Ухвала

від 27.05.2025 по справі 924/720/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 924/720/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Цимбалістого Т. О. (прокурор за посвідченням),

позивача-1 - Кабальського Я. В. (у порядку самопредставництва),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

третя особа-1 - не з`явилися,

третя особа-2 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі

за позовом першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях

до: 1) ОСОБА_1 , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансервіс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент з питань оборонної роботи та цивільного захисту Хмельницької обласної державної адміністрації,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_2 ,

про скасування державної реєстрації права приватної власності, повернення захисної споруди цивільного захисту,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (далі - РВ ФДМ України по Вінницькій та Хмельницькій області) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансервіс" (далі - ТОВ "Сансервіс"), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту з питань оборонної роботи та цивільного захисту Хмельницької обласної державної адміністрації та за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_2 , про:

- скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на 16/100 частин майнового комплексу Публічного акціонерного товариства "Славутської суконної фабрики" (далі - ПАТ "Славутської суконної фабрики") загальною площею 10 903,5 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 9184068106, номер запису про право власності: 387216), до складу якого входить захисна споруда цивільного захисту площею 227,5 м2, що розташована у будівлі адміністративного будинку з прохідною площею 720,8 м2 на вул. Острозька, 1 м. Славута, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 86055 площею 227,5 м2 на вул. Острозька, 1 м. Славута;

- зобов`язання ОСОБА_1 та ТОВ "Сансервіс" повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 86055 площею 227,5 м2, розташоване у м. Славута вул. Острозькій,1 у власність держави в особі РВ ФДМ України по Вінницькій та Хмельницькій областях.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протирадіаційне укриття № 86055 не може перебувати у приватній власності.

Прокурор зазначав, що згідно з рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.04.2014 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до виконавчого комітету Славутської міської ради, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про усунення перешкод в користуванні власністю, наголошуючи на тому, що позивачем не доведено та не підтверджено, що відповідачі чинять йому перешкоди у користуванні майновим комплексом в АДРЕСА_1, у тому числі підвалом, який є захисною спорудою цивільного захисту.

Відповідно до положень законодавства, чинного на момент приватизації, та положень частини 2 статті 178 Цивільного кодексу України протирадіаційне укриття як обмежено обороноздатна річ належало до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації у зв`язку з їх загальнодержавним значенням та не могло бути включено до статутного фонду орендного підприємства Славутська суконна фабрика та, як наслідок, передаватися у приватну власність.

Прокурор вважає, що наказ РВ ФДМ України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 31.01.1994 № 96, договір купівлі-продажу майна від 20.05.1994 № 82 та інші подальші правочини, у тому числі, договір купівлі-продажу від 19.03.2013 щодо відчуження спірного протирадіаційного укриття у складі іншого нерухомого майна, є протиправним.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.11.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 11.06.2024 касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено частково: постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.11.2023 скасовано, справу №924/720/22 передано на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 позов задоволено, ухвалено:

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на 16/100 частин майнового комплексу публічного акціонерного товариства "Славутська суконна фабрика" загальною площею 10903,5 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 9184068106, номер запису про право власності: 387216), до складу якого входить захисна споруда цивільного захисту площею 227,5 м2, що розташована у будівлі адміністративного будинку з прохідною площею 720,8 м2 на АДРЕСА_1, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; с. Іванівка, Шепетівського району, Хмельницької області) на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 86055 площею 227,5 м2 на АДРЕСА_1;

- ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , с. Іванівка, Шепетівського району, Хмельницької області) та Товариству з обмеженою відповідальністю "Сансервіс" повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 86055 площею 227,5 м2, розташоване у АДРЕСА_1, у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.

Судові рішення мотивовано тим, що за чинного на момент приватизації правового регулювання право приватної власності на протирадіаційне укриття № 86055 за жодних умов не могло виникнути.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного суду від 10.02.2025 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 у справі № 924/720/22, прийняти нову постанову у справі, якою застосувати строк позовної давності та в позові прокурора про повернення майна державі та скасування державної реєстрації нерухомого майна відмовити.

На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та не врахування правових висновків Верховного Суду, викладених:

1) у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 914/881/17 (провадження № 12-81 гсі 8), у якій зроблено висновок, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору;

2) у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/22858/17, у якій зроблено висновок, що кожна постанова Верховного Суду в силу частини 3 статті 317 ГПК України є остаточною і оскарженню не підлягає, а якщо в ній викладені висновки щодо застосування норми права, то такі висновки підлягають врахуванню іншими судами при вирішенні подібних спорів;

3) у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, у якій зроблено висновок, що у широкому розумінні джерела права охоплюють зовнішнє вираження правових норм, а також положень, що дозволяють встановити зміст права. Так, саме у цьому значенні практика ЄСПЛ є джерелом права, яке дозволяє встановити зміст прав і свобод, визначених у Конвенції і протоколах до неї, хоча як джерело права вона окремо визначена у Законі України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частині четвертій статті 11 ГПК України. Рішення Суду Європейського Союзу належить розцінювати як таке, що дозволяє встановити зміст положень актів законодавства Європейського Союзу. Подібно до практики застосування рішень ЄСПЛ, врахуванню підлягають принципи, що випливають із його рішень щодо подібних питань, навіть якщо вони стосуються інших держав;

4) у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства. Заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частині третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із лозової в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежне від наявності статусу юридичної особи;

5) у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, у якій зроблено висновок, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтверджена прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

6) у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/10956/15, у якій зазначено, що за змістом частин другої та третьої статті 3 Закону № 2658-ІІІ оцінка майна це процес визначення його вартості на дату оцінки за встановленою процедурою, який є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності, а незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Частиною третьою статті 7 Закону № 2658-ІІІ передбачено, що проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим, зокрема, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством;

7) у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 925/366/18:

Згідно зістаттею 387 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним. Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння. В свою чергу, відповідно до статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрамованість на захист права від порушень не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користувані належним йому майном.

Отже, предмет негаторного позову становить вимога володіючого власник до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися ці майном тим чи іншим способом, як абсолютне право має захищатися при доведенні самого факту порушення.

При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення;

8) у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 521/8368/15-ц:

Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушен шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном;

9) у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі 488/5027/14-ц, у якій Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що відповідно до усталеної практики якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права;

Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідне запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас так запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме май зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою;

10) у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц. у якій Суд звернув увагу на те, що правова визначеність передбачає дотримав принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимо повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи;

11) у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, у якій висловлено таку правову позицію: Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, як зазначила Велика Палата, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються;

12) у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 521/8368/15-ц: Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача;

13) у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц: Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права;

14) у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19: можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно);

15) у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16: Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Верховний Суд ухвалою від 21.04.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі № 924/720/22 та призначив справу до розгляду.

Під час розгляду матеріалів касаційної скарги у справі № 924/720/22 установлено, що на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу № 918/938/23 у зв`язку з необхідністю відступу від правового висновку іншої колегії суддів цієї ж палати, викладеного у постановах від 12.06.2024 у справі № 918/938/23 та від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22, щодо застосування статей 387, 391 Цивільного кодексу України в частині визначення правової природи заявленого у цій справі позову як віндикаційного.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи на предмет та підстави позову, підстави касаційного оскарження, а також враховуючи, що висновок палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 918/938/23 сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, колегія суддів дійшла висновку про зупинення касаційного провадження у справі № 924/720/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 918/938/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

Керуючись статтями 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 924/720/22 до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду судових рішень у справі № 918/938/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай