Рішення

від 29.05.2025 по справі 922/1005/25

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1005/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158, оф. 210) до Товариства з обмеженою відповідальністю "НТП Інтех" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, корпус Н, кім. 309) про стягнення 28800,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "НТП Інтех" про стягнення збитків у вигляді втраченого податкового кредиту у розмірі 28800,00 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано невиконанням з боку відповідача зобов`язань за договором поставки №20/22 від 19.01.2021 в частині належної реєстрації податкової накладної №1 від 01.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.03.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що поданий позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.

Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам".

Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Враховуючи зазначене, сторони зобов`язані мати зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Таким чином, процесуальним законодавством передбачено способи належного повідомлення сторін про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".

Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.

Матеріали справи свідчать, що учасники справи зареєстрували Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, а тому копію ухвали суду про відкриття провадження у справі було надіслано до їх зареєстрованих Електронних кабінетів, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Також, ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.03.2025 по справі №922/1005/25 оприлюднено в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Обставини справи свідчать, що 19.01.2021 між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НТП Інтех" (далі відповідач, постачальник) було укладено договір поставки №20/22 (далі договір).

Згідно умов пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування, асортимент, ціна, кількість, код за УКТЗЕД і термін поставки якого вказуються в Специфікаціях до Договору, які є невід`ємною його частиною.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що умови поставки товару вказуються в Специфікаціях до договору. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання покупцем видаткової накладної.

19.01.2021 згідно з пунктом 1.1. договору між позивачем та відповідачем укладено Специфікацію №1 до договору на загальну суму 50868,00 грн.

Відповідно до накладної №23/02-1 від 23.02.2021 відповідач передав, а позивач прийняв товар на суму 50868,00 грн.

Згідно платіжної інструкції №484089 від 10.03.2021 позивачем було сплачено на рахунок відповідача кошти за поставлений товар у розмірі 50868,00 грн.

10.03.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну №13 від 23.02.2021.

Обставини справи також свідчать, що 09.02.2021 згідно з пунктом 1.1. договору між позивачем та відповідачем було укладено Специфікацію №2 до договору на загальну суму 600000,00 грн.

Відповідно до накладної №07-04/21 від 07.04.2021 відповідач передав, позивач прийняв товар на суму 150000,00 грн.

Згідно платіжної інструкції №489226 від 24.05.2021 позивачем було сплачено на рахунок відповідача кошти за поставлений товар у розмірі 150000,00 грн.

23.04.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну №7 від 07.04.2021.

Згідно накладної №07-05/21 від 07.05.2021 відповідач передав, а позивач прийняв товар на суму 150000,00 грн.

Згідно платіжної інструкції №491629 від 16.06.2021 позивачем було сплачено на рахунок відповідача кошти за поставлений товар у розмірі 75000,00 грн. Також, згідно платіжної інструкції №492163 від 23.06.2021 позивачем було сплачено на рахунок відповідача кошти за поставлений товар у розмірі 75000,00 грн.

26.05.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну №2 від 07.05.2021.

Окрім того, матеріали справи свідчать, що відповідно до накладної №28-05/21 від 28.05.2021 відповідач передав, а позивач прийняв товар на суму 150000,00 грн.

Згідно платіжної інструкції №494283 від 14.07.2021 позивачем було сплачено на рахунок відповідача кошти за поставлений товар у розмірі 150000,00 грн.

10.06.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну №27 від 28.05.2021.

Відповідно до накладної №10-06/21 від 10.06.2021 відповідач передав, а позивач прийняв товар на суму 150000,00 грн.

Згідно платіжної інструкції №495448 від 28.07.2021 позивачем було сплачено на рахунок відповідача кошти за поставлений товар у розмірі 150000,00 грн.

29.06.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну №17 від 10.06.2021.

Разом з тим, 18.03.2021 згідно з п. 1.1. договору між позивачем та відповідачем було укладено Специфікацію №3 до договору на загальну суму 187500,00 грн.

Відповідно до накладної №19-04/21 від 19.04.2021 відповідач передав, а позивач прийняв товар на суму 187500,00 грн.

Згідно платіжної інструкції №489986 від 02.06.2021 позивачем було сплачено на рахунок відповідача кошти за поставлений товар у розмірі 187500,00 грн.

26.04.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну №26 від 19.04.2021.

Окрім того, 30.03.2021 згідно з умовами пункту 1.1. договору між позивачем та відповідачем укладено Специфікацію №4 до договору на загальну суму 64800,00 грн.

Згідно накладної №08-04/21 від 07.04.2021 відповідач передав, а позивач прийняв товар на суму 64800,00 грн.

Згідно платіжної інструкції №489227 від 24.05.2021 позивачем було сплачено на рахунок відповідача кошти за поставлений товар у розмірі 64800,00 грн.

08.04.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну №6 від 07.04.2021.

06.05.2021 згідно умов пункту 1.1. договору між позивачем та відповідачем укладено Специфікацію №5 до договору на загальну суму 150000,00 грн.

Згідно накладної №29-06/21 від 29.06.2021 відповідач передав, а позивач прийняв товар на суму 150000,00 грн.

Згідно платіжної інструкції №497733 від 18.08.2021 позивачем було сплачено на рахунок відповідача кошти за поставлений товар у розмірі 150000,00 грн.

12.07.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну №33 від 29.06.2021.

Також, 20.08.2021 згідно з пунктом 1.1. договору між позивачем та відповідачем укладено Специфікацію №6 до договору на загальну суму 78720,00 грн.

Згідно накладної №10-09/21 від 10.09.2021 відповідач передав, а позивач прийняв товар на суму 78720,00 грн.

Згідно платіжної інструкції №504950 від 27.10.2021 позивачем було сплачено на рахунок відповідача кошти за поставлений товар у розмірі 78720,00 грн.

11.10.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну №23 від 10.09.2021.

Також, 29.12.2021 згідно з пунктом 1.1. договору між позивачем та відповідачем було укладено Специфікацію №8 до договору на загальну суму 172800,00 грн., в тому числі ПДВ - 28800,00 грн.

01.02.2022 відповідачем здійснено поставку пружин 634.149.30 у кількості 12 штук, які були прийняті на складі позивача, згідно видаткової накладної № 01-02/22 від 01.02.2022.

Згідно платіжної інструкції №6180 від 23.03.2022 позивачем було сплачено на рахунок відповідача кошти за поставлений товар у розмірі 172800,00 грн.

31.05.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено реєстрацію податкової накладної №1 від 01.02.2022, про що свідчить квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН.

Позивачем зазначено, що станом на 01.02.2023 відповідачем не було вжито жодних заходів щодо реєстрації податкової накладної №1.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, 08.03.2024 позивачем направлено на адресу відповідача лист №03-24/47 від 07.03.2024 із вимогою зареєструвати у ЄРПН податкову накладну. Однак станом на 11.03.2025 за даними головної бухгалтерії позивача, податкова накладна №1 на суму податкового кредиту 28800,00 грн. перебуває у стані зупинення реєстрації.

23.08.2024, 06.09.2024 позивачем засобами поштового зв`язку направлено на адресу відповідача повідомлення №20/191 від 22.08.2024 про відшкодування збитків на суму 28800,00 грн., а також претензію №20/203 від 05.09.2024, які залишилися без відповіді та задоволення.

Таким чином, позивачем зазначено, що в порушення вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України, ТОВ "НТП Інтех" не вжито заходів щодо поновлення реєстрації в ЄРПН податкової накладної №1 на суму ПДВ 28800,00 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналіз наведених норм права свідчить, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

Таким чином, укладаючи та підписуючи договір поставки №20/22 від 19.01.2021 сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, що є належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

Матеріали справи свідчать, що 29.12.2021 згідно з пунктом 1.1. договору між позивачем та відповідачем було укладено Специфікацію №8 до договору на загальну суму 172800,00 грн., в тому числі ПДВ - 28800,00 грн.

01.02.2022 відповідачем здійснено поставку пружин 634.149.30 у кількості 12 штук, які були прийняті на складі позивача, згідно видаткової накладної №01-02/22 від 01.02.2022.

Згідно платіжної інструкції №6180 від 23.03.2022 позивачем було сплачено на рахунок відповідача кошти за поставлений товар у розмірі 172800,00 грн.

01.02.2022 ТОВ "НТП Інтех" була складена податкова накладна №1 на суму податку на додану вартість 28800,00 грн.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше : а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, дата зарахування - електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7. статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Таким чином, слід дійти висновку, що пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 102.9 статті 102 ПК України на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом (норму виключено на підставі Закону № 3219-IX від 30.06.2023).

У зв`язку з військовим станом, строки для реєстрації були зупинені. ЄРПН зупинив свою роботу з 24.02.2022 та відновив 27.05.2022. Для податкових накладних лютого 2022 р. граничний термін реєстрації був встановлений 15.07.2022 р.

Натомість 31.05.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних в результаті обробки відповідно до п. 201.16, ст. 201 ПК України зупинено реєстрацію податкової накладної №1 від 01.02.2022, про що свідчить квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН. Зазначено, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок про зупинення).

Відповідно до пункту 6 Порядку про зупинення, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з пунктом 10 Порядку про зупинення, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до пункту 4 Порядку про прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019 в разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно пункту 6 Порядку письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної/розрахунку коригування.

Згідно пункту 11 Порядку комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Як зазначено судом вище, для прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної, контролюючим органом запропоновано відповідачу надати пояснення та копії документів.

Однак з матеріалів справи убачається, що відповідач своїм правом на подання контролюючому органу документів та пояснень для розблокування податкової накладної не скористався.

В контексті наведеного, суд зазначає, що зупинення податковими органами реєстрації податкової накладної та наступне подання пояснень і відповідних документів є частиною процедури реєстрації, яка надає можливість податковим органам упевнитись в законності господарської операції, на підставі якої платник податків отримує право на податковий кредит.

З огляду на вказане, матеріали справи свідчать, що відповідачем не подано пояснень та документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, що унеможливило отримання позивачем податкового кредиту відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.

Відповідно до пункту 4.6. договору якщо оплата товару покупцем проведена, і внаслідок порушення постачальником встановлених чинним законодавством вимог до порядку заповнення та/або реєстрації податкової накладної (зупинки реєстрації), при якому покупець не має права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, зазначеного в податковій накладній, постачальник зобов`язаний відшкодувати покупцеві збитки в розмірі сплаченої суми податку на додану вартість протягом трьох робочих днів з моменту надіслання йому відповідного повідомлення покупця або в інші строки, узгоджені сторонами.

Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна , а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Застосування вказаної форми цивільно-правової відповідальності можливе за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Згідно з частиною 1 статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна , визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Підставою для відшкодування збитків, відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України та статті 24 ГК України, є порушення зобов`язання.

23.08.2024, 06.09.2024 позивачем засобами поштового зв`язку направлено на адресу відповідача повідомлення №20/191 від 22.08.2024 про відшкодування збитків на суму 28800,00 грн., а також претензію №20/203 від 05.09.2024, які залишилися без відповіді та задоволення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

3 огляду на викладене, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав їх зареєструвати. Оскільки саме від виконавця (продавця), який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №914/2524/21 виснував, що якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача.

В пункті 5.27 постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22 зазначено висновок, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 по справі №914/2524/21 звернув увагу, що очевидним є прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).

Однак матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав вимог статті 201 ПК України, не надав на пропозицію контролюючого органу пояснень та документів після зупинення реєстрації податкової накладної на спростування наявності підстав для зупинення такої реєстрації.

Також, призупинення податковим органом реєстрації податкової накладної є чинним, в судовому порядку не оскаржено, а протилежного матеріалами справи не підтверджено, що свідчить про неналежне виконання відповідачем передбаченого законодавством обов`язку щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Таким чином, відповідачем не надано жодного доказу вчинення визначених законодавством дій, спрямованих на розблокування вказаної податкової накладної, а тому матеріали справи свідчать, що відповідачем не здійснено всіх необхідних дій з ефективного оскарження рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати обов`язок з реєстрації податкових накладних.

Встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази свідчать, що відповідач в порушення вимог пункту 201.10. статті 201 ПК України належним чином не зареєстрував податкову накладну, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання, а тому розмір збитків доведено позивачем належними та допустимими доказами.

У даному випадку наявний також прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку належним чином скласти та зареєструвати податкову накладну та неможливістю позивача включити суму ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

При цьому звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних є належним та ефективним способом захисту порушеного права, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 03.08.2018 у справі №917/877/17.

Враховуючи фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд також враховує висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 01.12.2023 по справі №926/3347/22 про те, що чинне законодавство не містить вимог щодо певних засобів доказування, якими можуть підтверджуватися обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних. Крім того, право позивача надавати докази щодо таких обставин (фактів) не може бути обмежене діями чи бездіяльністю контролюючого органу щодо проведення чи не проведення ним відповідної перевірки. Господарський суд у такому випадку має як самостійно оцінити надані докази, зокрема ті, що стосуються реєстрації податкових накладних, так і самостійно здійснити оцінку дій чи бездіяльності продавця, у тому числі щодо порушення ним податкового законодавства.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НТП Інтех" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, корпус Н, кім. 309, код ЄДРПОУ 41497030) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158, оф. 210, код ЄДРПОУ 00191218) збитки у вигляді втраченого податкового кредиту у розмірі 28800,00 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "29" травня 2025 р.

СуддяГ.І. Сальнікова