Рішення від 30.04.2025 по справі 910/12927/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.04.2025Справа № 910/12927/23 (910/2753/25)

За позовом Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, ідентифікаційний номер 43016569) арбітражного керуючого Череватого Л.Б.

до Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, ідентифікаційний номер 23399393)

про стягнення 4 717 691,46 грн.

в межах справи №910/12927/23

За заявою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний номер 00130926)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, ідентифікаційний номер 43016569)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

секретар судового засідання Улахли О.М.

Представники сторін:

позивач - Череватий Л.Б.,

від відповідача - Дімова Ж.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/12927/23 за заявою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток".

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" арбітражний керуючий Череватий Л.Б. звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" з вимогою про стягнення суми боргу за поставлену електричну енергію 3 283 156,34грн., інфляційній втрати у розмірі 1 154 587,25грн., 279 917,87грн.-3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи на 30.04.2025.

25.03.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

01.04.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

04.04.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

07.04.2025 до суду від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду.

10.04.2025 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.01.2022 між Акціонерним товариством «Миколаївобленерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Паверсток» укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №45/149-22 (надалі - Договір № 45/149-22), відповідно до п.1.1 якого договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 626-632 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.2.1. Договору № 45/149-22 Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з пунктом 4.1 Договору № 45/149-22 Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами та у спосіб, що визначається відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

У пункті 5 додатку 2 «Комерційна пропозиція» встановлено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до пункту 6 додатку 2 «Комерційна пропозиція» Постачальник, до 15 числа місяця, що йде за розрахунковим оформлює та підписує КЦП уповноваженою особою Постачальника: Акт прийняття-передавання товарної продукції; Рахунок на оплату фактично спожитої електроенергії.

Пунктом 8 додатку 2 «Комерційна пропозиція» встановлено, що термін оплати виставленого рахунку не повинен перевищувати 5 робочих днів з дати отримання Споживачем рахунку.

Із матеріалів справи слідує, що АТ «Миколаївобленерго» у березні 2022 року спожило 710 985,00 кВт*год за ціною 2.99 за 1 квт.год без ПДВ на загальну суму 2 551 014,18 грн. з ПДВ; у квітні 2022 року спожило 204 053 кВт*год за ціною 2.99 за 1 квт.год без ПДВ на загальну суму 732 142,16 грн. з ПДВ, що підтверджується актами приймання - передавання товарної продукції за березень та квітень 2022 року №0412220319 від 31.03.2022 та №041222041 від 30.04.2022 відповідно.

Також, АТ «Миколаївобленерго» направлено рахунок на оплату № 0412220319 від 12.04.2022 на суму 2 551 014,18 грн. за розрахунковий період 03.2022 та рахунок на оплату № 0412220419 від 30.04.2022 на суму 3 283 156,34 грн. за розрахункові періоди 03.2022-04.2022 року.

Водночас, оплату за спожиту електричну енергію за Договором № 45/149-22 АТ «Миколаївобленерго» не здійснило, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість на загальну суму 3 283 156,34 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.07.2023 у справі № 908/1276/21(908/921/22) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» про звернення стягнення на кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі та стягнуто 3 283 156 грн. 34 коп. на рахунках, що належні АТ «Миколаївобленерго», яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Паверсток», в рахунок виконання рішення суду від 09.08.2022 у справі 908/1276/21(908/921/22) та виконавчого документу, а саме: наказ №908/1276/21(908/921/22) від 25.01.2023, виданий Господарським судом Запорізької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ" заборгованість за надані послуги в розмірі 21 743 796 грн. 84 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 250 000 грн. 00 коп., правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП».

У подальшому, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.02.2025 у справі № 908/1276/21(908/921/22) заяву Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі № 908/1276/21(908/921/22) судом задоволено, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.07.2023 по справі № 908/1276/21(908/921/22) визнано такою, що не підлягає виконанню, у зв`язку з визнанням ТОВ «Паверсток» банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві наголосив, що у зв`язку з бойовими діями, що ведуться з 24.02.2022 у м. Миколаєві та у Миколаївській області, на території діяльності товариства відбуваються численні пошкодження розподільчих мереж, постійно здійснюється відновлення розподілу електричної енергії споживачам, проводяться ремонтні роботи по відновленню зруйнованого обладнання, що призводить до значних фінансових витрат з боку товариства. До того ж, споживачами не в повному обсязі здійснюється оплата за надані послуги з розподілу та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії. Також, відповідач просив урахувати, що згідно фінансових звітів товариства за 2022 рік та за 9 місяців 2023 року прослідковується значне погіршення фінансового стану. Відтак, відповідач просив суд про зменшити розмір 3% річних на 90%.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до частини 2 статті 275 ГК України окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п. 4.8. Правил роздрібного ринку електричної енергії форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Відтак, строк оплати відповідачем за рахунком на оплату № 0412220319 від 12.04.2022 на загальну суму 2 551 014,18 грн. з ПДВ, за розрахунковий період березня 2022 року сплив 21.04.2022, граничний строк оплати згідно рахунку на оплату № 0412220419 від 30.04.2022 на загальну суму 2 551 014,18 грн. з ПДВ за розрахунковий період квітня 2022 року сплив 21.05.2022.

При цьому, акти приймання - передавання товарної продукції за березень та квітень 2022 року підписані обома сторонами, та матеріали справи не містять доказів наявності заперечень відповідача проти обсягу поставленої електричної енергії за спірний період.

Таким чином, оскільки сума боргу відповідача за березень-квітень 2022 року в розмірі 3 283 156,34 грн. підтверджена належними доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості.

Крім того, на суму основного боргу нараховані за період травень 2022 року - лютий 2025 року 1 154 587,25 грн. інфляційних втрат та 279 917,87 грн. 3% річних.

Одночасно, судом ураховані посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, унаслідок дії яких відповідач просив зменшити розмір нарахованих 3 % річних на 90 %.

Відповідно до п. 10.1 Договору № 45/149-22 Сторони звільняються від відповідальності за часткове або неповне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору (п. 10.2 Договору № 45/149-22).

У пункті 10.3 Договору № 45/149-22 передбачено, що строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Суд зауважує, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

З огляду на викладене, з урахуванням положень статті 625 Цивільного кодексу України, кредитор має легітимне очікування на компенсацію йому процентів річних за користування боржником утримуваними грошовими коштами, які належать кредиторові, у встановленому законом мінімальному розмірі річних на рівні трьох процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Вимагати сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Водночас, у справі № 902/417/18 умовами договору сторони змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Разом із цим, у межах даної справи зміст спірних правовідносин не є подібним зі справою № 902/417/18. До того ж, розмір нарахованих трьох процентів річних у сумі 279 917,87 грн. у пропорційному співвідношенні до суми боргу, на яку здійснювалося нарахування процентів річних, не є надмірним та невиправдано обтяжливим для відповідача, доказів протилежного відповідачем не надано.

Отже, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру нарахованих трьох процентів річних.

Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною першою статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частини 4 статті 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Неможливість виконання рішення не є тотожною неможливості виконання зобов`язання, яке є одним із способів його припинення. З огляду на це обставини, з`ясування сутності та настання яких зумовлює вирішення спору щодо права цивільного, не віднесені законом до таких, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому, відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Водночас, відповідачем не надано до матеріалів справи належних та достатніх доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення суду та винятковість обставин для відстрочення виконання рішення суду.

Ураховуючи викладене, а також те, що позивача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, дотримуючись балансу інтересів сторін, суд дійшов обґрунтованого висновку в задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду відмовити.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, ідентифікаційний номер 23399393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, ідентифікаційний номер 43016569) 3 283 156 (три мільйона двісті вісімдесят три тисячі сто п`ятдесят шість) грн. 34 коп. заборгованості, 1 154 587 (один мільйон сто п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот вісімдесят сім) грн. 25 коп. інфляційних втрат, 279 917 (двісті сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн. 87 коп. три відсотки річних та 56 611 (п`ятдесят шість тисяч шістсот одинадцять) грн. 94 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

4. Відмовити Акціонерному товариству "Миколаївобленерго" у задоволенні заяви про розстрочку виконання судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.05.2025

Суддя Д.В. Мандичев