Рішення від 28.05.2025 по справі 910/2847/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.05.2025Справа № 910/2847/25Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (04202, місто Київ, вулиця Вишгородська, будинок 150, ідентифікаційний код 33945453)

до Фізичної особи-підприємця Щербакової Юлії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про визнання недійсним пункту договору,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Кондратенко О.В.

Від відповідача: не з`явися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мобільний рятувальний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Щербакової Юлії Володимирівни про:

- визнання частково недійсним договору № 39 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 08.03.2022, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Щербаковою Юлією Володимирівною (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Мобільним рятувальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ідентифікаційний код 33945453) в частині нарахування податку на додану вартість у розмірі - 1 907,85 грн., зокрема: пункт 3.1. договору визнати недійсним в частині слів - "в т.ч. ПДВ 20 %: - 1 907,85 грн; додаток до договору № 39 від 08.03.2022 "Специфікація" визнати недійсним в частині слів "Сума ПДВ (20%) 1 907,85 грн.";

- стягнення сплаченої за договором № 39 від 08.03.2022 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти суми податку на додану вартість у розмірі 1 907,85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 відкрито провадження у справі № 910/2847/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 09.04.2025.

У засідання суду 09.04.2025 з`явився представник позивача.

Відповідач участь свого представника у засідання суду 09.04.2025 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 відкладено підготовче провадження на 14.05.2025.

18.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява, в якій останній повідомив, що ним самостійно виконано позовні вимоги та сплачено позивачу 1 907,85 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2401 від 17.04.2025..

У засіданні суду 14.05.2025 представник позивача підтвердив надходження коштів від відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 провадження у справі № 910/2847/25 за позовом Мобільного рятувального центру реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Фізичної особи-підприємця Щербакової Юлії Володимирівни в частині стягнення сплаченої за договором № 39 від 08.03.2022 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти суми податку на додану вартість у розмірі 1 907,85 грн - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України; вирішено подальший розгляд у справі за позовними вимогами Мобільного рятувального центру реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Фізичної особи-підприємця Щербакової Юлії Володимирівни здійснювати про визнання частково недійсним договору № 39 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 08.03.2022, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Щербаковою Юлією Володимирівною (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Мобільним рятувальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ідентифікаційний код 33945453) в частині нарахування податку на додану вартість у розмірі - 1 907,85 грн., зокрема: пункт 3.1. договору визнати недійсним в частині слів - "в т.ч. ПДВ 20 %: - 1 907,85 грн; додаток до договору № 39 від 08.03.2022 "Специфікація" визнати недійсним в частині слів "Сума ПДВ (20%) 1 907,85 грн.

У засіданні суду 14.05.2025 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Відповідач участь свого представника у засідання суду 14.05.2025 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.05.2025.

Представник позивача у судовому засіданні 28.05.2025 підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач та третя особа участь своїх представників у засідання суду 28.05.2025 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

28.05.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.03.2022 між Мобільним рятувальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (покупець) та Фізичною особою-підприємцем Щербаковою Юлією Володимирівною (продавець) було укладено договір №39 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, за умовами п.1.1 якого продавець зобов`язується надати замовнику товар, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід`ємною частиною договору, а замовник зобов`язується прийняти наданий товар від продавця та оплатити їх вартість на умовах даного договору.

Асортимент та кількість товару погоджується сторонами у рахунку на оплату, накладній та специфікації (пункт 1.2. договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору сума цього договору становить 11 447,11 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 1 907,85 грн.

Відповідно до пункту 10.1. договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання умов договору зазначена сума договору останнім сплачена у повному обсязі (09.03.2022) на підставі рахунку-фактури та отримано від відповідача товар згідно зі специфікацією, що підтверджується платіжним дорученням № 229 від 09.03.2022 та видатковою накладною № 220221-002 від 08.03.2022.

У видатковій накладній № 220221-002 від 08.03.2024 зазначено 20% ПДВ в сумі 1 907,85 грн.

За твердженнями позивача, оскільки покупцем товару за договором виступає Мобільний рятувальний центр реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, пункт 3.1 розділу 3 «Ціна договору» договору суперечить постанові КМУ № 178 від 02.03.2022 у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 20 %, а не за нульовою ставкою.

З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 1 907,85 грн отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом. Правовою підставою позовних вимог про стягнення грошових коштів визначено ст.1212 Цивільного кодексу України.

Водночас, в процесі розгляду справи відповідачем сплачено позивачу 1 907,85 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2401 від 17.04.2025.

З урахуванням викладеного, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 провадження у справі № 910/2847/25 за позовом Мобільного рятувального центру реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Фізичної особи-підприємця Щербакової Юлії Володимирівни в частині стягнення сплаченої за договором № 39 від 08.03.2022 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти суми податку на додану вартість у розмірі 1 907,85 грн - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, позивач просить суд визнати частково недійсним договір № 39 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 08.03.2022, укладений між Фізичною особою-підприємцем Щербаковою Юлією Володимирівною та Мобільним рятувальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій в частині нарахування податку на додану вартість у розмірі - 1 907,85 грн, зокрема, пункт 3.1. договору визнати недійсним в частині слів - "в т.ч. ПДВ 20 %: - 1 907,85 грн; додаток до договору № 39 від 08.03.2022 "Специфікація" визнати недійсним в частині слів "Сума ПДВ (20%) 1 907,85 грн.".

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Однак, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Виходячи із змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Одночасно, щодо предмету доказування у спорах про визнання договорів недійсними суд зазначає таке.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України).

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним в частині повинно бути доведено, укладення оспорюваного правочину, та наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод (їх частин) недійсним.

За приписами частин 1, 3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Згідно з пунктом 3.1. договору сума цього договору становить 11 447,11 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 1 907,85 грн.

Наразі, судом враховано, що спірний договір міг бути укладений його сторонами без включення до нього умов щодо податку на додану вартість в розмірі 20 %, оскільки хоча податок на додану вартість і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 року в справі № 910/12764/20 та від 09.06.2022 по справі №912/1052/21.

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом г) підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Постановою №178 від 02.03.2022 Кабінету міністрів України «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) передбачено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця Постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.

Як вбачається зі змісту статуту Мобільного рятувального центру реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, останній заснований на державній власності та належить до сфери управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій. МРЦ ШР ДСНС України є правонаступником 1 Спеціального центру швидкого реагування та гуманітарного розмінування ДСНС України, Державного підприємства "Мобільний рятувальний центр ДСНС України" (ідентифікаційний код 33791092), Державної організації "Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін" Міністерства надзвичайних ситуацій України (ідентифікаційний код 33630478) та Державного підприємства "Київський воєнізований аварійно-рятувальний (гірничорятувальний) загін"

Мобільний рятувальний центр реагування Державної служби України створено ДСНС України і він належать до сфери управління ДСНС України. МРЦ ШР ДСНС України підпорядкований Голові ДСНС (п.1.5 статуту Мобільного рятувального центру реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій).

Мобільний рятувальний центр реагування Державної служби України призначений для виконання заходів щодо захисту населення та територій у разі пожеж, небезпечних подій та надзвичайних ситуацій, запобігання та реагування на їх виникнення , участі у заходах територіальної оборони і антитерористичної діяльності, а також міжнародних рятувальних операцій (п.1.6 статуту Мобільного рятувального центру реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій).

Мобільний рятувальний центр реагування Державної служби України є державною аварійно-рятувальною службою, яку створено на професійній основі, засновано на принципах єдиноначальності, централізації управління, статутної дисципліни, особистої відповідальності особового складу.

Системний аналіз вказаних вище норм права дозволяє дійти висновку, що приписи підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 поширюються на діяльність Мобільного рятувального центру реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Відтак, операції з постачання Мобільному рятувальному центру реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій акумуляторів за договором поставки №40 від 08.03.2022 підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою.

Судом встановлено, що договір №39 від 08.03.2022 укладено сторонами вже після прийняття постанови №178 від 02.03.2022 Кабінету міністрів України «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», проте, п.3.1 договору вказано, що загальна вартість товару (сума договору) за ціною, визначеною у рахунку, становить 11 447,11 грн, в тому числі податок на додану вартість 1 907,85 грн.

За таких обставин, оскільки покупцем за договором №40 від 08.03.2022 є Мобільний рятувальний центр реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, включення у п.3.1 до суми договору податку на додану вартість 1 907,85 грн суперечить постанові №178 від 02.03.2022 Кабінету міністрів України «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».

Одночасно, судом взято до уваги правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03.12.2021 року в справі № 910/12764/20 про те, що хоча податок на додану вартість й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку, а отже, відповідна умова договору може бути визнана недійсною.

Таким чином, з огляду на все вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для задоволення позову Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Щербакової Юлії Володимирівни в частині вимог про визнання частково недійсним договору № 39 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти» від 08 березня 2022 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Щербаковою Юлією Володимирівною та Мобільним рятувальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій в частині нарахування податку на додану вартість у розмірі - 1 907,85 грн., зокрема: пункт 3.1. договору визнати недійсним в частині слів - "в т.ч. ПДВ 20 %: - 1 907,85 грн; додаток до договору № 39 від 08.03.2022 "Специфікація" визнати недійсним в частині слів "Сума ПДВ (20%) 1 907,85 грн.".

Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із меж заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій підлягають задоволенню у повному обсязі.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнання частково недійсним договір № 39 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 08.03.2022, укладений між Фізичною особою-підприємцем Щербаковою Юлією Володимирівною (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Мобільним рятувальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ідентифікаційний код 33945453) в частині нарахування податку на додану вартість у розмірі - 1 907,85 грн, зокрема: пункт 3.1. договору визнати недійсним в частині слів - "в т.ч. ПДВ 20 %: - 1 907,85 грн; додаток до договору № 39 від 08.03.2022 "Специфікація" визнати недійсним в частині слів "Сума ПДВ (20%) 1 907,85 грн".

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Щербакової Юлії Володимирівни (( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (04202, місто Київ, вулиця Вишгородська, будинок 150, ідентифікаційний код 33945453) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 28.05.2025

Суддя І.О. Андреїшина