Ухвала від 28.05.2025 по справі 917/472/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

28.05.2025 Справа № 917/472/25

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., (після виходу з лікарняного), розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська агропромислова компанія", вул. Пушкіна, 31/25, кв. 21, м. Полтава, Полтавська область, 36011

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Снекторггруп", вул. Незалежності, 95, офіс 207, с. Торчин, Луцький район, Волинська область, 45612

про стягнення 984 555,16 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику представників сторін,

установив:

07.03.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська агропромислова компанія" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Снекторггруп" про стягнення з останнього 984 555,16 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 20.01.2025 року між сторонами Договору № 2025/10 поставки.

У позовній заяві позивач повідомив, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яку він поніс при зверненні з даним позовом до суду, становить 50 000,00 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача 11 814,67 грн судового збору та 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2025 року справу № 917/472/25 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 12.03.2025 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі №917/472/25; розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.

24.03.2025 через систему «Електронний суд» відповідач за вх № 3943 надав суду відзив, за мотивами якого стверджує про :

- відсутність станом на момент відкриття провадження у справі № 917/472/25 заборгованості, що складає ціну позову у цій справі, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та закрити провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору;

- зменшити позивачеві відшкодування заявленої суми судових витрат до 0,00 грн;

- вирішити питання про розподіл судових витрат відповідача, орієнтовний розмір яких складає 60 000,00 грн, та докази реальності понесення яких будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, про що відповідач повідомляє відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

28.03.2025 через систему «Електронний суд» позивач (вх № 4221 від 31.03.205) надав суду відповідь на відзив, за мотивами якого спростовує доводи відповідача та просить суд

- провадження у справі № 917/472/25 закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору;

- повернути ТОВ «Полтавська агропромислова компанія» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 11 814,67 грн., сплачений згідно з платіжною інструкцією № 59 від 07.03.2025 року;

- стягнути з ТОВ «Торговий дім «Снекторггруп» на користь ТОВ «Полтавська агропромислова компанія» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн;

- в задоволенні клопотання ТОВ «Торговий дім «Снекторггруп» про стягнення судових витрат з позивача відмовити.

При постановлення цієї ухвали та вирішенні заявлених сторонами клопотань суд виходив з наступного.

Вирішуючи питання наявності підстав для закриття провадження у справі, про що йдеться у заявах сторін, суд враховує, що відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2025 між (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Снекторггруп" (постачальник, позивач) був укладений договір поставки № 2025/10, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити даний товар (а.с. 7-8).

При цьому Сторони узгодили, що найменування Товару, умови поставки, кількість, ціна за одиницю, а також загальна вартість Товару, кожної партії, вказуються в специфікаціях до цього Договору, які набирають чинності з моменту підписання обома сторонами, і є його невід`ємною частиною (п. 1.2 Договору).

У п. 3 Специфікації № 1 до Договору № 2025/10 від 20.01.2025 Сторонами погоджено термін оплати - оплата 86% по факту поставки товару на протязі 14 банківських днів, 14 % після реєстрації податкової накладної на протязі 2 банківських днів (а.с. 9).

17 лютого 2025 року Постачальник виконав своє зобов`язання згідно з умовами договору поставки № 2025/10 від 20.01.2025 року в повному обсязі та здійснив поставку Покупцю сої в кількості 144 840 кг, що підтверджується видатковою накладною №4 від 17 лютого 2025 року, підписаної обома сторонами (а.с. 11).

Податкова накладна від 17.02.2025 № 4 (а.с. 64) зареєстрована позивачем в ЄРПН 07.03.2025 за номером 9055558053, про що свідчить квитанція (а.с. 59).

Отже, з урахуванням п. 3 Специфікації № 1 до Договору поставки № 2025/10 від 20.01.2025 та приписів чинного законодавства погоджені сторонами кінцеві терміни оплати становлять :

- 86% від суми договору (2 179 717,43 грн.) по 03.03.2025 включно,

- 14% від суми договору (354 837,73 грн. ) по 10.03.2025 р. включно (останній день строку припадає на неділю та переноситься на наступний робочий день).

Вказані строки суд обраховує з урахуванням ст. 253, 254 Цивільного кодексу України та також бере до уваги, що з 01.04.2023 в Україні більше не існує поняття "банківський день", у зв`язку із запровадженням у платіжній інфраструктурі України міжнародного стандарту ISO 20022.

Так, відповідно до ст. 7, 15, 41, 56 Закону України "Про Національний банк України" та з метою розвитку і модернізації платіжної інфраструктури України в системі електронних платежів Національного банку України шляхом запровадження міжнародного стандарту ISO 20022-1:2013 "Фінансові послуги - Універсальна схема повідомлень фінансової індустрії", що був прийнятий міжнародною організацією зі стандартизації, Правління Національного банку України прийняло постанову "Про запровадження міжнародного стандарту ISO 20022 у платіжній інфраструктурі України" від 16.09.2021 № 93, відповідно до якої Національний банк України з 01 квітня 2023 року запроваджує систему електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП) нового покоління - СЕП-4.0 та не використовує діюче покоління СЕП - СЕП-3.3 для виконання міжбанківських платіжних операцій; банки України, Державна казначейська служба України, Національний депозитарій України з 01 квітня 2023 року виконують міжбанківські платіжні операції через СЕП-4.0, у якій забезпечено можливість цілодобового режиму роботи 24/7 без зупинення роботи СЕП із виконання міжбанківських платіжних операцій.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами визнається, що Відповідачем на виконання умов Договору були здійсненні наступні платежі:

- платіжна інструкція від 18.02.2025 № 354, на загальну суму 200 000,00 грн, призначення платежу: оплата за сою згідно рахунку на оплату №4 від 17.02.2025 по договору 2025/10 від 20.01.2025 року (а.с. 12);

- платіжна інструкція від 19.02.2025 № 361 на загальну суму 150 000,00 грн, призначення платежу: оплата за сою згідно рахунку на оплату №4 від 17.02.2025 по договору 2025/10 від 20.01.2025 року (а.с. 13);

- платіжна інструкція від 20.02.2025 № 377 на загальну суму 100 000,00 грн, призначення платежу: оплата за сою згідно рахунку на оплату №4 від 17.02.2025 по договору 2025/10 від 20.01.2025 року (а.с. 14);

- платіжна інструкція від 21.02.2025 № 393 на загальну суму 100 000,00 грн, призначення платежу: оплата за сою згідно рахунку на оплату №4 від 17.02.2025 по договору 2025/10 від 20.01.2025 року (а.с. 15) ;

- платіжна інструкція від 24.02.2025 № 405 на загальну суму 200 000,00 грн, призначення платежу: оплата за сою згідно рахунку на оплату №4 від 17.02.2025 по договору 2025/10 від 20.01.2025 року (а.с. 16);

- платіжна інструкція від 25.02.2025 № 409 на загальну суму 100 000,00 грн, призначення платежу: оплата за сою згідно рахунку на оплату №4 від 17.02.2025 по договору 2025/10 від 20.01.2025 року (а.с. 17);

- платіжна інструкція від 26.02.2025 № 419 на загальну суму 200 000,00 грн, призначення платежу: оплата за сою згідно рахунку на оплату №4 від 17.02.2025 по договору 2025/10 від 20.01.2025 року (а.с. 18);

- платіжна інструкція від 03.03.2025 № 453 на загальну суму 100 000,00 грн, призначення платежу: оплата за сою згідно рахунку на оплату №4 від 17.02.2025 по договору 2025/10 від 20.01.2025 року (а.с. 19);

- платіжна інструкція від 03.03.2025 № 465 на загальну суму 100 000,00 грн, призначення платежу: оплата за сою згідно рахунку на оплату №4 від 17.02.2025 по договору 2025/10 від 20.01.2025 року (а.с. 20);

- платіжна інструкція від 03.03.2025 № 469 на загальну суму 100 000,00 грн, призначення платежу: оплата за сою згідно рахунку на оплату №4 від 17.02.2025 по договору 2025/10 від 20.01.2025 року (а.с. 21);

- платіжна інструкція від 05.03.2025 № 482 на загальну суму 100 000,00 грн, призначення платежу: оплата за сою згідно рахунку на оплату №4 від 17.02.2025 по договору 2025/10 від 20.01.2025 року (а.с. 22);

- платіжна інструкція від 06.03.2025 № 501 на загальну суму 100 000,00 грн, призначення платежу: оплата за сою згідно рахунку на оплату №4 від 17.02.2025 по договору 2025/10 від 20.01.2025 року (а.с. 23);

- платіжна інструкція від 07.03.2025 № 505 (час 11:08:23) на загальну суму 100 000,00 грн, призначення платежу: оплата за сою згідно рахунку на оплату №4 від 17.02.2025 по договору 2025/10 від 20.01.2025 року (а.с. 77 дебетове повідомлення);

- платіжна інструкція від 10.03.2025 № 529 на загальну суму 400 000,00 грн, призначення платежу: оплата за сою згідно рахунку на оплату №4 від 17.02.2025 по договору 2025/10 від 20.01.2025 року (а.с. 78 дебетове повідомлення);

- платіжна інструкція від 11.03.2025 № 544 на загальну суму 484 555,16 грн, призначення платежу: оплата за сою згідно рахунку на оплату №4 від 17.02.2025 по договору 2025/10 від 20.01.2025 року (а.с. 79 дебетове повідомлення).

Позивач з даним позовом звернувся до Господарського суду Полтавської області через систему «Електронний суд» 07.03.2025, що підтверджується відомостями з системи «Електронний суд».

Отже, враховуючи, що грошові кошти, що складають ціну позову у ці справі, були сплачені відповідачем після звернення позивача до суду, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №917/472/25 на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

За приписами ч.3 ст.231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ст.231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції № 59 від 07.03.2025 позивач сплатив судовий збір у розмірі 11 814,67 грн (а.с. 24).

Зарахування судового збору у розмірі 11 814,67 грн до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується довідкою (а.с. 36).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Пунктом 5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, повністю.

З урахуванням викладених законодавчих приписів з огляду на закриття провадження у справі №917/472/25, враховуючи клопотання про повернення судового збору, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення судового збору, сплаченого при подання позову у розмірі 11 814,67 грн (платіжна інструкція № 59 від 07.03.2025).

Суд також інформує позивача, що 07.01.2025 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.12.2024 за № 1888/43233. Даним наказом внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Таким чином, для формування Господарським судом Полтавської області електронного подання на повернення судового збору позивачу необхідно надати суду вичерпну інформацію згідно з абзацом сьомими пункту 5 розділу I «Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 606 від 26.11.2024 р.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2025 року між ТОВ "Полтавська агропромислова компанія" (далі - Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Партнери" (далі - АО) було укладено Договір про надання професійної правничої допомоги № 20250306/1 (далі - Договір, а.с. 25-26).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- АО відповідно до узгоджених сторонами доручень : надає послугу з професійної допомоги щодо захисту та представництва інтересів клієнта в судах усіх інстанцій в справі про стягнення заборгованості за договором поставки № 2025/10 від 20.01.2025 (п. 1.2 Договору);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до остаточного розгляду справи, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (3.1 Договору);

- за правничу допомогу, передбачену п. 1.2 договору клієнт сплачує АО винагороду (гонорар). Клієнт оплачує гонорар в розмірі 50 000,00 грн, сума якого є фіксованою та не залежить від обсягу виконаних робіт в межах даної справи (п. 4.2 Договору).

06.03.2025 Адвокатським об`єднанням пред`явлено позивачу рахунок № 06/03/01 від 06.03.2025 на оплату правничої допомоги згідно Договору № 20250306/1 від 06.03.2025 у розмірі 50 000,00 грн (а.с. 27).

07.03.2025 позивачем згідно платіжної інструкції № 58 від 07.03.2025 було перераховано на рахунок Адвокатського об`єднання 50 000,00 грн (а.с. 28).

У детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським об`єднанням, зазначено наступні роботи (послуги):

- надання консультацій, роз`яснень клієнту з приводу проблемного питання та можливості звернення до суду;

- вивчення матеріалів, наданих клієнтом, формування правової позиції у справі;

- підготовка позовної заяви з додатками;

- представництво та вчинення усіх необхідних процесуальних дій в ході судового розгляду справи.

Суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача, виходячи з наступного.

Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17 (провадження № 14-435цс18)).

Основні підстави та принципи відшкодування витрат викладено у пунктах 7.1 -7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22). Такі ж висновки сформульовані в пунктах 106-108, 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Також Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду розглядав питання про витрати на оплату послуг адвоката у постанові від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22 та від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21.

Суд враховує наведені висновки Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/12876/19 від 15 червня 2022 року.

Як вже зазначалось судом у описовій частині даної ухвали у Договорі сторони погодили розмір винагороди (гонорару) АО становить 50 000,00 грн.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Відповідач надав суду заперечення щодо стягнення з нього судових витрат на професійну правничу допомогу позивача та просить суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до нуля.

Зважаючи на наведені вище положення чинного законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись наведеними частинами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні наведеним вище, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №910/8342/21, а також додатковій постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №922/838/22.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

В даному випадку при розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступне : дана справа за своїм правовим характером не є складною та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; фахівцям в галузі права (яким є адвокат) не потребується значного часу для дослідження законодавства та судової практики по розгляду спорів даної категорії, оскільки остання є сталою, у зв`язку з чим формування правової позиції по справі не потребувало значного вивчення законодавства (аналізу судової практики).

Зокрема суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості по Договору поставки (основний борг), спірна заборгованість виникла на підставі однієї накладної (№ 4 від 17.02.2025), заборгованість відповідачем не спростовувалась і оплачена на момент розгляду даної справи у повному обсязі (більша частина заборгованості була сплачена відповідачем до звернення позивача з даним позовом до суду), позовна заява (описова та прохальна частина) викладена на 2,5 аркушах.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 50 000,00 грн не у повному обсязі є співрозмірними наданому об`єму адвокатських послуг.

Суд оцінює як частково правомірні доводи відповідача.

Проаналізувавши обсяг послуг наданих Адвокатом Адвокатського об`єднання «Партнери», суд дійшов висновку, що доведеними та співрозмірними витратами на оплату послуг з професійної правничої допомоги, які були фактичними і неминучими, підтвердженими матеріалами справи та співрозмірними наданому об`єму адвокатських послуг є витрати позивача в сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Суд враховує, що підставою для закриття провадження у справі №917/472/25 за заявами сторін у зв`язку з відсутню предмету спору стали обставини сплати відповідачем заявлених до стягнення коштів після звернення позивача до суду.

Таким чином відповідно до ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у вигляді витрат позивача на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 130, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська агропромислова компанія" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Снекторггруп" про стягнення 984 555,16 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Снекторггруп" (вул. Незалежності, 95, офіс 207, с. Торчин, Луцький район, Волинська область, 45612, ідентифікаційний код 36931239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська агропромислова компанія" (вул. Пушкіна, 31/25, кв. 21, м. Полтава, Полтавська область, 36011, ідентифікаційний код 37185280) 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

З набранням ухвалою законної сили видати наказ.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтавська агропромислова компанія" (вул. Пушкіна, 31/25, кв. 21, м. Полтава, Полтавська область, 36011, ідентифікаційний код 37185280) з Державного бюджету України 11 814,67 грн судового збору, сплаченого останнім згідно платіжної інструкції № 59 від 07.03.2025.

Ухвала підписана 28.05.2025 (після виходу судді з лікарняного).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в частині закриття провадження у справі та стягнення витрати на правову допомогу до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В.Ківшик