Рішення

від 21.05.2025 по справі 914/2450/22

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2025 Справа № 914/2450/22(914/2957/24)

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Цурак У.Ю., розглянувши матеріали справи за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-УКРАЇНА» (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «-АВТОТЕХСЕРВІС-» (46003, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. За Рудкою, буд. 33, офіс 40, ЄДРПОУ 23588912)

про стягнення 5 900 178,90 грн заборгованості

у межах провадження у справі №914/2450/22

у справі за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю БЕЛ-ПЕТРОЛ ТРЕЙДІНГ, м. Львів

про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-УКРАЇНА (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031)

Представники сторін:

від позивача: Залевська І.В., Коваль В.В.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

5 жовтня 2022 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю БЕЛ-ПЕТРОЛ ТРЕЙДІНГ у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-УКРАЇНА (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031).

Ухвалою суду від 07.10.2022 заяву ТОВ БЕЛ-ПЕТРОЛ ТРЕЙДІНГ про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ БНК-УКРАЇНА (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031) прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 02.11.2022 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-УКРАЇНА про зупинення провадження у справі за вх. №3562/22 від 01.11.2022 відмовлено; відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-УКРАЇНА(79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031). Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю БЕЛ-ПЕТРОЛ ТРЕЙДІНГ до Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-УКРАЇНА у розмірі 325 736 124,00 грн заборгованості та 24 810,00 грн судового збору. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-УКРАЇНА строком на сто сімдесят календарних днів. Призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-УКРАЇНА (арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №122 від 07.02.2013; адреса: АДРЕСА_1 .

Офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-УКРАЇНА (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031) у встановленому законодавством порядку.

Постановою суду від 24.05.2023 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-УКРАЇНА; припинено повноваження розпорядника майна; затверджено звіт про нарахування і виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича за виконання ним повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-УКРАЇНА за період з 02.11.2022 по 22.05.2023 на загальну суму 134 000,00 грн; визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю БНК-УКРАЇНА; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-УКРАЇНА арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №122 від 07.02.2013; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Судом оприлюднено на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного суду повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-УКРАЇНА (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031) банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Хід розгляду справи викладено в відповідних ухвалах суду.

Справа №914/2450/22 перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

29 листопада 2024 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «БНК-УКРАЇНА» подало позовну заяву до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «-АВТОТЕХСЕРВІС-» про стягнення 5 900 178,90 грн заборгованості.

Ухвалою суду від 05.12.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-УКРАЇНА» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «-АВТОТЕХСЕРВІС-» про стягнення 5 900 178,90 грн заборгованості прийнято до розгляду в межах провадження справи №914/2450/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-УКРАЇНА». Справу призначено до розгляду на 21.01.2025.

Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду від 21.01.2025, 05.03.2025, 09.04.2025, розгляд справи відкладено на 21.05.2025.

У судове засідання 21.05.2025 представники позивача з`явилися, просили задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У судовому засіданні 21.05.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено Договір поставки товару від 27.11.2020 № 361-ДТ-20/Д та Додаткову угоду №14 від 28.12.2021. На виконання умов Додаткової угоди позивачем здійснено поставку партії дизельного пального. Між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків. В порушення умов Договору поставки товару та Додаткової угоди не здійснив повний розрахунок вартості отриманого товару.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 2 344 821,63 грн заборгованості, 192 551,2 грн 3% річних, 94 034,74 грн втрат від інфляції, 2 422 771,24 грн пені та 70 802,15 грн судового збору.

17.01.2025 відповідач в системі «Електронний суд» сформував відзив на позовну заяву. 11.02.2025 сформував клопотання, в якому просить поновити пропущений процесуальний строк для подання відзиву. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідач не подав відзиву на позовну заяву у строк, встановлений для подання відзиву у зв`язку з відсутністю у його штаті, станом на грудень 2024 року юрисконсульта штатного працівника юридичної особи, що забезпечує дотримання законодавства, як організацією, так і по відношенню до організації з боку інших учасників правовідносин, або іншої особи, яка б володіла достатніми знаннями у галузі права, в тому числі для формування правової позиції у формі відзиву на позов.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, зазначає таке.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно з ч. 2, ч. 4 ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Відповідно до частини першої статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні визначені у статті 251 ГПК України.

Статтею 113 ГПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 251 ГПК України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 251 ГПК України процесуальний строк для надання відповідачем відзиву у спрощеному позовному провадженні встановлений законом і його відлік починається з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Судом встановлено, що копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 05.12.2024 доставлено до електронного кабінету відповідача 05.12.2024 о18:06 год., що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, копію ухвали від 05.12.2024 у справі №915/2450/22(914/2957/24) відповідач отримав 06.12.2024.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву з пропущенням процесуального строку.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 119 ГПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Для дотримання принципів господарського судочинства, забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, суд вважає вказані відповідачем обставини пропущення строку для подання відзиву на позовну заяву поважними, а отже вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, поновити строк для подання відзиву на позовну заяву та прийняти відзив на позовну заяву до розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що позивач не надає суду Акт приймання передачі нафтопродуктів за остаточною ціною до Додаткової угоди № 14, а на підтвердження заборгованості надає Акт звірки взаєморозрахунків з 01.02.2022 по 21.02.2022. Відповідач зазначає, що відповідно до умов Додаткової угоди до Договору поставки дизельного пального між сторонами не підписано Доповнення до відповідної Додаткової угоди, в якому розраховано остаточну ціну за поставлений товар.

Відповідач посилається на те, що Західним апеляційним господарським судом при розгляді апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 у справі №914/2450/22(914/3289/23), встановлено факт відсутності у ТОВ «БНК-УКРАЇНА» первинних документів на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача в тому числі вимога за Додатковою угодою №14 від 28.12.2021 до Договору поставки товару від 27.11.2020 № 361-ДТ-20/Д. Постановою Західного апеляційного господарського суду 06.06.2024 у справі № 914/2450/22(914/3289/23) відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «БНК-УКРАЇНА» до ТОВ «-АВТОТЕХСЕРВІС-».

Відповідач зазначає, що наведений у вимозі Акт звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість ТОВ «-АВТОТЕХСЕРВІС-» перед ТОВ «БНК-УКРАЇНА» становить 2 344 821,63 грн, не є первинним документом. Виходячи із змісту Акту неможливо встановити дату його складання оскільки дата складання відсутня, не вказано особи, що його завізувала від імені ТОВ «-Автотехсервіс-», а сам підпис не читається. Як стверджує відповідач, долучений позивачем Акт звірки взаєморозрахунків не містить даних про підписанта зі сторони ТОВ «-АВТОТЕХСЕРВІС-», а наявний підпис не належить уповноваженим особам Товариства, тому відповідач вважає акт таким, що не має юридичної сили.

У відповіді на відзив позивач вказує на те, що звертався до Господарського суду Львівської області з позовом, предметом якого було стягнення заборгованості в тому числі за Додатковою угодою №14 до Договору поставки дизельного пального. Однак, предметом позову у справі №914/2450/22(914/3289/23) було стягнення остаточної ціни товару Додатковою угодою №14 до Договору поставки дизельного пального. Предметом позову у справі №914/2450/22(914/2957/24), тобто у цій справі, є стягнення попередньої, а не остаточної ціни товару Додатковою угодою №14 до Договору поставки дизельного пального.

Щодо доводів відповідача про ненадання документів, які підтверджують остаточну ціну товару позивач посилається на те, що постановою Західного апеляційного господарського суду у справі № 914/2450/22(914/3289/23), встановлено, що «у цій справі має місце не дефект первинних документів, а відсутність таких щодо визначення остаточної ціни за товар. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач не заперечує факт отримання товару, а також здійснення попередньої оплати за нього. Проте вважає відсутнім наявність боргу перед позивачем через неузгодження остаточної ціни.»

Відповідно до ч. 4. ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач посилається на те, що доповнення до додаткової угоди, акт приймання-передачі товарів за остаточною ціною сторонами не підписувалися.

Позивач вказує на те, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду неодноразово надавав оцінку Акту звіряння взаємних розрахунків в аналогічних договорах, укладених за участю ТОВ «БНК-УКРАЇНА» Надаючи правову оцінку даті підписання Акту Верховний суд в постанові у cправі № 914/2450/22(914/3502/23) від 03.09.2024 року «…При цьому колегія суддів враховує, що підписання відповідачем Акту звірки взаєморозрахунків з проставленням відбитку власної печатки на Акті, без зазначення іншої дати, аніж та, що вже вказана в Акті, підтверджує аргументи позивача про те, що дата складання Акту звірки і є датою його підписання сторонами, зокрема відповідачем…».

Позивач стверджує, що датою підписання Акту є саме 22.02.2022. Загальновідомою є обставина початку війни росії проти України 24 лютого 2022 року, тому Акт звірки є не проміжним, а останнім актом підписаним між сторонами. Вказаний акт є наявний у позивача в оригіналі.

Позивач звертає увагу, що відповідач не заперечує факт отримання товару в кількості 540,45 тонн. Факт отримання товару підтверджується накладною, наданою на запит ліквідатора ТОВ «БНК-УКРАЇНА» філією Центр транспортної логістики АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ». Позивач здійснив поставку товару попередньою вартістю 15 807 513,96 грн., а сума коштів, які сплачені становить 13 462 692,33 грн. Факт наявності вказаної заборгованості виводиться шляхом віднімання між попередньою вартістю товару та коштами, які сплачені відповідачем позивачу. Для додаткового підтвердження отримання відповідачем товару в кількості 540,45 тонн позивач надав копії акцизних накладних та квитанцій про підписання відповідачем вказаних акцизних накладних.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказує на те, що попередня сума за Додатковю угодою угоду № 14 до Договору поставки дизельного пального від 27.11.2020 за № 361-ДТ-20/Д становить 31 588 704,00 грн, включаючи ПДВ. Згідно з п.2 Додаткової угоди ТОВ «-АВТОТЕХСЕРВІС-» зобов`язане провести передоплату на підставі рахунку на попередню оплату. Такий рахунок виставлений позивачем до оплати 04.01.2022. Відповідач вважає, що виконав своє зобов`язання у повній мірі оплативши рахунок п`ятьма платежами, загалом на суму 31 671 770,59 грн, копії платіжних інструкцій кредитового переказу коштів долучені до відповіді на відзив.

У додаткових поясненнях у справі позивач звертає увагу, що в силу умов договору, Товар відвантажується партіями, зазначеними у відповідній Додатковій угоді до цього Договору, згідно з графіком поставок або відвантажувальної рознарядки (п. 3.7 Договору). Як видно із п. 1 Додаткової угоди № 14 до Договору місячний об`єм поставок за Додатковою угодою № 14 становив 1080 тонн. Тобто, відповідач, очевидно, сплатив вказані суми коштів за інші партії товару, які постачались в рамках Додаткової угоди № 14 до Договору. 07 лютого 2022 позивач здійснив поставку відповідачу партії дизельного пального масою 540,45 тонн. 07 лютого 2022 відповідач здійснив часткову оплату (доплату) партії дизельного пального та перерахував позивачу 309 770,59 грн. 22 лютого 2022 директор відповідача підписув Акт звірки взаємних розрахунків, в якому підтверджує, що за результатами поставки відповідачу партії дизельного пального масою 540,45 тон. ТОВ «-АВТОТЕХСЕРВІС-» має заборгованість перед ТОВ «БНК-УКРАЇНА» в сумі 2 344 821,63 грн.

03 березня 2025 позивачем подано в суд висновок судової почеркознавчої експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ, відповідно до якого експертом підтверджено, що підпис в графі виконано Богайчуком Борисом Івановичем, директором ТОВ «-АВТОТЕХСЕРВІС-». Підписання оригіналу акту звірки Богайчуком Борисом Івановичем підтверджено висновком експерта. Відтак, доводи відповідача про те, що акт підписано неуповноваженою особою ТОВ «-АВТОТЕХСЕРВІС-» є необґрунтованим.

Обставини справи встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 листопада 2020 між товариством з обмеженою відповідальністю «БНК-УКРАЇНА» як постачальником та товариством з обмеженою відповідальністю «-АВТОТЕХСЕРВІС-» (надалі «відповідач» або «Покупець»), як покупцем укладено Договір №361-ДТ-20/Д поставки товару (надалі «Договір поставки дизельного пального»).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити у період: з грудня 2020 року по листопад 2021 року нафтопродукти, надалі - «Товар», паливо дизельне ДТ-Л/З-К5, сорт С/F (з поліпшеними температурними характеристиками) виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ»/ВАТ «Нафтан» у кількості до 8 640 тонн (+/-10 % в опціоні Постачальника).

Як визначено в абаці 2 пп. 1.1.1. Договору, кількість Товару в конкретній партії, опціон, термін поставки, ціна та вартість кожної узгодженої до поставки партії Товару визначаються відповідними Додатковими угодами, які є невід`ємною частиною Договору і укладаються Сторонами на місячний період в порядку, передбаченому п. 1.1.2 Договору, якщо інше не буде погоджено Сторонами.

На виконання умов Договору між сторонами укладено Додаткову угоду №14 від 28.12.2021 до Договору поставки дизельного пального. Згідно з п 1. Додаткової угоди №14 до Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується передати у власність, а Покупець прийняти паливо дизельне ДП-З-К5, сорт F виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ» (далі Товар) та оплатити його за попередньою ціною і в обсягах, визначених в таблиці п. 1 Додаткової угоди №14.

За умовами укладеного між сторонами Договору поставки передбачено здійснення покупцем 100% передоплати протягом п`яти банківських днів від дати виставлення продавцем рахунку на оплату узгодженої місячної партії товару. Підставою для здійснення оплати за товар, що поставляється у відповідності до цього договору, є рахунок-фактура постачальника (пункти 2.3, 2.4 Договору поставки).

Пунктами 2.7, 2.8 Договору поставки передбачено, що ціна по кожній партії товару є попередньою, згідно з Додатковою угодою, і остаточною, згідно з Доповненням до відповідної Додаткової угоди. Попередня ціна визначається і фіксується сторонами у Додатковій угоді. Оплата за товар покупцем за попередньою ціною є однією з умов для початку поставки товару постачальником. Розрахунок остаточної ціни за поставлений товар здійснюється після поставки узгодженої партії товару і закінчення котирувального періоду, що зазначені у Додатковій угоді, та формується в місяці, коли стали відомі всі складові остаточної ціни, і оформляється сторонами Доповненням до відповідної Додаткової угоди.

Пунктом 8 Додаткової угоди №14 передбачено, що остаточна ціна товару, який поставляється згідно з даною Додатковою угодою, буде визначена у національній валюті України при оформленні Доповнення до даної Додаткової угоди за формулою.

На виконання умов Додаткової угоди №14 позивачем здійснено поставку партії пального в кількості 540,45 тонн за попередньою ціною 15 807 513,96 грн, в тому числі ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №1452 від 07.02.2022, копію якої долучено до позовної заяви. Судом встановлено, що вказана видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.

Також, позивач надав для додаткового підтвердження отримання відповідачем товару в кількості 540,45 тонн копії акцизних накладних та квитанцій про підписання відповідачем вказаних акцизних накладних: - Акцизна накладна форми «П» № 40 від 07.02.2022 року підписана електронним цифровим підписом ТОВ «БНК-УКРАЇНА» на 61 750 ,00 кг; - Акцизна накладна форми «П» № 41 від 07.02.2022 року підписана електронним цифровим підписом ТОВ «БНК-УКРАЇНА» на 59 900,00 кг; - Акцизна накладна форми «П» № 42 від 07.02.2022 року підписана електронним цифровим підписом ТОВ «БНК-УКРАЇНА» на 62 400,00 кг; - Акцизна накладна форми «П» № 43 від 07.02.2022 року підписана електронним цифровим підписом ТОВ «БНК-УКРАЇНА» на 62 100,00 кг; - Акцизна накладна форми «П» № 44 від 07.02.2022 року підписана електронним цифровим підписом ТОВ «БНК-УКРАЇНА» на 59 700,00 кг; - Акцизна накладна форми «П» № 45 від 07.02.2022 року підписана електронним цифровим підписом ТОВ «БНК-УКРАЇНА» на 61 200,00 кг; - Акцизна накладна форми «П» № 46 від 07.02.2022 року підписана електронним цифровим підписом ТОВ «БНК-УКРАЇНА» на 48 500,00 кг; - Акцизна накладна форми «П» № 47 від 07.02.2022 року підписана електронним цифровим підписом ТОВ «БНК-УКРАЇНА» на 63 200,00 кг; - Акцизна накладна форми «П» № 48 від 07.02.2022 року підписана електронним цифровим підписом ТОВ «БНК-УКРАЇНА» на 61 700,00 кг.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор позивача звертався з запитом про надання інформації та документів до Філії «Центр транспортної логістики» АТ «Українська залізниця» від 29.10.2024, в якому просив надати документи, які підтверджують передачу вантажів за відправленням з номером №23327717 фактичним вантажоодержувачам. На вказаний запит Філія «Центр транспортної логістики» АТ «Українська залізниця» надала інформацію про те, що згідно з листом ТОВ «БНК-УКРАЇНА» від 04.02.2022 вантаж (паливо дизельне ДТ-З-К5 сорт F), який прибув за накладною №23327717 було переадресовано за новим перевізним документом за наступними реквізитами: Одержувач: ТОВ «-Автотехсервіс-» (ідентифікаційний номер 23588912), станція призначення: Березовиця-Острів РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця», про переадресування вантажів видано відповідний наказ №435 від 05.02.2022 та оформлена накладна №36468791. Копії вказаних документів долучено до відповіді на запит.

Факт отримання товару відповідачем в кількості 540,45 тон також підтверджується накладною наданою на запит ліквідатора ТОВ «БНК-УКРАЇНА» філією Центр транспортної логістики АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» за № 36468791 від 07.02.2022.

Отже, судом встановлено факт отримання відповідачем товару в кількості 540,45 тон за попередньою ціною 15 807 513,96 грн.

Позивачем надано до матеріалів справи копію акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.02.2022 по 21.02.2022, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб, за змістом якого заборгованість ТОВ «-АВТОТЕХСЕРВІС-» перед ТОВ «БНК-УКРАЇНА» за Додатковою угодою №14 до Договору№361-ДТ-20/Д станом на 21.02.2022 становить 2 344 821,63 грн. В акті звіряння взаємних розрахунків вказано дату його складання 22.02.2022.

У пункті 3.15 договору від 27.11.2020 № 361-ДТ-20/Д визначено порядок дій сторін стосовно оформлення і погодження акту звірки взаєморозрахунків, згідно з яким щомісяця, в термін до 18 числа кожного місяця та/або після відвантаження в повному обсязі місячної партії товару та формування остаточної ціни, постачальник складає акт звірки взаєморозрахунків в двох екземплярах, який підписується уповноваженою особою і завіряється круглою печаткою постачальника, та надсилає його електронним поштовим відправленням з подальшим направленням покупцю за допомогою поштового відправлення відповідно до п. 9.9 та п. 9.10 вказаного договору. В свою чергу покупець не пізніше 2-х робочих днів від дати отримання акту звірки взаєморозрахунків на електронну поштову адресу зобов`язаний забезпечити його підписання уповноваженою особою, завірити круглою печаткою та надіслати постачальнику електронним поштовим відправленням з подальшим направленням за допомогою поштового відправлення відповідно до п. 9.9 та п. 9.10 договору. Покупець має право в ті ж терміни надіслати свої заперечення щодо надісланого постачальником акту звірки взаєморозрахунків. Датою підписання акту звірки взаєморозрахунків є дата підписання його покупцем. Акт звірки є документом, що підтверджує стан взаємних фінансових зобов`язань між сторонами станом на кінець періоду, зазначеному в акті. Сторони повинні забезпечити підписання актів уповноваженими особами.

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог відповідач посилається на те, що позивач не надав доповнення до додаткової угоди та акт приймання-передачі товарів за остаточною ціною. Акт звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість ТОВ «-АВТОТЕХСЕРВІС-» перед ТОВ «БНК-УКРАЇНА» становить 2 344 821,63 грн, не є первинним документом. Зі змісту Акту неможливо встановити дату його складання, оскільки дата складання відсутня, не вказано особа, що його завізувала від імені ТОВ «-АВТОТЕХСЕРВІС-», а підпис не читається.

Суд зазначає, що вказані аргументи відповідача є необґрунтованими з огляду на таке. Позивач вказує, що не надав доповнення до додаткової угоди та акт приймання-передачі товарів за остаточною ціною, оскільки такі документи сторонами не підписувалися. У Додатковій угоді №14 сторонами погоджено попередню кількість товару 1 080,00 тонн та вартість товару 31 588 704,00 грн, разом з ПДВ, а у Доповненні остаточну вартість товару, який поставлено за цим доповненням. Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за Додатковою угодою №14 не за остаточною вартістю, а за попередньою вартістю. На підставі виставленого позивачем рахунку відповідачем здійснена передоплата за отримай товар. Відповідачем не заперечується факт отримання товару. Позивач здійснив поставку товару попередньою вартістю 15 807 513,96 грн, що підтверджується видатковою накладною №1452 від 07.02.2022, а сума коштів, які сплачених відповідачем становить 13 462 692,33 грн.

Щодо тверджень відповідача, що акт звіряння взаємних розрахунків не є первинним документом, суд зазначає, що 21.12.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №916/499/20 досліджував питання щодо використання акту звірки взаєморозрахунків, як доказ господарської операції.

Верховний Суд у зазначеній справі дійшов до висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь- яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Разом із тим, Верховний суд у своїй постанові від 21.12.2020 по справі №916/499/20 звернув увагу на те, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, лише за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або іншій уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, спрямовані на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Підписання акту звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Щодо аргументів відповідача про неможливість встановлення дати підписання акту звіряння взаємних розрахунків суд зазначає, що в акті вказано дату складення 22.02.2022, доказів які б свідчили про підписання акту звірки в іншу дату, ніж стверджує позивач, відповідачем на надано. Підписання відповідачем акту звірки взаєморозрахунків з проставленням відбитку власної печатки на акті, без зазначення іншої дати, аніж та, що вже вказана в акті, підтверджує, що дата складання акту звірки і є датою його підписання сторонами. Проставивши підпис на акті звірки та відповідно підтвердивши наявність заборгованості перед позивачем, за умовами підпункту а пункту 3.16 Договору поставки, у відповідача виникло зобов`язання протягом 5-ти банківських днів з дня підписання сторонами акту звіряння взаєморозрахунків перерахувати суму нестачі.

Заперечення відповідача проти позовних вимог щодо того, що у акті звірки не вказано особи, що підписала від ТОВ «-АВТОТЕХСЕРВІС-», а наявний підпис не належить уповноваженим особам відповідача спростовані висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ від 03.03.2025 за №1021-Е.

Як зазначає позивач, в заявах по суті справи (відзиві та запереченні (на відповідь на відзив)) відповідач стверджував, що акт звіряння взаємних розрахунків не підписувався уповноваженою особою відповідача. У зв`язку із цим, 24 лютого 2025 року ліквідатор ТОВ «БНК-УКРАЇНА» звернувся до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ із заявою про проведення почеркознавчої експертизи та поставив на вирішення питання: Чи виконаний підпис в графі «від Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехсервіс»» документу «Акт звіряння взаємних розрахунків за період: 01.02.2022-21.02.2022 між Товариство з обмеженою відповідальністю "БНК-УКРАЇНА" і Товариство з обмеженою відповідальністю «-АВТОТЕХСЕРВІС-» за договором ДУ №14 від 28.12.2021 Договір №361-ДТ-20/Д»» (дата складання документа: 22.02.2022) Богайчуком Борисом Івановичем чи іншою особою?

Для дослідження експерту б надано як оригінал самого акту, так і оригінали документів, підписання яких визнається відповідачем. За одним із документів, які надані для дослідження (Договір поставки товару від 27.11.2020 №361-А92-20/Д) відповідач звернувся із грошовими вимогами до боржника.

03 березня 2025 ліквідатор ТОВ «БНК-УКРАЇНА» отримав Висновок від 03.03.2025 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ № 1021-Е, відповідно до якого експертом надано відповідь про те, що Підпис розташований в рядку «від Товариства з обмеженою відповідальністю «- Автотехсервіс-» у Акті звіряння взаємних розрахунків за період: 01.02.2022 р.-21.02.2022 між Товариство з обмеженою відповідальністю "БНК-УКРАЇНА" і Товариство з обмеженою відповідальністю «-АВТОТЕХСЕРВІС-» за договором ДУ №14 від 28.12.2021 р. Договір №361-ДТ-20/Д»» (дата складання документа: 22.02.2022) ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 98 ГПК України, висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Згідно з ч. 4 цієї ж статті висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Чавстиною першою ст. 101 ГПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Згідно з ч. 5 ст. 101 ГПК України, у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Висновок за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ за № 1021-Е від 03.03.2025 відповідає вимогам встановленим ГПК України.

Судом встановлено, що 22.02.2022 між позивачем та відповідачем підписано Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого, заборгованість відповідача перед позивачем за Додатковою угодою №14 становить 2 344 821,63 грн. Кінцевим строком здійснення оплати за товар, відповідно до п. 3.16 Договору, було 01 березня 2022.

Враховуючи наведене, розмір заборгованості ТОВ «-АВТОТЕХСЕРВІС-» перед ТОВ «БНК-УКРАЇНА» становить 2 344 821,63 грн, також позивач просить стягнути з відповідача 192 551,20 грн 3% річних, 94 034,74 грн втрат від інфляції, 2 422 771,24 грн пені та 70 802,15 грн судового збору.

Оцінка суду.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, доказів зворотнього суду не надано.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 2 344 821,63 грн.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошових зобов`язань за укладеним договором позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з сплати 3 % річних (за період з 02.03.2022 по 25.11.2024) у розмірі 192 551,20 грн, втрати від інфляції (за період з 02.03.2022 по 25.11.2024) у розмірі 94 034,74 грн та пеню (за період з 02.03.2022 по 25.11.2024) у розмірі 2 422 771,24 грн.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Аналогічна правова позиція наведена у Постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Судом встановлено, що 22.02.2022 між позивачем та відповідачем підписано Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого, заборгованість відповідача перед позивачем за Додатковою угодою №14 становить 2 344 821,63 грн.

За умовами підпункту а пункту 3.16 Договору поставки, покупець зобов`язаний протягом 5-ти банківських днів з дня підписання сторонами акту звіряння взаєморозрахунків перерахувати суму нестачі для покриття (оплати) остаточної вартості поставленого товару.

Відповідач не виконав зобов`язання за договором щодо перерахування суми нестачі, яка згідно з актом звірки взаєморозрахунків становить 2 344 821,63 грн, відповідач допустив прострочення, у зв`язку з чим у позивача виникло право на застосування передбаченої Договором поставки та статтею 625 ЦК України відповідальності до ТОВ «-АВТОТЕХСЕРВІС-».

Оскільки зобов`язання відповідача повинно бути виконане відповідачем до 01.03.2022, то першим днем прострочення виконання зобов`язання позивачем є 02.03.2022.

Судом перевірено доданий позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, визнано його арифметично правильним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних на суму 192 551,29 грн та втрат від інфляції на суму 94 034,74 грн є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Пунктом 4.2.2. Договору поставки товару передбачено, що у разі порушення Покупцем терміну перерахування грошових коштів, що узгоджений Сторонами в Договорі та відповідній Додатковій угоді, Покупець зобов`язаний на вимогу Постачальника сплатити пеню в розмірі до 0,05% від несплаченої вчасно суми за кожен календарний день прострочення оплати, включаючи день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, а при простроченні платежу понад 50 (п`ятдесят) банківських днів від дати відвантаження - розмір пені становить 2% від несплаченої вчасно суми за кожен календарний день прострочення оплати. У разі порушення Покупцем своїх платіжних зобов`язань і зобов`язань з надання рознарядок на термін більше 2 (двох) днів Постачальник має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання зобов`язань з поставки Товару за Договором, письмово повідомивши про це Покупця.

Відповідно до п. 4.4. Договору поставки товару сторони узгодили, що до нарахування штрафних санкцій діє подовжений строк нарахування 3 (три) роки. Також Сторонами погоджено, що строк позовної давності по стягненню штрафних санкцій становить 3 (три) роки.

Перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення пені, суд дійшов висновку про правомірність здійснених позивачем нарахувань пені у розмірі 2 422 771,24 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України носять диспозитивний характер та надають право виключно суду вирішувати питання доцільності застосування механізму стягнення відсотків, пені. Вимога позивача про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення за своєю правовою природою є клопотанням заявленим до суду, задоволення якого убезпечує позивача від повторних звернень з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.

Подальша реалізація ч. 10 ст. 238 ГПК України після ухвалення рішення та видачі виконавчого документу відображена у ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи наведені норми, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача щодо визначення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення (в тому числі приватному виконавцю) права нараховувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення): - на суму боргу 2 344 821,63 за період з 26.11.2024 до моменту виконання рішення суду Товариства з обмеженою відповідальністю «-АВТОТЕХСЕРВІС-».

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача у розмірі 70 802,15 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-241 ГПК України, ст.ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «-АВТОТЕХСЕРВІС-» (46003, м.Тернопіль, вул. За Рудкою, буд. 33, оф. 40; код ЄДРПОУ 23588912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-УКРАЇНА» (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031) 2 344 821,63 грн заборгованості, 192 551,20 грн 3% річних, 94 034,74 грн втрат від інфляції, 2 422 771,24 грн пені та 70 802,15 грн судового збору.

3. Визначити Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення право нараховувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення): - на суму боргу 2 344 821,63 за період з 26.11.2024 до моменту виконання рішення суду Товариства з обмеженою відповідальністю «-АВТОТЕХСЕРВІС-».

Наказ видати згідно з ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складений 29.05.2025.

СуддяЧорній Л.З.