Рішення від 27.05.2025 по справі 906/28/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/28/25

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Давидюка В.К.

секретар судового засідання: Зоренко О.М.

за участю прокурора Ільченка П.Л. (посвідчення №071249 від 01.03.2023)

та представника відповідача Литвинова С.Є. (адвокат, ордер серії АЕ №1353106 від 22.01.2025)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

1) Гришковецької селищної ради

2) Райгородоцької сільської ради

3) Семенівської сільської ради

4) Швайківської сільської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивачів: Комунальне некомерційне підприємство "Центральна районна лікарня

Бердичівського району" Гришковецької селищної, Райгородоцької, Семенівської та

Швайківської сільських рад

до ОСОБА_1

про стягнення 741 726,00 грн.

Процесуальні дії у справі.

Керівник Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 741 726,00 грн штрафу у зв`язку з неналежним виконанням умов договору №63 від 11.10.2022.

Ухвалою суду від 10.01.2025 відкрито провадження у справі №906/28/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.02.2025.

14.01.2025 від Райгородоцької сільської ради та 20.01.2025 від Швайківської сільської ради до суду надійшли заяви про розгляд справи у відсутності представників.

03.02.2025 від представника відповідача суд отримав клопотання про відкладення розгляду справи з метою належної підготовки до розгляду справи та подання відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідач позовну заяву з додатками не отримав, а про відкриття провадження у даній справі дізнався лише 22.01.2025. Тому просив суд продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву, оскільки п`ятнадцятиденний строк подачі відзиву, визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, спливає 06.02.2025.

Ухвалою від 04.02.2025 суд продовжив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву; встановив відповідачу строк для подання відзиву - 15 (п`ятнадцять) днів з дня оголошення даної ухвали з доказами направлення прокурору та позивачам; розгляд справи у підготовчому засіданні відклав на 10.03.2025.

Ухвалою суду від 10.03.2025 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів на підставі ст.177 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 20.03.2025.

Ухвалою суду від 20.03.2025 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, підготовче засідання відкладено на 03.04.2025.

31.03.2025 від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Ухвалою суду від 03.04.2025 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 22.04.2025.

09.04.2025 до суду від Бердичівської окружної прокуратури надійшли письмові заперечення на заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності.

Ухвалою від 22.04.2025 суд продовжив строк розгляду справи по суті на підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод та оголосив перерву у судовому засіданні до 27.05.2025.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі у відповідності до викладених у позовній заяві підстав. Заперечив щодо заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, посилаючись на письмові заперечення, які надійшли до суду 09.04.2025.

Представник відповідача в засіданні суду позовні вимоги прокурора не визнав. Підтримав заяву про застосування строків позовної давності.

Представники позивачів та третя особа у судове засідання не з`явились, про розгляд справи вказані учасники повідомлялись належним чином.

Виклад позицій учасників судового процесу.

Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що відповідач, в порушення договірних зобов`язань, не поставив Комунальному некомерційному підприємству "Центральна районна лікарня Бердичівського району" Гришковецької селищної, Райгородоцької, Семенівської та Швайківської сільських рад (далі - Лікарня) 1068 м3 паливної деревини на суму 1 483 452,00грн, що є підставою для застосування до нього заходів господарсько-правової відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого п. 7.2 договору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти доводів та вимог прокурора, вказавши, що прокурорневірно здійснив розрахунок неустойки. Також заявив про застосування строків позовної давності та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до частини 1статті 11 Цивільного кодексу Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2статті 11 Цивільного кодексу Українипередбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положеньстатті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннямистатті 628 Цивільного кодексу Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №63 від 11.10.2022, який за своєю правовою природою є договором поставки (далі - договір, а.с. 37-40).

За умовами п. 1.1. та 1.2. договору постачальник зобов`язується поставити замовникові товар, зазначений в специфікації, що є додатком № 1 до цього договору і є його невід`ємною частиною, а замовник - прийняти і оплатити такий товар. Найменування товару: Паливна деревина код ДК021:2015 - 03410000-7 Деревина, кількість товарів - 1 100 м. куб., згідно із додатком №1 (специфікація).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору №63 від 11.10.2022 ціна даного договору становить 1 527 900,00 гривень, без ПДВ. Ціна на товар встановлюється з урахуванням податків та зборів, що сплачуються або мають бути сплачені, витрат на транспортування товару до місця поставки, страхування, навантаження, розвантаження, зважування, зберігання та усіх інших обов`язкових витрат, передбачених чинним законодавством України.

Поставка товарів, згідно пунктів 2.3, 5.1 договору, здійснюється за графіком поставки, який передбачений у додатку №2 до Договору.

Матеріали справи містять підписані сторонами додаток №1 та № 2 до договору, а саме:

- специфікацію (додаток №1 до договору), якою погоджено обов`язок відповідача поставити на адресу Лікарні 440 м2 паливної деревини 1-ї групи за ціною 1389,00 грн на суму 611 160,00 грн, а також 660 м2 паливної деревини 2-ї групи за ціною 1389,00 грн на суму 916 740,00 грн, а загалом на 1 527 900, 00 грн без ПДВ (а.с. 39 (на звороті));

- графік поставки товару (додаток №2 до договору) відповідно якого постачальник зобов`язується поставити на адресу Лікарні у жовтні 2022 року - 360 м.куб., листопаді 2022 року - 370 м.куб. та в грудні того ж року - 370 м.куб (а.с. 40).

Видатковою накладною №63/1 від 08.11.2022 підтверджено, що на виконання умов договору відповідач поставив Лікарні 32 м2 паливної деревини 1-ї групи на суму 44 448,00 грн (а.с. 45).

За отриманий товар Лікарнею 30.11.2022 сплачено 44 448,00 грн (а.с. 46).

Інших поставок відповідачем не здійснювалося.

З наведеного вбачається, що відповідач в порушення договірних зобов`язань не поставлено Лікарні 1068 м3 паливної деревини на суму 1 483 452,00 гривень (1 527 900, 00 грн - 44 448,00 грн).

Також суд встановив, що 14.12.2024 сторони підписали додаткову угоду №3 (а.с. 47), за умовами якої:

- сторони підтверджують, що станом на день підписання цієї додаткової угоди, постачальник здійснив одну поставку паливної деревини 1-ї групи (далі- товар) код ДК 021:2015 0341000-7 замовнику, та відповідно поставив 32 м.куб. товару, а замовник прийняв 32 м.куб. товару від постачальника (п. 1.1. додаткової угоди);

- сторони дійшли згоди внести зміни в розділ ІІІ ЦІНА ТОВАРУ договору №63 від 11.10.2022 (далі договір) та викласти п. 3.1. договору в наступній редакції: ціна договору зменшується на 1483452,00 грн без ПДВ і становить: 44448,00 грн (сорок чотири тисячі чотириста сорок вісім грн. 00 коп.) без ПДВ (п. 2.1. додаткової угоди);

- сторони дійшли взаємної згоди цією додатковою угодою достроково розірвати (припинити) дію договору (п. 2.2. договору).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома вказаної статті).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Умовами договору №63 від 11.10.2022 сторонами погоджено відповідальність сторін за невиконання умов Договору.

Так, згідно з пунктом 7.2 вказаного договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товару постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару.

За змістом статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як свідчить зміст статті 231 ГК України, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У період з 11.10.2022 по 01.01.2023 облікова ставка Національного банку України становила 25%.

За розрахунком прокуратури, неустойку нараховано: 1 483 452,00 грн (сума непоставленого товару) * 50% (подвійна облікова ставка НБУ на дату прострочення), та становить 741 726, 00 гривень.

Зважаючи на заперечення відповідача, слід зазначити, що фактично прокуратурою заявлено штраф за несвоєчасне виконання зобов`язання, визначений п. 7.2 договору, розмір якого визначений подвійною обліковою ставкою Національного банку України, оскільки штрафобчислюється у відсотках від суми несвоєчасно здійсненого платежу чи іншої суми, передбаченої договором. Пеня визначається у відсотках від суми несвоєчасно здійсненого платежу за кожен день прострочення.

Водночас, перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок штрафу за прострочення обов`язку вчасної поставки, який здійснений на підставі п.7.2 договору, суд вважає цей розрахунок необґрунтованим з огляду на те, що прокурором не було враховано, що сторони, уклавши додаткову угоду №3 до договору №63 від 11.10.2022 змінили суму договору з 1527 900,00 грн до 44448,00 грн (без ПДВ).

Суд враховує, що за п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. Тобто, за його допомогою сторони можуть вносити зміни до діючого договору, тим самим змінюючи свої попередні домовленості.

З урахуванням наведеного, після викладення пункту 3.2 розділу ІІІ "Ціна договору" в новій редакції у прокурора виникло право на нарахування штрафних санкцій (за несвоєчасну поставку товару) на суму 44 448,00 грн.

Таким чином, розрахунок штрафу за невчасну поставку товару, наведений у позовній заяві є таким, що не відповідає умовам договору та фактичним обставинам справи, оскільки прокурор звертається із вимогою про стягнення штрафних санкцій за невчасну поставку товару після зменшення ціни договору до 44448,00 грн.

Оскільки відповідач здійснив прострочення виконання зобов`язання щодо поставки товару, враховуючи умови п. 7.2. договору та умови додаткової угоди, сума штрафу складає 22224,00 грн. (44448,00 Х 50% (подвійна облікова ставка НБУ)). У стягненні 719 502,00 грн штрафу слід відмовити.

З приводу заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог, які ґрунтуються на пропуску строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно зіст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно дост.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3статті 267 ЦК Українипередбачено можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1ст.261 ЦК України).

Відповідно до ч.4ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

ВодночасЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК Українидоповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями257,258,362,559,681,726,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, апостановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"скасовано карантин з 30.06.2023.

Також за приписами пункту 19Прикінцевих та перехідних положень ЦК Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257-259,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк його дії.

Через військову агресію Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022).Законом України від 24.02.2022 №2102-IXзатвердженоУказ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який неодноразово продовжувався та триває на даний час.

Отже, на час дії на території України карантину, а також воєнного стану (діє і дотепер) строки, визначеністаттею 257 Цивільного кодексу України, були продовжені та не спливли.

З огляду на те, що строк позовної давності продовжувався на строк дії карантину та продовжується на період дії воєнного стану, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за вказаними позовними вимогами не пропущений.

Відповідно дост. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей76,77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зіст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно дост. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене та дослідивши з огляду на приписи ст.ст.76-78, 86 ГПК України наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позов частково, стягнути з Лугового Сергія Васильовича 22 224,00 грн штрафу на користь Гришковецької селищної ради, Семенівської, Швайківської та Райгородоцької сільських рад у рівних частках. У задоволенні решти позову в частині стягнення 719 502,00 грн відмовити у зв`язку з необґрунтованістю їх нарахування.

При розгляді даної справи судом враховано, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізична особа-підприємець Луговий Сергій Васильович припинив підприємницьку діяльність 29.12.2022 за власним рішенням. Водночас, як вбачається з обставин справи, відповідач, укладаючи договір №63 від 11.10.2022 та додаткові угоди до нього, діяв як суб`єкт підприємницької діяльності. За змістом ст.ст.51, 52, 598 - 609 ЦК України, ст.ст. 202-208 ГК України, ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/180). У постанові Великої Палати Верховного суду від 04.03.2020 у справі №299/451/19 зазначено, що фізичні особи, які на час пред`явлення до них позову не є підприємцями, можуть бути відповідачами в господарському суді. Припинення підприємницької діяльності однієї із сторін до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, але лише в тому випадку, якщо спірні правовідносини виникли за наслідком її господарської діяльності. Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, даний спір розглядається за правилами господарського судочинства.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Даний позов покурором пред`явлено в інтересах держави в особі Гришковецької селищної, Райгородоцької, Семенівської та Швайківської сільських рад.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначив, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбуватися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Суд висловив позицію, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У даній справі порушення інтересів держави прокурор обґрунтував тим, що відповідач зобов`язання за договором №63 від 11.10.2022 не виконав, відтак мети, з якою укладався вказаний правочин та здійснювалося субсидіювання Лікарні за рахунок бюджетних коштів її засновників, не досягнуто.

Водночас Гришковецькою селищною радою, Райгородоцькою, Семенівською та Швайківською сільськими радами Бердичівського району не ініційовано стягнення з постачальника штрафних санкцій, що в силу пункту 39 частини першої статті 64 БК України є доходами відповідних місцевих бюджетів, внаслідок чого цими територіальними громадами не отримано додаткових надходжень, які могли бути використані для задоволення соціально-економічних потреб громад.

Зазначене свідчить про порушення економічних інтересів Гришковецької селищної ради, Райгородоцької, Семенівської та Швайківської сільських рад, а отже необхідність їх захисту в судовому порядку.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, серед інших, поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування. Вказані принципи місцевого самоврядування означають, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси.

ВерховнимСудом у постанові від 13.03.2018 у справі №911/620/17 зазначається, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади інтереси держави та місцевого самоврядування, повністю збігаються.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюютьїх виконання,затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону, утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, установи, організації.

Згідно з частиною третьою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиноюпершою статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

За змістом підпункту 1 пункту "б" статті 28, підпункту 1 пункту "а" статті 29 цього ж Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення контролю за дотриманням зобов`язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до частини третьої статті 26 БК України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Отже, оскільки засновниками КП "Центральна районна лікарняБердичівського району" Гришковецької селищної, Райгородоцької, Семенівської та Швайківської сільських рад та власниками її майна є територіальні громади в особі сільських рад, які фінансують і контролюють діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язані контролювати виконання бюджету відповідних територіальних громад, зокрема законність та ефективність використання коштів цих бюджетів за договором про закупівлю, є особами, уповноваженими на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів Гришковецької селищної, Райгородоцької, Семенівської таШвайківської сільських радвідповідної територіальної громади, інтереси яких є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів відповідного бюджету, а тому є належними позивачами у цій справі.

Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.06.2023 у справі№905/1907/21,від 22.08.2023 у справі № 924/564/22, від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 від 07.12.2023 у справі №910/9102/22.

Приймаючи наведене до уваги та враховуючи, що закупівля деревини паливної за договором №63 від 11.10.2022 здійснювалась за кошти місцевих бюджетів Гришковецької селищної, Райгородоцької, Семенівської та Швайківської сільських рад, не стягнення штрафних санкцій з відповідача порушує економічні інтереси цих громад, саме вищевказані органи місцевого самоврядування є суб`єктами, що наділені повноваженнями на захист таких інтересів шляхом звернення до суду.

Водночас Гришковецька селищна, Райгородоцька, Семенівська та Швайківська сільські ради Бердичівського району Житомирської області в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", будучи належним чином поінформованими про наявність порушень інтересів територіальних громад, маючи для цього достатній обсяг нормативних повноважень, відповідних заходів упродовж розумного строку не вжили.

Суд встановив, що листами від 27.09.2024 за № 50-90-5062вих-24, №50-90-5063вих-24, №50-90-5064вих-24 та 50-90-5065вих-24, направлені на адреси Гришковецької селищної, Швайківської, Семенівської та Райгородоцької сільських рад Бердичівського району Житомирської області Бердичівська окружна прокуратура повідомляла позивачів. про наявність порушень та вказувала можливість самостійно вжити заходи правового характеру, направлені на захист інтересів відповідних територіальних громад (а.с. 58-79).

У листі № 942 від 08.10.2024 Гришковецька селищна рада повідомила, що з бюджету Гришковецької селищної територіальної громади було перераховано міжбюджетний трансферт у вигляді іншої субвенції для Лікарні на оплату енергоносіїв у 2022 році у сумі 1 200 000,00 грн, у 2023 році у сумі 1 100 000,00 грн. Листом від 01.10.2024 Швайківська сільська рада надала довідку про суми коштів, перерахованих нею для забезпечення паливною деревиною Лікарню у опалювальний сезон 2022-2023 роках. Листом №656 від 24.10.2024 Семенівська сільська рада повідомила, що з бюджету громади на фінансову підтримку Лікарні на оплату за комунальні послуги та енергоносії спрямовано у 2022 році - 270 000,00 грн, а у 2023 році - 700 000,00 грн. Райгородоцька сільська рада у листі №47 від 03.10.2024 повідомила, що даний орган місцевого самоврядування є головним розпорядником бюджетних коштів Лікарні. Фінансування установи відбувається відповідно прийнятих бюджетних програм кожною громадою-співвласником шляхом перерахування цільового трансферту головному розпоряднику бюджетних коштів установи, яка надає план використання виділених коштів за кодами економічної класифікації видатків бюджету.

Вказане свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави, яке виразилось в пасивній поведінці уповноважених органів. Приймаючи до уваги, що фактичного стягнення коштів за прострочення виконання зобов`язання здійснено не було, звернення прокурора до суду в інтересах цих органів є обґрунтованим та необхідним.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає сплаті в сумі 333,36 грн на користь Житомирської обласної прокуратури.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Лугового Сергія Васильовича ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) у дохід бюджету Гришковецької селищної ради (13337, Житомирська обл., Бердичівський р-н, селище Гришківці, вул.Червоний промінь, будинок 4, ід. код 04345380):

- 5 556,00 грн штрафу.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) у дохід бюджету Райгородоцької сільської ради (13362, Житомирська обл., Бердичівський р-н, село Райгородок, вул. Соборна, будинок 11, ід. код 04345569):

- 5 556,00 грн штрафу.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) у дохід бюджету Семенівської сільської ради (13372, Житомирська обл., Бердичівський р-н, село Семенівка, вул.Героїв Майдану, будинок 4, ід. номер 04345463):

- 5 556,00 грн штрафу.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) у дохід бюджету Швайківської сільської ради (13331, Житомирська обл., Бердичівський р-н, село Швайківка, вул.Осівка, будинок 1А, ід. номер 04345658):

- 5 556,00 грн штрафу.

6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул. Святослава Ріхтера, буд.11, м. Житомир, Житомирська обл., 10008, код ЄДРПОУ 02909950, р/р №UA598201720343110001000011049, Державна казначейська служба України м.Київ):

- 333,36 грн судового збору.

7. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 30.05.25

Суддя Давидюк В.К.

Відправити учасникам справи через "Електронний суд" та третій особі реком. (код 01991599)