Рішення від 26.05.2025 по справі 398/2992/23

Справа №: 398/2992/23

провадження №: 2/398/122/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"26" травня 2025 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Подоляк Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Буличової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрії в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави, до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та припинення речового права на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

20.06.2023 року керівник Олександрійської окружної прокуратури в інтересах держави, звернувся до суду із позовом до Попельнастівської сільської ради та ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та припинення речового права на земельну ділянку.

У обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 01.07.2021 №278 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачу земельних ділянок в оренду для городництва строком на 49 років» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для городництва (01.07) площею 0,7 га з присвоєним кадастровим номером 3520380400:53:000:0061. Цим же рішенням передано ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку в оренду для городництва терміном на 49 років. 01.09.2021 ОСОБА_1 та Попельнастівською сільською радою на підставі вказаного рішення укладено відповідний договір оренди земельної ділянки. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.06.2023 №334408542 щодо вищевказаної земельної ділянки зареєстровано речове право оренди за ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право: 44104642. Натомість, прийняте сільською радою рішення про передачу земельної ділянки в оренду є незаконним, що тягне за собою недійсність укладеного договору оренди з наступних підстав. Так, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 36 ЗК України громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Між тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ (чинний з 27.05.2021) частину 1 статті 36 Земельного кодексу України доповнено абз. 2 такого змісту: «Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара». Тобто, у органу місцевого самоврядування наявні лише повноваження щодо передачі земельної ділянки в оренду для городництва, площа якої не перевищує 0,6 гектара. Таким чином, орган місцевого самоврядування не мав права надавати в оренду для городництва вищевказану земельну ділянку.

Статтею 186 ЗК України передбачено два альтернативні варіанти рішень, які можуть бути прийняті відповідним органом, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження проекту або про відмову в його затвердженні.

Отже, сільська рада при реалізації владних управлінських функцій зобов`язана застосовувати норму права, яка є чинною на момент прийняття рішень, що не було дотримано в межах цих правовідносин.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023 року справа розподілена судді Нероді Л.М.

Ухвалою судді Нероди Л.М. від 29.06.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

14.07.2023 року відповідачем ОСОБА_1 подано письмову заяву, відповідно до якої вона не погоджується з позовними вимогами, посилаючись на те, що відповідно до п.п. «а» , «в» ч.1 ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Отже, розпорядження землями комунальної власності територіальної громади, у тому числі передача таких земельних ділянок у власність або користування, належить до повноважень Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області. Зі змісту ч.1 ст.77 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом. Отже, з огляду на викладене, вона не є особою, яка несе відповідальність за наслідками неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування. Договір оренди земельної ділянки щодо визнання недійсним якого заявлено вимогу, ґрунтується саме на такому рішенні органу місцевого самоврядування. Більш того, вона стає потерпілою особою в разі настання факту (події) та наслідків неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування. При цьому, оскільки у неї, як громадянина України, є право (гарантія) на отримання земельної ділянки під городництво площею 0,6 га, то чи є законною вимога прокурора щодо визнання недійними рішення та договору оренди в цілому, в тому числі і в частині спірної земельної ділянки площею 0,6га. Також, відповідач просить під час ухвалення судового рішення та вирішенні питання про розподіл судових витрат, врахувати її майновий стан, а саме, те, що вона наразі перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років та єдиним її доходом є кошти, які виплачуються державою при народженні дитини.

02.10.2023 року від представника відповідача Попельнастівської сільської ради Кривоноса А.І. надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначає, що 09.06.2020 року рішенням тридцять четвертої сесії сьомого скликання Олександрівської сільської ради Олександрійського району №375 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років загальною площею 0,70 га, в тому числі для ведення городництва площею 0,70 га, із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 .За замовленням ОСОБА_1 було розробленопроект землеустроющодо відведенняземельної ділянкиплощею 0,70га воренду настрок 49років длягородництва (кодзгідно КВЦПЗ:01.07)за адресою: АДРЕСА_1 , який погоджено експертом державної експертизи щодо його відповідності чинному законодавству. Також, на виконання вимог Закону України "Про державний земельний кадастр" державним кадастровим реєстратором земельну ділянку зареєстровано у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру 3520380400:53:000:0061. У зв`язку з децентралізацією, Олександрівська сільська рада Олександрійського району увійшла та перебуває у складі об`єднаної територіальної громади Попельнастівської сільської ради Олександрійського району, яка є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Олександрівської сільської ради. В подальшому ОСОБА_1 звернувся до Попельнастівської сільської ради із заявою про затвердження зазначеного проекту землеустрою та передачу в оренду на строк 49 років для городництва даної земельної ділянки. При цьому, під час розгляду даного питання на сесії сільради голова Попельнастівської сільської ради ОСОБА_2 довів до депутатського корпусу, що законодавцем з 27.05.2021 року внесено зміни до ст. 36 Земельного кодексу України щодо обмеження максимального розміру площі земельної ділянки, яка надається громадянину в оренду для городництва, який не може перевищувати 0,6 га. Проте, депутати наполягли на іншій правовій позиції, що 09.06.2020 - на час надання Олександрівською сільською радою Олександрійського району відповідачу дозволу на розробку проекту землеустрою, присвоєння кадастрового номеру, проведення державної експертизи такого обмеження не було. Фізична особа відповідно витратила власні кошти на виготовлення технічної документації із землеустрою. Таким чином, корегування документації з метою зменшення площі земельної ділянки в ході сесії неможливо, а в разі відмови в її затвердженні у заявника виникне необхідність повторного звернення до органу місцевого самоврядування щодо отримання нового дозволу на розробку проекту із землеустрою, нових витрат, чим буде порушено права фізичної особи. В результаті депутати проголосували за рішення від 01.07.2021 року №278 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачу земельних ділянок в оренду для городництва строком на 49 років», який, зокрема, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для городництва (01.07) площею 0,70 га, з присвоєним кадастровим номером 3520380400:53:000:0061. Цим же рішенням передано відповідачу зазначену земельну ділянку в оренду для городництва терміном 49 років. 01.09.2021 року між ОСОБА_1 та Попельнастівською сільською радою на підставі зазначеного рішення укладено договір оренди земельної ділянки. 23.09.2023 року державний реєстратор Новопразької селищної ради Олександрійського району на підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування та договору оренди земельної ділянки зареєструвала речове право оренди за ОСОБА_1 (номер відомостей про інше речове право:44104642). Отже, втручання держави в право на мирне володіння майном спірною ділянкою, зважаючи на тривале добросовісне користування ділянкою відповідачем, яка протиправних дій для заволодіння нею в певному розмірі не вчиняла, має ознаки непропорційного втручання в право відповідача на мирне володіння майном. Позбавлення відповідача такого права власності фактично не має державного чи суспільного інтересу, оскільки з володіння територіальної громади вона не вибуває. Це лише призведе до необхідності повторного проходження процедури набуття у оренду не з вини відповідача. З урахуванням викладеного, у задоволені позову просить відмовити.

09.10.2023 від прокурора надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що в даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом ОСОБА_1 , оскільки остання не позбавляється права повторно звернутися до органу місцевого самоврядування для отримання в оренду земельної ділянки в законний спосіб. З огляду на характер спірних правовідносин, не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ. Обраний спосіб захисту порушеного права власності на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави. Задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

На підставі розпорядження керівника апарату Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Бєлової А.С. від 25.09.2024 року, №641-р, у зв`язку з припиненням повноважень судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_3 відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 12.09.2024 року №2679/2/15-24 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області у зв`язку з поданням заяви про відставку», згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2024 року справа розподілена судді Подоляк Я.М.

Ухвалою судді Подоляк Я.М. від 12.12.2024 справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14.04.2025 закрито підготовче судове засідання, призначено справу до розгляду по суті вимог.

Прокурор подав заяву про розгляд справи без його участі позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача Попельнастівської сільської ради Кривонос А.І. до суду не з`явився.

Відповідач ОСОБА_1 у своїй письмовій заяві просила розглядати справу за її відсутності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно копії рішення тридцять четвертої сесії сьомого скликання Олександрівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 09.06.2020 року №375 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років загальною площею 0,70 га, в тому числі: для ведення городництва площею 0,70 га ріллі (код КВЦПЗ-А 01.07) із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 .

У 2021 році розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років ОСОБА_1 для ведення городництва (код КВЦПЗ 01.07 для городництва) за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно докопії витягуз рішеннядев`ятої сесіївосьмого скликанняПопельнастівської сільськоїради Олександрійськогорайону Кіровоградськоїобласті від01.07.2021№ 278«Про затвердженняпроекту ізземлеустрою тапередачу земельнихділянок воренду длягородництва строкомна 49років»,Попельнастівська сільськарада удругому пунктівказаного рішеннязатвердила проект землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки для городництва (код КВЦПЗ-А 01.07) та передано в оренду строком на 49 років площею 0,7000 га ріллі (код КВЗУ 001.01) кадастровий номер 3520380400:53:000:0061 ріллі, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Попельнастівської сільської ради в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з копією договору оренди землі від 01.09.2021 Попельнастівська сільська рада передала, а ОСОБА_1 прийняла в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення городництва, що розташована в межах населеного пункту, яка знаходиться на території Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області загальною площею 0,7000 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3520380400:53:000:0061. Категорія земель визначена землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.06.2023 року №334408542 право оренди земельної ділянко кадастровий номер 3520380400:53:000:0061, площею 0,7000 га 23.09.2021 року зареєстровано за ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право: 44104642.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно правовими актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Згідно зі ст. 36 Земельного кодексу України (станом на час винекнення правовідносин, а саме ухвалення рішення дев`ятої сесії восьмого скликання Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 01.07.2021 № 278 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачу земельних ділянок в оренду для городництва строком на 49 років») громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 36 Земельного кодексу України, площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі, зокрема, формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно доЗакону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до ч. 12 ст. 123 Земельного кодексу України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються, зокрема, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Згідно з ч. 15 ст. 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У цій справі прокурор звернувся з вимогою до Попельнастівської сільської ради, як до відповідача, про визнання недійсним п. 2 рішення Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 01.07.2021 №278 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачу земельних ділянок в оренду для городництва строком на 49 років».

Судом встановлено, що на підставі рішення Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 01.07.2021 №278 укладено договір оренди спірної земельної ділянки 01.09.2021 між Попельнастівською сільською радою та відповідачем ОСОБА_1 (п. 17 Договору оренди).

Суд звертає увагу, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39) та від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), від 28 вересня 2022 року у справі №483/448/20 (провадження №14-206цс21), від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21 (провадження № 12-32гс22).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах зазначала, що під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом або про визнання недійсним договору), не допускається відмова в позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 109).

З огляду на те, що рішення органу місцевого самоврядування від 01 липня 2021 року №278 уже виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення 1 вересня 2021 року договору оренди, визнання недійсним такого рішення не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, оскільки вимагає спростування в судовому порядку законності укладення договору оренди та повернення спірної земельної ділянки або відшкодування шкоди (за наявності підстав). А тому в задоволенні позову про визнання недійсним рішення Попельнастівської сільської ради від 01.07.2021 №278 слід відмовити через неефективність обраного позивачем способу захисту прав територіальної громади.

Щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,7 га з кадастровим номером 3520380400:53:000:0061, який укладено 01.09.2021 між Попельнастівською сільською радою Олександрійського району Кіровоградської області та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно вимог ст. 3 Закону України «Про оренду землі», об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За змістом ст. ст.13, 16 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України або бо за результатами земельних торгів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до підпункту в частини 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Згідно з статтями 15 та 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно дочастини 1 статті 215 Цивільного кодексу Українипідставою для визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 Цивільного кодексу України, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3 статті 203 Цивільного кодексу України);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 Цивільного кодексу України).

За приписамичастини 3 статті 215 Цивільного кодексу Україниякщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Статтею 236 Цивільного кодексу Українипередбачено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Як встановлено, в ході розгляду справи, на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, діяли норми ст. 36 Земельного кодексу України у редакції, яка не передбачала обмеження розміру земельної ділянки. Між тим, на момент ухвалення Попельнастівською сільською радою рішення щодо затвердження проекту землеустрою, Законом № 1423-IX від 28.04.2021 року, який набрав чинності 27.05.2021 року, були внесені зміни до ст. 36 Закону України, якими передбачено, що площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара. Таким чином, рішення Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області №278 від 01.07.2021 року «Про затвердження проекту із землеустрою та передачу земельних ділянок в оренду для городництва строком на 49 років» ухвалено з порушенням вимог, передбачених ч. 1 ст. 36 Земельного кодексу України

Оскільки спірний договір оренди землі укладено на підставі рішення Попельнастівської сільської ради від 01.07.2021 №278, яке винесено з порушенням вимог чинного законодавства, суд вважає, що вказаний договір є таким, що суперечить положенням абзацу 2 ч. 1 ст. 36 Земельного кодексу України і підлягає визнанню недійсним на підставі статей203,215Цивільний кодекс України.

Щодо доводів представника Попельнастівської сільської ради, що при наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду; присвоєння кадастрового номеру; проведення державної експертизи діяли норми ст. 36 Земельного кодексу України у редакції, яка не передбачала обмеження розміру земельної ділянки, слід зазначити наступне.

Згідно зчастиною другою статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У постанові від 31 березня 2021 року у справі №803/1541/16, Верховним Судом сформульовано позицію відповідно до якої, якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняттяостаточногорішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм. Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018).

Отже,сільська радапри реалізаціївладних управлінськихфункцій зобов`язанабула застосовуватинорму права,яка єчинною намомент прийняттярішення,а нена часзвернення ззаявою відповідача ОСОБА_1 про наданнядозволу нарозробку проєктуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки воренду, що не було нею дотримано в межах цих правовідносин.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням відповідного права.

Відповідно доп. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно дочастини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбаченихпунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно допункту 1частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Пунктом 9 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Таким чином, оскільки державна реєстрація сама по собі не є актом, внаслідок якого виникають відповідні права на нерухоме майно, вона лише легітимізує у цивільному обороті вже існуючі права, внаслідок чого вони отримують правову визначеність, визнання у цивільному обороті та оборотоздатність. Відтак рішення суду провизнання недійсним договору оренди землівід 1 вересня 2021 року на підставі якого проведено державну реєстрацію права оренди за відповідачем ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3520380400:53:000:0061, є достатньою самостійною підставою для проведення державної реєстрації припинення права оренди за відповідачем ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги прокурора в частині скасування державної реєстрації речового права за цим договором оренди з одночасним припиненням права не підлягають задоволенню.

Рішення судупро задоволенняпозову вцій справіпро визнаннянедійсним договоруорендиземліможе бутивиконано шляхомйого пред`явленнядо державногореєстратора тапризведе доефективного захиступрав територіальноїгромади (див.постановуВерховного Судувід 05лютого 2025року усправі №588/125/23(провадження№ 61-14887св24).

Щодо звернення прокурора до суду в інтересах держави

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі України «Про прокуратуру», частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до правового висновку, сформульованого у п. 7.21 Постанови від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, в подібних правовідносина, зазначається: «у позовній заяві прокурор вказав, що інтереси держави порушено внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, наділеним повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, незаконного рішення. Прокурор вказав, що оскільки саме Покровська сільська рада допустила порушення інтересів у спірних правовідносинах, то ця рада не є органом, який може здійснювати захист інтересів держави у тих самих відносинах, тобто звернутися до суду з відповідним позовом, а саме з вимогами: про визнання незаконним і скасування тих пунктів рішення сільської ради, які передбачали включення спірної земельної ділянки до переліку тих, право оренди яких виставляється на торги для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та про затвердження відповідного проекту землеустрою; про визнання недійсним протоколу проведення земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки, на підставі якого переможцем визначено відповідачку; про визнання недійсним відповідного договору оренди землі та зобов`язання відповідачки повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді. Тому Велика Палата Верховного Суду з огляду на її попередню практику, сформовану до моменту звернення до суду прокурора, не погоджується з доводами касаційної скарги про те, що він не підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі».

За висновками ВП ВС (постанова 20.06.2023 року у справі № 633/408/18) втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України).

У цій справі прокурор аналогічним чином обгрунтував підстави звернення до суду, оскільки Попельнастівська сільська рада допустила порушення прав територіальної громади у спірних правовідносинах, а тому ця рада не є органом, який може здійснювати захист інтересів держави у тих самих правовідносинах, тобто звернутися до суду з відповідним позовом.

У даному випадку спір стосується земельних правовідносин, де встановлені прокурором та підтверджені судом порушення закону можуть бути усунуті лише шляхом подання відповідного позову прокурором в інтересах органу, який є власником земельної ділянки.

Щодо дотримання критеріїв правомірного втручання держави у право набувача на мирне володіння земельною ділянкою та доводів відповідача ОСОБА_1 що вона не є особою, яка несе відповідальність за наслідками неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, слід зазначити

У пункті 9.56 постанови від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи в отриманні цієї земельної ділянки, за відсутності для цього визначених законом перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 42)). Наявність таких перешкод унеможливлює реалізацію відповідного інтересу. Пропозиція нерозумних умов договору, тобто таких, які завідомо є неприйнятними через існування законодавчих заборон і обмежень, а також прийняття іншою стороною таких умов може підтверджувати недобросовісність поведінки обох сторін договору.

Спірна земельна ділянка підлягала передачі в оренду з дотриманням процедури її отримання, та в межах законодавчо визначених розмірах, про які сторони оспорюваного договору знали чи повинні були знати. Отже поведінка обох його сторін не може вважатися добросовісною.

У контексті обставин справи, дотримання приписів земельного законодавства при укладенні договорів оренди землі, що перебуває у комунальній власності, відповідає легітимній меті та встановленим правилам у Законі України «Про оренду землі» та ЗК України, що покликані забезпечувати раціональне використання та охорону земель, забезпечення гарантій прав на землю, зробити прозорі умови для передачі земельних ділянок в орендне користування, а також встановлення певних обмежень у правах землекористувачів.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що посилання сторони відповідача на те, що намагання виправити допущену в минулому органом влади помилку не може мати наслідком непропорційне втручання в нове право громадянина та перекладати на нього всі негативні наслідки такої помилки, оскільки задоволення позову з формальних підстав покладатиме надмірний індивідуальний тягар на особу, яка користується ділянкою протягом тривалого часу, а отже, порушить справедливий баланс інтересів сторін, не може вказувати на наявність у такої сторони законних сподівань на отримання у користування земельної ділянки, отриманої з порушенням норм законодавства.

У межах розгляду цієї справи вирішується питання про правомірність (законність) передачі фізичній особі прав на володіння земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, тому, безумовно, це питання становить значний суспільний інтерес, який полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності територіальної громади на землю сільськогосподарського призначення, захист такого права шляхом повернення земельної ділянки у володіння територіальної громади.

При цьому суспільний інтерес превалює над інтересами конкретної особивідповідача ОСОБА_1 , яка не позбавлена можливості звернутися із позовом до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області про відшкодування збитків.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд таким чином вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.36 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позовних вимог точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Як вбачається з матеріалів справи, Олександрійська окружна прокуратура Кіровоградської області сплатила судовий збір за подачу позову до суду у розмірі 8 052 грн (за три позовні вимоги немайнового характеру).

Отже, понесені прокурором судові витрати (судовий збір) підлягає стягненню на користь позивача з кожного із відповідачів у рівних частках пропорційно до задоволених позовних вимог (задоволено одну позовну вимогу з трьох, тобто на 1/3).

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави, до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та припинення речового права на земельну ділянку, задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,7 га з кадастровим номером 3520380400:53:000:0061, який укладено 01.09.2021 між Попельнастівською сільською радою Олександрійського району Кіровоградської області та ОСОБА_1 .

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, юридична адреса: Кіровоградська область, Олександрійський район, село Попельнасте, вулиця Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 04366293, на користь Кіровоградської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910025) судовий збір у розмірі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Кіровоградської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910025) судовий збір у розмірі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Я.М.Подоляк