Рішення від 29.05.2025 по справі 910/1822/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2025Справа № 910/1822/25

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Логістика Україна" (Україна, 43020, Волинська обл, м. Луцьк, вул. Електроапаратна, буд. 17; ідентифікаційний код: 41868431)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмат Трейдінг" (Україна, 03040, м. Київ, вул. Бурмістенка, буд. 11, кім. 1; ідентифікаційний код: 36203434)

про стягнення 108 667,20 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес Логістика Україна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмат Трейдінг" (далі - відповідач) про стягнення 108667,20 грн, з яких 89610,41 грн заборгованості, 10649,07 грн пені, 7209,56 грн інфляційних втрат та 1198,16 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 16082024/3 від 16.08.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

25.02.2025 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 25.02.2025 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1822/25, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 03040, м. Київ, вул. Бурмістенка, буд. 11, кім. 1.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 03.03.2025 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

27.03.2025 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 03.03.2025, яке згідно з повідомленням підприємства поштового зв`язку не було вручене відповідачу та повернуто за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 про відкриття провадження в цій справі була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 05.03.2025.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Логістика Україна" (далі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмат Трейдінг" (далі - замовник) було укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 16082024/3 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору замовник замовляє, а перевізник надає послуги по здійсненню перевезень вантажів, зокрема з доставки ввіреного йому вантажу до пункту призначення на умовах, передбачених цим договором, автомобільним транспортом у міських, міжміських і міжнародних сполученнях.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору замовник зобов`язується забезпечити надання вантажів для перевезень на підставі узгодженої заявки-замовлення, що є невід`ємною частиною цього договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги. Сторони визнають юридичну силу заявки-замовлення, рахунку на перевезення, переданих шляхом факсимільного зв`язку, по телефону в усній формі, чи по електронній пошті.

Пунктом 2.1.3 Договору встановлено, що замовник зобов`язується забезпечити належно організовані вантажно-розвантажувальні роботи, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу не більш чим: за 96 годин (48 годин на завантаження / розвантаження і митне оформлення на території України та 48 години на завантаження / розвантаження і митне оформлення на території інших держав) на кожну партію вантажу, що транспортується одним автомобілем у міжнародному сполученні за виключенням вихідних і святкових днів, якщо інше не обумовлене в заявці-замовленні на перевезення.

Вартість послуг узгоджуються сторонами в заявках-замовленнях і зазначається в рахунках-фактурах та актах приймання-передачі наданих послуг (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору розрахунки за договором здійснюються сторонами у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів з рахунку замовника на рахунок перевізника, протягом 8-х банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг, якщо інші умови не вказано у відповідній заявці-замовленні. Всі банківські витрати та комісії у зв`язку з таким перерахуванням сплачуються замовником.

Пунктами 3.7 - 3.8 Договору визначено, що після завершення кожного перевезення перевізник складає, підписує та передає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг. Акт приймання-передачі наданих послуг повинен бути підписаний замовником та повернутий перевізнику протягом 3 днів з дати його отримання або 7 днів з дня направлення акту листом. У випадку відсутності у вказаний строк письмових зауважень замовника, послуги вважаються виконані належним чином, а акт затвердженим і таким, відносно якого у замовника немає зауважень.

Пунктом 7.5 Договору сторони погодили, що договір, зміни та доповнення до нього, заявки-замовлення отримані від замовника за допомогою факсимільного зв`язку, по електронній пошті мають юридичну силу.

Відповідно до п. 7.6 Договору сторони зобов`язуються після ознайомлення та підписання даного договору, отриманого за допомогою факсимільного зв`язку, по електронній пошті обмінятися оригінальними примірниками останнього.

16.08.2024 сторонами було підписано Заявку №10 до Договору, якою погоджено перевезення вантажу "сировина в мішках (крошка пвх)" по маршруту Україна-Польща, автомобілем ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Нормативний час завантаження/розвантаження 48/48 годин, вартість перевезення (за винятком додаткових витрат) 85 000,00 грн, умови оплати - безготівковий розрахунок на момент отримання оригіналів документів терміном 3 банківських дні, штраф за понаднормовий простій - 100 євро/доба за кордоном та 50 євро/доба в Україні.

Позивач зазначає, що ним було здійснено перевезення вантажу відповідача та доставлено його 28.08.2024. На підтвердження вказаного позивачем надано Акт надання послуг №А-00710 від 28.08.2024 на суму 85 000,00 грн.

Окрім того, позивач зазначає про простій за кордоном тривалістю 1 день, у зв`язку з чим ним сформовано Акт надання послуг №А-00710/1 від 28.08.2024 на суму 4 610,41 грн та претензію про сплату штрафних санкцій №22.08.1/1 від 28.08.2024.

Позивачем було виставлено рахунок на оплату №Р-00710 від 28.08.2024 на суму 89610,41 грн.

Зазначені документи були направлені відповідачу на його електронну пошту building.trading2007@ukr.net, а також на його вимогу на відділення ТОВ "Нова пошта" (Експрес накладна №20450989967689) 30.08.2024.

Окрім того, оригінали документів були направлені на адресу відповідача 09.09.2024, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною №4300500041410.

З огляду на те, що відповідач не виконав свої грошові зобов`язання за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 89 610,41 грн, пеню в розмірі 10 649,07 грн, інфляційні втрати в розмірі 7 209,56 грн та 3% річних у розмірі 1 198,16 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону є міжнародним перевезенням вантажів.

До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, підписаної в м. Женеві 19.05.1956.

На підставі Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" (далі - Конвенція) Україна приєдналася до зазначеної Конвенції.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

В матеріалах справи наявна копія вантажної накладної CRM №MSKU9950592, якою підтверджується факт укладення сторонами договору міжнародного перевезення. З наведеної накладної вбачається, що транспорт позивача було подано для навантаження 21.08.2024 у м. Гданськ, Польща, а товар було поставлено вантажоодержувачу у місті Києві 28.08.2024.

Відтак суд вважає доведеним факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу за заявкою відповідача №10 від 16.08.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Умовами Договору та Заявкою №10 від 16.08.2024 сторони погодили вартість послуг у розмірі 85 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами в Договорі порядку розрахунків, плата за послуги вноситься протягом 8 банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг.

В матеріалах справи наявні копії Актів наданих послуг, що не підписані відповідачем.

Водночас умовами Договору передбачено, що Акт приймання-передачі наданих послуг повинен бути підписаний замовником та повернутий перевізнику протягом 3 днів з дати його отримання або 7 днів з дня направлення акту листом. У випадку відсутності у вказаний строк письмових зауважень замовника, послуги вважаються виконані належним чином, а акт затвердженим і таким, відносно якого у замовника немає зауважень.

Судом встановлено, що Акти наданих послуг неодноразово направлялись відповідачу, зокрема 30.08.2024 на електронну адресу та у відділення ТОВ "Нова пошта", а також 09.09.2024 листом на адресу відповідача.

Таким чином, Акти наданих послуг від 28.08.2024 вважаться прийнятими відповідачем без зауважень з 06.09.2024, а відтак обов`язок з оплати наданих послуг мав бути виконаний відповідачем до 18.09.2024 включно.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки відсутність оплати наданих послуг за Договором підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 85 000,00 грн визнається судом обґрунтованою.

Водночас заявлена позивачем до стягнення плата за простій у розмірі 4 610,41 грн, на підставі Акту надання послуг №А-00710/1 від 28.08.2024, не є за своєю правовою природою основним грошовим зобов`язанням за Договором.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що у випадку збільшення терміну, вказаного у пункті 2.1.3, замовник сплачує штраф за простій автомобіля (-ів) на завантаженні / розвантаженні у розмірі: - еквівалент 50 (п`ятдесят) Євро- по курсу НБУ на території України за кожну розпочату добу простою і 100 (сто) Євро - по курсу НБУ на території інших держав за кожну розпочату добу простою, якщо інше не обумовлено в Заявці-замовленні.

Отже, плата за простій за своєю правовою природою є штрафом.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, з огляду на прийняття відповідачем Акту надання послуг №А-00710/1 від 28.08.2024 на суму 4 610,41 грн без зауважень, а також враховуючи відсутність доказів, що спростовують факт наявності простою автомобіля позивача за кордоном, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 4 610,41 грн.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.8 Договору у випадку затримки оплати, замовник оплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Позивачем заявлено до стягнення пеню, нараховану за період прострочення з 05.09.2024 по 14.02.2025 на суму 89 610,41 грн.

Однак, строк на оплату почав свій перебіг з 07.09.2024 (наступний день після прийняття Актів наданих послуг), а відтак відповідач мав здійснити оплату до 18.09.2024.

Окрім того, позивачем неправомірно нараховано пеню на штраф за простій автомобіля.

Як встановлено судом, штраф за простій автомобіля за своєю правовою природою є штрафною санкцією і не є господарським зобов`язанням. Водночас, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що підставою для нарахування штрафних санкцій є виключно порушення правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Зважаючи на викладене, суд здійснив перерахунок розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, та дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 9255,82 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи невірне визначення позивачем моменту початку прострочення та розміру заборгованості, суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення відсотків, та дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 5 481,41 грн та 3% річних у розмірі 1 038,97 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 85000,00 грн, штраф у розмірі 4610,41 грн, пеня в розмірі 9255,82 грн, інфляційні втрати в розмірі 5481,41 грн та 3% річних у розмірі 1038,97 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 349,27 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 73,13? грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмат Трейдінг" (Україна, 03040, м. Київ, вул. Бурмістенка, буд. 11, кім. 1; ідентифікаційний код: 36203434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Логістика Україна" (Україна, 43020, Волинська обл, м. Луцьк, вул. Електроапаратна, буд. 17; ідентифікаційний код: 41868431) заборгованість у розмірі 85000 (вісімдесят п`ять тисяч) грн 00 коп., штраф у розмірі 4610 (чотири тисячі шістсот десять) грн 41 коп., пеню в розмірі 9255 (дев`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн 82 коп., інфляційні втрати в розмірі 5481 (п`ять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн 41 коп., 3% річних у розмірі 1038 (одна тисяча тридцять вісім) грн 97 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2349 (дві тисячі триста сорок дев`ять) грн 27 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 73,13 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.05.2025.

Суддя О.В. Нечай