Рішення від 30.05.2025 по справі 910/34/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2025Справа № 910/34/25

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ-СВ" (16034, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, село Бирине, вулиця Свободи, будинок 76) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШУЛЯВСЬКА- КАПІТАЛ» (04116, місто Київ, вул. Шулявська, будинок 7) про стягнення 184456,74 грн.,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.01.2025 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ-СВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШУЛЯВСЬКА- КАПІТАЛ» про стягнення за договором поставки №06-03-2024 від 06.03.2024 заборгованості у розмірі 184 456,74 грн та 03.01.2025 була передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ-СВ" залишено без руху.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 24.01.2025, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.

Ухвалою суду від 10.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 10.02.2025 була надіслана на адреси учасників справи в їх електронні кабінети та доставлена зокрема відповідачу 12.02.2025 о 00:10 год., що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

06.03.2024 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ШУЛЯВСЬКА- КАПІТАЛ» (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ-СВ (надалі - Постачальник) укладено Договір поставки №06-03-2024 (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити ячмінь українського походження, іменований (-е) в подальшому "Товар", на умовах FCA склад: Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, с. Бирине згідно ІНКОТЕРМС 2020 у частині, що не суперечить умовам цього Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору, загальна кількість Товару в заліковій вазі становить 300,000 (триста) тон +/- 10%.

Пунктом 3.1-3.2 Договору передбачено, що ціна Товару становить 4 150,00 (чотири тисячі сто п`ятдесят грн. 00 коп.) грн. за 1 тонну, у т.ч. ПДВ 14%-509,65 грн. В ціну Товару входять всі роботи, пов`язані з навантаженням Товару на транспорт Покупця.

Загальна вартість Товару на дату укладення Договору становить 1 245 000,00 ( один мільйон двісті сорок п`ять тисяч грн. 00 коп.) гривень, в тому числі ПДВ - 14%, +/- 10%.

У відповідності до п. 4.1-4.2 Договору, Постачальник передає Товар Покупцеві в повному обсязі в термін до « 09» березня 2024 року.

Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту оплати.

Покупець здійснює оплату 86% вартості Товару на поточний рахунок Постачальника до 07 березня 2024 року.

Остаточний розрахунок 14% здійснюється протягом 1-ого банківського дня з дати реєстрації відповідних податкових накладних (п. 5.1 Договору).

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що сторона, яка порушила умови даного Договору, відшкодовує іншій стороні завдані своїми діями або бездіяльністю збитки і упущену вигоду в повному розмірі в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 8.1 Договору, Договір набуває чинності здати його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок № 14 від 06.03.2024 на суму 1 092 105,00 грн (без ПДВ), разом з ПДВ сума складає 1 244 999,70 грн.

07.03.2024 відповідачем перераховано на рахунок позивача 1 092 105,00 грн, з посиланням на рахунок № 14 від 06.03.2024 та договір №06-03-2024 від 06.03.2024, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

08.03.2024 року, згідно видаткової накладної №25 позивач поставив, а відповідачем отримано ячмінь у кількості 229,77 т., загальною вартістю 953 545,27 грн. (з ПДВ);

09.03.2024 року, згідно видаткової накладної №26 позивач поставив, а відповідачем отримано ячмінь у кількості 68,47 т., загальною вартістю 284150,43 грн. (з ПДВ);

09.03.2024 року, згідно видаткової накладної №27 позивач поставив, а відповідачем отримано ячмінь у кількості 0,5 т., загальною вартістю 2075,01 грн. (з ПДВ).

Всього за вищеозначеними накладними, які підписані з боку позивача та відповідача без зауважень, поставлено товар на загальну суму 1 239 770,71 грн. (з ПДВ).

Представник позивача зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ-СВ" сформувало та подало на реєстрацію в ЄРП податкові накладні на загальну суму 1 239 770,71 грн., які зареєстровано у ЄРПН - 19.03.2024, 19.03.2024 та 29.03.2024.

За твердженням позивача, відповідачем не в повному обсязі здійснено оплату за видатковою накладною №26 від 09.03.2024 та заборгованість складає 147 665,71 грн.

У зв`язку з частковим виконанням відповідачем умов договору, позивач 14.05.2024, звернувся до відповідача з Претензією (вих.17 від 01.05.2024) про сплату заборгованості однак остання залишена без відповіді.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець здійснює оплату 86% вартості Товару на поточний рахунок Постачальника до 07 березня 2024 року.

Остаточний розрахунок 14% здійснюється протягом 1-ого банківського дня з дати реєстрації відповідних податкових накладних (п. 5.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ-СВ" сформувало та подало на реєстрацію в ЄРП податкові накладні на загальну суму 1 239 770,71 грн., які зареєстровано у ЄРПН - 19.03.2024 на суму 1092105,00 грн, 19.03.2024 на суму 145590,70 грн та 29.03.2024 на суму 2075,01 грн.

З урахуванням того, що відповідачем 07.03.2024 було здійснено оплату понад 86% вартості Товару, у останнього виник обов`язок з оплати товару за накладною, яка зареєстрована у ЄРПН - 19.03.2024 на суму 145590,70 грн у строк до 20.03.2024 (протягом 1-ого банківського дня з дати реєстрації податкової накладної) та за накладною, яка зареєстрована у ЄРПН - 29.03.2024 на суму 2075,01 грн у строк до 01.04.2024 (протягом 1-ого банківського дня з дати реєстрації податкової накладної). Оскільки умовами договору передбачено остаточний розрахунок 14% здійснюється протягом 1-ого банківського дня з дати реєстрації відповідних податкових накладних, а 30.03.2024 припадає на суботу то з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день - 01.04.2024.

При цьому судом враховано, що в Україні поняття "банківський день" було скасовано з 1 квітня 2023 року, коли система електронних платежів Національного банку України перейшла на міжнародний стандарт ISO 20022, поміж тим сторонами у Договорі було передбачено дане поняття, а відтак сторони дійшли згоди щодо оплати з урахуванням банківського дня.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивач свій обов`язок за договором поставки щодо передачі відповідачу товару виконав, що підтверджується видатковими накладними.

Відповідачем у свою чергу оплату за поставлений товар не здійснено у повному обсязі, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «ШУЛЯВСЬКА- КАПІТАЛ» заборгованості за поставлений проте неоплачений товар за Договором поставки №06-03-2024 від 06.03.2024 у розмірі 147 665,71 грн (1239770,71 - 1092105,00).

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 19 934,87 грн., 3% річних у розмірі 3389,05 грн., інфляційні втрати у розмірі 13467,11 грн.

Стосовно заявленого розміру пені, суд зазначає наступне.

За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Як вбачається зі змісту Договору поставки №06-03-2024 від 06.03.2024, останній не містить умов стосовно сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначено її розміру.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.

Відтак враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 19 934,87 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов`язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3% річних складає 3389,05 грн. нарахованих за період з 21.03.2024 по 25.12.2024 на суму 147 665,71 грн., та інфляційні втрати складають 13467,11 грн. нарахованих за період з квітня 2024 по листопад 2024 на суму 147 665,71 грн.

Дослідивши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони виконані не вірно з огляду на те, що прострочення з оплати заборгованості у відповідача настало на суму 145590,70 грн з 21.03.2024 та на суму 2075,01 грн з 02.04.2024.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних з відповідача підлягає до стягнення 3% річних у розмірі 3387,01 грн. В іншій частині слід відмовити.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з квітня 2024 по листопад 2024 на суму 147 665,71 грн., суд дійшов висновку, що останній здійснено не вірно та за розрахунком суду, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 13466,45 грн. В іншій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ШУЛЯВСЬКА- КАПІТАЛ» (04116, місто Київ, вул. Шулявська, будинок 7, код ЄДРПОУ 44648770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ-СВ" (16034, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, село Бирине, вулиця Свободи, будинок 76, код ЄДРПОУ 37048603) основну заборгованість у розмірі 147 665 (сто сорок сім тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн. 71 коп., 3% річних у розмірі 3387 (три тисячі триста вісімдесят сім) грн. 01 грн., інфляційні втрати у розмірі 13 466 (тринадцять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 45 коп. та судовий збір у розмірі 2700 (дві тисячі сімсот) грн 71 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2025.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ