Рішення від 21.05.2025 по справі б-24/71

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.05.2025 м. Івано-ФранківськСправа № Б-24/71 (909/198/25)

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., за участі секретаря судового засідання Феденько Н.М., учасників справи: ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" - арбітражного керуючого Микитюка А.І., представника ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - адвоката Максимишин І.Б., розглянув, у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у межах справи № Б-24/71 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Будівельна компанія "Прикарпаття і К", справу № Б-24/71 (909/198/25) за заявою Закритого акціонерного товариства "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 2 677 209,84 грн.

Суть спору.

У провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа № Б-24/71 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Будівельна компанія "Прикарпаття і К".

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.02.2012 Закрите акціонерне товариство "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" визнане банкрутом та щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру.

Ліквідатор Закритого акціонерного товариства "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" - арбітражний керуючий Микитюк Анатолій Іванович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області, в межах справи № Б-24/71 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" (далі також - ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К", боржник або банкрут), із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на засновників ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зобов`язаннями ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" та стягнення солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 2 677 209,84 грн.

Стислий виклад позиції позивача.

Заява про покладення субсидіарної відповідальності обґрунтована тим, що засновниками (учасниками) ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" є: ОСОБА_1 (розмір частки 6600 грн); ОСОБА_2 (розмір частки 3200 грн) та ОСОБА_3 ( розмір частки 10200 грн.).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 . За повідомленням Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори від 08.01.2025 № 40/01-16 спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась.

Загальна сума визнаних судом кредиторських вимог до боржника становить 4 078 311,24 грн.

Під час ліквідаційної процедури від реалізації майна боржника отримано грошові кошти на загальну суму 2 014 451,05 грн, котрі використані на часткове погашення кредиторських вимог, оплату винагороди арбітражного керуючого та інших витрат у справі.

Загальна сума не погашених вимог кредиторів становить 2 667 209,84 грн.

Керівництво ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К не передало ліквідатору окремі майнові активи банкрута:

- нежитлову будівлю (підвищувальна насосна станція та слюсарна майстерня) загальною площею 94.7 м2, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 2610100000:04:004:0150, яку 01.07.2019 внесено до ліквідаційної маси боржника ліквідатором, що виявлена в ліквідаційній процедурі ліквідатором, тобто вказана будівлю була прихована з метою виведення з ліквідаційної маси банкрута;

- екскаватор колісний марки ЕО-2621 1986р.в., номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво НОМЕР_3 , що підтверджується ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2022р. по справі № б-24/71, якою оголошено в розшук Екскаватор колісний марки ЕО-2621 1986р.в., номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво НОМЕР_3 . Місцезнаходження даного транспортного засобу невідоме.

Учасники (засновники) банкрута ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вживали заходів, як засновники ЗАТ, для запобігання банкрутства боржника; не брали участі в управлінні справами ЗАТ; не вживали заходів щодо одержання інформації про діяльність ЗАТ; своєю бездіяльністю створювали умови для виведення основних засобів, що призвело до неплатоспроможності боржника та нарощення кредиторської заборгованості; не давали обов`язкових вказівок (рішення) керівнику боржника щодо майна. Зазначене у сукупності, за відсутності інших доказів, свідчить про протиправну бездіяльність засновників (власників) ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у доведенні до банкрутства боржника, оскільки їх винна бездіяльність призвела до безконтрольного виведення майнових активів, позбавлення боржника засобів отримання прибутку та джерела погашення заборгованості перед кредиторами боржника.

Ліквідатор також покликається на те, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2010 р. у справі № 12/183-20/12 стягнуто із Закритого акціонерного товариства „Будівельна компанія „Прикарпаття і К на користь Дочірнього підприємства „Інтергал-Буд ТзОВ „Фірма „Інтергал 670635 гривень 7 копійок штрафу, 6706 гривень 35 копійок державного мита, 209 гривень 6 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Цим рішенням, на думку ліквідатора, встановлено вину ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" що спричинило виникнення заборгованості 670635 гривень 7 копійок штрафу, 6706 гривень 35 копійок державного мита, 209 гривень 6 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Порушення провадження у справі № Б-24/71 про банкрутство ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" сталося з вини ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К". Однак, ні керівником, а ні засновниками (власниками) ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" не вживалися заходи відшкодування збитків з винної особи, які нанесені ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" шляхом порушення строків будівництва (неповного виконання усіх робіт), так і наявних недоліків по якості виконання окремих видів робіт по договору підряду № 2007/04/23-Р від 16.04.2007 р., що спричинило виникнення заборгованості 670635 гривень 7 копійок штрафу, 6706 гривень 35 копійок, державного мита, 209 гривень 6 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Засновники (власники) ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" мали бути обізнані про діяльність товариства, в тому числі про борги в сумі 1 554 626 грн 34 коп. на підставі судових рішень у господарській справі № 5/209 та у господарській справі № 12/183-20/12. А відсутність відповідних рішень засновників (власників) ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" щодо вжиття заходів погашення боргів в сумі 1 554 626 грн 34 коп. є безсумнівно бездіяльністю, яка призвела до банкрутства.

Договір підряду № 2007/04/23-Р від 16.04.2007 р. у зв`язку з тим, що він укладений на суму, що перевищує 50 % статутного фонду Товариства у відповідності до статуту мав бути затверджений загальними зборами акціонерів.

В заперечення заяв представника відповідачів про застосування позовної давності ліквідатор покликається на: обставини перебування в розшуку екскаватора колісного марки ЕО-2621, 1986 р.в., номерний знак НОМЕР_2 , місцезнаходження якого на даний час невідоме; п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19); п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження строку позовної давності на період дії в Україні воєнного стану.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідачі в особі свого представника просять відмовити у задоволенні заяви.

Заперечуючи проти задоволення заяви представник відповідача зазначає, що згідно з рішеннями господарських судів у справі № 5/209 та № 12/183-20/12, яким стягнуто кошти з Закритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Прикарпаття і К» на підставі господарських договорів підряду, жодної вини відповідачів, як засновників банкрута, в процесі здійснення товариством господарської діяльності, немає, і доводи ліквідатора щодо невчинення відповідачами дій для запобігання банкрутству ЗАТ «Будівельна компанія «Прикарпаття і К» спростовуються даними судовими рішеннями, з яких вбачається, що керівником ЗАТ «Будівельна компанія «Прикарпаття і К» подавались позови, апеляційні та касаційні скарги з метою уникнення власне самої загрози неплатоспроможності.

На думку представника відповідачів, доводи ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" щодо необхідності покладення субсидіарної відповідальності на засновників ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зобов`язаннями ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" ґрунтуються виключно на припущеннях ліквідатора, оскільки: ліквідатором на підтвердження своїх доводів не надано матеріалів інвентаризації, протоколів засідання комітету кредиторів банкрута, якими затверджувалася ліквідаційна маса ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" та що саме входило в склад такої ліквідаційної маси, не долучено фінансових звітів боржника (банкрута), в яких відображалися в повній мірі активи боржника, за рахунок яких могло б відбутися погашення кредиторських вимог.

Представник відповідачів зазначає, що міркування ліквідатора щодо бездіяльності відповідачів, як засновників банкрута, та невчинення дій щодо запобігання банкрутству, не відповідають дійсним обставинам справи: розмір частки ОСОБА_2 у статутному капіталі банкрута 16%, розмір частки ОСОБА_1 у статутному капіталі банкрута 33%, а збори акціонерів товариства вважаються правомочними за умови присутності на таких зборах більше, ніж 60% власників акцій, тому: із часткою корпоративних прав в розмірі 16% та 33% в статутному капіталі боржника, відповідачі жодним чином не міг впливати на прийняття учасниками товариства жодних рішень.

Окрім цього, ліквідатором не надано на підтвердження своїх доводів рішень загальних зборів Закритого акціонерного товариства "Будівельна компанія "Прикарпаття і К", оформлених протоколом, які б підтверджували доводи ліквідатора щодо створення відповідачами умов для виведення основних засобів, та нарощення кредиторської заборгованості. Відсутні будь-які докази вини відповідачів щодо доведення до банкрутства ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К.

Представником відповідачів також, в інтересах кожного з відповідачів, подано заяви про застосування позовної давності (вх. № 7978/25 від 13.05.2025 та вх. № 8011/25 від 13.05.2025). У цих заявах наголошується, що згідно з відомостями з офіційного вебпорталу Судової влади України останній аукціон з продажу майна банкрута відбувся 04.10.2019, з цього часу у банкрута відсутні будь-які активи для реалізації з метою погашення вимог кредиторів, а отже з цього моменту розпочався перебіг трирічного строку позовної давності для заявлення вимог про покладення субсидіарної відповідальності. Представник відповідачів просить застосувати у даному спорі позовну давність.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду Господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2025, для розгляду справи № Б-24/71 (909/198/25), на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено суддю Горпинюка І.Є.

Ухвалою від 28.02.2025 суд залишив без руху заяву про покладення субсидіарної відповідальності, надав ліквідатору ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К арбітражному керуючому Микитюку А. І. строк на усунення недоліків поданої заяви.

Враховуючи, що ліквідатор Микитюк А.І. усунув недоліки заяви, суд ухвалою від 24.03.2025 прийняв заяву про покладення субсидіарної відповідальності до розгляду та відкрив провадження у справі № Б-24/71 (909/198/25), ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив учасникам справи строки на подання суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення, розгляд справи по суті призначив на 23.04.2025 о 10:00 год.

Суд керувався, зокрема, положеннями статті 7 КУЗПБ, що заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 22.04.2025 суд задовольнив клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Максимишин І.Б. про її участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

23.04.2025 судове засідання не відбулося, у зв`язку з виникненням вночі 23 квітня аварійної ситуації на одному з технічних елементів інфраструктури ДП "Інформаційні судові системи" (повідомлення від 23.04.2025 о 06:31 год. розміщене на вебпорталі ДП "Інформаційні судові системи" за посиланням: https://ics.gov.ua/ics/news/novyny/1796770/), що унеможливило у доступі до сервісу ВКЗ та проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою від 24.04.2025 суд призначив розгляд справи на 02.05.2025.

02.05.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідачів адвоката Максимишин І.Б. про відкладення розгляду справи з підстав не завершення нею відзивів на позовну заяву, заяв про застосування позовної давності.

В судовому засіданні 02.05.2025 взяли участь ліквідатор Микитюк А.І. та представник відповідачів Максимишин І.Б. Ліквідатор не заперечував проти задоволення клопотання представника відповідачів про відкладення розгляду справи. Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не отримав копію ухвали суду про відкриття провадження у справі (така повернулась до суду без вручення), його представнику Максимишин І.Б. суд надав доступ до матеріалів справи в електронній формі 22.04.2025 суд дійшов висновку що у даного відповідача не завершився строк на подання відзиву, а тому з урахуванням строків розгляду справи, надання можливості сторонам реалізувати право на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення, відклав розгляд справи на 21.05.2025.

06.05.2025 від представника ОСОБА_2 , адвоката Максимишин І.Б. надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7606/25 від 06.05.2025). Також, 07.05.2025 до суду, від представника ОСОБА_1 - адвоката Максимишин Ірини Богданівни, засобами підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" (документ сформований в системі "Електронний суд" 06.05.2025), надійшов відзив на позовну заяву разом із заявою про поновлення процесуальних строків на подання відзиву.

Ухвалою суду від 09.05.2025 суд продовжив ОСОБА_1 строк на подання відзиву до 06.05.2025, а також прийняв та долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву від 06.05.2024 (вх. № 7616/25 від 07.05.2025) ОСОБА_1 та відзив на позовну заяву від 06.05.2024 (вх. № 7606/25 від 06.05.2025) ОСОБА_2 .

13.05.2025 від представника відповідачів надійшли заяви про застосування позовної давності, окремо подані в інтересах кожного з відповідачів (вх. № 7978/25 від 13.05.2025 та вх. № 8011/25 від 13.05.2025).

14.05.2025 від ліквідатора ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К надійшла відповідь на відзив (вх. № 8110/25 від 14.05.2025).

20.05.2025 від представника відповідачів надійшли заперечення на відповідь на відзив, окремо подані в інтересах кожного з відповідачів (вх. № 8435/25 від 20.05.2025 та вх. № 8441/25 від 20.05.2025).

20.05.2025 від ліквідатора ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К надійшло заперечення на клопотання (заяву) (вх. № 8514/25 від 20.05.2025) у якому спростовуються доводи заяв представника відповідачів про застосування позовної давності.

В судовому засіданні 21.05.2025 взяли участь ліквідатор Микитюк А.І. та представник відповідачів ОСОБА_4 . У даному судовому засіданні суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження: заслухав усні пояснення ліквідатора та представника відповідачів, їх відповіді на питання один одного та суду, дослідив письмові докази, після чого перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши час його проголошення в цьому судовому засіданні. 21.05.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частини цього рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.

22.07.1997 проведено державну реєстрацію юридичної особи Закритого акціонерного товариства Будівельна компанія Прикарпаття і К, про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис за номером 11191200000004095 (а.с. 23, т. 2 справи № Б-24/71).

Згідно з установчим договором про створення та діяльність закритого акціонерного товариства Будівельна компанія Прикарпаття і Квід 03 червня 1997 року (а.с. 16-21 Т. 2 справи Б-24/71), укладеного між учасниками: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , для забезпечення дієвості товариства, за рахунок внесків учасників, акціонерів створюється статутний фонд в розмірі 20 000 грн, який поділено на 200 простих іменних акцій, номінальною вартістю 100 грн кожна, які розподіляються між учасниками Товариства: ОСОБА_3 102 акції або 51%, ОСОБА_1 66 акцій або 33% ОСОБА_2 32 акції або 16%.

Як підтверджується реєстром власників іменних цінних паперів ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К станом на 12.10.2013, складеним реєстратором цінних паперів ТОВ Рані (а.с. 90-91 Т. 10 справи Б-24/71), такий же розмір статутного капіталу ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К (20 000 грн) з таким же розподілом акцій між акціонерами ( ОСОБА_3 - 102 акції, або 51% в статутному капіталі; ОСОБА_1 66 акцій або 33% в статутному капіталі; ОСОБА_2 - 32 акції або 16% в статутному капіталі) зберігався і станом на 12.10.2013, тобто залишався актуальним на час відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання боржника банкрутом).

Матеріалами справи Б-24/71, зокрема довідкою № 2693 про включення в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України (Т. 2, а.с. 22) а також відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Відповідь № 1149731 від 26.02.2025) підтверджується, що з часу державної реєстрації ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К і до введення щодо даного товариства ліквідаційної процедури, його єдиним керівником був ОСОБА_3 .

У відповідності до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13, Т. 11 справи Б-24/71).

У відповідності до положень п. 8.2 статуту ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К, затвердженого установчими зборами засновників товариства, протокол № 1 від 03.06.1997, з наступними змінами (а.с. 1-15, Т. 2 справи Б-24/71):

- вищим органом товариства є загальні збори акціонерів;

- до компетенції загальних зборів акціонерів належить: визначення основних напрямків діяльності Товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; затвердження статуту Товариства та змін і доповнень до нього; визначення організаційної структури Товариства; обрання та відкликання Президента компанії та членів ревізійної комісії; затвердження річних результатів діяльності Товариства, в тому числі його дочірних підприємств; затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, а також порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків; створення, реорганізація та ліквідація дочірних підприємств, філій і представництв, затвердження їх статутів та положень; винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб Товариства; вирішення питання про придбання Товариством власних акцій; визначення умов оплати праці посадових осіб Товариства, його дочірних підприємств, філій та представництв; затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 50% статутного фонду Товариства; прийняття рішення про припинення діяльності Товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

- крім вищенаведених питань, загальні збори можуть розглядати інші питання, що виносяться на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 15% акцій товариства;

- загальні збори визначаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, які володіють у сукупності більш як 60% голосів;

- рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь в зборах з таких питань: а) зміна статуту Товариства; б) прийняття рішення про припинення діяльності Товариства; в) створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв Товариства; г) визначення кількості акціонерів. По решті питань рішення приймається простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

Згідно з п. 8.3 зазначеного статуту:

- виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є Президент компанії. Президент компанії без доручення здійснює всі дії від імені Товариства. До компетенції Президента компанії відносяться всі питання діяльності Товариства, крім тих, які чинним законодавством, цим Статутом або рішенням загальних зборів акціонерів віднесені виключно до компетенції іншого органу Товариства. Загальні збори можуть прийняти рішення про передачу частини належних їм прав до компетенції Президента компанії;

- Президент компанії підзвітний в своїй діяльності загальним зборам акціонерів. Президент компанії зобов`язаний не пізніше ніж через два місяці після закінчення фінансового року подати загальним зборам зведений річний баланс, зведений звіт прибутків і збитків, а також річний звіт;

- Президент компанії є керівником Товариства, має права і виконує обов`язки, передбачені чинним законодавством. Президент компанії відкриває та закриває рахунки в установах банків, здійснює найм і звільнення працівників Товариства, визначає умови їх матеріального і соціального забезпечення, відповідає за стан протипожежної охорони, організує умови охорони праці.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.09.2010, серед іншого, порушено провадження у справі № Б-24/71 про банкрутство Закритого акціонерного товариства Будівельна компанія Прикарпаття і К, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

У відповідності до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2010 по справі № Б-24/71 вимоги кредитора, який подав заяву про порушення справи про банкрутство становлять: 883 782,21 грн і 670 635,07 грн штраф. Цією ж ухвалою введено процедуру розпорядження майном боржника строком на шість місяців, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Опришка Олега Зіновійовича.

Ухвалою за результатами попереднього засідання від 30.11.2011 по справі № Б-24/71 затверджено реєстр вимог кредиторів ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К на загальну суму 4 068 235,24 грн.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.02.2012 ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Опришка Олега Зіновійовича.

В подальшому, відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 15.04.2014, суд визнав грошові вимоги державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області в сумі 988 грн 18 коп. включив їх до третьої черги реєстру вимог кредиторів ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К".

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.2015, суд визнав грошові вимоги ДПІ у м. Івано-Франківську до ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" розмірі 9087 грн 82 коп, з яких 6877 грн 82 коп, як вимоги третьої черги, 2210 грн, як вимоги шостої черги вимог кредиторів.

За наведеного, з урахуванням ухвал суду від 30.11.2011, 15.04.2014, 17.02.2015, загальна сума визнаних судом вимог кредиторів ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К у справі № Б-24/71 становить 4 078 311,24 грн.

Відповідно до ухвали від 15.06.2017, Господарський суд Івано-Франківської області відповідно до ч.4 ст.32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усунув арбітражного керуючого Опришка О.З. від виконання повноважень ліквідатора ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К".

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2017, суд призначив ліквідатором закритого акціонерного товариства "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" арбітражного керуючого Бігуна Романа Дмитровича.

Ухвалою від 05.07.2023 року у справі № Б-24/71 суд припинив повноваження ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" Бігуна Романа Дмитровича за його заявою та призначив ліквідатором арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича.

Протягом ліквідаційної процедури ліквідаторами ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К сформовано ліквідаційну масу боржника. Отримано в ліквідаційній процедурі за рахунок продажу активів, стягнення за рішенням суду та повернення державного мита 2 014 451 грн 05 коп.

Зокрема:

- продаж на аукціоні об`єкта незавершеного будівництва в м. Івано-Франківськ, по вул. Макогона, 23б (склад з адмінприміщенням готовністю 97%, пилорама готовністю 97%, склад готовністю 97%, трансформаторна підстанція готовністю 97%) вчинено за 692 437,00 грн;

- продаж на аукціоні колісного транспортного засобу: екскаватора марки АТЕК 999Е1 2004 року випуску вчинено за 69 798,00 грн;

- продаж на аукціоні рухомого майна (обладнання у кількості 13 позицій) вчинено за 112 196,70 грн;

- продаж на аукціоні офісних приміщень (5-6 поверхи) загальною площею 212,6 кв. м. у м. Івано-Франківськ, бульвар Південний 35 А вчинено за 713 960,00 грн;

- продаж на аукціоні підвищувальної насосної станції та слюсарної майстерні загальною площею 94,5 кв.м. У м. Івано-Франківськ, бульвар Південний, 35 Б вчинено за 7344 грн;

Крім того, ліквідатором повернуто 14 635,97 грн державного мита та стягнуто з Приватного підприємства С.К. Україна на виконання судових рішень загалом 404 079,38 грн, в тому числі 180 000 грн збитків, що являють собою вартість неповернутого баштового крану КБ - 308, реєстраційний номер І-3440, заводський номер - 899, 1982 року випуску.

За рахунок проданого на аукціоні майна банкрута, а також надходжень від повернення державного мита та стягнення грошових коштів від Приватного підприємства С.К. Україна були частково погашені вимоги кредиторів на суму 1 401 101 грн 40 коп. Решта отриманих у ліквідаційній процедурі грошових коштів спрямовано на оплату комісії організатора торгів, сплату основної грошової винагороди арбітражних керуючих, охорону майна та інших витрат у справі про банкрутство.

Сума вимог конкурсних кредиторів, що залишились не погашеними становить 2 677 209,84 грн.

Обґрунтовуючи заяву про покладення субсидіарної відповідальності, ліквідатор Микитюк А. І. покликається, зокрема, на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вживали заходів, як засновники ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К для запобігання банкрутства боржника; не брали участь в управлінні справами ЗАТ; не вживали заходів щодо одержання інформації про діяльність ЗАТ; своєю бездіяльністю створювали умови для виведення основних засобів, що призвело до неплатоспроможності боржника та нарощування кредиторської заборгованості; не давали обов`язкових вказівок (рішення) керівнику боржника щодо майна. Зазначене у сукупності, за відсутності інших доказів, свідчить про протиправну бездіяльність засновників (власників) у доведенні до банкрутства боржника. Також ліквідатор покликається на невжиття засновниками заходів щодо погашення боргів в сумі 1 554 626 грн 34 коп., стягнутих з банкрута на підставі судових рішень у господарській справі № 5/209 та у господарській справі № 12/183-20/12, що є бездіяльністю, яка призвела до банкрутства.

При встановленні обставин справи, суд, керуючись положеннями ст. 13, 74, 80 ГПК України, виходив з тих доказів, що подавались сторонами а також з доказів, що містяться в матеріалах справи № Б-24/71 про банкрутство ЗАТ "Будівельна компанія Прикарпаття і К.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 статті 74 ГПК України).

Разом з тим, розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18 та від 28.01.2021 у справі № 910/17743/18).

При вирішенні заяви ліквідатора ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд виходить з такого.

Статтею 25 Закону України Про акціонерні товариства, в редакції що діяла до порушення провадження у справі про банкрутство визначено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери - власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

Статтею 29 цього ж закону визначено, що акціонери зобов`язані: дотримуватися статуту, інших внутрішніх документів акціонерного товариства; виконувати рішення загальних зборів, інших органів товариства; виконувати свої зобов`язання перед товариством, у тому числі пов`язані з майновою участю; оплачувати акції у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені статутом акціонерного товариства; не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Статутом товариства може бути передбачена можливість укладення договору між акціонерами, за яким на акціонерів покладаються додаткові обов`язки, у тому числі обов`язок участі у загальних зборах, і передбачається відповідальність за його недотримання. Акціонери можуть також мати інші обов`язки, встановлені цим та іншими законами.

Положеннями статті 33 Закону України Про акціонерні товариства внормовано, що загальні збори є вищим органом акціонерного товариства. Акціонерне товариство зобов`язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори). Річні загальні збори товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року. До порядку денного річних загальних зборів обов`язково вносяться питання, передбачені пунктами 11, 12 і 22 частини другої статті 33 цього Закону. Не рідше ніж раз на три роки до порядку денного загальних зборів обов`язково вносяться питання, передбачені пунктами 17 та 18 частини другої статті 33 цього Закону. Усі інші загальні збори, крім річних, вважаються позачерговими. Загальні збори проводяться за рахунок коштів акціонерного товариства. У разі якщо загальні збори проводяться з ініціативи акціонерів або наглядової ради, документально підтверджені витрати на їх організацію, підготовку та проведення можуть бути відшкодовані за рахунок коштів товариства, якщо загальними зборами, що проводяться у зазначеному випадку, буде прийнято рішення про відшкодування витрат на організацію, підготовку та проведення загальних зборів.

Згідно з вимогами частини першої статті 33 Закону України Про акціонерні товариства, загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства.

Частиною 2 статті 33 цього закону визначено виключну компетенцію загальних зборів, в тому числі: затвердження річного звіту товариства (п. 11); розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами (п. 12); прийняття рішення за наслідками розгляду звіту наглядової ради, звіту виконавчого органу, звіту ревізійної комісії (ревізора) (п. 22).

Відповідно до частини першої статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 Господарського кодексу України).

Як визначалось частинами 1-2 статті 3 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, в редакції, яка діяла до відкриття провадження у справі про банкрутство ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К, засновники (учасники) боржника - юридичної особи, власник майна, центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству підприємства-боржника (частина перша). Власником майна боржника державного чи приватного підприємства, засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов`язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) і відновлення платоспроможності боржника (досудова санація).

Згідно з частиною першою статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

Визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Щодо об`єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, виходячи з диспозиції частини першої статті 215 ГК України та частини другої статті 61 КУзПБ та з урахуванням підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (статті 1, 39 Кодексу України з процедур банкрутства) є необхідність конкретизації об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів: 1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення); 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статей 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на кредитора/ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17).

Своєю чергою, відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21323/16, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 15.02.2023 № 902/1078/16, від 07.03.2023 №911/101/21 (911/3174/21)), від 10.08.2023 у справі № 911/2581/14 (911/1311/22).

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

При цьому, відсутність в матеріалах справи доказів, поданих відповідачами на користь спростування своєї вини, тобто суб`єктивної сторони відповідного правопорушення, не свідчить про наявність або відсутність відповідного факту або фактів, тобто сукупності дій та обставин, яким суд може надати оцінку із застосування встановлених процесуальним законом засобів доказування, та які є підставою для цієї відповідальності.

Відповідно, у разі якщо суд, розглядаючи справу про притягнення до субсидіарної відповідальності засновників та керівника банкрута, дійде висновку про відсутність підстав вважати наявними обставини, віднесених до об`єктивної сторони діяння, підстав для такої відповідальності немає.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки.

Отже, виходячи зі змісту частини другої статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

При вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч. ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20).

Однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) наголосив, що однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

В умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна / активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).

Отже, навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.

Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Верховний Суд у вказаній постанові, з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначив, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини 2 статті 12 КУзПБ);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина 10 статті 39 цього Кодексу)

- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина 3 статті 44 КУзПБ);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

У зв`язку з наведеним Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) також наголосив, що право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

Враховуючи встановлені у справи обставини, досліджені докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки ліквідатором не доведено причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідачів щодо участі в управлінні справами банкрута та неплатоспроможністю ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К.

Так, як вище зазначив суд, керівником та одночасно акціонером, який володів 51% акцій ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К був ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В той же час, у процесі ліквідаційної процедури ліквідаторами Опришком О.З. та ОСОБА_5 проведено реалізацію майнових активів боржника, як нерухомого так і рухомого майна, стягнення заборгованості за рішеннями судів, повернення судового збору тощо, внаслідок чого було частково погашено заборгованість перед кредиторами.

Доказів приховування майнових активів банкрута, прийняття нераціональних, позбавлених ділової мети, управлінських рішень акціонерами ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Ні заява про покладення субсидіарної відповідальності, ні матеріали справи № Б-24/71 про банкрутство ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К не містять будь-яких доказів прийняття відповідачами рішень про виведення активів боржника чи вчинення ними дій, направлених, зокрема, на збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення, на вчинення майнових дій на користь інших юридичних осіб чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів, внаслідок чого настала його неплатоспроможність.

Щодо Екскаватора колісного марки ЕО-2621 1986 р.в., номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво НОМЕР_3 , котрий залишається зареєстрованим за банкрутом, і який суд оголосив у розшук ухвалою від 11.08.2022, то враховуючи його вік (понад 24 роки на час порушення провадження у справі про банкрутство), наявність інших активів, які були включені в ліквідаційну масу і реалізовані (в тому числі нерухоме майно, екскаватор АТЕК 999Е1 2004 року випуску, інша кількість рухомого майна) суд не вважає доведеним, що даний транспортний засіб було приховано від ліквідатора внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності відповідачів. Крім того, відповідно до законодавства та статуту акціонери ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К не здійснюють керівництво поточною господарською діяльністю товариства, не є матеріально-відповідальними особами, а тому немає підстав для висновку, що вони не несуть відповідальності за збереження майна товариства.

Стосовно ж виявленого та реалізованого в ліквідаційній процедурі нерухомого майна нежитлової будівлі (підвищувальна насосна станція та слюсарна майстерня) загальною площею 94,7 м2 в м. Івано-Франківськ, Бульвар Південний, 35 Б, то оскільки зазначене майно було продане на аукціоні, грошові кошти від продажу даного майна надійшли на рахунок банкрута, то відсутній причинно-наслідковий зв`язок між неплатоспроможністю банкрута та первинним невключенням цього майна в склад ліквідаційної маси.

На стадії розпорядження майном розпорядником майна Опришком О. З. надано суду висновок по результатах проведення аналізу фінансового стану ЗАТ БК Прикарпаття і К станом на 12.01.2011, складений розпорядником майна Опришком О. З. (арк. 153-157, Т. 3 справи Б-24/71) та висновок щодо кримінально-правової оцінки банкрутства ЗАТ БК Прикарпаття і К та наявності ознак складу злочину, передбаченого ст. 219 Кримінального кодексу України Доведення до банкрутства, складений доцентом кафедри кримінального права та кримінології ЛНУ ім. Івана Франка, кандидатом юридичних наук Антонюк Н. О. (арк. 158-161, Т. 3 справи Б-24/71).

Зазначеними висновками встановлено наявність ознак навмисного погіршення фінансового стану ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К, і як наслідок доведення до банкрутства через укладення завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів, а саме:

- 7 квітня 2010 року між ЗАТ БК Прикарпаття і К та ТзОВ Імперія каменя було укладено договір про повну передачу майнових прав інтелектуальної власності на програмний продукт Генпідряд. Закупівля твору інтелектуальної власності на загальну суму 4 120 000 грн за даним договором на думку розпорядника майна боржника є завідомо невигідне для підприємства, спрямоване на формування дебіторської заборгованості перед конкретними підприємствами та має ознаки фіктивності;

- навмисним погіршенням оцінки фінансового стану боржника також вважається продаж задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів. 26 травня 2010 року ЗАТ БК Прикарпаття і К було укладено ряд біржових угод купівлі-продажу транспортних засобів за цінами, які не відповідають загальноринковим і є значно заниженими.

Дані обставини узгоджуються з наявною в матеріалах справи № Б-24/71, поданою керівником боржника ОСОБА_3 , фінансовою звітністю ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К за 2008-2010 роки (а. 30-65, Т. 2 справи Б-24/71), якою підтверджується, що станом на кінець 2008 року боржник був прибутковим підприємством (нерозподілений прибуток на кінець року 3,336 тис. грн, валовий прибуток за 2008 рік 2 340 тис. грн), на кінець 2009 року нерозподілений прибуток боржника становив 94 тис. грн, а валовий збиток за 2009 рік становив 2 138 тис. грн. За перше півріччя 2010 року непокритий збиток становив 2 586 тис. грн, а валовий збиток за першу половину 2010 року становив 1 567 тис. грн.

Провадження у справі про банкрутство було порушене 07.09.2010.

Наведеним підтверджується різке погіршення фінансових показників ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К саме за наслідками діяльності в 2009 року та особливо у першій половині 2010 років.

Ліквідатор власного аналізу фінансового стану банкрута, висновку про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення суду не надав, хоча у відповідності до статті 61 КУзПБ, в редакції Закону № 3249-IX від 13.07.2023, він має такі повноваження.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що причиною неплатоспроможності боржника ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К були дії з доведення останнього до банкрутства, котрі полягали у вчиненні правочинів у квітні 2010 року щодо взяття боржником зобов`язань перед ТзОВ Імперія Каменя з оплати 4 120 000 грн за договором про повну передачу майнових прав інтелектуальної власності на програмний продукт Генпідряд та вчиненні правочинів з відчуження транспортних засобів за цінами, які не відповідають загальноринковим і є значно заниженими.

Виходячи з наведених вище положень статуту ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К, Закону України Про акціонерні товариства, саме керівник ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К (Президент Компанії) Дуляновський О. Ф. (одночасно володів 51% акцій товариства) був уповноважений на укладення відповідних угод та мав можливості вчинити відповідні дії.

Жодних доказів причетності ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 до вчинення згаданих вище правочинів, дій щодо прийняття банкрутом зобов`язань перед ТзОВ Імперія Каменя, відчуження транспортних засобів банкрута, матеріали справи не містять, ліквідатор їх причетності до таких дій не доводить, а заяву про покладення субсидіарної відповідальності на відповідачів обґрунтовує бездіяльностю відповідачів щодо вжиття заходів для запобігання банкрутству боржника, одержання інформації про його діяльність, створення умов для виведення основних засобів, ненадання обов`язкових вказівок керівнику боржника щодо майна.

Для з`ясування ознак доведення до банкрутства ліквідатор має проаналізувати сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом (вказівкою) керівника, засновників (учасників) боржника, інших осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника (див. постанови Верховного Суду від 02.09.2021 у справі № 910/3438/13, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, від 14.12.2021 у справі № 914/71/19, від 08.02.2022 у cправі № 916/100/20).

Отже, для ініціювання застосування інституту субсидіарної відповідальності ліквідатору, перед зверненням до суду, необхідно провести детальний аналіз фінансового стану та господарської діяльності банкрута за три роки до дати відкриття провадження у справи про банкрутство та з`ясувати причинно-наслідкові зв`язки між діями засновника (учасника, акціонера, директора, іншого учасника) банкрута і настанням негативних для кредиторів наслідків щодо незадоволення їх кредиторських вимог.

Під час здійснення такого аналізу ліквідатор повинен дослідити: відповідні правочини; дії заявників та керівників боржника, які призвели до негативних для кредиторів наслідків щодо непогашення їх кредиторських вимог; фінансову документацію боржника; заходи, які вжиті ліквідатором з метою пошуку майна боржника.

Таким чином, доводи заяви про те, що причиною неплатоспроможності ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К стала бездіяльність відповідачів щодо їх неучасті, як акціонерів, в управлінні банкрутом, невжиття заходів щодо відшкодування збитків з винної особи, які нанесені ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" шляхом порушення строків будівництва (неповного виконання усіх робіт), так і наявних недоліків по якості виконання окремих видів робіт по договору підряду № 2007/04/23-Р від 16.04.2007 р., не знайшли свого підтвердження, оскільки такими причинами, як встановив розпорядник майна за результатами аналізу фінансово-господарського стану боржника, стало вчинення правочинів щодо прийняття боржником зобов`язань перед ТзОВ Імперія Каменя (в сумі 4 120 000 грн) та відчуження основних засобів боржника за цінами, нижчими за ринкові.

Покликання ліквідатора на положення п. 8.2 статуту боржника щодо віднесення до компетенції загальних зборів боржника затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 50% статутного фонду Товариства, теж не може безумовно свідчити про наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності на акціонерів. Ліквідатором не надано доказів, що договори банкрута з ТзОВ Імперія Каменя чи договори про відчуження транспортних засобів банкрута затверджувались загальними зборами акціонерів. Саме по собі не затвердження загальними зборами товариства договору після його підписання, не може бути підставою для визнання договору недійсним.

За приписами положень ст. 59, підпункту "і" частина 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" (яка діяла в редакції на час затвердження статуту банкрута), до компетенції загальних зборів учасників товариства віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Таким чином, наведеною правовою нормою передбачено не укладання договорів, а їх подальше затвердження вищим органом товариства. Наведена правова позиція знайшла своє підтвердження і у пункті 40 частини 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008. Зокрема, в ній наголошується на тому, що судам необхідно враховувати, що у підпункт "і" частини 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану у статуті товариства, а не їх укладання. У разі, якщо в установчих документах товариства право виконавчого органу товариства на укладання договорів не обмежено, факт не затвердження договору після укладання не зумовлює його недійсність.

Відтак, укладенню договорів боржника з ТзОВ Імперія Каменя, договорів відчуження боржником транспортних засобів, які за висновком розпорядника майна призвели до неплатоспроможності ЗАТ Будівельна компанія Прикарпаття і К не мало передувати рішення загальних зборів акціонерів, а навпаки за рішенням загальних зборів акціонерів уже мали затверджуватись укладені договори, і навіть неприйняття зборами рішення про затвердження договору не є саме по собі підставою для його недійсності.

Щодо покликання ліквідатора на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2010 р. у справі № 12/183-20/12 про стягнення з боржника в користь ДП "Інтергал-Буд" ТОВ "Фірма "Інтергал" 670635 гривень 7 копійок штрафу, 6706 гривень 35 копійок державного мита, 209 гривень 6 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то враховуючи викладені вище висновки розпорядника майна, що причиною неплатоспроможності боржника стали обставини вчинення правочинів щодо прийняття боржником зобов`язань перед ТзОВ Імперія Каменя (в сумі 4 120 000 грн) та відчуження основних засобів боржника за цінами, нижчими за ринкові, то стягнення в судовому порядку з боржника 670635 гривень 7 копійок штрафу, 6706 гривень 35 копійок державного мита, 209 гривень 6 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення теж не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з неплатоспроможністю боржника, враховуючи суму кредиторських вимог, які залишились не погашеними (2 677 209,84 грн).

Щодо заборгованості в сумі 883 782,21 грн, стягнутої рішенням Господарського суду Львівської області від 25.12.2009 по справі № 5/209, котра теж стала підставою для порушення провадження у справі про банкрутство, то така заборгованість забезпечена заставою, і погашена в ліквідаційній процедурі в частині суми 652 060 грн.

Крім того, сам факт ухвалення рішень про стягнення коштів з боржника, які стали підставою для порушення провадження у справі про банкрутство, не може бути підставою покладення субсидіарної відповідальності, оскільки такою підставою є дії чи бездіяльність, які призвели до неплатоспроможності боржника, тобто до неспроможності виконання боржником зобов`язань перед кредиторами.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 16.06.2020 у справі № 910/21323/16).

Ліквідатор як особа, до повноважень якого входить аналіз фінансового стану банкрута згідно статті 61 КУзПБ, має довести в даному випадку наявність усіх складових господарського правопорушення, зокрема, яке б свідчило про наявність необхідного (безпосереднього), а не опосередкованого причинно-наслідкового зв`язку між діями керівників та засновників боржника та наявністю негативних наслідків для кредиторів (п. 44 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 квітня 2025 рокуу cправі № 910/6232/16).

При вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч. ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ (Постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20).

Враховуючи обставини доведення боржника до банкрутства активними діями щодо укладення завідомо невигідних правочинів щодо прийняття боржником зобов`язань та відчуження майна, а також що відповідачі в сукупності володіли лише 49% акцій боржника, а отже не мали достатньої кількості голосів для ухвалення будь-яких рішень на загальних зборах акціонерів боржника, не мали можливості давати обов`язкові для боржника вказівки чи іншим чином визначати його дії, в той час, як 51 % акцій належав ОСОБА_3 , котрий одночасно був і керівником ЗАТ Прикарпаття і К, а отже мав можливість вирішального впливу на діяльність банкрута, міг від імені боржника укладати договори та правочини, суд дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідачів щодо участі в управлінні банкрутом, невжиття заходів до притягнення до відповідальності винних у завданні шкоди товариству посадових осіб, та неплатоспроможністю останнього.

Оскільки такий причинно-наслідковий зв`язок є необхідним елементом об`єктивної сторони правопорушення, його відсутність виключає покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута.

При цьому презумпція вини суб`єкта субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство не є абсолютною, адже підлягає спростуванню таким суб`єктом лише у випадку доведення заявником на підставі відповідних доказів наявності об`єктивної сторони правопорушення.

З наведених підстав в позові належить відмовити.

Оскільки судом відхилено позовні вимоги з огляду на їх недоведеність, то відсутні підстави для оцінки доводів відповідача щодо пропуску строку позовної давності.

Жодних відомостей та доказів понесення у справі судових витрат учасники справи суду не повідомляли та не подавали, відтак суд не здійснює розподіл судових витрат у даній справі.

Дата складення повного судового рішення: 29.05.2025, з урахуванням того що 24 та 25 травня 2025 року були вихідними днями та проходженням суддею в період 26.05.2025-28.05.2025 навчання для голів та заступників голів судів.

Керуючись ст. 7, 61, Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 13, 73, 74, 75, 86, 123, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

відмовити у задоволенні заяви Закритого акціонерного товариства "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" (76010, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, бульвар Південний, буд. 35А, ідентифікаційний код юридичної особи: 25064703) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ) і ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ) про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення солідарно грошових коштів в сумі 2 677 209,84 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк