Ухвала

від 28.05.2025 по справі 703/2483/25

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Номер справи 703/2483/25

1-кп/703/414/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Сміла кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.01.2025 під №12025250350000014

про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженець с. Стеблів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, військовослужбовець, номер обслуги 2 міномета 2 мінометного взводу 1 мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , військове звання - солдат, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , а проживає за адресою АДРЕСА_1 , засуджений 31.07.2024 Соснівським районним судом м. Черкаси за ч. 1 ст. 289 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений із іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

у с т а н о в и в :

У провадженні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки такий спливає 09.06.2025.

Клопотання обґрунтоване тим, що ризики, визначені під час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не зменшилися та продовжують існувати, відтак просить продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів зі збереженням можливості внесення застави у розмірі, визначеному раніше. Вказує на ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, що полягають в тому, що обвинувачений, усвідомлюючи, суворість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним у вчиненні тяжкого злочину, а саме позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, може ухилятися від суду, змінивши місце проживання. Вказане додатково підтверджується відсутністю в обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, оскільки він не одружений, не має на утриманні інших осіб. У разі звільнення з-під варти обвинувачений матиме змогу спілкуватися із потерпілим та свідками, з якими він особисто знайомий та які судом не допитані, застосовуючи до них погрози чи переконання, намагатиметься змусити відмовитися від дачі показань або надати неправдиві показання. ОСОБА_4 , не працевлаштований, відтак не має джерела прибутку, а це може спонукати його до продовження протиправної діяльності, зокрема вчиняти корисливі правопорушення з метою отримання грошових коштів. Крім того, ОСОБА_4 судимий, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в період звільнення від відбування покарання із випробуванням. Вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, є недостатнім.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 , позицію якого підтримав обвинувачений ОСОБА_4 , просив відмовити в задоволенні клопотання, оскільки ОСОБА_4 не мав та на даний час не має наміру переховуватися від суду, протиправно впливати на учасників кримінального провадження чи вчиняти інші правопорушення. Він має постійне місце проживання, що за адресою АДРЕСА_2 , не одружений, але має вагітну подругу, з якою проживає однією сім`єю близько одного року, матеріально підтримує сім`ю сестри, яка потребує такої допомоги, отже має достатньо міцні соціальні зв`язки, щоб виключити ризик переховування чи втечі. До призову на військову службу, був працевлаштований, на даний час з лютого 2025 року перебуває на військовій службі за контрактом, а подія кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, мала місце під час короткострокового виїзду з місця розташування військової частини для збору речей, необхідних на службі. Відомості про те, що обвинувачений не ухилявся від військової служби, підтверджуються матеріалами кримінального провадження, частина яких надана стороною обвинувачення на підтвердження доводів даного клопотання. На даний час обвинувачений, у разі звільнення з-під варти, має намір повернутися на військову службу та виконувати конституційний обов`язок із захисту Батьківщини. Остання обставина вказує на свідому і відповідальну спрямованість поведінки обвинуваченого та суттєво знижує ступінь його суспільної небезпечності.

Суд, врахувавши думку учасників справи, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.

Ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду від 11.04.2025 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 09.06.2025 включно із можливістю внесення застави - 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 60360 (шістдесят тисяч триста шістдесят) гривень.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Враховуючи практику ЄСПЛ та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкцією передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, достовірно усвідомлюючи суворість можливого призначення йому покарання, може переховуватися від суду.

У розумінні прецедентної практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте відповідне обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

З огляду на тяжкість пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення за ч. 1 ст. 121 КК України, небезпідставним є посилання сторони обвинувачення на існування ризику переховування його від суду.

Разом з тим тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування обвинуваченого від суду.

Відповідний ризик посилюється також продовженням дії правового режиму воєнного стану та наявністю в обвинуваченого статусу військовослужбовця. Відтак, у разі звільнення з-під варти обвинувачений зможе повернутися на військову службу. Вказана обставина сама по собі не є протиправною, однак, не зважаючи на свою виключну суспільну користь, суттєво перешкоджатиме кримінальному провадженню, оскільки унеможливить або значною мірою ускладнить виконання обвинуваченим ОСОБА_4 процесуальних обов`язків обвинуваченого, в першу чергу явку в судові засідання.

Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, але фактично проживає за іншою адресою, відомості про наявність в нього стійких сімейних зв`язків на даний час ґрунтується виключно на усному повідомленні таких обставин. Крім того, обвинувачений, залишаючись військовослужбовцем, на даний час не має постійного джерела доходів, оскільки як вбачається із доданих до клопотання матеріалів, знятий з усіх видів забезпечення.

Суддя вважає, що вказаних даних для висновку про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків у місці його проживання, не достатньо.

Назване вказує на досить високу ймовірність переховування обвинуваченого від суду та в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність відповідного ризику, який не зменшився, якщо порівнювати з часом застосування запобіжного заходу у квітні 2025 року.

Також судом враховується, що кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , вчинене в період увільнення від військової служби, потерпілий, свідки є знайомими обвинуваченого ОСОБА_4 , в разі звільнення його з-під варти, він щонайменше матиме змогу спілкуватися із вказаними особами, отже чинити на них різного роду вплив, що може мати наслідком зміну або відмову останніх від дачі показань в суді.

Обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній не має належного та постійного джерела доходу, притягувався до кримінальної відповідальності, злочин, у вчиненні якого обвинувачується в даному кримінальному провадженні, є тяжким та пов`язаний із застосуванням насильства.

Також судом приймається до уваги, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , мало місце під час іспитового строку, через відносно невеликий проміжок часу після засудження його 31.07.2024 за ч. 1 ст. 289 КК України та звільнення від покарання з випробуванням, а також закриття щодо нього іншого кримінального провадження за нереабілітуючою підставою, що вказує на стійку протиправну спрямованість його поведінки.

Під час розгляду клопотання у судовому засіданні достовірно встановлено, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, фактично не зменшилися, не втратили свою актуальність та продовжують існувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6, 8 ст. 176 КПК України.

Виходячи з положень п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 притягувався до кримінальної відповідальності в минулому, що підтверджується вимогою про судимість.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, є тяжким злочином.

Крім того, судом встановлено продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд дійшов висновку, що застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою є обґрунтованим, повністю виключає можливості переховування його від суду, здійснення незаконного впливу на потерпілого, свідків, продовження протиправної діяльності, ризики чого на даний час є реальними та дійсними.

Враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, наявність в обвинуваченого міцних соціальних зв`язків стороною захисту не доведено, з метою уникнення незаконного впливу на потерпілого, свідків у даному кримінальному провадженні, для виключення можливості ухилитися від суду та продовжити вчинення правопорушень, вважаю, що більш м`якого запобіжного заходу очевидно недостатньо.

У зв`язку із викладеним клопотання сторони обвинувачення слід задовольнити.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. При обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Враховуючи, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України відноситься до тяжких, обставини вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , доведені стороною обвинувачення ризики, а також обставини, вказані в ст. 178 КК України, суд вважає за доцільне зберегти заставу у визначеному раніше розмірі, що передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України - 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60360 (шістдесят тисяч триста шістдесят) гривень.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 314-316, 331, 336, 369-372, 284, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів - до 26.07.2025 включно.

Розмір застави залишити у межах 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) згідно наступних реквізитів: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26261092, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, рахунок отримувача: UA888201720355269002000003652; код банку отримувача (МФО) 820172. В призначенні платіжного документу необхідно зазначати інформацію про ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу та прізвище, ім`я, по батькові підозрюваного або обвинуваченого.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

2) не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим по кримінальному провадженню.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити на строк 2 місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд. У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити, що учасники провадження не позбавлені права звернення до суду у встановленому законом порядку з клопотанням про зміну чи скасування запобіжного заходу впродовж дії запобіжного заходу, однак суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися судом.

Ухвала підлягає негайному виконанню, однак в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження - після розгляду скарги апеляційним судом, якщо така не буде скасована.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та захиснику негайно після її проголошення та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» для виконання.

Повний текст ухвали складений 29.05.2025.

Головуючий ОСОБА_1