Рішення від 29.05.2025 по справі 922/604/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2025Справа № 922/604/25Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Фермерського господарства «Темпер-Агро» (61093, Харківська обл, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 79; ідентифікаційний код: 40877225)

до 1. Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6; ідентифікаційний код: 37567646)

2. Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, Харківська обл, м. Харків, вул. Жон Мироносець, буд. 13; ідентифікаційний код: 40108599)

про стягнення 233890,99 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.02.2025 до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Фермерського господарства «Темпер-Агро» з вимогами до Державної казначейської служби України та Головного управління Національної поліції в Харківській області про стягнення 233890,99 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані з протиправною бездіяльністю службових осіб Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській області щодо неналежного зберігання тимчасово вилученого комбайну зернозбирального «John Deere 1660», 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору в комплекті з зерновою жаткою «John Deere 622R», у зв`язку з чим позивачу була завдана майнова шкоду розміром 233890,99 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.03.2025 позовну заяву Фермерського господарства «Темпер-Агро» направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

24.03.2025 матеріали позовної заяви надійшли до Господарського суду міста Києва та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи були передані на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 суддею Спичаком О.М. прийнято до провадження позовну заяву Фермерського господарства «Темпер-Агро», відкрито провадження у справі №922/604/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), задоволено клопотання позивача про витребування доказів, долучене до позовної заяви, та зобов`язано Куп`янське РВП ГУНП у Харківській області надати суду у строк до 21.04.2025 наступні документи: 1) належним чином засвідчену копію протоколу тимчасового вилучення майна комбайну зернозбирального «John Deere T660», 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 в рамках кримінального провадження №42024222110000031 від 28.08.2024; 2) інформацію щодо посадової особи, відповідальної за збереження вилученого майна (комбайн зернозбирального «John Deere T660», 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 зеленого кольору у комплекті з зерновою жаткою «John Deere 622R») в період з 01.10.2024 по 12.10.2024; 3) інформацію щодо місця тимчасового зберігання вилученого майна (комбайн зернозбирального «John Deere T660», 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 зеленого кольору у комплекті з зерновою жаткою «John Deere 622R») в період з 01.10.2024 по 12.10.2024; 4) належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують повернення тимчасово вилученого майна (комбайн зернозбирального «John Deere T660», 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 зеленого кольору у комплекті з зерновою жаткою «John Deere 622R») Фермерському господарству «Темпер-Агро».

16.04.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 заперечив проти задоволення позову, вказавши на його необгрунтованість.

21.04.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1, а також додаткові докази, які суд долучив до матеріалів справи.

28.04.2025 до Господарського суду міста Києва від Куп`янського РВП ГУНП у Харківській області надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

02.05.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 заперечив проти задоволення позову, вказавши на його необгрунтованість.

20.05.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2024 дізнавачем СД Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській області лейтенантом поліції Китишняком А.В. па підставі рапорту чергового Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській області було здійснено огляд місця події земельної ділянки за межами населеною пункту поблизу с. Біле Поле Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області з кадастровим номером №6323783700:05:000:0416, площею 6,000 га.

В ході вищевказаного огляду місця події дізнавачем ОСОБА_1 був вилучений комбайн зернозбиральний «John Deere Т660», 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору, в комплекті з зерновою жаткою «John Deere 622R», що належать на праві власності Фермерському господарству «Темпер-Агро» (відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 ).

Вказані обставини відображені у Протоколі огляду місця події від 01.10.2024.

02.10.2024 начальником СД Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській області капітаном поліції Кас`яновою Н.О. вищевказаний комбайн із жаткою були визнані речовими доказами у кримінальному проваджені №42024222110000031 від 28.08.2024 за ч. 1 ст. 197-1 КК України, що підтверджується постановою про визнання і приєднанням до справи речових доказів від 02.10.2024.

02.10.2024 прокурором Куп`янської окружної прокуратури Харківської області Горчак О.М. було направлено клопотання до Червонозаводського районного суду міста Харкова про арешт тимчасово вилученого майна, а саме комбайну зернозбирального «John Deere 1660», 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору в комплекті з зерновою жаткою «John Deere 622R», що належить на праві власності ФГ «Темпер-Агро».

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.10.2024, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 29.10.2024 у справі №646/9774/24, відмовлено у задоволенні вказаного клопотання прокурора.

У позовній заяві позивач пояснив, що 12.10.2024 йому було повернуто комбайн зернозбиральний «John Deere 1660», 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору в комплекті з зерновою жаткою «John Deere 622R».

Однак, під час повернення зазначеного комбайну було виявлено його несправність, а саме: пуск двигуна комбайну не виконувався поворотом ключа запалювання, рух комбайну власним ходом здійснити було неможливо. Співробітниками товариства було запідозрено, що в паливний бак було залито воду або іншу речовину, яка унеможливлює запуск двигуна комбайну.

У зв`язку з такими обставинами, як вказує позивач, ним було відібрано зразок палива з паливного баку комбайна та направлено його на експертизу до ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса».

Вказаний факт був підтверджений фахівцями ТОВ «Агрістар», які здійснювали сервісне обслуговування комбайну «John Deere Т660», 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору, а також від власника комбайну було 12.10.2024 звернення на телефон « 102» до Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській області та подана письмова заява слідчо-оперативній групі, яка прибуло на місце події.

Відповідно до акту виконаних робіт №21991 від 16.10.2024 та видаткової накладної №21922 від 15.10.2024 вартість усунення пошкоджень паливної системи комбайну «John Deere Т660», 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору становить 233890,99 грн.

Як вказує позивач, комбайн в момент тимчасового вилучення перебував у справному стані (як встановлено самими співробітниками Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській області, комбайн збирав урожай на полі в момент прибуття слідчими), але після зняття арешту - комбайн вже перебував у стані несправності та не міг експлуатуватись через поломку паливної системи, яка відбулась внаслідок попадання сторонньої рідини в паливний бак, на що також вказує Висновок судового експерта ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса» від 27.11.2024, де зазначено, що зразок рідини, наданої на дослідження, являє собою суміш, яка складається із зразка дизельного палива та води з механічними домішками у вигляді фрагментів рослинного походження (ймовірно плісняви).

Такими чином, у зв`язку з протиправною бездіяльністю службових осіб Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській області щодо неналежного зберігання тимчасово вилученого комбайну зернозбирального «John Deere 1660», 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору в комплекті з зерновою жаткою «John Deere 622R», позивачу була завдана майнова шкоду розміром 233890,99 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно із частиною першою ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Із наведеної норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов`язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов`язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я, тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавана шкоди.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки 2) збитків 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками 4) вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно з ч. 7 ст. 1176 Цивільного кодексу України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд зазначає, що рішення у конкретній справі приймається господарським судом за результатами дослідження безпосередньо цим судом належних і допустимих доказів, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи. Виходячи із принципу диспозитивності господарського судочинства, місцевий господарський суд наділений виключною компетенцією щодо оцінки доказів при розгляді справи по суті, як суд першої інстанції. Така оцінка повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. У випадку якщо суд приходить до висновку, що для надання оцінки певним обставинам справи необхідні спеціальні знання, суд вправі призначити судову експертизу.

Під час розгляду справи суд першої інстанції повинен діяти незалежно та неупереджено, здійснюючи оцінку доказів відповідно до своїх внутрішніх переконань, безпосередньо, повно, всебічно, об`єктивно в їх сукупності, керуючись законом.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27.10.1993 (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 (n. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень. Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

Як встановив суд, 01.10.2024 в ході огляду місця події дізнавачем Китишняком А.В. був вилучений комбайн зернозбиральний «John Deere Т660», 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору, в комплекті з зерновою жаткою «John Deere 622R», що належать на праві власності Фермерському господарству «Темпер-Агро».

У відзиві на позовну заяву відповідач 2 пояснив, що після вилучення комбайну його зберігання відбувалось відповідно до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду.

Вказаною інструкцією встановлюються єдині правила вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів, цінностей та іншого майна на стадії дізнання, досудового слідства і судового розгляду, а також порядок виконання рішень органів досудового слідства, дізнання і суду щодо речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна.

Згідно з п. 13 Інструкції речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації, про що складається протокол. Для зберігання речових доказів в органах внутрішніх справ, підрозділах податкової міліції, служби безпеки, прокуратурах, судах, судово-експертних установах обладнуються спеціальні приміщення зі стелажами, оббитими металом дверима, гратами на вікнах, охоронною та протипожежною сигналізацією. Якщо немає такого приміщення, виділяється спеціальний сейф або металева шафа достатнього розміру.

Зберігання транспортних засобів та інших самохідних машин, а також пристроїв і механізмів, які використовувалися як знаряддя для вчинення злочинів і визнані речовими доказами, а також транспортних засобів, на які накладено арешт, якщо вони не можуть бути передані на зберігання власникові, його родичам або іншим особам, а також організаціям, проводиться за постановою слідчого, прокурора, судді, за ухвалою суду протягом досудового слідства або судового розгляду відповідними службами органів внутрішніх справ, служби безпеки, підрозділів податкової міліції (у справах, що перебувають у її провадженні відповідно до компетенції), керівники яких дають про це розписку, яка приєднується до справи. В розписці вказується, хто є персонально відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу (п. 19 Інструкції).

Відповідно до п. 3 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження речові докази, за винятком документів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, повинні бути належним чином упаковані та опечатані. Спосіб упаковки повинен забезпечувати неможливість підміни або зміни вмісту без порушення її цілісності та схоронність вилучених (отриманих) речових доказів від пошкодження, псування, погіршення або втрати властивостей, завдяки яким вони мають доказове значення.

На речові докази, які не можуть бути належним чином упаковані через громіздкість чи з інших причин, прикріплюється бирка у спосіб, що унеможливлює її зняття, зміну або пошкодження. На упаковці (бирці) проставляються підписи осіб, які брали участь у процесуальній дії, та зазначається інформація про вміст упаковки, найменування проведеної процесуальної дії, дата її проведення та номер кримінального провадження.

Речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, підрозділ дізнання, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку. Якщо через громіздкість чи з інших причин речові докази не можуть бути передані суду, вони зберігаються в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, підрозділ дізнання, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку, до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства (п. 4 Порядку).

У п. 5 Порядку визначено, що умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування. У разі потреби необхідне вжиття невідкладних заходів для приведення таких речових доказів до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання.

Згідно з п. 7 Порядку речові докази, в тому числі документи, які за своїми властивостями (габаритами, кількістю, вагою, об`ємом) не можуть зберігатися разом з матеріалами кримінального провадження, зберігаються у спеціальних приміщеннях органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання, що обладнані сейфами (металевими шафами), стелажами, оббитими металом дверима, ґратами на вікнах, охоронною та протипожежною сигналізацією (далі - обладнані приміщення), крім матеріальних носіїв секретної інформації, які передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання. У разі відсутності обладнаного приміщення виділяються спеціальні сейфи (металеві шафи) достатнього розміру (далі - спеціальний сейф).

У п. 20 Порядку зазначено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Позивачем долучено до позовної заяви копію клопотання про арешт тимчасово вилученого майна від 02.10.2024, в якому прокурором Куп`янсько окружної прокуратури Харківської області зазначено, що поруч з комбайном було виставлено охорону із співробітників Куп`янського РВП ГУНП у Харківській області.

У відзиві на позовну заяву відповідач 2 повідомив, що на момент проведення огляду вищевказаний комбайн, який знаходився на відкритій земельній ділянці - на полі, перебував у нерухомому стані, дверцята зачинені, ключі ОСОБА_2 дізнавачу надані не були, у зв`язку з чим не надалось можливим зафіксувати кількість пального в паливному баці, та перевірити технічний стан комбайну.

Аналогічні пояснення надані Куп`янським РВП ГУНП у Харківській області (надійшли до суду 28.04.2025).

Крім того, з пояснень Куп`янського РВП ГУНП у Харківській області вбачається, що техніка була зупинена по приїзду слідчо-оперативної групи (сторінка 5 пояснень).

У відповіді на відзив позивач пояснив, що вилучення комбайну відбулось при виконанні ним польових робіт (в зерножатці знаходилось зерно соняшника).

Отже, за наведених обставин суд вважає, що комбайн перебував у справному стані. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

А вилучення комбайну відбулось шляхом виставлення поруч з ним охорони, без переміщення комбайну із земельної ділянки.

Судом також враховані письмові пояснення позивача, подані до суду 20.05.2025, де вказано, що комбайн не переміщався із земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2024 вищевказана сільськогосподарська техніка і сільськогосподарська культура в присутності понятих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передана (повернута) на відповідальне зберігання голові ФГ «Темпер-Агро» ОСОБА_5 , про що останньою власноручно складена зберігальна розписка від 12.10.2024.

В розписці ОСОБА_5 вказала на такі недоліки: «спущене праве переднє колесо комбайну». Інші технічні зауваження відсутні.

Як пояснив відповідач 2 у відзиві, після передачі ТЗ власникам, комбайн завівся та поїхав, за кермом знаходились представники ФГ «Темпер-Агро», при цьому на момент передачі ТЗ, ключі вже знаходились безпосередньо у ФГ «Темпер-Агро», тобто доступу до кабіни комбайну у співробітників поліції не було.

Вказана обставини також викладені у поясненнях Куп`янського РВП ГУНП у Харківській області.

Отже, 12.10.2024 позивач забрав назад комбайн зернозбиральний «John Deere Т660», 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору, в комплекті з зерновою жаткою «John Deere 622R».

В Акті про результати діагностики сільськогосподарської техніки, який складено ТОВ «Агрістар» 13.10.2024 (тобто, наступного дня), зазначено, що Фермерське господарство «Темпер-Агро» 12.10.2024 повідомило про вихід з ладу під час руху комбайну та про неможливість його подальшого руху (не запускається двигун).

13.10.2024 представником ТОВ «Агрістар» здійснено сервісно-ремонтний виїзд за місцем поломки комбайну.

За результатами сервісного ремонту встановлено, що пуск двигуна комбайну не виконується поворотом ключа запалювання, за результатами електронної діагностики комбайну за допомогою офіційного сервісного програмного забезпечення встановлено код помилки ECU97.16, що відповідає несправності системи керування двигуном та регулювання подачі палива, в паливі виявлена вода; подальший рух комбайну власним ходом неможливий.

За результатами комплексної діагностики комбайну за місцезнаходженням техніки встановлено, що вихід з ладу паливних форсунок спричинено потраплянням в паливний бак води, змішування води з дизельним паливом та потрапляння суміші дизельного палива з водою в паливну систему та відповідно до форсунок, внаслідок чого відбувся повний вихід з ладу форсунок та їх відновлення шляхом проведення ремонтних робіт неможливе. Паливні форсунки з комплектом паливних фільтрів підлягають повній заміні. У зв`язку із необхідністю проведення заміни форсунок заміні підлягає також прокладка клапанної кришки.

Позивач зазначає, що потрапляння води у паливний бак комбайну відбулось саме у період з 01.10.2024 до 12.10.2024 (в період перебування комбайна на зберіганні у Куп`янському РВП ГУНП у Харківській області), що свідчить про протиправну бездіяльність службових осіб Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській області щодо неналежного зберігання тимчасово вилученого комбайну зернозбирального «John Deere 1660», 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору в комплекті з зерновою жаткою «John Deere 622R», у зв`язку з чим позивачу була завдана майнова шкоду розміром 233890,99 грн.

Втім, відповідач 2 вказує, що акт, який було складено ТОВ «Агрістар» 13.10.2024, не вказує однозначно, що вода потрапила до паливного баку комбайну в період його зберігання в Куп`янському РВП ГУНП у Харківській області; вода могла потрапити до баку й після того, як позивач забрав комбайн; акт огляду складено без представників Куп`янського РВП ГУНП у Харківській області; поломка, якщо вона і мала місце, могла статись вже після повернення комбайну поліцейськими та під час фактичного використання представниками ФГ «Темпер-Агро».

Однак, суд зазначає, що 20.05.2025 позивачем долучено до матеріалів справи докази, якими спростовуються вищевказані заперечення.

Зокрема, позивачем долучено до матеріалів справи відеозапис від 12.10.2024, на якому з 1 хвилини 26 секунд чітко вбачається, що відбір зразку рідини з паливного баку комбайну відбувається в присутності працівника поліції, який в подальшому згідно з його поясненнями, повинен був передати вказаний зразок на експертизу. Необхідну кількість рідини з паливного баку комбайну було відібрано у присутності свідків як працівником поліції, так і ФГ «Вишневий Сад» (орендарем комбайну).

Отже, відібрання зразка рідини з паливного баку комбайну відбувалось 12.10.20224 за участю представника поліції.

При цьому, варто відзначити, що комбайн знаходився на тій же земельній ділянці (полі), на якому його було тимчасово вилучено, тобто комбайн не було переміщено ні співробітниками поліції під час тимчасового вилучення 01.10.2024, ні в момент його передачі представнику позивача 12.10.2024.

Що стосується Висновку експерта №9027 за результатами проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів по заяві голови Фермерського господарства «Темпер-Агро», який складено ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл проф. М.С. Бокаріуса» 27.11.2024, суд зазначає наступне.

Як вбачається із вказаного Висновку експерта №9027 від 27.11.2024, на дослідження було надано зразок рідини з проханням провести дослідження зразка рідини та відповісти на питання, чи відповідає зразок наданої рідини ДСТУ 7688:2015 паливо дизельне Євро технічним умовам.

Тобто, експертом самостійно не проводився огляд комбайну та самостійно не відібравались зразки рідини з паливного баку для дослідження.

Втім, зважаючи на встановлені вище судом обставини у суду відсутні підстави критично ставитись та брати під сумнів твердження позивача, що на дослідження були передані саме ті зразки рідини, які були 12.10.2024 відібрані з паливного баку комбайну.

В свою чергу, відповідач 2, також отримавши зразок рідини, не надав суду відповідного висновку експерта, складеного за результатами її дослідження, а заперечення відповідача 2 грунтуються на недоведених припущеннях.

У Висновку експерта №9027 від 27.11.2024 зазначено, що зразок рідини являє собою суміш, яка складається із зразка дизельного палива та води з механічними домішками у вигляді фрагментів рослинного походження (ймовірно плісняви); зразок дизельного палива не відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 паливо дизельне Євро. технічні умови; в зразку наданої рідини міститься 1230,8 л дизельного палива та 0,269 л води, що складає 70,7% дизельного палива та 29,3% води; треба відзначити, що наявність зазначеної кількості води в суміші може бути обумовлена присутністю «підтоварної» води.

У листі ТОВ «Агрістар», яке є офіційним представником компанії John Deere в Україні, повідомлено, що вихід з ладу паливних форсунок внаслідок потрапляння води в паливну систему можливий при утворенні конденсату в паливному баці під час тривалого простою техніки в міжсезонний період, але при цьому утворюється мінімальна кількість конденсату. При проведенні діагностики сервісний інженер виявив в паливному баці близько 10 л. чистої води та близько 40 л. суміші води з паливом. Враховуючи те, що машина працювала в нормальному режимі напередодні поломки, а проблема виникла наступного дня, такий об`єм води не міг утворитись внаслідок процесу конденсації. Ймовірно поломка спричинена внаслідок втручання сторонніх осіб до паливного баку комбайну (Акт вандалізму або приховування слідів крадіжки палива).

Відповідно до п. 12 Інструкції під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об`єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям).

Згідно з п. 13 Інструкції відповідальною за зберігання речових доказів, приєднаних до справи, є особа, яка проводить дізнання, слідчий, в суді - суддя, відповідальний працівник апарату суду або керівник апарату суду, а в експертній установі - співробітник експертної установи, у віданні якого речові докази перебувають у відповідний період, або керівник експертної установи.

Відповідно до п. 86 Інструкції незабезпечення належного обліку та умов зберігання, передачі речових доказів, цінностей та іншого майна, яке спричинило їх втрату, пошкодження, є підставою для притягнення до передбаченої законом відповідальності осіб, з вини яких настали вказані наслідки.

Відповідно до п. 8 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, дізнавач, який здійснює таке провадження.

Згідно з п. 27 Порядку схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Враховуючи викладені обставини, керуючись принципом вірогідності доказів, суд дійшов висновку, що позивачем доведено суду належними да допустимими доказами існування всіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для стягнення збитків.

Зокрема, суд дійшов висновку, що у зв`язку з протиправною поведінкою Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка виразилась у незабезпеченні належного зберігання майна (комбайна), позивачу були завдані збитки у розмірі 233890,99 грн, що є витратами на ремонт паливного баку комбайну, пов`язаними з потраплянням води до нього.

Розмір понесених позивачем витрат на ремонт комбайну підтверджується рахунком на оплату №32398 від 13.10.2024 на суму 186640,99 грн, рахунком на оплату №32666 від 16.10.2024 на суму 47250,00 грн, видатковою накладною №21922 від 15.10.2024 на суму 186640,99 грн та актом надання послуг №21991 від 16.10.2024 на суму 47250,00 грн.

Доказів сплати позивачем вказаних сум матеріали справи не містять, однак зважаючи на наявні акт виконаних робіт та накладну про поставку товару, суд дійшов висновку, що ремонт паливного баку було виконано (втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та у суду відсутні підстави вважати, що роботи не були оплачені позивачем.

Заперечень щодо вказаних обставин відповідачами висловлено не було.

Водночас, суд зазначає, що сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем ДКСУ чи її територіального органу. У разі сприйняття подібного підходу до участі у справах про стягнення коштів, відшкодування шкоди завжди необхідно було б щоразу залучати суб`єкта, який здійснює управління рахунком, на якому розміщені грошові кошти відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц вказала, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові від 08 листопада 2017 року у справі №761/13921/15-ц (провадження № 6-99цс17), оскільки Верховний Суд України не робив висновку про обов`язкове залучення ДКСУ та неможливість задоволення позову у разі незалучення цього органу. Велика Палата Верховного Суду також вважає, що в ухвалі Верховного Суду від 04 вересня 2019 року, якою справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, міститься помилкове посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, оскільки в тій справі зроблений висновок про повернення сум виконавчого збору, надміру сплачених до Державного бюджету України, а не про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, і не зроблено висновку про обов`язкове залучення ДКСУ та неможливість задоволення позову у разі незалучення.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

В даній справі Державна казначейська служба України визначна позивачем в якості відповідача 1 лише тому, що казначейство є розпорядником бюджетних коштів, що не є підставою для задоволення позову до Державної казначейської служби України.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства «Темпер-Агро» (61093, Харківська обл, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 79; ідентифікаційний код: 40877225) грошові кошти у розмірі 233890 (двісті тридцять три тисячі вісімсот дев`яносто) грн 99 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак