Рішення від 20.05.2025 по справі 916/5382/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"20" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5382/24

За позовом: Фізичної особи підприємця Браславської Олени Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради (68600, м.Ізмаїл, просп.Незалежності, буд.62, код ЄДРПОУ 22514515)

До відповідача: Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія ( 68600, м.Ізмаїл, просп.Суворова, буд.33, код ЄДРПОУ 20988232)

про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Шпак І.А.

Представники:

Від позивача: Сігнаєвський А.О. - на підставі ордеру серія ВН №1408050 від 22.10.2024р.

Від третьої особи: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Позивачка, Фізична особа підприємець Браславська Олена Олександрівна (далі- ФОП Браславська О.О. ), звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія про виселення з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м.Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр.Суворова) буд 33-а.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2025р. у справі №916/382/24 позовну заяву ФОП Браславської Олени Олександрівни до Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія про виселення з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м.Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр.Суворова) буд 33-а задоволено повністю. Виселено Ізмаїльське товариство ім.Кирила та Мефодія ( 68600, м.Ізмаїл, просп.Суворова, буд.33, код ЄДРПОУ 20988232) з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м.Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр.Суворова) буд 33-а на користь ФОП Браславської Олени Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ). Стягнуто з Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія на користь ФОП Браславської Олени Олександрівни витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.

22 квітня 2025р. до суду від ФОП Браславської Олени Олександрівни надійшла заява (вх.№2-618/25) про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.

В обгрунтування заяви позивачка посилається на ч.2 ст.126 та ч.1 ст.221 ГПК України та на підтвердження понесених витрат надала копію договору (про надання правової допомоги) від 09.12.2024р., додатку №1 до цього договору, рахунків від 24.02.2025р., платіжної інструкції №713049167 від 24.02.2025р. на суму 7 000 грн, платіжної інструкції №739727890 від 21.04.2025р. на суму 6 000 грн.

Крім того, 23.04.2025р. до суду від Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія надійшла заява (вх.№2-624/25) про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ФОП Браславської Олени Олександрівни витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32 000 грн., в обгрунтування якої заявник послався на положення ст.244 ГПК України та додав до заяви копію договору про надання юридичних послуг від 01.02.2025р. акт прийому-передачі наданих юридичних послуг від 17.04.2025р., видатковий касовий ордер від 17.04.2025р. на суму 32 000 грн.

Ухвалою суду від 24.04.2025р. прийнято заяви ФОП Браславської Олени Олександрівни та Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія до розгляду, судове засідання призначено на 01.05.2025р. Ухвалою суду від 01.05.2025р. відкладено розгляд заяв ФОП Браславської Олени Олександрівни та Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія про ухвалення додаткового рішення на 13.05.2025р. Ухвалою суду від 13.05.2025р. відкладено розгляд заяв ФОП Браславської Олени Олександрівни та Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія про ухвалення додаткового рішення на 20.05.2025р.

19 травня 2025р. до суду від ФОП Браславської Олени Олександрівни надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії договору (про надання правової допомоги) від 26.07.2024р. та акту прийому-передачі юридичних послуг від 16.05.2025р.

В судових засіданнях представник ФОП Браславської Олени Олександрівни заяву про ухвалення додаткового рішення підтримує та заперечує проти задоволення заяви Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на положення п.1 ч.4 ст.129 ГПК України.

Ізмаїльське товариство ім.Кирила та Мефодія про місце, дату та час судових засідань щодо розгляду заяв повідомлялося належним чином, але представник відповідача участь у судових засіданнях не брав.

Розглянув матеріали справи, заяви про розподіл судових витрат, заслухав думку представника позивачки, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У силу положень п. 12 ч.3 ст. 12 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Впровадження зазначеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно із положеннями ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами першою, другою ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з. 5 ч.1 ст. 237 ГПК України в числі питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.

Зокрема, відповідно до положень ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, повязані із розглядом справи, покладаються : 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з аналізу наведених норм можна зробити висновок, що питання про стягнення/визначення/розподіл судових витрат є складовою судового процесу - правом сторони на користь якої ухвалено судове рішення відшкодувати свої судові витрати.

Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

У постанові Обєднаної Палати Верховного Суду від 03.02.2024р. у справі №910/9714/22 зазначено, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Положення ст.ст. 124, 126, 129 ГПК України у сукупності з положеннями ст. 221 ГПК України дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву суд може вирішити питання про судові витрати, шляхом ухвалення додаткового рішення.

За приписами ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Щодо заяви Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія (вх.№2-624/25) про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ФОП Браславської Олени Олександрівни витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32 000 грн, суд зазначає, що як вже зазначалося вище, відповідно до положень ч.4 ст. 129 ГПК України, витрати пов`язані із розглядом справи, у тому числі витрати на правничу допомогу, покладаються : 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2025р. у справі №916/382/24 позовну заяву ФОП Браславської Олени Олександрівни до Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія про виселення з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м.Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр.Суворова) буд 33-а задоволено повністю.

Отже, з урахуванням п.1 ч.4 ст.129 ГПК України, відсутні підстави для задоволення заяви Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія (вх.№2-624/25) про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ФОП Браславської Олени Олександрівни витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32 000 грн.

При цьому, суд не надає оцінку наданим відповідачем до матеріалів справи доказам на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу.

Щодо заяви ФОП Браславської Олени Олександрівни (вх.№2-618/25) про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося судом вище, рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2025р. у справі №916/382/24 позовну заяву ФОП Браславської Олени Олександрівни задоволено та, зокрема, стягнуто з Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія на користь ФОП Браславської Олени Олександрівни витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.

Таким чином, у частині стягнення з Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія на користь ФОП Браславської Олени Олександрівни витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн заява ФОП Браславської Олени Олександрівни (вх.№2-618/25) задоволенню не підлягає.

Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зауважити, що першою заявою по суті спору, поданою ФОП Браславською Оленою Олександрівною до суду, була позовна заява, що надійшла до суду 10.12.2024р., у якій позивачка зазначила, що попередній (орієнтовний ) розрахунок судових витрат, які вона понесла та очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить: судовий збір у розмірі 3028 грн, комісія банку у розмірі 30 грн 28 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 50 000 грн.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

За приписами ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено- повне або скорочене).

Як вбачається з матеріалів справи, вступну та резолютивну частини рішення у справі №916/5382/24 було проголошено судом 17.04.2025р.

22 квітня 2025р. до суду від ФОП Браславської Олени Олександрівни надійшла заява (вх.№2-618/25) про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.

Отже, позивачкою дотримано положення ГПК України щодо строку подання заяви про розподіл судових витрат.

У ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що згідно з п. 12 ч.3 ст.2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом ч.3 ст.237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).

За змістом ч.3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема,ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки: (1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у ч.2 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ;(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 р. у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 р. у справі № 910/4201/19, від 02.02.2023р. у справі №915/606/21.

За матеріалами справи, до заяви (вх.№2-618/25 від 22.04.2025р.) про ухвалення додаткового рішення позивачкою надано копію договору (про надання правової допомоги) від 09.12.2024р., укладеного між Адвокатом Сігнаєвським Андрієм Олеговичем та Браславською Оленою Олександрівною, відповідно до п.1. якого Адвокат зобовязується надати правову допомогу (захист прав та представництво інтересів Клієнта), у тому числі, за окремими дорученнями Клієнта, у зв`язку із усуненням перешкод шляхом виселення.

Дія Договору припиняється його виконанням. Дострокове припинення договору можливе за взаємною згодою сторін або у випадках, передбачених законом ( п.1.4).

Згідно п.2.1 Договору Клієнт несе обов`язки, зокрема, сплатити гонорар Адвокату у розмірі та у строк, встановлений згідно з додатком 1, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно додатку №1 до Договору від 09.12.2024р., що був укладений 09.12.2024р. гонорар адвоката складає 2 000 грн одна година. Оплата здійснюється згідно виставлених рахунків. Оплата рахунку підтверджує факт прийняття та узгодження обсягу отриманої правової допомоги та не потребує додаткового підписання акту виконаних робіт.

За матеріалами справи, згідно виставлених Адвокатом рахунків від 24.02.2025р. на суму 7 000 грн ( справа №916/5382/24, консультація, підготовка та подача позовної заяви, 3,5 годин х 2000 грн) та на суму 6 000 грн ( справа №916/5382/24, підготовка процесуальних документів, участь у судових засіданнях, 3 години х 2000 грн), платіжною інструкцією №713049167 від 24.02.2025р. Браславська О.О. сплатила 7 000 грн, платіжною інструкцією №739727890 від 21.04.2025р. - 6 000 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що представником позивачки - ФОП Браславської О.О., у справі №916/5382/24 був адвокат Сігнаєвський Андрій Олегович на підставі ордеру серії ВН №1408050 від 22.10.2024р., оформленого на підставі договору від 26.07.2024р.

При цьому, ордеру на представництво інтересів ФОП Браславської О.О., оформленого адвокатом Сігнаєвським А.О. на підставі договору про надання правової допомоги від 09.12.2024р., матеріали справи не містять.

В ході розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, 19 травня 2025р. до суду від ФОП Браславської Олени Олександрівни надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії договору (про надання правової допомоги) від 26.07.2024р. та акту прийому-передачі юридичних послуг від 16.05.2025р., із посиланням на помилкове надання іншого договору.

Але, як вже зазначалося судом, згідно ч.8 ст. 129 ГПК України докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, позивачкою пропущено встановлений законодавством строк для надання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат та не заявлено обгрунтованого клопотання про поновлення такого строку у випадку наявності поважних причин.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для прийняття у якості доказу договору (про надання правової допомоги) від 26.07.2024р., укладеного між адвокатом Сігнаєвським А.О. та ФОП Браславською О.О.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивачкою до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених в ході розгляду справи №916/5382/24 у звязку із представництвом інтересів позивачки адвокатом Сігнаєвським А.О. згідно ордеру серії ВН №1408050 від 22.10.2024р., оформленого на підставі договору від 26.07.2024р., що є підставою для відмови у задоволенні заяви ФОП Браславської О.О. про розподіл судових витрат ( вх.№2-618/25 ) та стягнення з з Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ЄСПЛ у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України»).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ст.ст. 123 - 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Ухвалити додаткове рішення у справі №916/5382/24.

2.У задоволенні заяви Фізичної особи підприємця Браславської Олени Олександрівни (вх.№2-618/25 від 22.04.2025р.) про стягнення з Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн. відмовити.

3.У задоволенні заяви Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія (вх.№2-624/25 від 23.02.2025р.) про стягнення з Фізичної особи підприємця Браславської Олени Олександрівни витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32 000 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повне рішення складено 29 травня 2025р.

Суддя Н.В. Рога