Ухвала від 28.05.2025 по справі 289/900/25

Справа № 289/900/25

Номер провадження 2-з/289/4/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2025 м. Радомишль

Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Кириленко О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення її позову доТОВ «СХІД-АГРОТРЕЙД», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ «ЛЕНДПОІНТ», про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подала суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить заборонити відповідачу та будь-якому державному реєстратору або нотаріусу здійснювати реєстраційні дії відносно земельної ділянки, площею 2,1667 га, кадастровий номер 1825080900:04:000:1972, до набрання законної сили рішення суду по справі за її позовом до ТОВ «СХІД-АГРОТРЕЙД» про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на те, що під час розгляду судами аналогічних позовних заяв відповідач почав здійснювати заходи щодо продажу права оренди спірних земельних ділянок іншим юридичним особам. Своїми діями відповідач навмисно робить не можливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Окрім того, ОСОБА_1 зазначила, що існує ймовірність, що відповідач під час розгляду справи матиме можливість змінити правовий статус спірного об`єкта, зокрема шляхом передачі прав на нього іншій особі поза волею власника земельної ділянки та без погодження з ним, попри наявність невиконаних договірних зобов`язань зі сторони орендаря. Такі дії відповідача, на думку ОСОБА_1 , в умовах існуючого судового спору можуть створити нові правовідносини щодо земельної ділянки, чим ускладнить можливість належного виконання судового рішення про задоволення позову. Власник ділянки, щодо якої укладено договір про відчуження права оренди, не лише позбавлений можливості отримати плату за фактичне користування своєю земельною ділянкою, але й втрачає реальну здатність розпоряджатися нею, включаючи право на повторну передачу її в оренду після розірвання чинного договору.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно частини 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений у статті 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року у справі № 504/1028/16-ц (провадження № 61-46750св18) Верховний Суд дійшов висновку, що «метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».

Крім того, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Зі змісту позову предметом є розірвання договору оренди земельної ділянки, площею 2,1667 га, кадастровий номер 1825080900:04:000:1972.

Обґрунтованість вимог позивача та наявність або відсутність підстав для їх задоволення підлягає встановленню під час судового розгляду.

За даними витягу з Державного реєстру речових прав №393334978 від 03.09.2024, 06.10.2016 зареєстроване право оренди вищевказаної земельної ділянки за ТОВ «БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ» (після зміни назви ТОВ «СХІД-АГРОТРЕЙД») строком на 10 років.

Надання законодавцем можливості відчужувати право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення без згоди власника земельної ділянки (ч. 5ст. 93 Земельного кодексу України), шляхом укладення відповідного договору, який у подальшому є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством, на думку суду утруднить виконання рішення суду про можливе задоволення позовних вимог позивача, оскільки право оренди спірної земельної ділянки фактично перейде до третьої особи, а отже істотно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, з урахуванням співмірності заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, суд дійшов висновку про задоволення заяви.

Керуючись ст. ст. 149,150 -153,157,258,260,353-355 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення її позову доТОВ «СХІД-АГРОТРЕЙД», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ «ЛЕНДПОІНТ», про розірвання договору оренди земельної ділянки задовольнити.

Забезпечити позов шляхом заборони ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СХІД-АГРОТРЕЙД» та будь-якому державному реєстратору або нотаріусу здійснювати реєстраційні дії відносно земельної ділянки, площею 2,1667 га, кадастровий номер 1825080900:04:000:1972, до набрання законної сили рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СХІД-АГРОТРЕЙД» про розірвання договору оренди землі.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років.

Копію ухвали для відома та виконання направити всім учасникам справи та відповідним державним органам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Стягувач (позивач): ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Боржник (відповідач): ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СХІД-АГРОТРЕЙД», місце знаходження: вул. Соборна, буд. 103/10, приміщення 316, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08148, код ЄДРПОУ 35893156.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

На ухвала може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Олег КИРИЛЕНКО