасті цього ж судді у розгляді апеляційної скарги на інші судові рішення у цій же справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №10/Б-5022/1319/2011).

Отже, в даному випадку, наявність самовідводу судді в межах розгляду інших апеляційних скарг у справі про банкрутство №910/15043/21 не є безумовною підставою для відводу (самовідводу) судді під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу про відмову у задоволенні клопотання Сігала Є.Я. про відсторонення арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. від виконання повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс».

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2024 у справі №Б8/065-12.

Тому, колегія суддів критично сприймає доводи заявника в якості підстав для відводу судді Остапенка О.М., оскільки у поданій заяві не наведено жодних доводів у розумінні ст. ст. ст. 35 та 36 ГПК України для існування підстав для відводу судді.

Таким чином, розглянувши заяву представника уповноваженої особи учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» Сігала Є.Я. адвоката Герасименка М.В. про відвід судді Остапенка О.М., подану під час розгляду апеляційної скарги уповноваженої особи учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» Сігала Є.Я. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/15043/21, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки наведені заявником доводи у розумінні ст. ст. ст. 35 та 36 ГПК України не можуть бути підставою для відводу судді.

Згідно з ч. ч. 7 та 11 ст. 39 ГПК України питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 35, 38-40, 234 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви представника уповноваженої особи учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» Сігала Є.Я. адвоката Герасименка М.В. про відвід судді Остапенка О.М., поданої під час розгляду апеляційної скарги уповноваженої особи учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» Сігала Є.Я. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/15043/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов