Рішення

від 29.05.2025 по справі 911/930/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2025 р.м. Київ Справа № 911/930/25

Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна»

до приватного акціонерного товариства «Бориспільський комбінат будівельних матеріалів»

про стягнення заборгованості,

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИЛА:

18 березня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» (далі позивач) до приватного акціонерного товариства «Бориспільський комбінат будівельних матеріалів» (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 17 478,77 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем умов договору №08/10/21 про виготовлення та поставку продукції від 08.10.2021 року.

Ухвалою суду від 21.03.2025 року позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» залишена без руху, на підставі ч. 1 ч. 174 Господарського процесуального кодексу України.

24 березня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.03.2025 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу запропоновано надати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред`явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову.

У справі «Мала проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

Згідно з ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

03 квітня 2025 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позову заперечував, послався на сплату відповідачем основного боргу в повному обсязі.

14 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, у зв?язку з оплатою основного боргу відповідачем.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що відповідачем сплачений основний борг у сумі 14 162,32 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів №7443 від 03 березня 2025 року, тому суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 14 162,32 грн. основного боргу.

20 травня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява, в якій він просив долучити до матеріалів справи скан-копії поданих ним видаткових накладних належної якості, яка була задоволена судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

08 жовтня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» (далі - позивач) та приватним акціонерним товариством «Бориспільський комбінат будівельних матеріалів» (далі- відповідач) був укладений договір №08/10/21 про виготовлення та поставку продукції (далі договір), відповідно до умов якого, відповідач зобов?язувався передати позивачу бетон (бетонну суміш), розчин (цементний, цементно-вапняний тощо), вироби з бетону, щебінь, відсів, пісок, цемент та іншу продукцію за номенклатурою відповідача (далі товар), а позивач зобов?язувався товар прийняти та оплатити.

Відповідно до п. 1.2. договору, кількість, строки поставки, асортимент та розгорнута номенклатура продукції, що постачається за цим договором, визначається на підставі заявок позивача та у рахунках-фактурах відповідача, які є невід?ємними частинами договору.

Згідно з п. 2.1. договору, відповідач зобов?язується поставити позивачу продукцію в кількості та в асортименті, визначених в узгоджених сторонами відповідно до розділу 3 цього договору замовленнях.

Пунктом 3.1. договору встановлено, зокрема, що позивач, у випадку необхідності поставки для нього продукції, відправляє відповідачу поштою, факсимільним зв?язком або електронною поштою замовлення на партію продукції, в якому визначає асортимент (клас та рухомість бетону), кількість, дату, час поставки, місце та умови поставки продукції, які узгоджуються з відповідачем не пізніше 24 годин попередньої доби виконання поставки. Замовлення повинно бути підписане уповноваженою особою позивача та засвідчене печаткою позивача.

Поставка продукції за замовленням здійснюється на умовах попередньої

оплати, відповідач підписує отримане від позивача замовлення та повертає позивачу разом з рахунком на оплату поштою, факсимільним зв?язком або електронною поштою. У випадку оплати позивачем рахунку, зазначеного відповідачем в замовленні, замовлення позивача вважається узгодженим сторонами та стає невід`ємною частиною цього договору (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору, поставка здійснюється партіями, по факту отримання та узгодження відповідних замовлень позивача.

Згідно з п. 3.6. договору, датою фактичного отримання продукції, вважається дата підписання уповноваженими представниками відповідача та позивача видаткової накладної на продукцію.

Пунктом 3.9. договору встановлено, що право власності на продукцію, а з ним і ризик випадкового знищення або пошкодження продукції переходить від відповідача до позивача в момент фактичної передачі продукції, який визначається моментом підписання уповноваженим представником позивача відповідної видаткової накладної в пункті доставки продукції.

У разі, якщо поставка продукції відповідачем здійснюється на об?єкт позивача, вказаний в замовленні, власним транспоргом відповідача, ціна за доставку визначається сторонами в додатках до цього договору, які є невід?ємною частиною договору. Пробіг автотранспорту відповідача, зв?язаний з переадресацією продукції на інший об?єкт (не вказаний в замовленні позивача) сплачується позивачем власними коштами.

Відповідно до п. 4.1. договору, ціна продукції, вартість доставки продукції та вартість надання послуг з транспортування встановлюються сторонами в рахунках - фактурах до цього договору, які є його невід?ємними частинами.

Згідно з п. 4.2. договору, загальна ціна продукції, що буде постачатися по даному договору, дорівноє сумарній вартості всіх партій поставок продукції позивачу. Вартість кожної партії продукції зазначається у відповідній видатковій накладній.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що про зміну ціни на продукцію, доставку, послуги з траспортування відповідач повинен письмово за 5 (п?ять) робочі дні повідомити позивача та запропонувати йому укласти відповідну додаткову угоду до цього договору про зміну ціни на продукцію. При цьому, з метою недопущення завдання збитків, відповідач має право не здійснювати поставку продукції за цим

договором з моменту повідомлення позивача про зміну ціни на продукцію та до моменту укладення сторонами додаткової угоди про зміну ціни на продукцію. В цьому випадку відповідач звільняється від будь-якої відповідальності за неналежне виконання зобов?язань зацим договором.

Відповідно до п. 4.4. договору, позивач отримує продукцію за цінами погодженими сторонами у додатках до даного договору, які є невід?ємною частиною договору.

Сторони домовились, що оплата за продукцію, доставку, послуги з транспортування здійснюється позивачем на умовах 100% попередньої оплати згідно рахунку-фактури (п. 4.5. договору).

Відповідно до п. 4.6. договору, позивач може здійснювати повну оплату поставленої партії продукції і вартості на перевезення протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної партії продукції, якщо сторони додатково погодять такий спосіб оплати та про це буде зазначено у відповідній накладній на продукцію.

Згідно з п. 4.7. договору, позивач здійснює оплату за продукцію шляхом банківського переказу безготівкових грошових коштів на поточний рахунок відповідача.

Пунктом 4.8. договору встановлено, що датою оплати за продукцію вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача.

Відповідно до п. 4.10. договору, при здійсненні оплати за продукцію, доставку, послуги з транспортування згідно умов цього договору, позивач зобов?язаний у графі призначення платежу в платіжному дорученні па перерахування відповідних сум, робити посилання на цей договір, із зазначенням його номеру і

дати укладення.

У разі, якщо реквізит «призначення платежу» заповнений невірно або неможливо визначити, за яку саме продукції здійснюється оплата, або у разі наявності заборгованості за раніше поставлену продукцію, відповідач має право зарахувати всі перераховані позивачем кошти у рахунок оплати за раніше поставлену неоплачену продукцію (п. 4.11. договору).

Відповідно до п. 5.2.1. договору, позивач зобов`язаний прийняти продукцію та послуги з транспортування за цінами, обумовленими в цьому договорі та/або рахунках-фактурах та оплатити їх відповідно до умов даного договору.

Згідно з п. 8.1. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і скріплення відбитками їхніх печаток та діє до « 31» грудня 2021 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов?язань між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору, жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на наступний календарний рік.

За твердженнями представника позивача, позивач оплатив товар на суму 1 297 572,20 грн., а відповідач поставив позивачу товар на суму 1 283 409,88 грн.

Частиною 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача вимогу (претензію) №1557 від 02 лютого 2023 року, в якій просив повернути позивачу грошові кошти в сумі 14 162,32 грн.

Відповідач грошові кошти позивачу не повернув, тому, вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 14 162,32 грн. основного боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2021 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №08/10/21 про виготовлення та поставку продукції, відповідно до умов якого, відповідач зобов?язувався передати позивачу товар, а позивач зобов?язувався товар прийняти та оплатити.

Позивач оплатив товар: згідно з платіжною інструкцією (безготівковий переказ в національній валюті) №6490 від 02.11.2021 року, на суму 691 827,20 грн.; згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №3830 від 02.11.2021 року, на суму 75 600,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №3787 від 29.10.2021 року, на суму 250 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №3526 від 11.10.2021 року, на суму 280 145,00 грн., на загальну суму 1 297 572,20 грн.

Відповідач передав позивачу товар на підставі видаткових накладних:

№6908 від 25.10.2021 року, на суму 49 067,52 грн.;

№ 6969 від 28.10.2021 року, на суму 49 608,80 грн.;

№6988 від 29.10.2021 року, на суму 49 608,80 грн.;

№7002 від 29.10.2021 року, на суму 34 994,24 грн.;

№7025 від 02.11.2021 року, на суму 49 023,96 грн.;

№7026 від 02.11.2021 року, на суму 49 067,52 грн.;

№7246 від 10.11.2021 року, на суму 49 608,80 грн.;

№7248 від 10.11.2021 року, на суму 46 361,12 грн.;

№7307 від 12.11.2021 року, на суму 49 067,52 грн.;

№7308 від 12.11.2021 року, на суму 50 691,36 грн.;

№7411 від 17.11.2021 року, на суму 14 396,56 грн.;

№7412 від 17.11.2021 року, на суму 34 641,92 грн.;

№7418 від 17.11.2021 року, на суму 30 591,40 грн.;

№7419 від 17.11.2021 року, на суму 16 238,40 грн.;

№7420 від 17.11.2021 року, на суму 49 608,80 грн.;

№7425 від 17.11.2021 року, на суму 36 076,80 грн.;

№7426 від 17.11.2021 року, на суму 10 796,56 грн.;

№7528 від 22.11.2021 року, на суму 49 608,80 грн.;

№7534 від 22.11.2021 року, на суму 49 608,80 грн.;

№ 7538 від 22.11.2021 року, на суму 50 691,36 грн.;

№7539 від 22.11.2021 року, на суму 41 387,96 грн.;

№7540 від 22.11.2021 року, на суму 2 706,40 грн.;

№7629 від 26.11.2021 року, на суму 49 067,52 грн.;

№7630 від 26.11.2021 року, на суму 49 067,52 грн.;

№7631 від 26.11.2021. року, на суму 49 067,52 грн.;

№7632 від 26.11.2021 року, на суму 49 608,80 грн.;

№7741 від 01.12.2021 року, на суму 49 608,80 грн.;

№7742 від 01.12.2021 року, на суму 49 067,52 грн.;

№7776 від 02.12.2021 року, на суму 49 067,52 грн.;

№7777 від 02.12.2021 року, на суму 49 067,52 грн.;

№8088 від 10.12.2021 року, на суму 26 333,76 грн.,

на загальну суму 1 283 409,88 грн.

Так, відповідач не передав позивачу товар на суму 14 162,32 грн., тому позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 14 162,32 грн. основного боргу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 03 березня 2025 року відповідач сплатив основний борг у сумі 14 162,32 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів №7443, тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача 14 162,32 грн. основного боргу закрите.

Разом з цим, позивач також просив стягнути з відповідача 863,71 грн. трьох процентів річних та 2 452,74 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Відповідно до п. 6.8. договору, у випадку прострочення поставки продукції більше ніж на 10 робочих днів позивач має право відмовитися від поставки за договором без застосування до нього будь-яких штрафних санкцій. Відповідач зобов?язаний повернути попередню оплату, яка була сплачена позивачем у відповідності до п. 4.5. договору, у розмірі вартості замовленої, але не поставленої продукції за договором, протягом 10 робочих днів з моменту виставлення вимоги позивачем.

Як уже зазначалось, 02 лютого 2023 року позивач направив відповідачу вимогу (претензію) №1557, в якій просив повернути 14 162,32 грн. позивачу, що підтверджується накладною №0210514212397, копія якої долучена до матеріалів справи. Проте відповідач ці грошові кошти сплатив позивачу лише 03 березня 2025 року.

Так, три проценти річних, враховуючи період заборгованості з 17 лютого 2023 року до 31 грудня 2023 року, що складає 318 днів, суму боргу в розмірі 14 162,32 грн., становлять 370,16 грн.;

враховуючи період заборгованості з 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року, що складає 366 днів, суму боргу в розмірі 14 162,32 грн., становлять 424,87 грн.;

враховуючи період заборгованості з 01 січня 2025 року до 27 лютого 2025 року, що складає 58 днів, суму боргу в розмірі 14 162,32 грн., становлять 67,51 грн.,

а разом 862,54 грн., які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, враховуючи період заборгованості з 17 лютого 2023 року до 27 лютого 2025 року, суму боргу в розмірі 14 162,32 грн., індекси інфляції: у березні 2023 року, - 101,5%; у квітні 2023 року, - 100,2%; у травні 2023 року, - 100,5%; у червні 2023 року, - 100,8%, у липні 2023 року, - 99,4%; у серпні 2023 року, - 98,6%; у вересні 2023 року, - 100,5%; у жовтні 2023 року, - 100,8%; у листопаді 2023 року, - 100,5%; у грудні 2023 року, - 100,7%; у січні 2024 року, - 100,4%; у лютому 2024 року, - 100,3%; у березні 2024 року, - 100,5%; у квітні 2024 року,- 100,2%; у травні 2024 року, - 100,6%; у червні 2024 року, - 102,2%, у липні 2024 року, - 100,0%; у серпні 2024 року, - 100,6%; у вересні 2024 року, - 101,5%; у жовтні 2024 року, - 101,8%; у листопаді 2024 року, - 101,9%; у грудні 2024 року, - 101,4%; у січні 2025 року, - 101,2%; у лютому 2025 року, - 100,8%, складає 2 585,66 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивач просив стягнути з відповідача 2 452,74 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, тому стягненню підлягає саме ця сума.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору встановлюється за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028,00 грн.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з платіжної інструкції №12559 від 27.02.2025 року, позивачем за подання позовної заяви сплачений судовий збір у сумі 3 028,00 грн.

Разом з цим, оскільки позовна заява подана в електронній формі, сплаті підлягає судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 59, 124 Конституції України, ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, ст. 526, ст. 530, ст. 599, ч. 2 ст. 625, ст. 691, ст. 692, ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 2, ч. 2 ст. 4, ст. 13, ст. ст. 14 - 16, ст. 123, ст. 124, ст. 126, ст. 129, ч. 1 ст. 207, ст. 231, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» до приватного акціонерного товариства «Бориспільський комбінат будівельних матеріалів» про стягнення заборгованості.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Бориспільський комбінат будівельних матеріалів» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, будинок 16, код ЄДРПОУ 05408059) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» (02160, місто Київ, пр.Соборності, будинок 15 літера А1, група нежитлових приміщень 4, код ЄДРПОУ 31566495) 862,54 грн. (вісімсот шістдесят дві грн. 54 коп.) трьох процентів річних; 2 452,74 грн. (дві тисячі чотириста п?ятдесят дві грн.74 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуальногокодексу України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складене 29.05.2025 року.

Суддя С. Грабець