Рішення

від 20.05.2025 по справі 907/572/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/572/17

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Сінкіна Е.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Можайського 34, м. Ужгород

до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 2 Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 3 ТзОВ ПІДЛИПНИКИ, м. Ужгород,

за участю Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород

про визнання протиправними та скасування рішення Ужгородської міської ради від 29.12.2007 року за №565 Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок в частині затвердження проекту відведення та передачі в оренду товариству з обмеженою відповідальністю Підлипники земельної ділянки площею 0,40га в м. Ужгород по вул. 8 Березня Можайського строком на 5 років та рішення від 28.12.2012 року №786 Про продовження договорі оренди земельних ділянок в частині продовження ТОВ Підлипники дію договору оренди землі строком до 28.12.2017р., визнати недійсним договір оренди землі від 22.01.2008 року, що укладений Управлінням майном міста Ужгородської міської ради і ТОВ Підлипники та додаткових угод до нього

(позовні вимоги викладено у відповідності до заяви позивача, поданої в порядку вимог ст. 22 ГПК України щодо зміни предмету позову)

За участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача 1 - не з`явився

від відповідача 2 - не з`явився

представник відповідача 3 - Маркусь Михайло Іванович, адвокат

прокурор - не з`явився

в с т а н о в и в:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.09.2017 було призначено у справі судову експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. Даною ухвалою судом покладено обов`язок по оплаті експертизи на Ужгородську міську раду. Провадження у справі зупинено до отримання відповідного висновку експерта.

01.11.2019 до Господарського суду Закарпатської області позивачем подано клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 12.11.2019 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11.12.2019.

Ухвалою суду від 11.12.2019 відкладено підготовче засідання у справі на 22.01.2020.

Ухвалою суду від 22.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у справі на 11.02.2020.

За згодою представників сторін та учасників справи судом відкладено 11.02.2020 судове засідання поза межами строку підготовчого провадження на 26.02.2020.

12.02.2020 прокурором подано суду клопотання про призначення повторної судової експертизи з питань землеустрою та зупинення провадження у справі до отримання відповідного висновку експерта. Дане клопотання підтримано представником позивача та у поданому суду клопотанні просить відкласти вирішення питання про зупинення провадження у справі поданого 11.12.2019 до завершення вирішення питання щодо призначення повторної судової експертизи.

Ухвалою суду від 26.02.2020 було відкладено підготовче засідання на 24.03.2020.

З врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, рекомендацій Ради суддів України, розпорядження голови Західного апеляційного господарського суду від 16 березня 2020 року №06-41/01, розпорядження голови Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2020 №01-03/4-о/д з метою попередження розповсюдження коронавірусної інфекції (COVID-19), ухвалою суду від 24.03.2020 було відкладено підготовче засідання в межах розумного строку.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Європейський суд з прав людини зазначає, що тривалість розгляду справи повинно відповідати розумним строкам. Таку розумність треба оцінювати у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів (див. рішення Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 року у справі Вергельський проти України (Vergelskyy v. Ukraine, заява № 19312/06).

Такими критеріями у розумінні суду наразі є те, що внаслідок триваючої широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні було постановлено про часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

03.10.2023 року до суду надійшло клопотання від представника позивача про призначення підготовчого засідання по справі №907/1019/21.

Ухвалою суду від 12.10.2023 року призначено підготовче засідання на 15.11.2023.

Ухвалою суду від 15.11.2023 року призначено підготовче засідання на 11.12.2023.

До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату через хворобу представника.

Ухвалою суду від 11.12.2023 року відкладено підготовче засідання на 06.02.2024.

Ухвалою суду від 06.02.2024 року відкладено підготовче засідання на 06.03.2024.

Ухвалою суду від 06.03.2024 року відкладено підготовче засідання на 03.04.2024.

27.03.2024 року представником позивача подано до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.

Ухвалою суду від 03.04.2024 року відкладено підготовче засідання на 01.05.2024.

На дату слухання справи позивачем подано клопотання про залучення співвідповідача у справі ТзОВ ПІДЛИПНИКИ, код ЄДРПОУ 34676314. А також клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

01.05.2024 від Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради надійшла заява про вступ у справу представника.

Представник позивача навела пояснення, з приводу клопотання про залучення співвідповідача у справі та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, щодо відкладення судового засідання та клопотання про призначення судової експертизи не заперечила.

Представника відповідача 1, 2 заявив клопотання про долучення до матеріалів справи письмових пояснень, не заперечив проти відкладення підготовчого засідання та клопотання про призначення судової експертизи.

Прокурор заявив клопотання про залишення без розгляду клопотання про призначення судової експертизи, щодо клопотання про залучення співвідповідача у справі просить задовольнити.

Ухвалою суду від 01.05.2024 залучено до участі у справі в якості співвідповідача ТзОВ ПІДЛИПНИКИ (м. Ужгород, вул. 1 Доманинська, 131, код ЄДРПОУ 34676314), підготовче засідання та розгляд клопотання про призначення судової експертизи відкладено на 30 травня 2024 року.

Ухвалою суду від 30.05.2024 р. відкладено підготовче засідання та розгляд клопотання про призначення судової експертизи на 08 серпня 2024 р.

На день судового засідання прокурором подано клопотання про повернення без розгляду клопотання про призначення повторної судової експертизи з питань землеустрою.

В засіданні суду постановлено та проголошено ухвалу суду про задоволення клопотання про повернення без розгляду клопотання про призначення повторної судової експертизи з питань землеустрою.

Ухвалою суду від 08.08.2024 р. відкладено підготовче засідання на 18.09.2024 р.

Ухвалою суду від 18.09.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.2024 р.

Проте, судове засідання призначене на 24.10.2024 р. не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі Оксани Федорівни у невикористаній частині щорічної основної відпустки згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/37-к від 23.10.2024 р.

Ухвалою суду від 04.11.2024 р. призначено справу по суті на 05.12.2024 р.

26.11.2024 представником позивача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи по суті з огляду на те, що відповідна особа 05.12.2024 р. викликана для участі у засіданні Верховного Суду у справі №260/8523/23.

Ухвалою суду від 05.12.2024 відкладено розгляд по суті на 30.01.2025 року.

У судовому засіданні 30.01.2025 р. на стадії дослідження доказів судом оголошено перерву за згодою сторін у відповідності до у відповідності до вимог ГПК України до 13 лютого 2025 р.

Ухвалою суду від 05.12.2024 р. відкладено розгляд справи по суті на 19.03.2025 р.

Ухвалою суду від 19.03.2025 р. відкладено розгляд справи по суті на 16.04.2025 р.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що в квітні 2017 року співвласникам багатоквартирного будинку №34 по вул. Можайського, що в м. Ужгороді, стало відомо про те, що земельна ділянка перед фасадом будинку, яка використовувалась до цього часу і надалі використовується окремими мешканцями як прибудинкова територія, палісадник, була передана за рішенням Ужгородської міської ради в користування юридичній особі. Земельна ділянка, що її було передано в користування Відповідачу 2 знаходиться на розі вулиць 8-го Березня та Можайського, та перебуває у фактичному користуванні мешканців багатоквартирного будинку №34 по вул. Можайського в м. Ужгороді, оскільки є прибудинковою територією будинку, співвласниками якого створено ОСББ «Можайського 34». А відтак, на думку Позивача, рішення Ужгородської міської ради про відведення і продовження дії договору оренди порушило суб`єктивні права та законний інтерес позивача.

Позивач звертає увагу на неправомірне позбавлення співвласників багатоквартирного будинку частини прибудинкової території, фактично її вилучення з користування співвласників, за рахунок якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:20:001:0005 площею 0,4000 га для комерційно-житлового будівництва, всупереч принципу правової визначеності з втручанням Відповідача 1 у мирне володіння майном і порушенням прав співвласників будинку правомірного очікування щодо збереження титулу безстрокового користування земельною ділянкою, виділеною в 1980-тих роках заводу «Турбогаз» під забудову мікрорайону із 608 квартир, в межах якої знаходиться спірна земельна ділянка.

Крім того, позивач зазначає, про невідповідність відведення спірної земельної ділянки Відповідачу 3 для комерційно-житлового будівництва чинному на момент відведення і наразі чинному генеральному плану міста Ужгорода (коригування окремих розділів), що затверджений рішенням Ужгородської міської ради від 04 червня 2004 року №313 «Про Генеральний план міста».

Вважає, що наміри забудови спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:001:0005 площею 0,4000 га не відповідають чинній містобудівній документації, що встановлено висновком судової будівельно-технічної експертизи від 05 лютого 2024 року за №657/01-24.

У зв`язку з чим, на переконання позивача наявні підстави для визнання протиправними і скасування рішення Ужгородської міської ради від 29 грудня 2007 року №565 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок» в частині затвердження проекту відведення та передачі в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники» земельної ділянки площею 0,40 га по вул. 8 Березня - Можайського строком на п`ять років та рішення від 28 грудня 2012 року за №786 «Пpo продовження дії договорів оренди земельних ділянок» в частині продовження товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники» дію договору оренди землі строком до 28 грудня 2017 року. Визнання недійсним договору оренди землі від 22 січня 2008 року, що укладений Управління майном міста Ужгородської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Підлипники», додаткові угоди до цього договору.

Відповідач 1 Ужгородська міська рада, м. Ужгород та відповідач 2 Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород у поданих письмових поясненнях наголошують на законності передачі вказаної земельної ділянки ТОВ ПІДЛИПНИКИ, м. Ужгород та відсутності порушень у діях відповідачів.

Відповідач 3 ТОВ ПІДЛИПНИКИ, м. Ужгород щодо задоволення позову заперечує повністю. Вказує на те, що жителі користуються цією земельною ділянкою без достатніх на те підстав, натомість відведення земельної ділянки ТОВ «ПІДЛИПНИКИ», затвердження проекту землеустрою та підписання договору оренди земельної ділянки, а в подальшому і додаткових угод до них відбулося у суворій відповідності до вимог законодавства.

У поданому відзиві на позов відповідач 3 просить суд застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності, заперечує стосовно обгрунтованості доводів позивача про наявність порушення охоронюваних законом інтересів позивача щодо користування відповідною спірною земельною ділянкою, оскільки на час укладення оспорюваного правочину та прийняття міською радою відповідних рішень позивач ще не був створений як юридична особа. Також зазначає про неефективний та неналежно обраний позивачем спосіб захисту, відсутність порушень при прийнятті оспорюваних рішень органу місцевого самоврядування та укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно письмових пояснень прокурора, прокурор просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вказує, що підставою позовних вимог є те, що земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 площею 0,4 га надана в оренду ТОВ «Підлипники» для комерційно-житлового будівництва по вул. 8 Березня - Можайського відведена за рахунок прибудинкової території багатоквартирного будинку, співвласниками якого створено ОСББ «Можайського 34», всупереч чинній на момент відведення містобудівній документації, а саме Генерального плану м. Ужгорода, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради IV скликання від 04.06.2004.

За доводами прокурора вказані обставини підтверджуються висновком судово будівельно-технічної експертизи № 657/01-24 від 05.02.2024, який подано до суду в порядку ч.1 ст. 101 ГПК України. Так, відповідно до вказаного висновку за результатами проведеного дослідження встановлено, що намір забудови земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005, який визначено у рішенні Ужгородської міської ради V скликання від 29.12.2007 № 565 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок» в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Підлипники» для комерційно-житлового будівництва в м. Ужгород, по вул. 8 Березня-Можайського та у Договорі оренди землі від 22.01.2008, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підлипники» з Управлінням майном міста Ужгородської міської ради, не відповідає містобудівній документації на місцевому рівні, а саме - Генеральному плану міста Ужгорода Закарпатської області (Корегування окремих розділів), затвердженому рішенням Ужгородської міської ради IV-ого скликання від 04.06.2004 № 313 «Про Генеральний план міста», при відведенні вказаної земельної ділянки в користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники».

Територія, де розміщується земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005, згідно з Основним кресленням Генерального плану м. Ужгорода Закарпатської області (Корегування окремих розділів), була передбачена як територія з назвою «інші території», і будь-яке будівництво, в тому числі комерційно-житлове, на такій території згідно з Генеральним планом міста Ужгорода та роз`ясненням розробника цього Генерального плану Державного підприємства Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя» за вих. № 1-2593 від 12.09.2017 не передбачено.

Територія, де розміщується земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005, була включена до земельної ділянки, яка згідно з Рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 27.04.1983 № 149 «Для надання дозволу підприємствам та установам міста на розробку проектно-кошторисної документації та виділення земельних ділянок на нове будівництво» була виділена для будівництва житлового кварталу, що здійснювалось будівельниками ЧССР у 80-их роках минулого століття, в рамках спорудження об`єктів газопроводу Уренгой-Ужгород.

Вказані обставини встановлені експертом на рішення про виділення земельної ділянки та геодезичної зйомки, проведеної ПП «Ужгеостар» за результатами якої складено Кадастрову справу на земельну ділянку за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. 8 Березня, вул. Можайського, вул. Генерала Свободи. Складовою частиною цієї документації є кадастровий план, яким охоплено територію площею 8,4283 га.

Таким чином, саме генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, то відповідність цільового призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні, під час прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки у власність особи, уповноважений орган визначає, виходячи із містобудівної документації на місцевому рівні - генерального плану та детального плану території, якщо такий розроблено.

При цьому, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зокрема, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації означає, що цільове призначення земельної ділянки не відповідає тому, яке визначено у містобудівній документації відповідного населеного пункту

Крім того, здійснення забудови, наміри якої суперечать вимогам містобудівної документації (Генерального плану населеного пункту, Детального плану території), нівелює мету планування та забезпечення сталого розвитку населеного пункту, а отже, порушує суспільні інтереси, які виражаються у забезпеченні дотримання правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини; містобудівні умови та обмеження, які не відповідають Генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні не можуть вважатися такими, що враховують громадські та приватні інтереси при плануванні та забудові територій.

У судовому засіданні 20.05.2025 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено скорочене рішення.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням V скликання Ужгородської міської ради від 29.12.2007 року № 565 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок» Товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники» затверджено проект відведення та передано в користування на умовах оренди строком на 5 років земельну ділянку площею 0,4 га для комерційно-житлового будівництва по вул. 8 Березня вул. Можайського.

На підставі вказаного рішення між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (Орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підлипники» (Орендарем) 22.01.2008 року укладено Договір оренди землі (далі Договір), який зареєстрований Закарпатською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.01.2008 року № 210100000-0408070000024.

У відповідності до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договірні зобов`язання сторін за договором почались із 29.01.2008 року.

Згідно з п. п. 14, 15 вказаного Договору, земельна ділянка передається в оренду із земель, відведених під будівництво. Цільове призначення земельної ділянки для комерційно-житлового будівництва.

За приписами п. 17 Договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення.

Пунктом 19 Договору визначено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний строк після державної реєстрації цього Договору за актом її приймання-передачі.

Відповідно до п. 8 Договору, Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

На підставі рішення Ужгородської міської ради № 786 від 28.12.2012 року відповідачу 3 було поновлено Договір оренди землі строком на 5 років до 28.12.2017 року, про що сторонами укладено Додаткову угоду б/н від 22.05.2015 року про внесення змін до Договору оренди землі від 22.01.2008 року.

В пункті 1 Додаткової угоди від 22.05.2015 зазначено кадастровий номер орендованої земельної ділянки 2110100000:20:002:0005.

Пунктом 8 Додаткової угоди б/н від 22.05.2015 року до Договору оренди землі б/н від 22.01.2008 року сторони також обумовили, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, право оренди позивача на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом № 38572988 від 04.06.2015 року.

Речове право оренди ТОВ «Підлипники» земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 зареєстровано в Державному земельному кадастрі 04.06.2015, про що свідчить наданий суду витяг з Державного земельного кадастру № НВ-0002881882019 від 19.03.2019.

Додатковими угодами б/н від 29.01.2009 року, б/н від 11.05.2012 року, б/н від 22.05.2015 року та б/н від 26.04.2017 року про внесення змін до Договору оренди землі від 22.01.2008 року були внесені зміни до умов Договору, в тому числі, щодо нормативно-грошової оцінки землі та розміру орендної плати.

В межах розгляду справи №907/225/23 Товариство з обмеженою відповідальністю Підлипники звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради, Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради та до Державного підприємства Добробуд Закарпатської обласної державної адміністрації в якому просило суд: Визнати незаконним та скасувати рішення Ужгородської міської ради від 13 грудня 2022 року №1050 Про поновлення, припинення та відмову у поновленні дії договорів оренди земельних ділянок в частині п.3, яким ТОВ Підлипники відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,4га для комерційно-житлового будівництва по вул. 8 Березня-Можайського. Визнати незаконним та скасувати рішення ХХІІІ сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 30 серпня 2022 року за №859 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в частині пункту 3.3 про передачу в постійне користування державному підприємству ДОБРОБУД Закарпатської обласної державної адміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. 8-го Березня-Олександра Можайського. Визнати Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, укладеного 22.01.2008 року між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та ТзОВ Підлипники площею 0,4000 га, кадастровий номер 2110100000:20:002:0005, для комерційно-житлового будівництва (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) по вул. 8 го Березня- Олександра Можайського в м. Ужгороді про продовження строку договору оренди до 28.12.2027 укладеною на умовах додаткової угоди в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2023 р., що набрало законної сили 27.11.2023 р. відповідно до постанови Західного апеляційного Господарського суду Позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 3.3. рішення XXIII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 30 серпня 2022 року за №859 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) про передачу в постійне користування Державному підприємству Добробуд Закарпатської обласної державної адміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. 8-го Березня-Олександра Можайського. Визнано незаконним та скасовано п. 3 рішення Ужгородської міської ради від 13 грудня 2022 року №1050 Про поновлення, припинення та відмову у поновленні дії договорів оренди земельних ділянок, яким ТОВ Підлипники відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,4га для комерційно-житлового будівництва по вул. 8 Березня-Можайського. Визнано укладеною Додаткову угоду до Договору оренди землі б/н від 22.01.2008 року, укладеного між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та ТзОВ Підлипники, кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:20:002:0005, площею 0,4000 га, для комерційно-житлового будівництва (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) по вул. 8 го Березня-Олександра Можайського в м. Ужгороді.

В матеріалах справи містяться експертні висновки, а саме: висновок експертів №5267/5268 судової земельно технічної експертизи від 16.11.2018 р. та висновок експерта судової будівельно технічної експертизи №657/01-24 від 05.02.2024 р.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеними Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням V скликання Ужгородської міської ради від 29.12.2007 року № 565 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок» Товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники» затверджено проект відведення та передано в користування на умовах оренди строком на 5 років земельну ділянку площею 0,4 га для комерційно-житлового будівництва по вул. 8 Березня вул. Можайського.

На підставі вказаного рішення між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (Орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підлипники» (Орендарем) 22.01.2008 року укладено Договір оренди землі (далі Договір), який зареєстрований Закарпатською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.01.2008 року № 210100000-0408070000024.

У відповідності до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договірні зобов`язання сторін за договором почались із 29.01.2008 року.

На переконання позивача в даному випадку наявні підстави для визнання протиправними і скасування рішення Ужгородської міської ради від 29 грудня 2007 року №565 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок» в частині затвердження проекту відведення та передачі в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники» земельної ділянки площею 0,40 га по вул. 8 Березня - Можайського строком на п`ять років та рішення від 28 грудня 2012 року за №786 «Пpo продовження дії договорів оренди земельних ділянок» в частині продовження товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники» дію договору оренди землі строком до 28 грудня 2017 року. Визнання недійсним договору оренди землі від 22 січня 2008 року, що укладений Управління майном міста Ужгородської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Підлипники», додаткові угоди до цього договору.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права. За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до господарського суду; визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України визначено форму та зміст позовної заяви та передбачено, що позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 183/1617/16 (постанова від 14.11.2018).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18.

Як вже було зазначено предметом позову у даній справі є вимоги позивача про визнання протиправними і скасувати рішення Ужгородської міської ради від 29 грудня 2007 року №565 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок» в частині затвердження проекту відведення та передачі в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники» земельної ділянки площею 0,40 га по вул. 8 Березня - Можайського строком на п`ять років та рішення від 28 грудня 2012 року за №786 «Пpo продовження дії договорів оренди земельних ділянок» в частині продовження товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники» дію договору оренди землі строком до 28 грудня 2017 року. Визнання недійсним договору оренди землі від 22 січня 2008 року, що укладений Управління майном міста Ужгородської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Підлипники» та додаткових угод до цього договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неправомірне позбавлення співвласників багатоквартирного будинку частини прибудинкової території, фактично її вилучення з користування співвласників, за рахунок якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:20:001:0005 площею 0,4000 га для комерційно-житлового будівництва, всупереч принципу правової визначеності з втручанням Відповідача 1 у мирне володіння майном і порушенням прав співвласників будинку правомірного очікування щодо збереження титулу безстрокового користування земельною ділянкою, виділеною в 1980-тих роках заводу «Турбогаз» під забудову мікрорайону із 608 квартир, в межах якої знаходиться спірна земельна ділянка.

Крім того, позивач зазначає, про невідповідність відведення спірної земельної ділянки Відповідачу 3 для комерційно-житлового будівництва чинному на момент відведення і наразі чинному генеральному плану міста Ужгорода (коригування окремих розділів), що затверджений рішенням Ужгородської міської ради від 04 червня 2004 року №313 «Про Генеральний план міста».

Вважає, що наміри забудови спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:001:0005 площею 0,4000 га не відповідають чинній містобудівній документації, що встановлено висновком судової будівельно-технічної експертизи від 05 лютого 2024 року за №657/01-24.

Судом встановлено, що позивач об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МОЖАЙСЬКОГО 34» зареєстрований 10.02.2016 р.

Положеннями частини 2 статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

За приписами частини 1 статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, урегульовано Законом України від 14 травня 2015 року "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Відповідно до частини статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна;

прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;

спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Положеннями частини 1 статті 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

За змістом пункту 1 частини першої статті 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники мають право, зокрема вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Згідно вимог частини 2 статті 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

Положеннями статті 42 ЗК України (Земельні ділянки багатоквартирних будинків) визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.

За змістом підпункту «г» частини 2 статті 89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають, зокрема земельні ділянки співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідно до підпункту "д" пункту 2 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Із системного аналізу наведених правових норм слідує, що виключне право на отримання у власність чи постійне користування земельної ділянки комунальної власності, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, належить усім співвласникам багатоквартирного будинку.

На необхідності переходу до співвласників багатоквартирного житлового будинку права на отримання у власність чи постійне користування земельної ділянки комунальної власності, на якій розташований будинок, а також пов`язані з ним будівлі та споруди, призначені для задоволення потреб співвласників і розташовані на прибудинковій території, наголошено у постановах Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 757/13549/16 та від 18.09.2024 у справі № 910/14564/23.

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2023 року у справі № 621/2300/16-ц (провадження № 61-6391св20) зазначено, що земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, належить співвласникам житлового будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання. Прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку є особливим об`єктом права власності на землю чи користування нею, оскільки призначена для розміщення й обслуговування житлового будинку і належних до нього будівель та споруд та має задовольняти інтереси всіх мешканців цього будинку.

Верховний Суд у постанові від 21 липня 2020 року у справі № 922/3461/17 зазначив, що будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону, у зв`язку з чим, у разі створення ОСББ, від нього не вимагається визнання та доведення права на наведені об`єкти. При цьому багатоквартирні будинки та належні до них господарські будівлі, споруди і приміщення є нерозривно пов`язаними із земельними ділянками, на яких вони розміщені.

Крім того, сам собою факт того, що земельну ділянку не передано у власність чи в користування співвласникам багатоквартирного будинку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, не змінює правового статусу цієї земельної ділянки як прибудинкової території, та не дає право використовувати її без згоди співвласників будинку (постанова Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у справі № 766/8919/18).

Аналізуючи у постанові від 18.09.2024 положення пункту 6 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", статті 382 Цивільного кодексу України та статті 42 Земельного кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону, у зв`язку з чим, у разі створення ОСББ, від нього не вимагається визнання та доведення права на наведені об`єкти. Верховний Суд також наголосив, що багатоквартирні будинки, господарські будівлі, споруди та приміщення є нерозривно пов`язаними із земельними ділянками, на яких вони розміщені, та звернувся до власних правових висновків, викладених у постанові від 21.07.2020 у справі № 922/3461/17. Одночасно суд касаційної інстанції акцентував, що виключне право на отримання у власність чи постійне користування земельної ділянки комунальної власності, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, належить співвласникам багатоквартирного будинку.

Отже, з моменту набуття співвласниками права власності на квартири та нежитлові приміщення, у співвласників цього будинку виникло право на оформлення речового права на земельну ділянку. Таке право поширюється на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, необхідні для його обслуговування та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів/орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень у будинку.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2023 у справі № 607/13198/21 виснував про те, що співвласники багатоквартирного будинку набувають права власності чи права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення їх житлових, соціальних і побутових потреб, після передачі такої ділянки у їх власність чи у постійне користування на загальних підставах у вставленому законом порядку.

Розміри та конфігурація такої земельної ділянки визначаються на підставі відповідної технічної документації із землеустрою, яка подається на затвердження уповноваженому на прийняття такого рішення органу місцевого самоврядування.

Зазначене у статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" поняття "права на земельну ділянку" варто розуміти як оформлене у встановленому законом порядку право власності чи право постійного користування. Лише після оформлення такого права розміри і конфігурація земельної ділянки вважаються встановленими".

Викладене вище свідчить про наявність загальних висновків Верховного Суду щодо права співвласників багатоквартирного будинку на отримання у власність чи у користування земельної ділянки, необхідної для обслуговування багатоквартирного будинку, як прибудинкової території, а також щодо порядку засвідчення розміру та конфігурації відповідної земельної ділянки.

У постанові від 05.03.2025 у справі № 926/927/24 Верховний Суд дійшов висновку, що багатоквартирні будинки є нерозривно пов`язаними із земельними ділянками, на яких вони розташовані, а особа, яка законно набула у власність будинок чи споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими об`єктами після їх набуття. Крім того, у зазначеній постанові Верховним Судом було зроблено висновок про перехід у користування співвласників багатоквартирних будинків земельної ділянки, розмір якої має визначатися на підставі землевпорядної документації, яка враховує фактичні параметри всіх об`єктів, запланованих для будівництва, їх прибудинкову територію та територію, необхідну для забезпечення обслуговування будинків і потреб його мешканців.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що Позивач має право на земельну ділянку на якій розташований багатоквартирний будинок, а також належну до нього прибудинкову територію, яка визначається на підставі відповідної землевпорядної документації.

В матеріалах справи містяться експертні висновки, а саме: висновок експертів №5267/5268 судової земельно технічної експертизи від 16.11.2018 р. та висновок експерта судової будівельно технічної експертизи №657/01-24 від 05.02.2024 р.

Водночас, суд вказує, що висновок експерта у відповідності до ст. 104 ГПК України не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінений судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Так згідно з висновком експерта, судової будівельно технічної експертизи №657/01-24 від 05.02.2024 р. вбачається, що намір забудови земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005, який визначено у рішенні Ужгородської міської ради V скликання від 29.12.2007 № 565 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок», в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Підлипники» для комерційно-житлового будівництва в м. Ужгород, по вул. 8 Березня-Можайського та у Договорі оренди землі від 22.01.2008, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підлипники» з Управлінням майном міста Ужгородської міської ради, не відповідає містобудівній документації на місцевому рівні, а саме Генеральному плану міста Ужгорода Закарпатської області (Корегування окремих розділів), затвердженому рішенням Ужгородської міської ради ІV-ого скликання від 04.06.20224 №313 «Про Генеральний план міста», при відведенні вказаної земельної ділянки в користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники». Територія де розміщується земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005, згідно з основним кресленням Генерального плану м. Ужгорода Закарпатської області (Корегування окремих розділів), була передбачена як територія з назвою «інші території», і будь яке будівництво, в тому числі комерційно житлове, про яке йдеться в Договорі оренди землі від 22.01.2008, на такій території згідно з Генеральним планом міста Ужгорода та роз`ясненням розробника цього Генерального плану - Державного підприємства Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя» за вих. № 1-2593 від 12.09.2017 не передбачається. Територія, де розміщується земельна ділянка з кадастровим номером 21 10100000:20:002:0005 була включена до земельної ділянки, яка згідно з Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 27.04.1983 № 149 «Для надання дозволу підприємствам та установам міста на розробку проектно-кошторисної документації та виділення земельних ділянок на нове будівництво» була виділена для будівництва житлового кварталу, що здійснювалось будівельниками ЧССР у 80-их роках минулого століття, в рамках спорудження об`єктів газопроводу Уренгой-Ужгород.

За встановлених у справі обставин, беручи до уваги наведені позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що сам факт включення території на якій розміщена земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 до земельної ділянки, яка згідно з Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 27.04.1983 № 149 «Для надання дозволу підприємствам та установам міста на розробку проектно-кошторисної документації та виділення земельних ділянок на нове будівництво» була виділена для будівництва житлового кварталу, за відсутності доказів розміщення на такій житлового будинку і належних до нього будівель та споруд та є необхідною для їх обслуговування з метою забезпечення потреб мешканців, не відносить вказану земельну ділянку до прибудинкової території Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Можайського 34, м. Ужгород.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь які докази віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 до прибудинкової території Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Можайського 34, м. Ужгород.

Крім того, судом не встановлено та матеріали справи не містять доказів існування інших обставин пов`язаних з відведення та передачею в оренду ТОВ Підлипники земельної ділянки площею 0,40 га в м. Ужгород по вул. 8 Березня Можайського, які порушують права позивача.

Від так, враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 відносно будинку, що перебуває у власності ОСББ Можайського 34, м. Ужгород суд приходить до висновку про відсутність порушення прав позивача при прийнятті рішення Ужгородської міської ради від 29.12.2007 року за №565 Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок в частині затвердження проекту відведення та передачі в оренду товариству з обмеженою відповідальністю Підлипники земельної ділянки площею 0,40 га в м. Ужгород по вул. 8 Березня Можайського строком на 5 років та рішенні від 28.12.2012 року №786 Про продовження договорі оренди земельних ділянок в частині продовження ТОВ Підлипники дію договору оренди землі строком до 28.12.2017р., укладенні договору оренди землі від 22.01.2008 року, та додаткових угод до нього.

Твердження позивача та прокурора, яке полягає в неправомірному позбавлені співвласників багатоквартирного будинку частини прибудинкової території, що виразилось у її вилученні з користування співвласників, судом не береться до уваги, оскільки спростовується матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду.

Інші доводи позивача та прокурора судом до уваги не беруться, оскільки такі не відносяться до предмету доказування по даній справі.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Однак, виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу.

Водночас, у справі, що розглядається, ураховуючи підстави звернення позивача до суду із позовом, задоволення позовних вимог позивача не призвело б до відновлення стверджувано порушених прав та охоронюваного законом інтересу позивача, а отже, зазначені вимоги не є ефективним засобом захисту позивача у цій справі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати Сторонам, що вони були почуті.

Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Можайського 34, м. Ужгород до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород до відповідача 2 Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород до відповідача 3 ТзОВ ПІДЛИПНИКИ, м. Ужгород, про визнання протиправними та скасування рішення Ужгородської міської ради від 29.12.2007 року за №565 Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок в частині затвердження проекту відведення та передачі в оренду товариству з обмеженою відповідальністю Підлипники земельної ділянки площею 0,40га в м. Ужгород по вул. 8 Березня Можайського строком на 5 років та рішення від 28.12.2012 року №786 Про продовження договорі оренди земельних ділянок в частині продовження ТОВ Підлипники дію договору оренди землі строком до 28.12.2017р., визнати недійсним договір оренди землі від 22.01.2008 року, що укладений Управлінням майном міста Ужгородської міської ради і ТОВ Підлипники та додаткових угод до нього (позовні вимоги викладено у відповідності до заяви позивача, поданої в порядку вимог ст. 22 ГПК України щодо зміни предмету позову) задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 73-79, 86, 129, 222, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.05.2025

Суддя О.Ф. Ремецькі