Ухвала від 30.05.2025 по справі 185/5861/25

Справа № 185/5861/25

Провадження № 2-з/185/28/25

У Х В А Л А

30 травня 2025 року суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Головін В.О., розглянувши заяву представника позивача Максименко Тетяни Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову

В С Т А Н О В И В :

29 травня 2025 року до суду в інтересах ОСОБА_1 звернувся його представник ОСОБА_2 з позовною заявою до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам, в якій просить суд:

1. Припинити стягнення аліментів, що стягуються із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), що стягуються на виконання судового наказу від 23.03.2021 року №185/1677/21, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, виконавче провадження № 65037490.

2. Звільнити ОСОБА_1 від заборгованості по сплаті аліментів, які стягуються з неї згідно із судовим наказом від 23.03.2021 року № 185/1677/21, виданим Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, виконавче провадження № 65037490, на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 02 березня 2022 року.

3. Відкликати з Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчий лист № 185/1677/21 від 23.03.2021 року, що був виданий Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Одночасно з позовною заявою представником позивача подана заява про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову забезпечення позову шляхом заборони Павлоградському відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчиняти заходи щодо примусової реалізації за виконавчим провадженням № 65037490, в тому числі заборонити реалізацію майна позивачки в рамках виконавчого провадження, до ухвалення рішення по суті справи, оскільки невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

В обгрунтування заяви зазначила, що 23.03.2021 року судом було видано судовий наказ у справі № 185/1677/21, відповідно до якого наказано стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09 березня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття.

З 2021 року по сьогоднішній день державним виконавцем нараховуються аліменти за судовим наказом у справі № 185/1677/21, хоча з 02.03.2022 року дитина постійно проживає з матір`ю та території Чехії.

Станом на 13.05.2025 року заборгованість позивачки за аліментами складає 200256,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 13.05.2025 р.

02.03.2022 року у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України дитина ОСОБА_5 виїхала до Чехії на постійне проживання з матір`ю ОСОБА_1 . Наразі ОСОБА_1 проживає разом з дитиною ОСОБА_5 та старшою донькою. Позивачка повністю забезпечує своїх дітей, дбає про їхнє харчування, одяг, освіту та інші потреби. Створює для них комфортне та безпекове існування.

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 самостійно забезпечує своїх дітей, зокрема, і молодшу доньку ОСОБА_7 , позивачка стискається з проблемою накопичення заборгованості по сплаті аліментів з 2021 року по сьогоднішній день.

У власності позивачки знаходиться 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка є єдиним майном, що зможе забезпечити житлом дітей після їхнього повернення в Україну. Проте існує загроза того, що у ході виконавчого провадження може бути реалізовано майно для погашення безпідставно нарахованої заборгованості по аліментам. Така ситуація створює серйозні ризики не лише для позивачки, а й для благополуччя її дітей, якщо майно буде реалізовано, то родина залишиться без належного місця проживання, що суттєво погіршить становище дітей, що буде суперечити принципу найкращих інтересів дитини.

Саме в процесі судового розгляду справи буде встановлено чи законно нарахована заборгованість по аліментам за період проживання дитини з позивачкою. В разі, якщо судом буде винесено рішення про звільнення позивачки від заборгованості по аліментам, а за час судового розгляду квартира позивачки буде примусово реалізована задля погашення такої скасованої судовим рішенням заборгованості, то виникне реальна неможливість виконання судового рішення про звільнення позивачки від аліментної заборгованості, оскільки така заборгованість буде припинена шляхом її погашення за рахунок примусової реалізації майна. Також буде високою мірою утруднене право позивача на відновлення її порушеного права скасування безпідставної заборгованості по аліментам за судовим рішенням, а не шляхом реалізації нерухомого майна.

Суддя,дослідивши заявута доданідо неїдокументи,дійшов наступноговисновку.

Сторони в судове засідання не з`явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 1ст. 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову належить розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Згідно ч. 1 п. 2, 6ст. 150 ЦПК України,позов забезпечується забороною вчиняти певні дії;зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 150ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно п. 4 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Дана норма повною мірою діє при вирішенні питання про забезпечення позову, тобто особа, яка просить про вжиття таких заходів, повинна додати докази на підтвердження необхідності вжиття певного виду забезпечення позову.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволенні позову; імовірності утруднення виконання або невиконання судового рішення в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, окрім позивача.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод«Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Таким чином, суд вважає, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти заходищодо примусовоїреалізації завиконавчим провадженням№ 65037490,в томучислі заборонитиреалізації майнапозивача врамках виконавчогопровадження, не є тотожним з позовними вимогами про припинення стягнення з позивача аліментів на користь відповідача на утримання неповнолітньої дитини, а також звільнення позивача від заборгованості по аліментах з 02 березня 2022 року, оскільки в даному випадку до вирішення спору по суті лише частково обмежуються повноваження державного виконавця під час примусового виконання судового наказу про стягнення аліментів у раніше визначеному розмірі, з метою надання можливості позивачу захистити свої права в межах цього одного судового провадження, без нових звернень до суду.

Перевіривши матеріали заяви про забезпечення позову та оцінивши надані заявником докази, а також враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, існує зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи та вимоги заявника обґрунтовані і адекватні, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову.

Згідно ч. 1ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 150, 153, 260, 353 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника позивача Максименко Тетяни Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову - задовольнити.

Забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам шляхом заборони Павлоградському відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 44896461) вчиняти заходи щодо примусової реалізації за виконавчим провадженням № 65037490, в тому числі заборони реалізації майна ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_2 ) в рамках виконавчого провадження, до ухвалення рішення по суті справи.

Зустрічне забезпечення по справі не застосовано.

Копію даної ухвали суду направити для виконання до Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 44896461), сторонам та вжиття відповідних заходів, у відповідності до ч. 2 ст. 157 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення (проголошення).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому ухвалу не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначеніст.. 354 ЦПК України.

Ухвала знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою:http://reyestr.court.gov.ua.

Cуддя: В. О. Головін