Рішення

від 29.05.2025 по справі 514/1824/24

ТАТАРБУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа №514/1824/24

Провадження по справі № 2/514/142/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2025 року с-ще Бессарабське

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кравченко П.А.,

за участю секретаря судового засідання - Жмуденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Бессарабське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яровський» про припинення оренди та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яровський» про припинення оренди та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19 квітня 2011 року між ОСОБА_1 та СВК «Яровський» строком на 12 років був укладений договір оренди землі (далі Договір) площею 8,68 га кадастровий номер 5124789400:01:003:0258, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до державного акту ЯБ№439530 від 28.10.2005 року на підставі розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 01.09.2005 року №255/А-2005 та передана ТОВ «Яровський» в платне користування згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 19 квітня 2011 року. Відповідно до п.43 Договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір відповідачем не був зареєстрований, що є порушенням податкового та земельного законодавства, за що передбачена податкова відповідальність. Відповідно до п.8 Договору після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію. Тобто до закінчення строку дії Договору відповідач за 60 днів, а саме з 30 грудня 2023 року повинен був письмово повідомити його про намір продовжити строк дії Договору. Разом з тим, якщо строк користування орендованою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, у тому числі приватної власності, закінчився вже після введення воєнного стану, строк дії Договору оренди вважається поновленим на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Це відповідає пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу, який має зворотну дію в часі та повинен застосовуватися із 24 лютого 2022 року. Однак в порушення вказаних норм Договору та земельного законодавства відповідач без державної реєстрації Договору, та на даний час без письмового повідомлення та без поновлення Договору на новий строк, безпідставно продовжує незаконно утримувати у своєму користуванні вище вказану земельну ділянку та відмовляє в її поверненні, не зважаючи на його письмове звернення від 01.08.2024 року, яке було одержане відповідачем 20.08.2024 року та залишилося без відповіді. Вважає, що відповідач своїми діями, після закінчення строку дії Договору, а саме з 19 квітня 2024 року порушує його право користування та розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 5124789400:01:003:0258, яка належить на праві приватної власності, що й змусило позивача звернутися з даним позовом до суду.

24.12.2024 року від представника відповідача адвоката Шестакової Ю.Д. надійшло заперечення на позовну заяву, відповідно до якого вважають що позовна заява є безпідставною та не підлягає задоволенню.

06.01.2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на заперечення (відзив), відповідно до якого, просить суд заперечення адвоката Шестакової Ю.Д. відхилити, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з`явився до суду надав заяву про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає.

Представник ТОВ «Яровський» в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судом встановлено, що 28 жовтня 2005 року на підставі розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 1 вересня 2005 року №255/А-2005, ОСОБА_1 отримав Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ №439530 (а.с.8).

19 квітня 2011 року між Орендодавцем ОСОБА_1 та Орендарем СВК «Яровський» був укладений договір оренди землі. Об`єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 8,68 га. Земельна ділянка передається в оренду для виробництва сільськогосподарської продукції. Строк дії договору 12 років (а.с.5-6).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, сформованого 20.12.2018 року, вбачається, що 22.12.2016 року державним реєстратором Сосніною Ганною Валеріївною, Комунальне підприємство Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Одеської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 33289365 від 29.12.2016, було зареєстровано право оренди земельної ділянки, підставою виникнення якого є договір оренди земельної ділянки між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯРОВСЬКИЙ». Строк дії: 12 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду). Об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка площею 8,68 га, кадастровий номер 5124789400:01:003:0258, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Одеська область, Тарутинський район, с/рада Ярівська.

Згідно акту прийому -передачі земельної ділянки від 19 квітня 2011 року , акт складено в тому, що на підставі договору оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 передає а СВК «Яровський» приймає в оренду земельну ділянку площею 8,68 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ярівської сільської ради Тарутинського району (а.с.7).

ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до керівника ТОВ «Яровський», відповідно до якої просив повернути земельну ділянку кадастровий номер 5124789400:01:003:0258 згідно чинного законодавства та не перешкоджати йому в її користуванні (а.с.9)

Згідно реєстраційних даних 09 листопада 2018 року відбулась реорганізація СВК «Яровський» (ЄДРПОУ 00855457) шляхом перетворення в ТОВ «Яровський» (код ЄДРПОУ 00855457).

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Згідно з частиною 6 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Частинами першою та другою ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Частина перша статті 93 ЗК України визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За частиною четвертою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини першої статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За положеннями частини 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до частини 2 статті 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (частина перша статті 765 ЦК України).

За положеннями частини третьої статті 640 ЦК України, (в редакції, чинній на момент укладення між сторонами договору оренди від 05 січня 2011 року), договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно з частиною 1 статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною першою статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин) встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Це положення ЗК України діяло як на момент підписання сторонами договору оренди землі від 05 січня 2011 року, так і на момент державної реєстрації права оренди.

Відповідно до статті 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями частини другої статті 792 ЦК України та частини восьмої статті 93 ЗК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

До 1 січня 2013 року, тобто на час виникнення спірних правовідносин, статтями 18, 20 Закону України "Про оренду землі" передбачалась обов`язковість проведення державної реєстрації договору оренди землі й саме момент такої реєстрації визначався моментом набуття договором чинності.

З 1 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України", якими зокрема з тексту статті 640 ЦК України виключено посилання щодо обов`язковості державної реєстрації правочинів; стаття 6 Закону України "Про оренду землі" була доповнена частиною 5 такого змісту: "Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону"; статті 18, 20 Закону України «Про оренду землі» були виключені взагалі .

Таким чином, на час державної реєстрації права оренди - 31.03.2013 року норми закону про обов`язковість проведення державної реєстрації договору оренди землі втратили чинність.

З 01 січня 2013 року вступив у дію Закон «Про Державний земельний кадастр», норми якого внесли ряд нововведень у земельні відносини. З цієї дати встановлено, що орендар не може зареєструвати договір оренди, доки орендодавець - власник земельної ділянки не зареєструє свої права на землю, звернувшись до органів державної реєстраційної служби із відповідною заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Закон України "Про оренду землі" від 06.10.1998р. № 161-Х1У (далі - Закон № 161-Х1У) є спеціальним законом, який регулює відносини, пов`язані з орендою землі.

За визначенням ст.1 Закону № 161-Х1У оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону № 161-Х1У встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За частиною першою статті 17 Закону № 161-Х1У (в редакції, чинній на час укладання між сторонами договору оренди) передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 161-Х1У строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

За положеннями частини статті 20 Закону 161-Х1У, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Частина друга статті 20 Закону "Про оренду землі" в редакції, що діяла до 01 січня 2013 року, передбачає, що право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина друга статті).

Договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено, що визначено абзацом другим частини першої статті 31 Закону "Про оренду землі".

Статтею 21 Закону 161-Х1У встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.04 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із підпунктом 1 частини першої статті 19 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться, зокрема на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

За частиною третьої статті 16 цього ж Закону (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин) разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав.

В договорі оренди землі від 19 квітня 2011 року відсутня відмітка про його реєстрацію у Державному реєстрі земель.

Пункт 8 договору оренди від 19 квітня 2011 року передбачає, що цей договір укладено на 12 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Пунктом 43 договору оренди від 19 квітня 2011 року він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Зазначені зміни, внесені в законодавство, фактично ототожнюють державну реєстрацію договору оренди та відповідну реєстрацію права оренди на підставі такого договору, тому державна реєстрація відповідачем права оренди є достатньою умовою виконання вимоги про державну реєстрацію договору оренди, враховуючи, що державну реєстрацію договору оренди станом на 22.12.2016 року вже неможливо було здійснити.

Згідно правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 р. по справі № 696/1880/15-ц, якщо закон містить вимогу державної реєстрації договору як умову набуття ним чинності, то договір набуває чинності з моменту його відповідної реєстрації. Якщо зміни, внесені в законодавство, передбачають скасування державної реєстрації договору як обов`язкової умови набуття ніш чинності, але вводять обов`язкову умову реєстрації права, щодо набуття якого такий договір укладається, то за умови невиконання вимоги щодо державної реєстрації такого договору на момент набрання чинності зазначеними змінами в законодавство, такий договір набуває чинності з моменту реєстрації відповідного права за умови відсутності явно виражених заперечень контрагента на момент відповідної реєстрації.

За змістом положень ЦК України метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Частиною другою статті 631 ЦК України, передбачено, що моментом укладення договору оренди земельної ділянки є саме його державна реєстрація чи державна реєстрація права оренди, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

Позивач ОСОБА_1 на момент здійснення відповідачем ТОВ «Яровський» реєстрації права оренди спірної земельної ділянки на підставі договору оренди від 19 квітня 2011 року не заявляв про свою незгоду з умовами цього договору.

Тому договір оренди від 19 квітня 2011 року в силу визначених його сторонами умов та зазначених норм права набув чинності з моменту державної реєстрації права оренди відповідача 22.12.2016 року, а отже, строк його дії (12 років) закінчується 22.12.2028 року.

Отже, строк дії договору оренди землі, укладеного між сторонами 19 квітня 2011 року, не закінчився, договір є чинним.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду землі», орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями.

Стаття 24 Закону України «Про оренду землі» зобов`язує власника земельної ділянки не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Враховуючи наведені вище висновки, та застосовані норми матеріального права, суд, вважає, що вимоги позивача про припинення дії договору оренди та повернення земельної ділянки задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яровський» про припинення оренди та повернення земельної ділянки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Тарутинський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П.А. Кравченко