Рішення

від 29.05.2025 по справі 924/46/25

ДЕРАЖНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2025 р. Справа № 924/46/25

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали

за позовом Приватного підприємства "ТДТ-Автопром", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" 2001" смт Теофіполь Теофіпольський район Хмельницька область

про стягнення 56954,02 грн

Представники сторін:

від позивача: Спяк П.С. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Ромашин В.М.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: приватне підприємство "ТДТ-Автопром" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" 2001" смт Теофіполь Теофіпольський район Хмельницька область про стягнення 56954,02 грн, з яких 32280,49 грн пені, 20948,86 грн інфляційних нарахувань, 3724,67 грн 3% процентів річних.

Повноважний представник позивача в засіданні суду підтримав вимоги викладені у позові та наполягав на його задоволенні.

Відповідач у відзиві на позов (вх.№05-08/330/25 від 30.01.2025) повідомив, що договір про поставку цукру у кількості 22 тони між сторонами не укладався, у тому числі сторонами не було погоджено строки та умови поставки, вважає, що зобов`язання поставити товар в певний строк і на певних умовах не виникло. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , який прибув від позивача для отримання цукру не мав документів, які б підтвердили його повноваження на отримання товару.

Крім того, звертає увагу на те, що в день отримання від позивача вимоги №1/12 про повернення суми попередньої оплати 20.12.2024, відповідач в цей же день здійснив повернення грошей.

У відповіді на відзив (вх.№05-22/856/25 від 30.01.2025) представник позивача прибув до відповідача 14.08.2024 та мав усі необхідні оригінали документів (лист замовлення та довіреність) для отримання оплаченого товару.

26.08.2024 позивач отримав від відповідача на електронну пошту запит відповідача від 22.08.2024 №2208/1 у якому повідомлені мотиви через які відповідач не передав представнику покупця оплачений товар та пропонувалось виконати умови за яких товар буде переданий покупцю або йому будуть повернуті оплачені кошти.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

13 серпня 2024 року ПП «ТДТ-АВТОПРОМ» в особі ТВО директора Бурлаченко А.О. звернулось до керівника ТОВ «Україна 2001» з листом, що був направлений на електронну пошту відповідача та містив прохання відвантажити 13 серпня 2024 року 22 тони цукру-піску зі складу смт. Теофіополь, вул. Жовтнева (Соборна), 12.

ТОВ «Україна 2001» 13 серпня 2024 року оформило рахунок від 13 серпня 2024 року № 4128 на оплату 22 тони цукру на суму 561000,00 грн (в тому числі ПДВ - 93500,00 грн) та направило його на електронну скриньку позивача для оплати.

Платіжними інструкціями №107 та №108 від 13 серпня 2024 року ПП «ТДТ-АВТОПРОМ» повністю здійснило оплату замовленого товару, 22 тони цукру-піску, на загальну суму 561000,00 грн (в тому числі ПДВ - 93500,00 грн).

14 серпня 2024 року на склад ТОВ «УКРАЇНА 2001», розташований за адресою: смт. Теофіополь, вул. Соборна, 12, - прибув представник покупця Цебрій В.Г., який мав отримати від відповідача оплачений товар. Проте, ним товар не був отриманий (прочекавши три дні біля території складу відповідача).

26 серпня 2024 року на електрону пошту заявника надійшов запит ТОВ «УКРАЇНА 2001» від 22.08.204 року №2208/1, у якому повідомлялись мотиви, через які ТОВ «УКРАЇНА 2001» не передала представнику покупця оплачений товар, та пропонувалось виконати певні умови за яких товар буде переданий покупцю, або йому будуть повернуті оплачені кошти.

13 вересня 2024 року позивач направив відповідачу цінним листом з описом вкладення вимогу про поставку товару протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги, а у випадку не поставки товару у цей термін позивач вимагав повернути сплачені в якості попередньої оплати грошові кошти. Відповідач цей лист отримав 17 вересня 2024 року.

11 грудня 2024 року позивач повторно направив відповідачу цінним листом з описом вкладення вимогу про повернення грошових коштів в сумі 561000,00 грн, сплачених в якості попередньої оплати, оскільки потреба у придбанні продукції на час формування вимоги відпала.

Платіжною інструкцією №84243 від 20 грудня 2024 року відповідач повернув передплачені кошти в сумі 561 000,00 грн

У зв`язку з тим, що відповідач не перерахував кошти вчасно, позивач просить стягнути з останнього 56954,02 грн, з яких 32280,49 грн пені, 20948,86 грн інфляційних нарахувань, 20948,86 грн 3% процентів річних.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання: кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, у відповідності до рахунку від 13 серпня 2024 року № 4128 на оплату 22 тони цукру на суму 561000,00 грн (в тому числі ПДВ - 93500,00 грн), платіжними інструкціями №107 та №108 від 13 серпня 2024 року ПП «ТДТ-АВТОПРОМ» здійснило оплату замовленого товару, 22 тони цукру-піску, на загальну суму 561000,00 грн (в тому числі ПДВ - 93500,00 грн).

13 вересня 2024 року позивач направив відповідачу цінним листом з описом вкладення вимогу про поставку товару протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги, а у випадку не поставки товару у цей термін позивач вимагав повернути сплачені в якості попередньої оплати грошові кошти. Відповідач цей лист отримав 17 вересня 2024 року.

Доказів повернення суми 561000000 грн до 25.09.2024р. суду не подано.

Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Позивач нарахував відповідачеві 32280,49 грн пені за період з 01.10.2024 по 20.12.2024.

Вирішуючи питання про стягнення пені, судом враховується, що відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею), яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання. Виконання зобов`язання забезпечується , якщо це встановлено договором або законом, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вичиняється у письмовій формі.

Враховуючи вищенаведені положення та те, що відсутній договір про купівлю-продаж, яким передбачено нарахування пені, суд вважає, що в частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 32280,49 грн необхідно відмовити, оскільки відсутній письмовий правочин щодо стягнення пені.

Крім того, позивачем нараховано 3724,67 грн 3% річних за період з 01.10.2024 20.12.2024 та 20948,86 грн інфляційних нарахувань за період з 01.10.2024 по 30.11.2024.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п.1.9 Постанови Пленуму ВГС України день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені

Суд, провівши в системі "Законодавство" перерахунок 3% річних дійшов висновку про правомірність нарахування 3% річних за період з 01.10.2024 по 19.12.2024 в сумі 3678,69 грн, в частині стягнення 45,98 грн 3% річних відмовити.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання" №14 від 17.12.2013 року).

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Щодо стягнення суми втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19).

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100% (п. 28 постанови у справі № 905/21/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

При цьому, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18 дійшов висновку, що до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, провівши в системі "Законодавство" перерахунок інфляційних втрат в межах періоду визначеного позивачем (жовтень 2024р. - листопад 2024р.) на заборгованість 561000,00 грн, вважає допустимим до стягнення інфляційні втрати за час прострочення виконання зобов`язання у розмірі 20948,86 грн

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020 р.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На думку суду надані прокурором докази, про які суд вказував вище, є більш вірогідними ніж ті, що подані відповідачем.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням вищенаведеного.

Крім того, у позовній заяві позивач просить суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн

В матеріалах справи наявний договір від 01.10.2024р. про надання правової допомоги, який укладений між Адвокатом Стеців Р.І. та ПП "ТДТ-Автопром" (Замовник).

Відповідно до п. 4.1 Договору розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, визначаються сторонами в додатках до цього договору.

Згідно додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 01.10.2024р. встановлено:

1.Розрахунок вартості однієї години: надання послуг -1000 грн: - зустріч та усна консультація Клієнта; - збір доказів у справі; - ознайомлення з матеріалами справи.

2.Розрахунок вартості написання однієї сторінки документа - 1000 грн; - відповідь па запит контролюючого органу (органу влади, тощо); - складання адвокатського запиту; - складання клопотання, заяв, скарг.

3.Розрахунок вартості однієї години надання послуг - 2000 грн,: - представництво та захист інтересів Клієнта в суді будь-якої інстанції (одна година), - представництво та захист інтересів Клієнта перед іншими фізичними особами чи юридичними особами, в тому числі перед посадовими особами Державної фіскальної служби України та її органів, зокрема, під час здійснення останніми документальних перевірок клієнта (одна година), - представництво та захист Інтересів Клієнта під час проведення допиту чи обшуку година), - юридичне супроводження угоди (участь Адвоката в переговорах з контрагентом клієнта, консультації з питань, які виникають під час укладення угоди, юридична експертиза проекту контракту між Клієнтом та його контрагентом) (одна година), - побачення із Клієнтом в статусі затриманої особи (одна година), - участь у слідчих/дослідних діях (одна година): - отримання за дорученням клієнта доказів (одна година).

4.Розрахунок вартості одного документа (одна сторінка) - 500 грн: - складання скарги, заперечень, -юридична експертиза договорів та Інших документів (включаючи складання протоколу розбіжностей, додаткової угоди та юридичного висновку), - досудове врегулювання спорів (складання претензій, відповіді на претензію), - складання позовної заяви, зустрічної позовної заяви, заяв, заперечень на позов, складання апеляційних та касаційних скарг.

Згідно платіжної інструкції №229 від 10.01.2025 року ПП "ТДТ-Автопром" було сплачено на рахунок адвоката грошові кошти в сумі 4000,00 гривень згідно договору про надання правової допомоги від 01.10.2024 року.

Згідно Акту здачі-приймання виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 09.01.2025 року, правова допомога надана адвокатом замовнику у відповідності до умов Договору про надання правової допомоги від 01.10.2024 року. Розмір вартості наданих послуг за надану адвокатом правову допомогу погоджено сторонами та становить 4000, 00 гривень.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В підтвердження понесених витрат до заяви додано договір від 01.10.2024 про надання правової допомоги, додаток №1 до договору про надання правової допомоги, рахунок-фактура №ро-0000001 від 10.01.2025, акт здачі-приймання виконаних робіт за договором від 09.01.2025, платіжна інструкція №229 від 10.01.2025

Вказані матеріали є належними доказами (належно оформлені) того, що позивачу надано професійну правничу допомогу у даній справі згідно відповідного договору, а позивач прийняв дані послуги згідно акту виконаних робіт, вартість яких становить 4000,00 грн

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у зв`язку із частковим задоволенням позову покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене, у зв`язку з частковим задоволенням позову стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягає у розмірі 1729,65 грн

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства "ТДТ-Автопром", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" 2001" смт Теофіполь Теофіпольський район Хмельницька область про стягнення 56954,02 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" 2001" (вулиця Небесної Сотні, будинок 37В, смт. Теофіполь, Теофіпольський район, Хмельницька область 30600, Хмельницька область, код 35080933) на користь Приватного підприємства "ТДТ-Автопром", (01133, м.Київ, Бульвар Лесі Українки, будинок 5А, код 21132272) 3678,69 грн (три тисячі шістсот сімдесят вісім гривень 69 коп.) 3% річних, 20948,86 грн (двадцять тисяч дев`ятсот сорок вісім гривень 86 коп.) інфляційних нарахувань, 1309,34 грн (одну тисячу триста дев`ять гривень 34 коп.) витрат зі сплати судового збору, 1729,65 грн (одну тисячу сімсот двадцять дев`ять гривень 65 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.05.2025 р.

Суддя І.В. Грамчук